Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

письменність - компетентність – культура – менталітет.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Виділення ІКТ-компетентності як окремої складової професійної компетентності викладача обумовлено активним використання ІКТ у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і в освіті.

В науковій літературі поняття ІКТ-компетентності має різноманітне трактування. Наприклад, О.М. Шилова та М.Б. Лебедєва визначають:

«ІКТ-компетентність як здатність індивіда вирішувати навчальні, життєві, професійні задачі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій».

Згідно наукових положень, ІКТ-компетентність викладача можна представити за такою схемою (рисунок 2).

Рисунок 2 - Структура ІКТ-компетентності

Ціннісно-мотиваційний компонент включає потреби у вдосконаленні та в здійсненні педагогічної діяльності, спрямованої на передачу суми знань і розвиток особистості учнів.

Рефлексійний компонент -аналізування своїх індивідо-психологічних особливостей та природних педагогічних задатків. Сфера рефлексійного компонента ІКТ-компетентності викладача визначається відношенням викладача до себе і до світу, до своєї практичної діяльності та її здійснення.

Когнітивний компонент фонові знання, пов’язані з учбовим предметом і отримані до його вивчення із різних джерел. Когнітивний компонент повинний забезпечити вільне володіння викладачем навичками опрацювання інформації та роботи з інформаційними об’єктами.

Конативний компонент– потреба в поглибленні, розширенні, систематизації накопичених раніше знань, мотиви навчання, самостійно продумані цілі вивчення наукової дисципліни.

Афективний компонент– це емоційно-оцінювальне ставлення до предмету, його привабливість для суб’єкта навчальної діяльності

Діяльністний компонент– відповідність знань, умінь, навичок та їх реалізація в практиці. Діяльністний компонент – це активне застосування інформаційних технологій і комп’ютера в професійній діяльності як засобів пізнання і розвитку ІКТ-компетентності, самовдосконалення і творчості, а також виховання подібних якостей у своїх учнів.

Методичні джерела пропонують деяку градацію викладачів, що використовують комп’ютер у своїй роботі. При цьому чітко можна виділити п’ять рівнів такого користувача (рисунок 3).

Рівень перший - ВИСОКИЙ СТАРТ. Використання комп’ютера в якості «друкарської машинки з пам’яттю»; більш-менш регулярна підготовка з його допомогою найпростіших дидактичних матеріалів, планів уроків, планування тощо; створення списків і картотек, шаблонових форм; формування адекватного відношення до робіт учнів, створених у комп’ютерному вигляді; елементарна систематизація документів у домашньому комп’ютері.

 

Рисунок 3 - Градація викладачів, які використовують комп’ютер у своїй роботі

Рівень другий - ВІДКРИТТЯ МОЖЛИВОСТЕЙ. Досягнення даного рівня нерозривно пов’язане з виходом в Інтернет. Можливе виділення проміжного етапу - знайомство з тематичним навчальним програмним забезпеченням. Використання комп’ютера на уроках і в позаурочній діяльності створює педагогу славу людини передової й прогресивної. Учні з більшою повагою відносяться до викладачів, які володіють комп’ютером, зростає авторитет такого викладача і в очах колег. Саме на цьому етапі викладач починає залучати своїх учнів до участі в дистанційних олімпіадах і конкурсах.

Рівень третій - НА ШЛЯХУ ДО ТВОРЧОСТІ. Викладач починає опановувати технології «творіння»: йому стають доступними основні елементи програм MS Power Point, MS FrontPage, MS Publisher. У руки педагога потрапляють інструменти, використовуючи анімаційні можливості яких, він істотно може підсилити ефективність свого заняття. До застосування цих програм на уроці викладач уже починає виступати авторитетним консультантом у внутрішньо-навчальних проектах. Для третього рівня характерні також спроби створення електронної бібліотеки викладача й проектів з написанням декількома педагогами загального навчального посібника.

Рівень четвертий - ПЕРШІ УРОКИ. Поступово нові інформаційні технології починають з’являтись і на «його величності» уроці. Важливо, що для викладача вже чи навряд можливий рух у зворотну сторону. Навпаки, виникає проблема систематизації створюваного матеріалу вже на якісно новому рівні.

Рівень п’ятий - ПОШУКИ СИСТЕМИ. Для педагога стає професійно необхідним навчитися сполучати власний викладацький стиль із тими технічними можливостями, які надають йому нові інформаційні технології.

 

 

4. Мультимедіа на уроці

Ще одним із ступенів реалізації ІКТ-компетентності викладача і розвитку пізнавальної активності учнів — це викорис­тання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити актив­ність і привернути увагу учнів до навчання.

Мультимедіа– сукупність програмно-апаратних засобів, що відображують інформацію в зоровому і звуковому вигляді.

Урок з використанням муль­тимедійних технологій стає ціка­вішим для учня, а тому й ефек­тивнішим для засвоєння знань, поліпшується рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці.

Кількість мультимедійної під­тримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використан­ня мультимедіа впродовж цілого уроку. Під час уроку з мультиме­дійною підтримкою істотно змі­нюється роль викладача, який ви­ступає передусім організатором, координатором пізнавальної ді­яльності учнів. Проведення уроку з мультимедійною підтримкою зовсім не означає, що викладач по­збавлений можливості маневрува­ти або імпровізувати. Можливо, досвідченіший викладач подібний урок проведе цікавіше й динаміч­ніше, ніж його молодий колега, але урок з мультимедійною під­тримкою зменшить кількість по­милок у проведенні занять навіть викладачем-початківцем.

На уроці з метою максималь­ної візуалізації навчального про­цесу краще використовувати один комп’ютер і мультимедійний проектор. Це розв’язує багато про­блем, пов’язаних із використання комп’ютерної техніки:

використання проектора дає змогу ефективніше керувати на­вчальним процесом. Коли викладач відвертається до дошки, він мимо­волі втрачає контакт із аудиторією, ін­коли навіть чує шум за спиною. В режимі мультимедійного супрово­ду викладач може постійно бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на ситуацію, що змінюється.

проблему збереження здо­ров’я учнів (великий екран знімає проблему обмеження роботи учня перед екраном монітора).

 

 

Згадаємо слова К. Ушинського:

«Детская природа ясно тре­бует наглядности. Учите ребенка каким-нибудь пяти не известным ему словам, и он будет долго и напрасно мучиться над ними; но свяжите с картинками двад­цать таких слов — и ребе­нок усвоит их на лету. Вы объясняете ребенку очень простую мысль, и он вас не понимает; вы объясняете тому же ребенку слож­ную картину, и он вас понимает быстро... Если вы входите в класс, от которого трудно добиться сло­ва…, начните показывать картинки, и класс заговорит, а главное, за­говорит свободно...».

Використання на уроках комп’ютерів має свої плюси та міну­си. Плюси впровадження інформа­ційних технологій уже розглянуто.

Які ж мінуси цього впровадження?

Звісно підготовка викладача до такого уроку — це трудомісткий процес, який потребує навичок володіння комп’ютерною технікою, а також більше часу для підготовки. Як ві­домо, доступ до технічних засобів у викладача-предметника обмеженіший, ніж у викладача інформатики. Вра­ховуючи що урок з використанням інформаційних технологій від­різняється від традиційного уроку, виникає запитання: як часто можна використовувати комп’ютер на уро­ках інших предметів, крім інформатики? Відповісти на таке запитання однозначно дуже складно. Мабуть, по – перше, це залежить від можли­востей конкретного викладача, тобто від кількості уроків, які він зможе підготувати і провести з викорис­танням інформаційних технологій. Це визначають специфіка предмет­ної галузі зміст конкретного уроку, дидактичні можливості програмних засобів, створені для цього предме­та, якості технічних засобів та воло­діння викладача цими засобами.

По-друге, це залежить від необ­хідності проведення такого уроку. Можливо, що проведення уроку з конкретної теми буде ефективні­шим у традиційній формі і тому не слід його перевантажувати техніч­ними засобами. Аргументами дня проведення такого уроку можуть бути: дефіцит джерел навчального матеріалу, можливість демонстру­вання в мультимедійній формі уні­кальних інформаційних матеріалів (картин, рукописів, відеоматеріалів тощо), візуалізація досліджу­ваних явищ, процесів тощо.

Підготовка мультимедійного уроку потребує ретельнішої підготовки, ніж традиційний урок. Сце­нарій уроку, його режисура — важлива складова підготовки до такого заняття.

«Коли говорять, — писав психолог С.Л. Рубінштейн, — що людина як індивід не відкриває, а лише засвоює вже здобуті людством знання..., то це, власне, означає лише те, що вона не відкриває їх для людства, а особисто для себе повинна все-таки відкрити або навіть «перевідкрити». Людина досконало володіє лише тим, що сама здобуває власною працею»

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.