Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Найважливіші наукові досягнення XX ст. Суть НТР.



Загальна характеристика напрямів розвитку культури у XX ст. В культурології — науці, що вивчає культури існує понад 400 визначень цього складного поняття. Культуру можна визначити, як всі матеріальні та духовні цінності, створені людством у процесі свого розвитку. Виділяють матеріальну та духовну культуру, яка, у свою чергу поділяється на освіту, науку (точні науки та гуманітарне знання), фізкультура та спорт, мистецтво (образотворче мистецтво, кіно і театр, музику і танець тьощо).

К ультур ний розвиток у др угій половині ХХ ст. відбув ався під впливом процесів післявоєнної трансформації технологічних, економічних, соціальних і політичних основ насамперед західного демократичного суспільства. Для світової культури цього періоду характерні такі загальні тенденції:

· розвиток різноманітності і водночас прагнення до єдності культурного середовища;

· посилення уваги до життя конкретної людини, розуміння його самоцінності й пріоритетів;

· бурхливий розвиток науки, науково-технічна революція, інформаційний вибух, поява нових галузей науки;

· посилення релігійності населення, збільшення впливу релігійного фундаменталізму;

· падіння моральних цінностей, широке розповсюдження антиестетизму, посилення вседозволеності;

· розвиток освіти і охоплення нею дедалі більшої кількості населення.

Для сучасної культури характерний її поділ на масову й елітну (елітарну). Термін «масова культура» виник у 50-х роках і означає культуру, творці якої орієнтуються не середньостатистичного споживача. Вони не намагаються підняти культурний рівень людини, а навпаки, самі свідомо «спускаються» до рівня посередності. Твори масової культури дають людині психічне розвантаження і не вимагають особливих розумових зусиль з її боку для сприйняття. Вони створюють нереальні образи, міфічних героїв, «загорнутих» у приємні обкладинки книжок, аудіо-та відеокасет та дисків. Це всілякі герої бойовиків (наприклад Рембо у виконанні С. Сталлоне), фільмів жахів (маньяки з фільмів У. Крейвена), вестернів (ковбої у виконанні К. Іствуда), фантастичних фільмів (герої «Зоряних війн»), реклами тощо.

Елітна культура вимагає високого рівня інтелекту від глядача і слухача, його широкої ерудиції, співтворчості, вона розрахована на смаки обраних — еліти. Творці таких елітних творів ніколи не спустяться до рівня посередніх споживачів, а намагатимуться підняти їхній культурний рівень до рівня свого світосприйняття. Наприклад, до кінорежисерів елітарного кіно сучасності належать А. Тарковський (Росія, фільми „Андрій Рубльов”, „Сталкер”), Ф. Фелліні (Італія, фільм „Вісім з половиною”, „І корабель пливе”), М. Форман (США „Політ над гніздом зозулі”).

Вдосконалення системи освіти. Проблеми розвитку освіти в зарубіжних країнах. Розвиток освіти в індустріальних державах. Освіта — процес навчання і результати засвоєння систематизованих знань, умінь й навичок, потрібних для практичної та розумової діяльності людини. Це — необхідна умова якісної підготовки до життя, основний канал прилучення до культури, здобутків світової цивілізації. Головний шлях одержання систематичної освіти — навчання та виховання у навчальних закладах. Зміст освіти, її рівень визначаються потребами суспільного виробництва , обум овлюються суспільними відносинами, станом розвитку на уки, тех ніки, культури та рівнем розвитку власне шкільної справи і педагогічної думки.

До початку ХІХ ст. абсолютна більшість людей у світі була неосвіченою. У ХІХ ст. у країнах Західної Європи та Америки починається запровадження системи загальної обов'язкової освіти. Діяли різні типи шкіл: духовні, світські, платні й безкоштовні, початкові, середні, вищі, державні та приватні.

Перша половина ХХ ст. — період формування сучасної системи освіти: введено чіткий поділ навчальних закладів за рівнем освіти, запроваджено міжнародні дипломи, зароджується система професійн ої освіти тощо. У провідних європейських країнах і США запроваджено обов'язкове початкове навчання дітей до 14 — 15 років. Поряд з основами знань до шкільних програм вводилися предмети, що мали на меті підготувати учнів до певних професій, ведення домашнього господарства.

Світовими центрами вищої освіти стали університети Лондона, Кембриджа, Оксфорда, Единбурга — в Англії, Гарвардський, Колумбійський, Іллінойський університети — в США, Сорбоннський університет — у Франції. Міжнародними центрами вищої технічної освіти стали технічні факультети університетів Кембриджа, Бірмінгема, Манчестера в Англії, Массачусетський технологічний інститут, Технологічний інститут Карнегі в США, Національний політехнічний інститут у Франції.

Одним з головних наслідків НТР у провідних постіндустріальних країнах світу стала невідповідність між суспільними вимогами розвитку і відставанням у рівні знань випускників шкіл та вузів. Тому в розвинутих країнах Заходу проведено низку реформ в освіті, метою яких є ліквідація неписьменності, встановлення відповідності між освітою та суспільними проблемами, удосконалення форм і методів навчання. Сьогодні у розвинутих державах практично всі, хто прагне вчитися, можуть здобути безкоштовну середню освіту. У цьому ж напрямку пішли і нові індустріальні країни — Південна Корея, Тайвань. Сінгапур, Малайзія, а також Японія. Тут запроваджено обов'язкову


середню освіту, піднесено її рівень до світових стандартів. У розвинутих країнах упроваджується система безперервного навчання. Високий рівень освіти був і серед населення колишнього соціалістичного табору, чого не можна сказати зараз в умовах важкої економічної кризи.

Технізація і комп'ютеризація освіти. З появою і широким розповсюдженням ПЕОМ у розвинутих країнах, розвитком інформаційних світових мереж, таких як Інтернет, можна говорити про надання духовному виробництву інформативного характеру. Ця універсальна інформаційна система була розроблена в 1969 р. з метою забезпечення надійного зв'язку в умовах воєнних дій. Створення на початку 80-х років персонального комп'ютера, а на початку 90-х — відповідного програмного забезпечення, дало можливість швидкими темпами розвивати систему Інтернет. На початок 2000 р. в світі було близько 100 млн. користувачів цієї системи, 80% яких жили в найбагатших країнах світ у.

Бурхливий розвиток сфери послуг (торгівля, банківська справа, інформаційні комунікації тощо) фактично створив новий середній клас з відповідною соціальною психологією. Особливо динамічні зміни почали відбуватися наприкінці 90-х років ХХ ст., коли «Інтернет» став в найбагатших країнах майже таким само поширеним явищем, як телебачення в 70-ті роки. Вже зараз Інтернет фактично оволодів багатьма сферами повсякденного життя: від торгівлі за допомогою електронних каталогів до віртуальних знайомств між різними статями. Водночас досить поширеним явищем стало „хакерство” — комп'ютерна злочинність, „спамерство” — надсилання нав’язливої реклами через електронну пошту, розповсюдження електронних вірусів для комп’ютерів та мобільних телефонів. Боротьба між розробниками програмного забезпечення та хакерами стимулює подальший прогрес інформаційних технологій. Як і будь-яке суспільне явище, Інтернет має як позитивні, так і негативні якості. Зокрема, за даними медичних досліджень дедалі більше людей, зокрема молоді, потрапляють в залежність від «Інтернету», який замінює їм всі інші сфери життя-спілкування не на моніторі. «Інтернетоманія» стає серйозною соціально-психологічною проблемою.

З кожним роком у сотні разів збільшується обсяг і швидкість обміну інформацією, інформація перетворюється на товар, причому один з найдорожчих у сучасному світі. Поряд з глобальною електронною мережею розвиваються і такі форми передачі інформації, як супутникове і кабельне телебачення. Збільшується також кількість абонентів телефонної мережі — широкого розповсюдження набули радіотелефони, стільникові, мобільні, супутникові телефони, телетайпи, телефакси, факсмодеми тощо, зростають тиражі газет і журналів. Цей процес теж не є однозначно позитивним, оскільки веде до серйозних порушень у психіці надзвичайно активних користувачів електронних мереж. Майже у всіх школах розвинутих країн вивчення комп'ютера є обов'язковим. Лідером виступає Японія.

Зростає залежність культури та освіти від рівня і характеру машинних технічних засобів виробництва і передачі інформації. Людина як творець культурних цінностей часто присутня тільки на початку цього процесу — на рівні складання комп'ютерної програми, а далі ЕОМ пише літературні твори, розробляє проекти будівель тощо. Для великих мас людей зразком припиняє бути Природа, Людина, а стає Машина. Останній вклоняються, наче божеству, чекаючи від неї вирішення найбільш наболілих проблем людського існування. Мислення людей стає дедалі більше технічним, моральні проблеми розвитку відходять на другий план, що веде до деградації особистості.

Проблеми освіти в країнах, що розвиваються, основні шляхи їх розв'язання. У країнах, що розвива ються, рівень освіти залишається вкрай низьким. Так на Середньому Сході частка писемного населення становить близько 20%, в країнах Африки — близько 10%. Посилюється розрив у рівнях освіти між населенням індустріальних та слаборозвинутих країн.

Найважливіші досягнення науки. Відкриття А. Ейнштейна, Н. Бора, В. Резерфорда, М. Планка, 3. Фрейда та ін. Шв едський хі мік і пі дприє м ець , в ина хідник ди наміту (1 86 6) Альфред Бернард Нобель (1833—1896), щоб увічнити своє ім'я в історії, більшу частину своєї спадщини (на той час велетенська сума у 9 млн. доларів) заповів благодійному фондові з умовою використовувати її на щорічне присудження п'яти премій його імені тим особам, які найбільше зробили «для добра людства». Відтак з 1901 р. починаючи, Нобелівську премію щорічно присуджують Шведська Королівська Академія наук та інші авторитетні установи цієї країни. Премії в галузі фізики; хімії; фізіології та медицини; літератури; економіки (Нобелівська премія у царині економіки — шоста — присуджується із 1969 р.) вручають у Стокгольмі, премію миру — в Осло 10 грудня, у день смерті А. Нобеля. На урочисту церемонію вручення найвищої і найпрестижнішої міжнародної відзнаки запрошується лауреат і члени його родини. Лауреат повинен виголосити перед високим зібранням свою Нобелівську лекцію.

Унікальність нагороди полягає у тому, що вона від початку свого присудження відразу отримала міжнародний статус. Нобелівський фонд — це незалежна, неурядова організація. Механізм відбору лауреатів суворий, але ефективний (хоча і не в усьому бездоганний, втім, кращого механізму поки що не вироблено). Доволі високою є грошова винагорода — в різний час її розмір (що має неухильну тенденцію до збільшення) коливався від 30 до 200 тис. американських доларів.

Початок ХХ ст. приніс велику кількість наукових відкриттів, що кардинально змінили уявлення людей про навколишній світ. В авангарді наукових досліджень була фізика:

· наприкінці XІX ст. Е. Резерфорд виявив три види випромінювання (альфа, бета, гамма), яке має місце при радіоактивному розпаді, у 1911 р. запропонував теорію атома (так звана планетарна модель атома);

· німецький фізик М. Планк обґрунтував квантову теорію світла (1900);

· датський фізик Н. Бор, спираючись на квантову теорію, доповнив її, обґрунтувавши стрибкоподібний перехід електрона з однієї навколоядерної орбіти на іншу (1913);

· німецький фізик А. Ейнштейн сформував основні положення спеціальної теорії відносності (1905), а пізніше розробив і загальну теорію відносності (1916);

· Фредерік та Ірен Жоліо-Кюрі відкрили штучну радіоактивність, отримавши радіоактивні ізотопи (1934);


· П. Д ебай заклав основи теорії твердого тіла, що дало можливість вивчати структуру твердих тіл за допомогою рентгенівських променів;

· італійський фізик Е. Фермі заклав основи квантової і нейтронної фізики, а в 1942 р. вперше здійснив ланцюгову ядерну реакцію на першому в світі ядерному реакторі у США.

Ці відкриття дозволили опанувати новий вид енергії — ядерну. Їх автори у різні роки стали лауреатами Нобелівської премії.

Поява нових галузей наук. На стику фізики й хімії виникли нові науки — фізична хімія, колоїдна хімія. Досягнення хімії відкрили шлях до виробництва синтетичних матеріалів з наперед заданими властивостями — пластмас, штучного каучуку тощо. Створено інсектициди — засоби для знищення шкідників сільськогосподарських культур.

У медицині почалося дослідження вітамінів, які навчилися виробляти штучно. Теорія рефлексів І. Павлова розкрила взаємозв'язок між зовнішнім оточенням і реакціями організму. Австрійський психіатр З. Фрейд обґрунтував теорію підсвідомості та вплив останньої на свідомість людини, почав дослідження діяльності груп людей, започаткувавши соціальну психологію. Австралійський імунолог К. Ландштейнер відкрив групи крові людини і резус-фактор.

Досягненнями в астрономії стали дослідження Меркурія, Венери, спектру зірок: почалося фотографування через телескоп Плутона, зоряних скупчень. Було відкрито білі карлики, встановлено ефект «розбігання» галактик.

Вагомий внесок у світову науку зробили й українські вчені і вчені українського походження — вчення В. Вернадського про ноосферу, С. Подолинського — про космічну енергію.

Одним з найважливіших досягнень людства стало масове використання енергії і двигунів внутрішнього згорання. Кількість виробленої енергії стала одним з основних показників розвитку країни. Електроенергія стала добуватися в результаті спалення природних ресурсів і використання сили води. У 30-ті рр. 80% електроенергії вироблялося на теплових станціях. Основними країнами-виробниками електроенергії стали США і СРСР. З'явився новий вид транспорту — електропотяги.

Зростання обсягу виробництва електроенергії, її відносна дешевизна зумовили масовий випуск електропобутової техніки — прасок, радіо тощо. Розвиваються системи радіомовлення, засновані на винаході Г. Марконі, — радіомовні станції з'явилися у США (1920), СРСР, Франції, Британії (1922), Німеччині (1923), Італії (1924). З середини 20-х років починаються телевізійні передачі: спочатку за допомогою механічних систем, а з 30-х років — електронних, які запропонував російський емігрант у США В. Зворикін. Розробка оптичного методу запису звука на кіноплівці привела до появи звукового кіно, а в 30-ті рр. в США з'явилися перші кольорові фільми.

Які сний стриб ок у машинобудуванні , випла вка дешевого алюмінію, впрова дження у виробництво конвеєрної технології і виробництво вдосконалених двигунів внутрішнього згорання започаткували масовий випуск автомобілів і становлення цивільної авіації. Першими авіалініями стали: Нью-Йорк-Вашингтон (1918), Берлін-Веймар (1919), Москва-Нижній Новгород (1923). У Німеччині з'явилися перші швидкісні автошляхи — автостради. Наприкінці 30-х рр. почалися розробки реактивних двигунів і ракет на рідкому паливі.

Грандіозний переворот у науці (особливо теорія відносності Ейнштейна), з його небаченою руйнацією традиційних засад цивілізації — війни з мільйонними жертвами, розпад імперій, встановлення тоталітарних режимів, — супроводжувався сплеском ідеалістичної філософії. Філософи постали перед проблемою пере осми сленн я ді йсн ості . Д еякі з них — на са м перед неопозитивісти — вза галі відм овилися від ї ї осм исле ння . Розцвів неотомізм — на прям ок фі лософі ї , що на магається п оєднати на укове пі з на ння з рел і гі йним сприйнятт ям світу. Зародився екзистенціалізм — філософи цього напрямку вказували, що недосконалість людини призведе світ до кризи. Вони обґрунтували ідею повної свободи, але й повної відповідальності людини за свої думки й дії (Ж. П. Сартр у Франції, М. Гайдегер у Німеччині).

НТР, наукові відкриття. Інтеграція науки і виробництва. Загальні тенденції в розвитку науки і найважливіші досягнення в освоєнні космосу, здобутки в галузі фізики, математики, хімії, біології, медицини. Роль науки у розв'язанні глобальних проблем сучасності. Для всього повоєнного періоду розвитку людства були характерні безпрецедентні прискорення й поглиблення науково-технічного прогресу, його проникнення в нові галузі виробництва, перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. У другій половині XX століття людство вст упило в еп ох у сучасн ої на ук ов о-тех ні чн ої революції ( НТР) — переході від ма шинног о д о автом а тиз ов а ного та комп’ютеризованого виробництва. Практично в усіх наукових галузях було зроблено численні відкриття. Особливо важливим було те, що розрив між науковим відкриттям і його виробничим використанням дедалі більше скорочувався. Про значення цього чинника свідчать загальні витрати на дослідження й розробки, які у всьому світі складали, наприклад, у 1988 р. близько 500 млрд. доларів. З них левова частина припадала на індустріальні країни, в тому числі на США — 140 млрд., Західну Європу та Канаду разом — 90 млрд., Японію — 50 млрд. доларів.

Яскравим прикладом визначних наукових досягнень у другій половині XX ст. є успіхи в дослідженні космосу. Запуск у СРСР 4 жовтня 1957 р. штучного супутника Землі започаткував освоєння людиною космічного простору. Перший американський супутник було запущено на орбіту 1 лютого 1958 року. 12 квітня 1961 р. на радянському космічному кораблі «Восток» Ю. Гагарін вперше здійснив орбітальний політ навколо Землі. Американський астронавт А. Шепард 5 травня того ж таки року провів значно простіший політ. У березні 1965 р. космонавт О. Леонов уперше вийшов у відкритий космос. Виведення американцями в 1964 р. на постійну орбіту штучного супутника зв'язку, висадка у 1969 р. американців Н. Армстронга і Е. Олдріджа на Місяць, а також запуск першого космічного апарата, який в 1973 р. вийшов за межі Сонячної системи, засвідчили, що США у космічному суперництві з СРСР почали його випереджати. У липні 1975 р. вперше відбулося стикування в космосі кораблів «Аполлон» (США) і «Союз» (СРСР), запущених з територій двох держав. З 1981 р. в США стали запускати кораблі багаторазового використання — «човники». У дослідженні космосу беруть участь й інші країни. Зокрема, виводили


штучні супутники Землі на орбіту Франція (1965), Австралія (1967), Японія (1970), Китай (1970), Англія (1971). Протягом 70 — 80-х років здійснено запуски космічних апаратів для вивчення інших планет — Венери, Юпітера, Марса.

Одна з найновіших галузей науки — фізика атмосфери — зробила прорив у галузі загальних знань людини про Всесвіт. З'явилися нові наукові галузі: космічна медицина і космічна біологія.

Відкриття в оптиці, механіці, радіофізиці, фізиці твердого тіла, в галузі рентгенофізики, магнетизму привели до комп'ютерної революції. Вони стали основою для подальшого розвитку таких галузей науки, як кібернетика, автоматика, для удосконалення найновіших технологій. У 1947 р. американські вчені винайшли транзистор96, який замінив електронні лампи. Він працював швидше і був порівняно з лампами значно меншим за розмірами. У 1957 р. на цій основі було створено першу в світі мікросхему, що вміщалася на маленькій платівці кремнію97. Відтоді мікросхеми почали застосовуватись у комп'ютерах — машинах, що зберігають і обробляють інформацію. У 50 — 60-х роках було здійснено перехід до нових комп'ютерів на транзисторах. З середини 70-х років, коли з'явилися комп'ютери з дуже малими і швидкодіючими мікросхемами, розпочалась епоха масової комп'ютеризації.

Відкриття в галузі ядерної фізики і фізики плазми привели до створення нових напрямків — атомної і плазмової технологій. Увагу фізиків-ядерників було прикуто і до елементарних частинок, які потрапляють на Землю у вигляді космічного випромінювання.

Великих успіхів досягли фізики-оптики. Оптичні прилади дають змогу оглядати й фотографувати з космосу не тільки важкодоступні місця Землі, а й поверхні інших планет Сонячної системи. Винайдені в 1955 р. оптичні волокна, або світловоди (гнучкі скляні нитки), що пропускають світло, послужили основою для створення ендоскопа. Виникла волоконна оптика, за допомогою якої можна вивчати внутрішні органи тіла.

У галузі математичних наук у післявоєнні роки успішно вирішувалися теоретичні проблеми, а також завдання програмного управління новими засобами розрахунків і автоматизації.

Відкриття у галузі хімії привели до її спеціалізованого поділу і виникнення нових напрямів. Як наука про матерію, її перетворення і використання, хімія стала повсюдною, проникла за межі фізики, біології. Утворилися її нові галузі — фізична хімія, електрохімія, фотохімія, радіохімія, хімія високих енергій. На сьогодні хіміки відкрили близько трьох мільйонів органічних сполук і понад п'ятдесят тисяч неорганічних. Відкриття у галузі хімії дають можливість створювати матеріали із запрограмованими властивостями, які значно перевищують своїми якісними характеристиками природні матеріали.

Визначних успіхів у післявоєнні роки досягнуто у біології і медицині. Окремі з них — пересадка людських органів, створення штучних апаратів, які їх замінюють, — здавалися фантастичною мрією ще в першій половині нашого століття. Значна частина відкриттів у біології та медицині була результатом інтеграції цих наук з фізикою і хімією. На стиках інтеграційних процесів виникли такі нові галузі і напрями, як біофізика, біохімія, радіаційна біологія, біоніка, космічна біологія, біотехнологія. У генетиці зроблено відкриття, які «народили» нову галузь цієї науки — генну інженерію.

У 1953 р. англієць Ф. Крік і американець Д. Уотсон зробили важливе відкриття, відтворивши модель дуже складної молекули ДНК — дезоксирибонуклеїнової кислоти — у вигляді двох переплетених ланцюжків хімічних сполук — подвійної спіралі. Це проклало дорогу технології зміни властивостей організму шляхом трансформаційного генного коду. Генна інженерія дала змогу синтезувати в лабораторних умовах таку органічну речовину, як людський інсулін, що застосовується при лікуванні цукрового діабету.

Значного прогресу досягнуто в галузі медицини. У 1950 р. вперше в хірургічній практиці здійснено пересадку нирки. Хірург К. Бернард (ПАР) вперше в 1967 р. здійснив пересадку людського серця. Альтернативою пересадки є застосування апаратів, які замінюють органи або стимулюють їхню роботу.

У другій половині XX ст. майже вдалося покінчити з інфекційними хворобами, від яких раніше масово гинули люди: чумою, холерою, віспою. Прояви їх в окремих районах негайно ліквідовуються. До 1978 р. повністю знищено на Землі збудника такої масової хвороби, як віспа. З 1979 р. припинено щеплення населення проти цієї хвороби в усіх країнах світу. Незважаючи на успіхи медицини, окремі хвороби і досі залишаються невиліковними. У 1982 р. зареєстровано перший випадок невідомого раніше захворювання — синдрому набутого імунного дефіциту (СНІДу), який через невиліковність і швидке поширення назвали “чумою XX ст.”.

Розвиток науки і технології після Другої світової війни сприяв значним успіхам у сільськогосподарському виробництві. Цей феномен, який дістав назву «зелена революція», став наслідком цілеспрямованих досліджень та польових випробовувань з покращення сортів пшениці, кукурудзи, рису та інших зернових культур, придатних для вирощування у країнах, що розвиваються. Темпи виробництва зерна з 1950 до 1985 р. перевищили темпи зростання чисельності населення. Обсяги його виробництва зросли з 700 млн. т до 1,8 млрд. т, тобто на 2,7% в рік, тоді як темпи збільшення населення за цей же період дорівнювали 2%.

Ще з 1901 р. за видатні наукові досягнення й відкриття світового значення присуджуються Нобелівські премії — щорічні міжнародні премії, названі на честь їхнього засновника, шведського інженера-хіміка, винахідника й підприємця Альфреда Б. Нобеля. Цими преміями відзначаються роботи в галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, економіки (з 1968 р.) і літератури. Вони присуджуються також за діяльність по зміцненню миру. Показовим є факт, що з близько 500 присуджених Нобелівських премій у ХХ столітті (вони присуджувались не кожний рік і не з усіх галузей), найбільше лауреатів за наукові відкриття припадає саме на другу половину століття.

96 Авторам-винахідникам Бардіну, Браттейну та Шоклі 1956 р. була присуджена Нобелівська премія з фізики

97 Перша мікросхема запрацювала 12 вересня 1958 р. в компанії Texas Instruments (Нобелівська премія за цей винахід присуджена лише 2000 року). Першовідкривачами мікросхеми вважаються Джек Кілбі і Роберт Ной (один з засновників Intel).


Гуманітарні науки, їх розвиток і роль в утвердженні загальнолюдських цінностей. Гуманітарні науки другої половини XX ст. значно розширили сферу своїх досліджень. Вчені-гуманітарії почали успішно впроваджувати досягнення математичних і технічних наук. Комп'ютеризація, моделювання, застосування кількісних методів прискорюють науково-дослідницькі роботи в усіх гуманітарних науках. Вони допомагають глибоко і всебічно вивчати питання, які раніше були незрозумілими для вчених-гуманітаріїв.

У галузі філософії, психології, педагогіки, юриспруденції, історії зроблено спроби з вершин наукових досягнень XX ст. узагальнити підсумки розвитку цих наук. Цілком очевидно, що найбільших успіхів гуманітарні науки в післявоєнний період досягли в країнах традиційної демократії. У тоталітарних державах правляча верхівка насаджувала єдину ідеологію, а плюралізм думок розцінювали як антидержавна діяльність і всіляко переслідувався. Тут гуманітарні науки були приречені на пристосовництво, появу різноманітних антинаукових схем і побудов. Тривале насаджування комуністичної ідеології в СРСР, країнах Центральної і Східної Європи супроводжувалось переслідуванням, а то й фізичним знищенням інакодумців. Воно завдало непоправної шкоди розвиткові всіх галузей гуманітарних наук.

У центрі уваги гуманітаріїв усіх країн стоїть питання про ставлення до загальнолюдських цінностей: свободи особистості, рівності людей незалежно від раси, статі, національності та релігійної приналежності, загальнолюдського розуміння добра і зла.

Спираючись на наукові досягнення, людина зробила прорив у навколоземні простори. Його мета — подальше пізнання сві тів, щоб прогноз увати пла нетарні та космічні загрози і уберегти від них Землю, забезпечити довге і мирне життя людства.

Одним із наслідків НТР став прискорений розвиток засобів масової комунікації. Це створило матеріальну основу для розвитку світової культури, зокрема розквіту масової культури, культурної інтеграції різних народів і країн.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.