Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

США наприкінці XX — на початку XXI століття. Українці в США.



Дж. Буш-старший. Економічне піднесення у 80-ті рр. завершилося спадом на початку 90-х, коли на пост президента був обраний республіканець Дж. Буш-старший (1988—1992). Тому адміністрація Буша, зіткнувшись з негативними наслідками «рейганоміки», насамперед з дефіцитом торговельного та платіжного балансів84, повинна була займатися головним чином внутрішніми проблемами, однак не послабляла своєї зовнішньополітичної активності.

Зовнішньополітичними здобутками США стали: припинення нахабної агресії Іраку в Кувейті і швидкий розгром іракських військ диктатора С. Хусейна (січень 1991 р. — операція «Буря в пустелі»), еволюція радянсько-американських відносин від діалогу до співробітництва, підписання в липні 1991 р. договору між СРСР та США про

США вперше з 1914 р. з країни-кредитора перетворилися на країну-боржника.


скорочення стратегічних наступальних озброєнь (договір «Старт-1»), визнання незалежних держав, у тому числі й України, що утворилися після розпаду СРСР.

Політичний курс Б. Клінтона. Однак у рядових американців почали з'являтися сумніви щодо політики республіканців, особливо щодо їх нібито надмірного захоплення зовнішньополітичними проблемами, і новим президентом у 1993 р. став лідер демократичної партії Б. Клінтон (1992—2000), навколо якого було створено імідж т. з. «людини з натовпу», яка живе інтересами пересічного американця. Новий президент проголосив т. з. «центристський» курс, обіцяв більше уваги приділяти внутрішнім проблемам Америки, зокрема одним з головних своїх завдань оголосив реформу системи охорони здоров'я.

Свою діяльність на посту президента Клінтон розпочав з реалізації плану «економічного відродження» США та підняття рівня добробуту американських громадян. Серед основних напрямів цього плану були: програма стимулювання економіки з метою створення нових робочих місць за рахунок державних інвестицій в різні проекти та довгострокових капіталовкладень в розвиток інфраструктури (транспорту, зв'язку та ін. галузей), охорони навколишнього середовища, будівництва житла, удосконалення технологічної бази, реформи систем освіти та перекваліфікації і охорони здоров'я, приватного сектора тощо. Сюди ж належала програма зниження бюджетного дефіциту за рахунок скорочення державних витрат на оборону та неефективні програми, звільнення федеральних службовців тощо. В основному план вдалося втілити в життя і американські виборці підтримали Клінтона на виборах 1996 р.: він був переобраний президентом США на другий строк до 2000 р., не дивлячись на те, що в конгресі США переважають республіканці. Популярність Клінтона різко впала у зв’язку з «сексуальним скандалом» 1999 р., викликаним некоректною поведінкою президента по відношенню до однієї з колишніх працівниць Білого Дому та неправдивими свідченнями з приводу цього у суді. Проте підсумки 8-річного перебування при владі Клінтона вражаючі: щорічне економічне зростання країни протягом 8 років (до 10% за рік), різке зменшення безробіття — створено 22 млн. робочих місць, зростання добробуту більшості американців.

Політичний курс Дж. Буша-молодшого. На виборах 2000 р. змагалися кандидат від Республіканської партії губернатор штату Техас Джордж Буш-молодший (син колишнього президента США Дж. Буша-старшого) та кандидат від Демократичної партії віце-президент Альберт Гор. Виборча система США, яка не мінялася майже 200 років, «дала збій». По-перше, виявилася невідповідність між голосами виборців та виборщиків. Якщо рахувати голоси громадян США, які приймали участь в голосуванні, то перемогу повинен був здобути Гор. Проте підраховують голоси виборщиків, а за цими результатами переміг Буш. По-друге, кількість голосів, підрахованих комп’ютером в штаті Флорида не відповідала дійсності. Розпочався ручний перерахунок голосів, який виявив, що велику кількість голосів, відданих за Гора було передано Бушу. Верховний Суд США припинив ручний підрахунок голосів. Перемогу на виборах отримав Джордж Буш-молодший (на виборах 2004 р. переобраний на другий термін).

Економічна і політична стабільність у США — результат переважання у суспільстві «середнього класу», тобто дрібних і середніх власників, хоча приблизно 22% національного багатства належить 2,5% населення. У США, за даними американського журналу «Економіст» (1998), 170 мільярдерів, 250 тис. декамільйонерів (ті, що мають 10 мільйонів доларів), 4,8 мільйона мільйонерів. Наприклад, до числа найбагатших американців належить Білл Гейтс — голова комп'ютерної фірми «Microsoft». Він став першим в історії людства мультимільйярдером (а в 1975 році, коли була заснована його компанія, частка капіталу самого Гейтса складала лише в 98,5 долари).

Зростання ролі США у міжнародних відносинах після розпаду СРСР і комуністичного блоку. Зовнішня політика адміністрації Клінтона визначалася насамперед занепадом комуністичних режимів у Східній Європі, розвалом СРСР та завершенням «холодної війни». Перемога в ній США перетворила Америку на безсумнівного світового лідера. Для неї характерним є глобальний підхід до розв'язання світових проблем, за якого посилюється увага до боротьби з міжнародним тероризмом, наркобізнесом, до миротворчих операцій в «гарячих точках» планети розцінюються як засоби забезпечення національної безпеки США. Пріоритетними зовнішньополітичними напрямками діяльності адміністрації Клінтона стали зміцнення інститутів безпеки в Європі, формування нової стра тегії НАТО та його розширення на Схід, активна участь в сучасних інтеграційних процесах та лі бера лізації світової торгівлі. Помітними тенденціями лишаються активізація миротворчих зусиль США в світі (Югославія, Сомалі, Близький Схід та ін. регіони), розвиток конструктивних відносин з новоутвореними державами на пострадянському просторі, насамперед з Росією (незважаючи на розходження позицій з цілого ряду міжнародних питань) та Україною. Зокрема, 90-ті роки були позначені активними зусиллями США в урегулюванні югославської кризи та досягненні миру на Балканах. Важливим етапом в цьому складному процесі стали Дейтонські мирні угоди стосовно Боснії і Герцеговини 1995 р., які, на жаль, не принесли очікуваного миру на Балканах. 24 березня 1999 р. з ініціативи США війська НАТО розпочали бомбардування Югославії, мотивуючи свої дії геноцидом сербського керівництва на чолі з С. Мілошевичем проти албанців. Ця вимушена військова акція була неоднозначно сприйнята світовим співтовариством.

У відповідь на терористичний акт 11 вересня 2001 р., коли арабські терористи захопили чотири пасажирських літаки та спрямували їх на Нью-Йорк та Вашінгтон, США, під гаслами боротьби з міжнародним тероризмом, вторглися в Афганістан (2001), де ліквідовано фундаменталістський мусульманський уряд талібів, а 2003 р. — в Ірак (лідер країни С. Хусейн захоплений в полон і після суду страчений 2007 р.).

Українці у США. Українсько-американські відносини. Українська громада (діаспора) в США є однією з найзгуртованіших і найчисельніших: українці посідають 21-е місце серед усіх етнічних груп цієї країни. За даними перепису населення США 1990 р., в країні (в основному в містах штатів Пенсільванія, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Каліфорнія) проживало 740,8 тис. осіб українського походження. Переважна більшість з них (понад 80%) — це вихідці або нащадки емігрантів із західноукраїнських земель — Галичини, Буковини і Закарпаття. Важлива роль у збереженні етнічної ідентичності та національно-культурної самобутності американців українського походження належить численним громадсько-політичним та культурним організаціям української діаспори (серед них —


Український конгресовий комітет Америки, Українсько-американська координаційна рада, Союз українок Америки, Спілка української молоді Америки, Ліга американських українців, Лемко-Союз, «Батьківщина», «Черемош» та ін.), розгалуженій системі освіти, релігійним громадам різних конфесій. Зміцненню єдності української діаспори в США в останні роки сприяли такі історичні й драматичні події, як святкування тисячоліття прийняття християнства на Русі у 1988 р., Чорнобильська катастрофа 1986 р., проголошення в 1991 р. суверенітету України та Акту про її незалежність і підтвердження його на всеукраїнському референдумі того ж таки року. Громадське, культурне, наукове життя української діаспори надзвичайно інтенсивне: виходять газети й журнали, радіопередачі тощо. Серед науковців відомий Український інститут Гарвардського університету, користуються авторитетом вчені-українознавці Ю. Шевельов, Дж. Грабович, Ф. Сисин, Т. Гунчак, Б. Винар, Р. Шпорлюк, а відомі історики В. Маркусь і О. Пріцак обрані зарубіжними членами Національної академії наук України.

Велику підтримку надає українська діаспора налагодженню контактів та співробітництву США з Україною. Не в останню чергу завдяки їй США вже 25 грудня 1991 р. визнали незалежну Україну і встановили з нею дипломатичні відносини. Першим заокеанським послом у нашій державі у 1992 — 1993 рр. був американець українського походження Роман Попадюк. Важливим в українсько-американських відносинах став 1994 рік, проголошений в США «роком Укра їни». Підписання трист оронньої угоди (США, Росії, України) про без'ядерний стат ус України стало поштовхом до поліпшення американсько-українських взаємин. Цьому сприяли підписання на міждержавному рівні Хартії українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва, державний візит до України президента США Б. Клінтона в травні 1995 р., в ході якого було підписано важливі документи, утворення в 1996 р. і діяльність українсько-американської міждержавної комісії «Кучма-Гор», візити президента України Л. Кучми до США у 1997 р.

5 червня 2000 р. відбувся останній візит Б. Клінтона в Україну, результатом якого стало офіційне рішення Уряду України про закриття 15 грудня 2000 р. Чорнобильської АЕС.

Україна співпрацює з військово-політичним блоком НАТО за програмою “Партнерство заради миру”. У відповідності до цієї програми регулярно проводяться військові навчання українських вояків та солдат альянсу, на яких відпрацьовуються миротворчі операції, операції з допомоги мирному населенню в разі катастроф, аварій тощо. У 2002 р. відносини України і США різко погіршилися у зв’язку з підозрою США, щодо того, що Україна постачала радарні установки “Кольчуга” Ірану. США вважала, і вважає, Іран своїм ворогом у зв’язку з поширенням “іранського тероризму” та ядерною програмою Ірану.

Після президентських виборів в Україні у 2004 р. відносини з США покращилися. У 2005 р. США визнали Україну країною з ринковою економікою, відмінили поправку Джексона-Веніка щодо нашої держави (відповідно до цього закону в Україну було заборонено продавати новітні технології, оскільки тут порушувалися права людини85).




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.