Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Правове регулювання малого підприємництва



Специфіка малого підприємництва викликає необхідність його спеціального державного регулювання і підтримки.
В Україні мале підприємництво регулюється поряд із загальними законодавчими актами також низкою спеціальних нормативно-правових актів, серед яких слід назвати:
- Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р.;
- Указ Президента України “Про спрощену систему оподатковування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98.
Відповідно до Закону (ст.1) суб'єктами малого підприємництва є:
- фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
- юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких се-редньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.
Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.
Таким чином, у Законі визначено, які суб'єкти господарювання вважаються такими, що мають статус малого підприємця. У той час як усі фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльністю без створення юридичної особи, віднесені до суб'єктів малого підприємництва, щодо юридичних осіб установлено певні вимоги. Запропоновані до них обмеження стосовно віднесення до суб'єктів малого підприємництва торкаються двох аспектів їхньої діяльності: середньооблікової чисельності працюючих та обсягу річного валового доходу.
Разом з тим дія цього Закону не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.
Отже, вищевказані суб'єкти навіть у разі дотримання зазначених вище вимог не можуть бути віднесені до суб'єктів малого підприємництва.
Основні напрями державної підтримки малого підприємництва визначені в ст. 5 Закону:
1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;
2) встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;
3) запровадження спрощеної системи оподатковування, бухгалтерського обліку та звітності;
4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;
5) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання, науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.
З метою забезпечення гарантованого ринку збуту для суб'єктів малого підприємництва, розширення виробничих потужностей передбачаються наступні форми підтримки малого підприємництва:
- забезпечення участі суб'єктів малого підприємництва в державній і регіональній соціально-економічній, інвестиційній, екологічній та іншій програмах;
- залучення суб'єктів малого підприємництва до формування, розміщення і виконання на договірній основі державних і регіональних замовлень на виконання робіт, надання послуг для задоволення державних і регіональних потреб.
Участь суб'єктів малого підприємництва в державних і регіональних програмах, залучення їх до виконання державних і регіональних замовлень здійснюються на конкурсній основі.
Законом України від 21.12.2000 р. прийнята Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.

 

Малі підприємства в Україні у своїй діяльності стикаються з великими труднощами.

Головна проблема малих підприємств — недостатня ресурсна база як матеріально-технічна, так і фінансова. Практично йдеться про створення широкого нового сектора народного господарства майже на порожньому місці. Протягом десятиліть такого сектора у нас у скільки-небудь істотному ступені не було. Це, зокрема, означало і відсутність підготовлених підприємців. У основної маси населення, що жила "від получки до получки", не могло утворитися резерву засобів, потрібних для започаткування власної справи.

Ці засоби слід зараз відшукати. Ясно, що гранично напружений державний бюджет їхнім джерелом стати не може. Залишається сподіватися на кредитні ресурси. Але й вони незначні і до того ж украй важко реалізовані при постійній інфляції, що посилюється.

Положення навряд чи може серйозно змінитися в позитивний бік, якщо не перейти, нарешті, від слів до справи в суспільній підтримці конструктивного малого бізнесу. На істотне зростання наявних для цього матеріально-технічних і фінансових ресурсів, принаймні найближчим часом, немає підстав розраховувати. Але набагато краще застосувати ці ресурси можна. Для цього потрібно ретельно вивірена, послідовно проведена в життя система селекції, що дозволяє давати відчутні пріоритети тим, хто більш корисний суспільству. У цілому на сьогодні це означає перевагу сфери виробництва над сферою обертання при детальній диференціації самого виробництва, при чому не застиглої разом і назавжди, а дуже динамічної на основі грамотного вивчення суспільного попиту, зрушень, що відбуваються в ньому, і тенденцій, що намічаються.

Відповідно до такої вихідної настанови слід конструювати механізми пільгового кредитування, оподатковування, різного роду преференцій, включаючи і пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю. Справа в тому, щоб забезпечити краще задоволення потреб народу при створенні умов для послідовного розгортання підприємництва.

Наступна проблема — це та законодавча база, на яку зараз може спиратися мале підприємництво. Поки вона, ще недосконала, а в багатьох дуже істотних випадках взагалі відсутня. Можна назвати чимало правових документів, які так чи інакше регулюють мале підприємництво, але трудність у тому, що, по-перше, немає зведеної єдиної законодавчої основи сьогоднішньої діяльності українських малих підприємств; по-друге, наявні розрізнені документи, постанови перетворюються в життя далеко не цілком. Проблема правової основи малого підприємництва в остаточному підсумку буде переконливо вирішена тоді, коли вдасться позбутися правового нігілізму. Це, звичайно, ніяк не виключає необхідності спеціальних законодавчих заходів регулювання малого бізнесу.

Зараз мале підприємництво знаходиться в умовах, дуже віддалених від тих, що повинні бути властиві ринковим відносинам. Навпаки, відчувається тенденція до того, щоб усе більше "засовувати" його в старі рамки планово-адміністративної системи з її навряд чи не всебічним плануванням і жорсткою регламентацією за допомогою лімітів, фондів іт. п.

Немає системи проведення глибокого аналізу діяльності малих підприємств. Немає належного обліку результатів їхньої роботи, практично відсутня звітність за тими показниками, що надають право малим підприємствам скористатися пільгами щодо оподатковування.

Матеріально-технічне забезпечення малих підприємств здійснюється в недостатньому обсязі і несвоєчасно. Машин, устаткування, приладів, призначених для малих підприємств і враховуючої їх специфіки, не має. Обмежено доступ малих підприємств до високих технологій, тому що їхня купівля потребує значних одноразових фінансових витрат.

Ще одна важлива проблема — кадри. Часто говорять, що підприємцем треба народитися. Проти цього важко заперечити, але не можна не рахуватися з тим, що і їм потрібно набути значного обсягу знань: адже навчають же, скажемо, "уроджених" музикантів, учених, спортсменів. Немає підстави вважати, що до підприємців потрібно підходити з іншою міркою. Тим часом із навчанням кадрів для бізнесу справа складається далеко не кращим чином.

Коло непростих проблем пов'язано із соціальним захистом підприємницької діяльності. Відомо, що на основі розподілу суспільних фондів система соціальних гарантій і соціального забезпечення, що раніше діяла, в умовах нинішнього перехідного періоду виявилася практично підірваною. Потрібно будувати цю систему заново по відношенню до всього суспільства, а стосовно підприємців — новому соціальному прошарку — тим більше.

Зниження прибутків населення привело до значного погіршення структури споживання. Прибутки спрямовуються в основному на придбання товарів першої необхідності, насамперед продуктів харчування й оплату комунальних послуг. Те саме стосується і малого підприємництва. Якщо раніше воно мало певне накопичення, то після першого етапу реформи було змушене працювати в основному на споживання. Виробляти продукцію з тривалим виробничим циклом, включаючи і наукомістку, стало навіть не те що неефективно, а просто руйнівно. Почалися серйозні негативні структурні зміни в малому бізнесі. Якщо процеси, що нині відбуваються, продовжуватимуться і не натраплять на протидії у вигляді соціальних гарантій малому підприємництву, саме його існування під сумнівом.

З метою розвитку малого бізнесу і забезпечення державної підтримки малого підприємництва Раді Міністрів — Уряд України прийняли спеціальні постанови.

Передбачаються доручення ряду міністерств і відомств щодо внесення змін і розробки відповідних положень у сфері фінансування і кредитування, науково-технічного розвитку, матеріально-технічного забезпечення і збуту продукції, підготовки кадрів, зовнішньоекономічної діяльності, а також установлення додаткових податкових пільг для суб'єктів малого підприємництва. Відповідно до постанов затверджено комплекс першочергових заходів для розвитку малого підприємництва в Україні: нормативно-правове забезпечення, фінансово-кредитне забезпечення, інформаційно-технічне забезпечення, зовнішньоекономічна діяльність, організаційна, кадрова, консультаційне забезпечення.

На Міністерство економіки України покладено розробку основ політики державної підтримки малого підприємництва, а також координації центральних органів виконавчої влади і формування інфраструктури малого підприємництва.

Як показує досвід, малий бізнес створює умови для підвищення зацікавленості кожного робітника в кінцевих результатах праці.

Основні причини гальмування розвитку малого підприємництва в Україні:

— неопрацьованість законодавства як з питань розвитку малого підприємництва, так і підприємництва в цілому;

— високі податки, що змушує деяких суб'єктів малого та середнього підприємництва йти в тіньову економіку;

— недостатня державна фінансова-кредитна і майнова підтримка малих підприємств;

— відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого бізнесу;

— недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих підприємств;

— обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;

— недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

— відсутність стимулів для інвестицій;

— психологічне неприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.

Основними напрямами дальшого розвитку малого підприємництва в Україні у найближчій перспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва.

Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи.

Зараз найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності.

Вирішення існуючих проблем розвитку малого підприємниці в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики щодо сприяння цьому сектору економіки. Зокрема, йдеться про створення відповідної правової бази розвитку малого підприємництва, фінансово-кредитну та матеріально-технічну підтримку, науково-методичне, інформаційно-консультативне та кадрове забезпечення малого підприємництва.

 

Проблеми державного регулювання діяльності малих підприємств: Наук.-метод. посіб. / Т.В. Березянко, О.В. Ваганова, Р.В. Руднік;/ За ред. Березянко Т.В. – К.: ІПДО НУХТ, 2012. – 120 с.

Малий І.Й. Економіка державного сектору : навч. посіб. / [І.Й. Малий, М.К. Галабуда]; К.: Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. – К.: КНЕУ, 2007. — 280с.
2Копченко І.М. Сутність та зміст державного регулювання малого підприємництва / Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць. Випуск 4. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – С. 209–216.
3Мамутов В.К. Экономика и право. – К.: Юринком Интер, 2003. – С.131-133

 

УДК 332.012.324

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МАЛОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Корягіна Т.В., к.держ.упр., доцент; Осацька Ю.Є., к.е.н., доцент

Дніпропетровська державна фінансова академія

 

У статті розглядаються роль держави в стимулюванні підприємницької активно-

сті, взаємодія інституту підприємництва з іншими структурними елементами суспіль-

ства.

The article examines the role of government in stimulating entrepreneurial activity, interaction еnterprise іnstitute with other structural elements of society.

 

Постановка проблеми. Зарубіжний досвід показує, що неодмінною

умовою успіху в розвитку малого підприємництва є всебічна і стабільна дер-

жавна підтримка. В кризових умовах розвитку економіки, саме допомога

держави малому підприємництву може призвести до поліпшення економічної

ситуації як в регіонах, так і в країні в цілому. Сьогодні саме з малим та сере-

днім підприємництвом держава пов’язує надію на швидкі позитивні структу-

рні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для еко-

номічного зростання. Як свідчать останні світові тенденції, саме цілеспрямо-

вана державна підтримка підприємств, особливо малих форм господарюван-

ня, є найбільш важливою особливістю сучасної політики у галузі підприєм-

ництва. В Україні, незважаючи на декларовану підтримку малого підприєм-

ництва з боку держави, вплив останньої на процес його становлення явно не-

достатній.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання створення

організаційно-правових, економічних та інституціональних умов для розвит-

ку підприємництва вивчали такі українські вчені, як: К. Алексєєва, В. Бико-

вець, Л. Безчасний, В. Бордюк, В. Геєць, В. Голіков, A. Грищенко, І. Драган,

М. Долішній, П. Єщенко, І. Лукінов, С. Мочерний, Ю. Ніколенко, В. Нови-

ков, Ю. Палкін, О. Пасхавер, Ю. Пахомов, В. Рибалкін, В. Савчук, B. Степа-

ненко, А. Чухно. Значний внесок у загальну теорію та методологію держав-

ного управління, зокрема державного регулювання розвитку підприємництва,

зробили Ю. Авксентьєв, О. Амосов, Ю. Бажал, В. Бакуменко, Г. Білоус, В.

Бодров, В. Гриньова, А. Дєгтяр, Л. Дмітриченко, О. Кілієвич, М. Корецький,

В. Мартиненко, Г. Одінцова, Т. Сьомкіна, Ю. Чернецький. Між іншим, недо-

статньо дослідженими залишаються питання вдосконалення механізмів реа-

лізації державної політики підтримки малого підприємництва.

Постановка завдання. Метою дослідження є вивчення особливостей

державного регулювання розвитку малого підприємництва в Україні з ураху-

ванням специфіки сучасного розвитку країни та розкриття пріоритетних на-

прямів державної політики у сфері малого підприємництва.

Виклад основного матеріалу дослідження. Початок формування під-

приємницького середовища в країні (приватний малий та середній бізнес)

приходиться на момент проголошення незалежності України. Але в цілому

розвиток національного приватного підприємництва за 20 років незалежності

країни можна охарактеризувати як непослідовний та часто проблемний, але

основним незаперечним наслідком є факт наявності значного прошарку при-

ватного бізнесу в національній економіці країни.

Так, формування державної політики підтримки малого бізнесу в Укра-

їні починається з 1991 року, з прийняття Закону України «Про підприємниц-

тво» [1] та утворення Державного комітету України зі сприяння малим під-

приємствам і підприємництву. Закон України «Про підприємництво» [1] ви-

значив загальні правові, економічні та соціальні засади, умови здійснення

підприємницької діяльності, а також визначив правові основи державного ре-

гулювання та підтримки підприємництва, відносин суб’єктів підприємниць-

кої діяльності та держави. З метою реалізації державної політики сприяння

розвитку підприємництва, у тому числі малого бізнесу, у березні 1993 року

Кабінетом Міністрів України була схвалена перша Програма державної під-

тримки підприємництва в Україні.

Початок новому етапу розвитку державної політики підтримки малого

бізнесу поклало схвалення Кабінетом Міністрів України Концепції державної

політики розвитку малого підприємництва (квітень 1996 р.), закріплення сво-

боди підприємництва в Конституції України. Одним з механізмів підтримки

малого підприємництва стала державна Програма розвитку малого підприєм-

ництва в Україні на 1997-1998 рр., розроблена Міністерством економіки від-

повідно до положень Концепції державної політики розвитку малого підпри-

ємництва, і затверджена постановою Кабінету Міністрів 29 січня 1997 року.

Метою Програми було визначено забезпечення сталого розвитку малого під-

приємництва як невід’ємної складової ринкової економіки та головного чин-

ника створення нових робочих місць.

У 1998 році зі створенням Державного комітету з питань підприємниц-

тва почався наступний етап політики державної підтримки малих підпри-

ємств. Важливим кроком у цьому напрямі стало підписання Президентом

України Указу «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприєм-

ницької діяльності».

У 1999-2001 рр. було прийнято майже 20 указів Президента України з

питань розвитку підприємництва, Верховною Радою України прийнято зако-

ни України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [2], а

також «Про захист економічної конкуренції» [3], окремі норми якого перед-

бачають виняток для малих та середніх підприємців у частині положень, що

жорстко регулюють дії суб’єктів господарювання у сфері економічної конку-

ренції.

Одним із найвпливовіших заходів державної підтримки малого бізнесу

в Україні було впровадження ефективної податкової політики та надання

пільг у сфері оподаткування суб’єктів малого бізнесу. В результаті прова-

дження політики підтримки малих підприємств в Україні з 1 січня 1999 року

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку

та звітності суб’єктів малого підприємництва» [4] для суб’єктів малого під-

приємництва було запроваджено сплату єдиного податку. Зазначеним Указом

єдиний податок запроваджувався замість 16 видів податків і зборів, визначе-

них податковою системою України. Було спрощення бухгалтерського, подат-

кового обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва.

На сьогодні переважна більшість малих підприємств України знахо-

дяться на спрощеній системі оподаткування (на єдиному податку). Єдиний

податок - найбільш поширена система оподаткування у підприємців України.

Якщо підприємець працює на цій системі, це означає, що він щомісячно пла-

тить фіксовану суму, уникаючи при цьому потреби оплачувати ряд податків і

зборів. Серед платників єдиного податку виділяються фізичні особи-

підприємці (ФОП) і юридичні особи. Прийняття Нового Податкового Кодек-

су України [5], який набрав чинності з 1 січня 2011 року передбачає тимчасо-

ве існування даної системи, поки не будуть прийняті законодавчо-нормативні

документи, які регулюватимуть оподаткування малого бізнесу. Підприємст-

ва, які працюють в 2011 році на єдиному податку ще до початку року повинні

були сплатити 100% ставок єдиного податку.

Державне регулювання та підтримка розвитку малого підприємництва

в Україні здійснюється відповідними загальнодержавними, регіональними та

місцевими органами влади з метою узгодження інтересів держави і сектору

малого підприємництва [6, с.87]. Державна підтримка малого підприємницт-

ва на місцевому рівні здійснюється в рамках впровадження регіональних і мі-

сцевих програм відповідно до Закону України «Про державну підтримку ма-

лого підприємництва» [7].

Новий етап в історії впровадження регіональних програм пов’язаний із

затвердженням постановою Кабінету Міністрів України Державної стратегії

регіонального розвитку від 21.07.2006 року на період до 2015 року, що стало

поштовхом для розробки стратегій соціально-економічного розвитку окре-

мих регіонів України [8, с.182]. Підтримка розвитку малого підприємництва

повинна носити регіональний характер та враховувати рівень розвитку під-

приємництва в окремих районах та видах економічної діяльності. При розро-

бці регіональних програм підтримки необхідно враховувати економічну спе-

ціалізацію того чи іншого регіону, рівень його виробничого потенціалу та на-

явність відповідної сировинної бази [9, с.182].

Такий стан справ не міг не позначитися на ефективності функціонуван-

ня державної системи підтримки малого і середнього бізнесу.

За даними Держкомстату у 2009 р. у малому бізнесі України працювало

біля 6,5 млн. зайнятих (у т.ч. найманих працівників). Але за даними Держав-

ної служби статистики у 2010 р. цей показник скоротився до 4,9 млн. зайня-

тих осіб.

З одного боку ці показники означають, що за кількісним виміром стан

розвитку малого та середнього бізнесу в Україні в цілому відповідає кращім

європейським показникам, а з іншого свідчить про тривожну тенденцію згор-

тання сектора по кількості зайнятих в ньому. З одного боку це можна пояс-

нити впливом економічної кризи, але значно більш вірогіднішим виглядає

пояснення, що це наслідки негативного бізнес-клімату в Україні і щорічного

його погіршення.

За вкладом малого підприємництва України в ВВП країни (біля 13 %)

[10] Україна посідає останні місця в Європейському рейтингу (за даними Єв-

ростату).

Важливою особливістю розвитку та державного регулювання малого

бізнесу в Україні є відсутність акцентів на соціальній значимості малого під-

приємництва, його здатності швидко розширювати попит на робочу силу.

Мале підприємництво розглядається в рамках державної політики виключно

в економічній площині. Продовженням цієї проблеми є похідні проблеми

надмірного державного регулювання, численні адміністративні бар’єри та

низький рівень виконавчої дисципліни в органах державної влади, що погір-

шується високим рівнем корупції. Це становище підкреслюється практично

найгіршими показниками України серед інших країн світу у впливових світо-

вих рейтингах, зокрема Світового банку, Heritage Foundation, Міжнародного

інституту менеджменту та інших.

В грудні 2010 р. було створено Координаційну раду з питань розвитку

малого та середнього підприємництва. Також за ініціативою Уряду Верхов-

ною Радою України прийнято Пакет законодавчих актів, які направлені на

спрощення та здешевлення започаткування і припинення підприємницької

діяльності. Зокрема, Закон України «Про внесення змін до Закону України

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

(щодо проведення електронної реєстрації)», Закон України «Про внесення

змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про

державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця», Закон

України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

спрощення процедури започаткування підприємництва», Закон України «Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення проце-

дур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних

осіб-підприємців за їх рішенням».

Ще одним важливим кроком стало прийняття ВРУ Закону «Про вне-

сення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих

актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

суб’єктів малого підприємництва)», який є результатом компромісу між біз-

несом та владою. Цим законом, зокрема, підвищено граничний обсяг доходу,

при якому можливе застосування спрощеної системи оподаткування (для фі-

зичних осіб – з 500 тис. грн. до 3 млн. грн., для юридичних осіб – з 1 млн. до

5 млн. грн.); скасовано обмеження відносити на витрати платника податку на

прибуток витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – пла-

тників єдиного податку; надано фізичним особам – платникам єдиного пода-

тку право реєструватись платниками ПДВ; скасовано 50% надбавку, що за-

стосовується до фіксованих ставок єдиного податку за кожного найманого

працівника [11].

Важливим є продовження і надалі, на основі компромісних рішень між

суспільством і владою, створення оптимальних умов для розвитку малого бі-

знесу.

Аналіз змісту існуючих програм дозволяє розкрити їх найбільш суттєві

недоліки:

1) неузгодженість, «нестиковку» елементів програм, зокрема аналітич-

них розділів і блоку основних заходів;

2) декларативність, неконкретність поставлених завдань;

3) занадто широкий спектр планованих заходів, що веде до розпоро-

шення і без того мізерних коштів.

Розвитку малого підприємництва сприяло те, що воно було визнано

державою одним з найважливіших елементів системи національного госпо-

дарства, що потребує особливої уваги та підтримки.

Основними проблемами, що стримують розвиток малого підприємниц-

тва, є:

- недосконалість системи оподаткування;

- нестабільність бюджетного фінансування регіональних програм під-

тримки малого підприємництва;

- нерозвиненість механізмів фінансово-кредитної підтримки і страху-

вання ризиків малих підприємств; відсутність механізмів самофінансування;

- обмеження доступу малих підприємств до виробничих потужностей і

майна підприємств, що реструктуризуються;

- відсутність надійної соціальної захищеності і безпеки підприємців;

- організаційні проблеми взаємодії малого бізнесу з ринком і держав-

ними структурами;

- адміністративні бар’єри на шляху розвитку малого підприємництва.

У зв’язку з цим ми вважаємо, що розвиток малого підприємництва фор-

мується на базі системної взаємодії інституту підприємництва, інформації і

факторів, що визначають вектор його функціонування (в економіці регіону -

це недосконала система оподаткування; нестабільність бюджетного фінансу-

вання регіональних програм підтримки малого підприємництва; нерозвине-

ність механізмів фінансово-кредитної підтримки і страхування ризиків малих

підприємств; відсутність механізмів самофінансування (кредитні спілки, това-

риства взаємного страхування та ін..); обмеження доступу малих підприємств

до виробничих потужностей і майну підприємств, що реструктуризуються і

т.д.). Це розвиток обумовлено трансформаційними процесами української

економіки, що сформували до теперішнього часу «якість» підприємництва.

Прискорений розвиток підприємництва в Україні можливий на основі

проведення послідовної політики держави щодо децентралізації економічно-

го управління і вдосконалення ринкових механізмів.

До основних функцій держави, стимулюючим підприємницьку актив-

ність і сприяє її прискореному розвитку, можна віднести:

- створення умов, що забезпечують підготовку конкурентоспроможних

фахівців;

- створення механізмів з підтримки та фінансуванню підприємництва;

- застосування заходів щодо забезпечення та розвитку регіональної ри-

нкової інфраструктури.

Слід зазначити, що переважно розташування малого бізнесу - це лока-

льні і регіональні ринки, тому в містах та регіонах, як правило, він становить

основу розвитку сфери послуг і формує як власне організаційну культуру, так

і культуру підприємницької діяльності. До теперішнього часу законодавство

як основа розвитку малого підприємництва в Україні сформовано, але це не

призвело до його якісного розвитку, особливо в період розвитку кризових

явищ в економіці, не стало стимулом структурних перетворень та збільшення

чисельності підприємств малого бізнесу.

Очевидно, що подальше вдосконалення тільки законів не зможе якісно

змінити розвиток малого підприємництва. У цих умовах зростає роль регіо-

нальних органів влади та органів місцевого самоврядування, проведеної ни-

ми політики щодо створення сприятливого підприємницького середовища.

Розвиток цих процесів буде прискорюватися за рахунок ослаблення впливу

галузевих факторів і посилення впливу макроекономічних процесів.

Форми державної підтримки малого підприємництва можна класифіку-

вати за характером впливу держави на діяльність малих підприємств - пряме і

непряме; по функціональному напрямку - організаційно-структурне, фінан-

сово-податкове і майнове.

Державне втручання щодо забезпечення умов розвитку малого бізнесу,

на нашу думку, має здійснюватися через проведення соціально-економічної,

валютно-фінансової, структурно – інвестиційної і науково-технічної політики

у вигляді різних важелів: розробки цільових програм з ресурсним забезпечен-

ням, проведення податкової та тарифної політики, системи держзамовлень,

субсидій, кредитів, гарантій, інформаційно-маркетингового забезпечення, сис-

теми державного прогнозування та програмування. Іншими словами, державне

регулювання - форма цілеспрямованого впливу держави через систему еконо-

мічних та адміністративних методів з метою підтримки та забезпечення розви-

тку сфери платних послуг та інших видів економічної діяльності.

Державна підтримка особливо необхідна малому підприємництву в

умовах кризи, так як дозволить активізувати його діяльність, забезпечити за-

йнятість населення та пом’якшить негативний вплив кризи на економіку

України. Для підвищення ефективності створеної системи державної підтри-

мки малого підприємництва необхідно вирішити ряд завдань:

- виробити фінансову стратегію по залученню українського і міжна-

родного банківського капіталу для забезпечення розвитку малого бізнесу в

Україні;

- формувати систему лізингу як однієї з найбільш перспективних мо-

жливостей створення і розвитку виробничого базису малого і середнього

підприємництва;

- сприяти розвитку зовнішньоекономічної активності суб’єктів малого

підприємництва;

- здійснювати підготовку та перепідготовку кадрів для роботи в стру-

ктурах малого бізнесу;

- створювати умови для успішного розвитку підприємницької діяль-

ності шляхом формування сприятливої інфраструктури;

- удосконалювати інформаційне та нормативно-правове забезпечення

діяльності підприємців у сфері малого бізнесу;

- підвищувати якість рекламно-виставкової та видавничої діяльності у

цій сфері;

- розвивати інноваційну діяльність в підприємницьких структурах,

сприяти освоєнню нових технологій і винаходів.

Висновки. Реалізація цих завдань визначить майбутнє українського

малого підприємництва, яке безпосередньо залежить від державного регулю-

вання, від вдосконалення механізмів, форм і методів управління його розвит-

ком. Це дозволить створити сприятливі умови для вільного розвитку і гідного

життя кожного громадянина країни.

Література:

1. Про підприємництво: Закон України № 698-12 від 07.02.1991 [Електронний ре-

сурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/698-12.

2. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України № 1775-

III від 01.06.2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1775-14.

3. Про захист економічної конкуренції: Закон України № 2210-III від 11.01.2001

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2210-14.

4. Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого під-

приємництва: Указ Президента України № 727/98 від 03.07.98 [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/727/98.

5. Податковий кодекс України [Текст]. Відомості Верховної Ради України: - К.: Ви-

давництво «Преса України», 2010. – 400 с.

6. Цегелик Г.Г. Державна підтримка розвитку малого підприємництва в Україні

[Текст] / Г.Г. Цегелик, М.Я. Квик // Вісник Хмельницького національного університету.

Економічні науки. – 2010. Т.2. – № 1. – С. 84 – 89.

7. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України № 2063-III від

19.10.2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2063-14.

8. Данилишин Б.М. Державна підтримка та податкове регулювання підприємниць-

кої діяльності в Україні : Монографія / Б.М. Данилишин, О.М. Кондрашов. – Донецьк:

Юго-Восток, 2010. – 296 с.

9. Методи і моделі оцінювання розвитку малого бізнесу: мезо- та макрорівень : мо-

нографія [Текст] / Т.В. Уманець, Ю.О. Ольвінська, О.В. Лукачова; за ред. Т.В. Уманець. –

Донецьк: «ВІК», 2010. – 280 с.

10. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http:// www.ukrstat.gov.ua.

11. Урядовий портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.kmu.gov.ua.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.