Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Канада у повоєнний період.



Політика ліберальної та консервативної партії після Другої світової війни. Канада — конституційна монархія, федеративна країна, входить до Співдружності країн, яку очолює Велика Британія. Голова держави — британський монарх, у Канаді його представляє генерал-губернатор, а генерал-лейтенанти — у провінціях, з яких складається ця держава. Найвищий законодавчий орган — двопалатний парламент (сенат і палата громад). Виконавчу владу здійснює уряд на чолі з прем'єр-міністром. Столиця — м. Оттава. За владу борються Ліберальна й Прогресивно-консервативна партії. З лютого 2006 р. прем’єр-міністр Канади Стівен Харне (консерватор).

У ході Другої світової війни, з якої Канада вийшла без тяжких втрат, національний дохід країни навіть виріс удвічі і вона вийшла на третє місце серед промислово розвинутих країн, перетворившись на високорозвинену індустріальну державу, активного учасника міжнародної політики. Скориставшись послабленням Великої Британії, Канада фактично домоглася національної незалежності, а в економічному відношенні ставала все більш залежною від США. Так, протягом 1945 — 1956 рр. США збільшили свої довгострокові капіталовкладення в Канаді більш ніж в 2,5 рази — до 13 млрд. доларів.

У роки свого урядування Ліберальна партія Канади трималася неоліберальної політики й курсу на економічну й військово-політичну інтеграцію із США. Здобутками її керівництва стали: пенсії по старості, надання французькій мові рівних прав з англійською у масштабах всієї країни, стимулювання розвитку економічно відсталих регі онів (особливо провінції Квебек), зміцнення єдності країни шляхом конституційної реформи (1982).

Схожу політику провадили й консерватори. Після 1957 р. їхній уряд знизив податки, покращив систему соціального забезпечення, впровадив програму допомоги безробітним. Протягом 60-х років, незважаючи на періоди закономірного економічного спаду, Канада за обсягом промислового виробництва посіла сьоме місце в світі і водночас залишилася серед найбільших експортерів зерна.

Проблема Квебеку. Складною проблемою Канади є відносини між англо-канадським (59,1%) і франко-канадським (29%) населенням. В економіці та політиці переважають англо-канадці. Франко-канадці (особливо провінція Квебек, де проживає більшість з них) не мали ні політичної, ні культурної автономії. У період економічних труднощів у Квебеці поширився рух за відокремлення від Канади, що знаходив підтримку у Франції. Компромісом стало прийняття з ініціативи прем'єр-міністра Канади П. Трюдо (вихідця із франкоканадської громади) у 1969 р. закону про державний статус французької мови, тобто вона була зрівняна у правах з англійською.

Наприкінці 60-х — на початку 70-х рр. ця проблема загострилася. Франко-канадські терористи з організації «Фронт визволення Квебеку» у 1970 р. захопили англійського дипломата, вбили одного з міністрів провінційного

85 Цей закон США приймали ще проти СРСР, який порушував права людини, проте після проголошення незалежності України його не спішили відміняти.


уряду Квебеку. Ліберальний уряд Трюдо за допомогою військових приборкав терористів, але проблема Квебеку залишилася найгострішою у внутрішньополітичному житті Канади.

Конституційна реформа 1982 року. 17 квітня 1982 р. була проведена конституційна реформа — набрала чинності нова конституція Канади — “Конституційний акт 1981 р.”, який скасував Акт про Британську Північну Америку 1867 року (документ, за яким Канада жила з середини ХІХ століття). Втім, Канада залишилася членом Британської Співдружності. Ця конституція завершила офіційне становлення Канади як повністю суверенної федеративної держави, розширила повноваження провінцій. Однак нерозв'язаність проблеми франко-канадців та статусу Квебеку в Конституції 1982 р. (представники цієї провінції не підписали конституцію), стала основою подальшого загострення національного питання в країні. Проблема квебекського сепаратизму знову постала на початку 90-х рр., коли у цій провінції прийшли до влади партії, що виступають за розширення прав Квебеку. Вони домоглися проведення у 1995 р. референдум у про незалежність Квебеку, рез ультати якого (49% його учасників висловилися за незалежність, 51% — проти) ще раз засвідчили гостроту цієї проблеми. У зв'язку з цим уряд вимушений був у 1997 р. внести зміни до конституції країни, зокрема, розширити автономний статус Квебеку, аж до надання йом у пра ва на відокремлення в разі волевиявлення більшості його населенн я , яким планує скори статися радикальна частина сепаратистських політичних сил провінції.

Соціально-економічний розвиток країни у 80—90-ті роки. Після економічних криз 1974 — 1975 і 1980 — 1982 рр. та приходу до влади уряду консерваторів на чолі з Б. Малруні у 1984 р., економічна ситуація в країні стала змінюватися на краще. Політика «відкритих дверей», заохочування приватного підприємництва, зменшення соціальних видатків призвели до пожвавлення економіки і зниження безробіття. Канада — експортер сільськогосподарської продукції. За рівнем продуктивності праці та механізації аграрної галузі вона посідає одне з провідних місць у світі по виробництву цих товарів. І це при тому, що територія країни знаходиться у зоні ризикованого сільськогосподарського виробництва. Канада вирізняється високим рівнем пенсійного забезпечення, належним рівнем життя і заробітної плати. Обсяг ВВП на початку 90-х рр. дорівнював 23,8 тис. дол. на душ у населення. Згодом ситуація дещо погіршилася, що змусило уряд зменшити фінансування освіти й охорони здоров'я. До економічних проблем додалися політичні, пов'язані зі невдалими спробами у 1992 р. вирішити національну проблему, що привело до поразки консерваторів. У другій половині 90-х років з приходом до влади уряду лібералів на чолі з Ж. Кретьєном, що перемогли на виборах в 1993 р., вдалося зменшити рівень безробіття з 11 до 9,6% і вивести країну із смуги економічного застою.

Зовнішня політика, встановлення відносин з Україною. Українці в Канаді. У зовнішній політиці Канада співпрацює з США (останні мають свої воєнні бази у Канаді, існує об'єднана рада оборони США і Канади), з 1949 р. вона є членом НАТО, брала активну участь у Корейській війні (1950 — 1953), підтримувала англо-франко-ізраїльську інтервенцію в Єгипті (1956), виконувала миротворчі функції у Нікарагуа, Югославії, Камбоджі тощо. У деяких питаннях позиції Канади й США розходять ся: Ка нада не підтримала ідею створення багатонаціональних ядерних сил НАТО, не брала участі у в'єтнамській війні. Протягом 80-х — 90-х років Канада намагалася виконувати роль свого роду буферу між Радянським Союзом (Росією) і США, між Францією і США, між т. з. Третім світом і США, що сприяло піднесенню її авторитету в світовій політиці.

Канада вже наступного дня після всеукраїнського референдуму — 2 грудня 1991 р., визнала незалежну Україну і встановила з нею дипломатичні відносини. Першим послом України у Канаді став колишній політичний в'язень, відомий правозахисник та громадсько-політичний діяч Л. Лук'яненко. Українсько-канадські відносини сьогодні є інтенсивними та багатобічними, в них активну участь бере чисельна українська діаспора в Канаді.

Українці — одна з найбільших етнічних меншин Канади: за переписом населення 1991 р. в країні проживало 1 млн. 54 тис. осіб українського походження, що складає 3,8% всього канадського населення. Українці живуть переважно у провінціях-преріях Канади: Онта ріо, Манітоба, Саскачеван, Альберта, Британська Колумбія. У цих провінціях українська мова, література, історія є складовими частинами шкільної програми. Понад 200 місцевостей в Канаді мають українські назви. Наукове, культурне, релігійне, спортивне життя українців дуже інтенсивне. Цікавим є факт, що упродовж більш як ста років перебування українців у Канаді (перші українські поселенці з'явилися у канадському порту Галіфакс у 1891 р.) побачили світ понад 250 українських періодичних видань: одне з найстаріших і найпопулярніших з них сьогодні — тижневик «Український голос», виходить з 1910 р. Всесвітньо відомі заснований у 1976 р. Канадський інститут українських студій Альбертського університету на чолі з професором Богданом Кравченком, Центр українознавства при Торонтському університеті під керівництвом дійсного члена Королівського наукового товариства (академії) Канади Павла Магочі. Серед видатних канадців українського походження — 24-й генерал-губернатор Канади Рамон (Роман) Джон Гнатишин, віце-президент Канадської телекорпорації Іван Фекан, художник Василь Курилик, бізнесмен і меценат Петро Яцик, історики Іван Рудницький і Орест Субтельний.

1. Охарактеризуйте політичне та економічне становище США після закінчення Другої світової війни. 2. Якими були причини і наслідки Карибської кризи? 3. Охарактеризуйте рух афро-американців за свої громадянські права? Хто був лідером цього руху? 4 У чому суть внутрішньої політики президента Рейгана? Які її результати? 5. Визначте основні напрямки зовнішньої політики президента Дж. Буша-молодшого. 6. У чому суть основної внутрішньої проблеми Канади? Які її причини? 7. Яке значення конституційної реформи 1982 року? 8. Опишіть життя української діаспори в Канаді?




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.