Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Міжнародні відносини у 50— 60-і рр. XX століття. Рух неприєднання.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Становлення руху неприєднання. Рух за мир. Певного покращення міжнародних відносин вдалося досягти з утворенням Руху неприєднання. Це міжнародне об'єднання держав, що виступають за неприєднання до військово-політичних блоків великих держав визнають неприпустимість надання своєї території під військові бази іноземних держав як основні принципи своєї зовнішньої політики. Принципи неприєднання сформульовані у 1947 р. прем’єр-міністром Індії Дж. Неру як зовнішньополітичні принципи Індії.


На Бандунзькій конференції (квітень 1955 р.), в якій взяли участь представники 29 країн Азії та Африки, що визволилися, вперше були сформульовані спільні для країн Азії і Африки найважливіші принципи їхньої зовнішньої політики. Рух неприєднання організаційно оформився у 1961 р. на Бєлградській конференції (Югославія). Тут були закріплені основні принципи мирного співіснування, запропоновані Індією, певні доповнення внесені до заключної декларації Гаванської конференції (1979).

10 принципів мирного співіснування:

повага до основних прав людини. та принципів ООН;

повага до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн;

визнання рівноправності всіх рас і націй, великих і малих;

утримання від інтервенції й втручання у внутрішні справи інших країн;

повага до права кожної країни на індивідуальну чи колективну оборону згідно зі Статутом ООН;

утримання від використання угод щодо колективної оборони в інтересах якоїсь із великих держав і від тиску на інші країни;

утримання від агресії проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої країни;

врегулювання всіх міжнародних спорів мирним шляхом;

сприяння взаємним інтересам і співробітництву;

повага до справедливості і дотримання міжнародних зобов’язань.

Основні критерії членства у Русі неприєднання — незалежна зовнішня політика, що визнає співіснування різних політичних і соціальних систем; підтримка національно-визвольних рухів; неучасть у військових союзах; заборона використання іноземних військових баз на території цих країн у ході конфліктів між великими державами; боротьба проти всіх форм насилля; невтручання у внутрішні і зовнішні справи інших країн. У Русі неприєднання активну участь беруть колишні колонії Азії, Африки, Латинської Америки — всього понад ста країн.

Перша конференція країн, що не приєдналися відбулася 1-6 вересня 1961 року. З 1973 р. конференції Руху неприєднання проводяться регулярно кожних три роки. Рух неприєднання став важливим самостійним чинником світової політики і сьогодні пристосовується до нових реалій міжнародного життя.

Рухнеприєднання

Індія (Дж.Неру)

Єгипет (Г.А.Насер)

Югославія (Й.Б.Тіто)

Індонезія (А.Сухарно)

Рух неприєд­нання (біля 100 країн)

Гана (К.Нкрума)

/

Рівновіддаленість від існуючих воєнно-політичних Мош_______________

Підтримка національно-визвольних рухів з метою позбавитися від колоніаль­ного гніту

Перебудова міжнародних відносин на користь країн, що розвиваються

Підтримка ініціатив з розброєння

Проблеми роззброєння. Втручання наддержав у внутрішні справи інших країн. У другій половині 50-х рр. прояви холодної війни трохи послабшали: Женевські переговори 1954 р. підвели риску під франко-індокитайським конфліктом. Покращилися відносини між СРСР і Китаєм, Японією, Югославією. У травні 1955 р. СРСР виступив з ініціативою щодо укладення міжнародної конвенції про скорочення озброєнь і заборону атомної зброї . Під тиском світової громадськості, що вимагала зменшення військових бюджетів, вперше в історії ООН Генеральна Асамблея розглядала питання про повне і загальне роззброєння. Однак реальних кроків у цьому напрямі зроблено не було. Адже СРСР і США пропонували взаємовиключні варіанти вирішення зазначеної проблеми.

Вторгнення англо-франко-ізраїльських військ у Єгипет (1956), Берлінська (1961) і Карибська (1962) кризи зупинили переговорний процес.

Берлінська криза сягає своїм корінням у 1959 р. У цей час коли на Женевській конференції міністрів закордонних справ СРСР, США, Британії і Франції розглядалося питання про утворення німецької конфедерації з НДР і ФРН. Однак результатів переговори не дали, і в ніч на 13 серпня 1961 р. радянська сторона збудувала Берлінський мур, що остаточно роз'єднав Берлін. Американське командування стало перекидати війська до Західного Берліна. 27 жовтня


відстань між американськими і радянськими танками становила 200 метрів. Протистояння тривало добу і закінчилося виведенням військ. Тільки у 1971 р. була укладена 4-стороння угода щодо статусу Західного Берліну.

Карибська криза. Кульмінацією збройного протистояння між СРСР та США стали події на Кубі у жовтні 1962 року. Передумовами загострення відносин стали:

· невдале вторгнення кубинських найманців та опозиціонерів з території США на Кубу з метою повалення режиму Ф. Кастро, економічна та політична блокада Куби з боку США;

· воєнна допомога США Кубі.

У вересні 1962 р. розпочалася таємна доставка на Кубу радянських ракет СС-4, стратегічних бомбардувальників Іл-28, тактичних ракет «Місяць», що могли нести ядерний заряд. Проте розвідувальний літак американських ВПС У-

2 виявив на території Куби радянські ракети.

Найбільшого загострення події набули 22 жовтня 1962 р., коли для всіх збройних сил США було встановлено стан б ой ов ої готовності і американці вста нов ил и в і йськов о-морську блока д у К уби . 24 ж овтня СРСР розцінив ді ї США як агресію, було ухвалено рішення про проведення у країні заходів воєнного характеру, що викликало справжню паніку в СРСР та США. 27 жовтня радянські підрозділи ППО на Кубі збили американський розвідувальний літак У-2. Американські військові радники підбурювали президента завдати удару по Кубі, а радянські військові та Ф. Кастро пропонували Хрущову ударити по США. Світ стояв на порозі третьої світової війни. Тільки виважена позиція президента Дж. Кеннеді, своєчасна поступовість радянського лідера М. Хрущова, а також посередництво Генерального Секретаря ООН стали на заваді широкомасштабним бойовим діям — СРСР вивіз Куби ядерні ракети та стратегічні бомбардувальники, а США зняли військово-морську блокада Куби.

Договір про заборону випробувань ядерної зброї. Проте на початку 60-х рр., не дивлячись на попередні конфлікти, вдалося досягти домовленості про часткову заборону випробувань ядерної зброї. 5 серпня 1963 р.у Мос кв і б ул о підп исано дог овір пр о з абор он у в и пр обув ань ядерної збр ої у 3-х сф ер а х — атмосфері, космосі і під водою — між СРСР, США та Британією. За короткий термін до нього приєдналися понад 100 держав. У 1970 р. набрав чинності Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.

Крім близькосхідної проблеми, викликаної арабо-ізраїльським протистоянням, ситуацію в світі ускладнило воєнне вторгнення СРСР та деяких інших соціалістичних країн у Чехословаччину 1968 р. (придушення «Празької весни»), а також протистояння СРСР та Китаю.

3. Розрядка міжнародної напруженості та її зрив (70-і — перша половина 80-х років). Гельсінська угода.

Нормалізація відносин ФРН із країнами Центральної та Східної Європи. З приходом до влади у ФРН уряду соціал-демократів на чолі з канцлером В. Брандтом покращилися відносини між Західною Німеччиною та СРСР, країнами Центральної і Східної Європи. Початок цьому процесові поклала німецько-радянська угода (серпень 1970 р.), де зафіксовано непорушність східного кордону ФРН. У цьому ж році укладено західнонімецько-польську угоду,

3 гі дн о з якою обидв і ст ор они зоб ов'яз а лися п ов ажати терит оріальн у ці лі сні сть одна одн ої та непор ушні сть с в ої х кордонів.

У вересні 1971 р. укладено чотирьохсторонню угоду між СРСР, США, Францією і Великобританією про статус Західного Берліну, який визнано незалежною державою, заборонено застосування сили, всі спірні питання вирішено врегульовувати мирними засобами.

Договори про взаємне визнання кордонів укладені у 1972 р. між ФРН та НДР, у 1973 р. — між Чехословаччиною та ФРН (у цьому ж році Західна та Східна Німеччини стали членами ООН). ФРН також встановила дипломатичні відносини з Болгарією, Угорщиною.

Радянсько-американські угоди. На початку 70-х рр., з приходом до влади у США президента Р. Ніксона, покращилися відносини між СРСР і США. Було проголошено курс на розрядку94 міжнародної напруженості. У травні 1972 р. підписано:

· Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО — протиракетна оборона);

· Тимчасову угоду про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1 — обмеження стратегічних озброєнь);

· Договір про запобігання інцидентів у повітрі та у відкритому морі;

· Договір про «Основи взаємовідносин між СРСР і США», де йшлося про те, що розбіжності у ідеологічних і соціальних системах не є перепоною для ділового співробітництва між двома країнами.

У червні 1973 р. укладена Угода про запобігання ядерної війни, а влітку 1974 р. — Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї, в листопаді цього ж року у Владивостоці підтверджено намір підписати договір ОСО-2 між СРСР (Л. Брежнєв) та США (Дж. Форд), сторони домовилися про кількість стратегічного озброєння на суші і на морі. 1975 року відбувся спільний політ радянських космонавтів і американських астронавтів за програмою «Союз-Аполлон».

18 червня 1979 р. на зустрічі Л. Брежнєва та Дж. Картера у Відні підписано Договір про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-2), що обмежував кількість пускових установок міжконтинентальних балістичних ракет наземного базування, на підводних човнах і важких бомбардувальниках.

У другій половині 70-х рр. між СРСР та США встановлено ядерний паритет — обидві країни мали приблизно однакову кількість ядерної зброї.

Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Велику роль у послабленні міжнародної напруженості відіграло підписання 33 державами Європи, а також США і Канадою Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, Гельсінкі, 30 липня — 1 серпня 1975 р.).

Автор терміну — Ш. де Голль.


Цим договором заборонено перегляд кордонів у Європі, всі держави-учасниці обіцяли дотримуватися прав людини та обмінюватися передовими технологіями.

Учасники наради взяли на себе зобов'язання у стосунках між різними державами керуватися такими принципами:

· суверенна рівність, взаємна повага прав;

· непорушність кордонів;

· незастосування сили або погрози силою;

· територіальна цілісність держав;

· мирне врегулювання спірних питань;

· невтручання у внутрішні справи;

· поважання прав і свобод людини;

· рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею;

· співробітництво між державами;

· сумлінне виконання зобов'язань з міжнародного права.

Гельсінська нарада мала величезне значення для стабілізації ситуації в Європі та світі. Саме тут були сформульовані основні принципи європейського співіснування — заборона перегляду повоєнних кордонів у Європі та дотримання прав людини.

СРСР, підписуючи цей договір, бажав таким чином розширити економічні зв'язки з країнами Заходу. Проте останні поставили питання про розширення торгівлі у залежність від додержання СРСР прав людини. А оскільки в СРСР ніхто й не збирався їх додержуватись, то Захід в основному продавав за сировину застарілі технології. Крім того, СРСР став розміщувати на своїх західних кордонах нові ракети середнього радіусу дії — СС-20, що «накривали» всю Європу.

Ускладнювали міжнародні відносини проблеми врегулювання на Кіпрі та Близькому Сході, а також військовий переворот генерала А. Піночета у Чилі (1973).

Проблеми мирного врегулювання конфліктів на Сході. Після здобуття незалежності Кіпром (1960) виник конфлікт між греками та турками, які проживають на острові. 1974 р. греки-кіпріоти влаштували переворот з метою об'єднання з Грецією. Розвідка СРСР, зайнята пошуками доньки Л. Брежнєва Галини, не змогла вчасно повідомити керівництво Радянського Союзу про назріваючий конфлікт. Турки-кіпріоти, підтримані турецьким десантом, у відповідь утворили «Турецьку федеративну державу Кіпр». Питання єдності Кіпру не вирішено до сьогодні.

У 1973 р. Єгипет напав на Ізраїль, однак зазнав поразки. Новий президент Єгипту А. Садат переорієнтувався від СРСР до США. Позиції СРСР у цьому регіоні, як і в Латинській Америці, похитнулися. СРСР став втрачати вплив на Китай, однак посилив свій вплив в Індії.

1973 р. укладена Паризька угода по В'єтнаму. В результаті цієї угоди бойові дії в регіоні припинено і утворено Соціалістичну республіку В'єтнам (1976 р.). У 1977 р. припинив своє існування блок СЕАТО, у 1979 — СЕНТО.

Радянсько-афганська війна. Економічна криза 70-х рр., наростання революційних і національних рухів, розміщення радянських ядерних ракет СС-20 у Східній Європі (Чехословаччина, НДР) призупинили процес розрядки і відновили «холодну війну». Остаточного занепаду політика розрядки зазнала у грудні 1979 р., коли СРСР ввів війська до Афганістану. СРСР твердив, що США безпосередньо допомагають афганським «контрреволюціонерам». Радянська розвідка «засікла» у районі Пешавара радіогру, яка означала концентрацію американських військ у цьому районі. Коли до Афганістану ввели радянські війська, американців там не було. Це була чудово організована провокація з боку ЦРУ — СРСР перед усім світом постав як агресор. Так США помстилися СРСР за програш у в'єтнамській війні (див. тему «Країни Близького і Середнього Сходу»). Конгрес США відмовився ратифікувати договір ОСО-2, заборонив продаж зерна і технологій СРСР.

У 1980 р. адміністрація США на чолі з президентом Р. Рейганом бойкотувала Олімпіаду у Москві, а сесія Генеральної Асамблеї ООН засудила введення радянських військ до Афганістану і закликала до їх негайного виведення. У відповідь на введення радянських ракет американці почали розміщувати американські крилаті ракети у Західній Європі.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.