Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНО-ПРИРОДНОГО ПРАВА ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

1. Характеризуючи соціально-природне право, слід насамперед підкреслити, що воно є загальнообов’язковим соціальним регулятором. Це означає, що всі особи, яких стосуються вимоги такого права (у тому числі й держава), зобов’язані їх не­ухильно дотримуватися або виконувати; ніхто не може перебувати поза цим правом. У такому розумінні, призначенням соціально-природного права є встановлення умов для можливості спільного життя людей, тобто умов функціонування людської спільноти. Саме таке право здатне забезпечити загальний соціальний порядок, тобто регулярність і передбачуваність дій людей на основі взаємності.

Під основними принципами соціально-природного права слід розуміти систему найбільш загальних і стабільних імперативних вимог, які є концентрованим виразом найважливіших сутнісних рис та цінностей, що прита­манні цьому праву і виражають його характер і напрямки подальшого розвитку, можуть бути закріпленими у нормах позитивного права або існувати поза ними.

2. Комплекс основних принципів соціально-природного права складається зі справед­ливості, рівності, свободи і гуманізму. Якщо припустити, що соціально-природне право буде засно­ване на цих засадах, то таке право можна буде вважати соціальним регулятором, що матиме пріоритет над будь-якими рішеннями і діями окре­мих суб’єктів. Це в свою чергу означає визнання принципу верховенства соціально-природного права, який мо­жна розгля­дати як похідну від всіх засад права. Для того, щоб гаранту­вати ефективну дію принципу верховенства цього права, повинні функціонувати принципи правової визначеності, пропорційності і добросовісності.

3. Принцип справедливості слід розглядати через окремі його прояви. Так, на думку С.П. Погребняка, об’єктивна справедливість є реалізацією ідей справедливості у певних соціальних інститутах, а суб’єктивна справедливість означає те, що людина постійно виконує вимоги об’єктивної справедливості. Принцип справедливості є на­скрізним принципом усього кримінального законодавства. «Покарання, передбаченні за вчинення злочинів, застосовуються від імені держави за вироком суду до особи, яка визнана винною у вчиненні злочину, з метою покарати за вчинений злочин та виправити засуджених, а також запобігти вчиненню нових злочинів» (ст.50 Кримі­нального кодексу України (далі – КК України). Слід окремо відзначити проце­суальну справедливість, бо діяльність уповноважених суб’єктів, які залучаються на різних стадіях процесу повинна відповідати певним процедурам. Досягнення абсолютної процедурної справедливості, яка має незалежний критерій справедли­вого результату і процедуру, яка відповідає принципам соціально-природного права, можливе лише у тому випадку, якщо процес збирання доказів у кримінальній справі буде проводитися з дотриманням такої процедури.

4. Принцип рівності повинен реалізуватися у кримінальному законодавстві. Його норми повинні застосовуватися до всіх без винятку осіб, які рішенням суду визнанні винни­ми у вчиненні злочину, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціаль­ного походження, майнового стану, народження чи іншої обставини. Не можна вважати обмеженням принципу рівності існування у КК України норм, які вста­новлюють різний вид і розмір покарання в залежності від суб’єкта вчинення злочи­ну чи об’єкта злочинного посягання, оскільки ці обставини обумовлюють ступінь їх су­спільної небезпечності, а тому впливають на призначення більш чи менш суворого покарання.

5. Принцип свободи відображений у кримінальному законодавстві, оскільки під покаран­ням мається на увазі законне обмеження прав і свобод засудженого. Під терміном «законне» слід розуміти передбачене у законі і таке, що є суспільно необхідним та обґрунтованим. Окрім того, існують такі права і свободи, які не можуть бути обмеженими чи порушеними (наприклад, право на життя, на повагу до гідності, на свободу думки, слова і на вільне вираження своїх переконань). Якщо говорити про обмеження принципу свободи, яких зазнає особа, то вони є закономірним наслідком її злочинної поведінки, яка є підтвердженою вироком суду, що набрав законної сили.

6. Принцип гуманізму повинен реалізовуватися, як до набрання обвинувальним вироком суду законної сили, бо до цього часу особа вважається невинною у вчиненні злочину, так і під час відбування пока­рання, оскільки вона має невід’ємні права. Крім того, цей принцип знайшов відображення у ст.5 Кримі­нально-виконавчого кодексу України, де зазначено, що: «кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах справедливості, гуманізму, поваги до прав і свобод людини…».

7. Принцип верховенства соціально-природного права у кримінальному законодавстві вимагає відповідності норм кримінального права принципам соціально-природного права. У разі прийняття вироку суду на підставі закону, що не відповідає принципам соціально-природного права, особа, стосовно якої було прийнято таке рішення, може звернутися за захистом порушених прав до міжнародних установ та організацій, які сприяють належній реалізації особою своїх прав і свобод.

8. Принцип правової визначеності означає, що кримінальна відповідальність настає лише за ті злочини, які передбачені у КК України. «Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршує становище особи не має зворотної дії в часі» (ч.2 ст.5 КК України).

9. Принцип пропорційності проявляється у кримінальному законодавстві шляхом призначення покарання «враховуючи ступінь тяжкості вчиненого зло­чину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання» (п.3 ч.1 ст.65 КК України).

10. Принцип добросовісності, що означає неприпустимість зловживання со­ціально-природним правом, знайшов своє закріплення у КК України, шляхом ви­знання злочинним певних зі видів зловживання правом, наприклад зловживання службовим становищем (ч.3 ст. 177, ч.2 ст.191 КК України).

11. Отже, основні принципи соціально-природного права так чи інакше знайшли своє відображення у кримінальному законодавстві України.

 

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.