Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Кількість сіл з населенням понад 200 мешканців і їх відношення до сумарної кількості сільських поселень





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Реєстри поборового податку у Польському Королівстві: процес створення документів та їх інформативність (на прикладі поборового реєстру Львівської землі Руського воєводства 1552 р.).

Вступ. Матеріали фіскального характеру належать до найвірогідніших та найбільш інформаційно наповнених видів джерел для вивчення вітчизняної економічної та соціальної історії ранньомодерного періоду. Вони укладалися з ініціативи монарха королівськими комісарами з метою уточнення розміру матеріальних та людських ресурсів на певній адміністративно-територіальній одиниці задля встановлення розміру затребуваного податку. По суті, це були єдині демографічні джерела ранньомодерного часу до появи метричних книг.

Одним з різновидів фіскальних джерел є реєстри поборового податку – документи, у яких за географічно-алфавітним (у XVII ст. – за алфавітним) принципом подавався перелік населених пунктів певної адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснювалося стягування одноразового податку (побору) для королівської казни. На відміну від кварти, яка збиралася лише з королівщин, поборовий податок стягувався з усіх населених пунктів, незалежно від форми власності, саме тому поборові реєстри, на відміну від інших різновидів фіскальних джерел (люстрацій та господарських інвентарів), містили перелік усіх існуючих населених пунктів.

Ця інформація дає змогу відтворити адміністративно-територіальний устрій, що існував на час укладення документу, з’ясувати розміри окремих територіальних одиниць, імена їх власників, підрахувати кількість місцевого населення. Джерельну вартість поборових реєстрів вивчали здебільшого польські дослідники: Ірена Ґєйшторова[1], Зенон Ґульдон[2], Кристина Ґурска[3], Генрик Люлєвич, Анна Ляшук[4], Владислав Палуцький[5], Вітольд Сенкєвич, Єжи Сенковський[6], Александр Яблоновський. Публікацією найбільш інформативних їх зразків займалися А. Яблоновський і Здзіслав Будзиньський. Реєстри димів, що у 1629 р. замінили собою поборові реєстри[7], багато в чому копіюючи їх структуру та зберігаючи універсальний характер збору, вивчали українські фахівці-ранньомодерники Олена Компан[8] та Микола Крикун[9], а також їх польські колеги Збіґнєв Анусік[10] та Анна Філіпчак-Коцур[11].

Постановка завдання. Аналіз інформативності подібного виду джерел ми вирішили здійснити на прикладі реєстру поборового податку Львівської землі та Жидачівського повіту 1552 р. Оригінал розглянутого документа міститься в книзі поборових реєстрів Руського воєводства у фонді Архіву Коронного Скарбу Головного архіву давніх актів у Варшаві[12]. Реєстр займає 65 аркушів. З них 48 присвячено населеним пунктам Львівської землі, 14 – поселенням Жидачівського повіту. На трьох аркушах подано перелік сіл загородової шляхти (villae nobilis pauperis).

Реєстр укладено в зручній формі таблиці, де кожному інформаційному гаслу відповідає окремий стовпець. Усього стовпців сім: Villae (Села); Cmethones (Кметі); Agri tab[ernae] (Ґрунти у володінні корчми або жителі, що їх населяли); Popones (Священики); Tab[ernae] mal[tum](Солод для корчем); Mol[endine] val[ny]k (Водяні млини); Mol[endine] mal[tum] (Солод, змелений у млинах). Таким чином, вміщені дані дозволять нам зясувати кількість податково спроможного населення досліджуваних теренів – кметів, священиків та мельників. Разом названі соціальні групи становили кількісну більшість не лише на селі, а й у містечках з яскраво вираженим аграрним характером. Такими були фактично усі міста Львівської землі та Жидачівського повіту, за винятком Львова.

Зліва від стовпця Villae укладачами зазначався також день проведення збору податку в окремо взятому населеному пункті. Ця інформація дасть знать змогу відтворити перебіг збору податку.

Отримані результатианалізу поборового реєстру подаватимемо за принципом побудови самого документу – за стовпцями, зліва направо.Таким чином, керуючись датуваннями збору податку в окремих поселеннях, можна зробити висновок, що збір податку розпочинався після закінчення жнив і тривав 2 з половиною місяці (вперше у с. Рогізно на Жидачівщині - 12 серпня, закінчено 22 жовтня). Окремо у місті Залізці та селі Смільне було стягнено податок 10 січня. Усього зібрано побору з 654 населених пунктів, з них – 646 власне сіл[13] та 24 міста[14]. За структурою власності зафіксовані реєстром поселення в основному належали до шляхетської власності (500 населених пунктів), значно менше королівських (80), Нарешті, 42 поселення перебували у володінні духовних ієрархів та орденів, 7 – у власності львівських райців, а 25 – у змішаній власності. Якщо подібні пропорції розподілу поселень за власністю між трьома основними землевласниками (король – шляхта – духовенство) були притаманні й іншим воєводствам Речі Посполитої, то міська власність була специфічною рисою саме Львівської землі Руського воєводства. Явище перебування такої значної кількості сіл під міською юрисдикцією саме у Львові можна пояснити специфікою локації самого міста. Адже більшість зазначених вище сіл була заснована саме на переданих місту у 1356 р. королем Казимиром 70 франконських ланах (Голоско у 1404 р., Замарстинів у 1386 р., Клепарів у (1419) 1430 р.[15], Кульпарків у 1425 р.[16]). Угіддя ж села Сихів були придбані львівськими райцями[17].

 

Сам документ укладався одразу кількома комісарами, які одночасно виїздили зі Львова в різні напрямки Львівської землі. Урядовці не обходили село за селом, а зупинялися в центрах адміністративно-територіальних комплексів, куди й звозилися кошти (це пояснило б чому, наприклад, в Яворівському старостві комісарам вдалося за один день – 1 вересня – зібрати податок з усіх 14 населених пунктів).

Загальне число кметів, подане у стовпці Cmethones, становить 12437 осіб. Беручи за основу множник 6, як середню кількість осіб, що жили під одним дахом (цим коефіцієнтом послуговуються чимало фахівців з історичної демографії – історики Олена Компан[18] і Цезарій Кукльо[19], економіст Михайло Птуха[20]) ми припускаємо, що один власник володів одним домом і в ньому, окрім нуклеарної сім’ї, проживали окремі представники інших поколінь родини та комірники), ми отримаємо загальне число селян – 74 622 осіб. Також документ зафіксував 356 священослужителів, а серед об’єктів господарського значення – 280 корчем та 95 млинів. Якщо припустити, що один млин перебував у власності одного господаря, а у кожного священика була своя родина, то загальна кількість мешканців Львівської землі та Жидачівського повіту становила 77328 осіб або 6.554 осіб на 1 кв. км.

Висновки. Таким чином, на прикладі поборового реєстру Львівської землі та Жидачівського повіту можна обчислити число поселень різних форм власності станом на середину XVII ст., приблизне населення цих адміністративних одиниць та їх інфраструктуру, а також з’ясувати, яким чином виглядав процес стягнення поборового податку та створення відповідного документа. Подібні дані мають важливе прикладне значення, можуть використовуватися у порівняльних дослідженнях з іншими адміністративними одиницями Речі Посполитої, або ж з іншими державами.

 

Кількість сіл з населенням понад 200 мешканців і їх відношення до сумарної кількості сільських поселень

Мазовія – 7.6 % (86)

Мазовецьке в-во – 7.1 % (86)

Плоцьке в-во – 5.6 % (86)

Равське в-во – 12.7 % (86)

Варшавська земля – 4.2 % (86)

Сандомирське в-во – 7.1 % (с. 85)

Краківське в-во – 11.3 % (с. 82)

ЛЗ і ЖП (59/646 = 9.1 %):

Сокільники, Солонка, Жиравка, Дмитре, Піски, Красів, Добряни, Туринка, Батятичі (80!), Желдець, Рясне, Мальчиці, Задвіря, Пикуловичі, Зарудці, Заашків, Глібовичі, Винники, Підберізці, Нараїв, Конюхи, Пониковиця, Ожидів, Конюшків, Ясенівці, Кути, Мокротин, Жовтанці, Давидів, Сенів, Пшемско, Бранці, Горожанна Вел., Девятники, Звенигород, Чемеринці, Родатичі, Добростани, Стариська, Верещиця, Тучапи, Язів Старий, Скварява, Дідилів, Новосільці, Грімне, Хлопи, Колодруби (48), // Надіїв, Струтин, Дідушичі, Гніздичів, Ляховичі, Жижава, Пчани, Добряни, Болехів, Княжолука, Колоколин (11)

+ міста Глиняни, Щирець, Камянка, Поморяни, Олесько, Городок, Яворів (7)

Густина міст і сіл у 1578 р. (за А. Яблоновським)

Міста:

Червона Русь – 1 місто на 7.1 кв. милю (т. 18.2, с. 73)

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.