Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ІІІ Універсал





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

7 листопада (20 – за нов. ст.) 1917 р. Центральна Рада ІІІ Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки як федеративної складової демократичної республіки Росія36. Фактично цей Універсал був найповнішим з усіх універсалів Центральної Ради й являв собою також програму основних засад та напрямків державного будівництва новоствореної УНР, що поряд із проголошенням ним новітньої української державності у ХХ ст., робить ІІІ Універсал одним із найважливіших конституційних актів в історії нашого народу.

Аби не бути звинувачуваною у сепаратизмі Центральна Рада зауважила, що причиною випуску цього Універсалу стало те, що у північних столицях (в Петрограді та Москві) “іде межиусобна і крівава боротьба. Центрального правительства нема, і по державі шириться безвласти, безлад і руїна”, а УНР проголошувалося “во ім’я рятування всеї Росії”1. В Універсалі, зокрема, зазначалося: “Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність ії, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів”38.

Універсалом оголошувалося, що відтоді й до скликання Українських Установчих зборів уся законодавча влада в УНР належить Центральній Раді, а виконавча – Генеральному Секретаріатові, який вперше офіційно був названий урядом Центральної Ради. Вона ж вперше сама визначила територію УНР, до якої були включені підросійські землі, “заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму)”39. Водночас, в Універсалі вперше пролунали ознаки соборницьких намірів Центральної Ради, щоправда обмежені рамками колишньої Російської імперії та ідеями демократизму, коли зауважувалося, що “остаточне визначення границь Української Народної Республіки, що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній і областей, де більшість населення українське, має бути встановлено по згоді організованої волі народів”40.

Універсалом було вказано на кардинальні зміни в житті країни та народу, що мали б розвинути революційні соціальні та демократичні перетворення. Зокрема вказувалося, що на території УНР:

• скасовується право приватної власності на землю (“поміщицькі та інші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі”, котрі оголошувалися власністю трудового народу і мали перейти до нього без викупу);

• встановлюється 8-годинний робочий день “по всіх підприємствах”;

• встановлюється державний контроль над продукцією (задля “рівномірного розпреділення продуктів споживання і кращої організації праці” Генеральному секретарству праці приписувалося разом з представництвом від робітництва встановити державний контроль, пильнуючи при цьому “інтересів як України, так і цілої Росії”);

• скасовується смертна кара;

• оголошується амністія для політичних в’язнів і затриманим за політичні виступи;

• запроваджувалася національно-персональна автономія “народам: великоруському, єврейському, польському та іншим на Україні”;

• гарантувалося право і можливість вживання місцевих мов у зносинах з усіма установами;

• оголошувалася свобода слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання;

• буде встановлено справедливий суд “відповідний духові народу”;

• буде закріплено і розширено права місцевого самоврядування, “що має бути найкрайщою основою вільного демократичного життя”41.

Крім того, в Універсалі Центральна Рада заявила про своє прагнення якнайшвидшого встановлення миру на Східному та інших фронтах Першої світової війни, задля чого пообіцяла вжити “рішучих заходів, щоб через центральне правительство [Росії] примусити і спільників, і ворогів негайно розпочати мирні переговори”. При цьому зазначалося на плани дбати, аби на майбутньому мировому конгресі “права народу українського в Росії і по за Росією не було в замиренню порушено”42.

Наприкінці Універсалу було розміщено заклик: “Іменем Народної Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній республіці Росії здоровля сили і нову будучину”43. Такі форми мали виробити Українські та Всеросійські Установчі збори. Днем виборів до Українських Установчих зборів було призначено на 27 грудня 1917 р., а днем їх скликання – 9 січня 1918 р.

Після видання Універсалу Центральна Рада 25 листопада 1917 р. ухвалила Закон “Про виключне право Центральної Ради видавати законодавчі акти УНР”, в якому, зокрема, зазначалося, що до часу, поки не буде сформовано Федеративної Російської Республіки і створено її Конституцію, виключне і неподільне право видавати закони для УНР належатиме Центральній Раді. Ним також визначалося, що всі закони і постанови, які мали силу на території України до 27 жовтня 1917 р. (тобто всі юридичні акти російського центрального уряду, що діяли до більшовицького перевороту), оскільки вони не змінені й не скасовані універсалами, законами та постановами Центральної Ради, матимуть чинність й надалі як закони і постанови УНР. Право ж здійснення урядування в Україні надавалося Генеральному Секретаріатові УНР, який міг видавати відповідні розпорядження на підставах законодавчої бази Російської Республіки, що мала чинність до більшовицького перевороту і не була скасована Центральною Радою44. Цей акт фактично заклав правові основи державного будівництва УНР.

Фактично ж, за умов невизнання Центральною Радою нововстановленої влади більшовиків у Петрограді, було покладено початок новому етапу в історії України – руху до юридичного та практичного втілення у життя процесу створення незалежної Української держави.

Невовзі агресія більшовиків прискорила державотворчі процеси в УНР. Швидке просування загонів Муравйова до Києва й потреба в укладанні мирового договору на переговорах з Центральними державами у Бересті змусили провідників Центральної Ради відійти від своїх автономістсько-федералістських переконань й де-юре змінити державний статус УНР.

Як наслідок, 9 січня (22 січня за нов. ст.) 1918 р. IV Універсал Центральної Ради проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу»45.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.