Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Загальні зауваження та пропозиції



1. Законопроектом (нова редакція статті 53 КК України) передбачено збільшення максимального розміру покарання у виді штрафу до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – неоподатковуваний мінімум), "якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу". Таким чином "стандартний" максимум штрафу як кримінального покарання в разі прийняття цих положень становитиме 850 000 гривень.

Не заперечуючи загалом доцільності як загального підвищення розміру штрафів у КК України, так і збільшення їх розміру в окремих статтях Особливої частини Кодексу, Головне управління у той же час вважає конкретні розміри, передбачені проектом, надмірними. Визначаючи розміри покарання у вигляді штрафу, законодавець має враховувати загальні цілі кримінального покарання, якими відповідно до статті 50 КК України є, зокрема, виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів. Штраф може служити для досягнення цих цілей лише в тому разі, якщо кримінальне покарання у вигляді штрафу буде для засудженого важким, але у той же час реальним з точки зору його виконання на практиці (простіше кажучи, штраф має бути таким, щоб засуджений міг його сплатити). Тому розміри цього покарання мають встановлюватись не лише залежно від небезпечності вчиненого злочину, а й з урахуванням загального добробуту громадян та рівня їх доходів. На нашу думку, було б невиправданим встановлювати у КК України такі розміри штрафів, які реально можуть бути сплачені лише невеликою кількістю найбагатших громадян країни і виглядають "непідйомними" навіть для тих громадян, яких зазвичай відносять до "середнього класу".

У серпні 2011 року середня місячна заробітна плата в Україні за даними державних органів статистики становила близько 2700 гривень[*]. Отже, в разі прийняття положень проекту максимальний розмір штрафу становитиме близько 315 середніх місячних зарплат, або ж середню заробітну плату за 26 років. Тож цілком очевидним є те, що переважна більшість українців (очевидно, близько 99 %) не матимуть змоги сплатити штрафи такого рівня, навіть з урахуванням того, що розміри штрафів за конкретні злочини є нижчими. З огляду на це існує велика вірогідність того, що через масову несплату засудженими накладених на них штрафів суди почнуть замінювати штраф позбавленням волі (як це передбачено у проекті частиною 5 нової редакції статті 53), а відтак кількість осіб, які відбувають позбавлення волі за економічні злочини, та тривалість строків позбавлення волі для таких осіб не тільки не зменшаться, а й зростуть. Таким чином, внаслідок надмірних розмірів штрафів положення проекту попри задекларовану у доданих до нього документах мету гуманізації покарань за економічні злочини можуть спровокувати збільшення випадків застосування позбавлення волі за економічні злочини.

Викладене дає підстави вважати, що запропоновані проектом нова редакція статті 53 КК України та інші пов’язані з нею положення потребують серйозного перегляду і коригування. На нашу думку, загальний максимум штрафу необхідно зменшити принаймні у 5 разів з відповідним переглядом усіх передбачених у проекті санкцій для окремих статей Особливої частини КК України.

2. Проект передбачає ревізію класифікації злочинів, встановленої статтею 12 КК України. Новою редакцією цієї статті, яка пропонується проектом, передбачається визначення ступеня тяжкості злочинів залежно від розміру передбаченого у певній статті основного покарання у вигляді штрафу. Зокрема, злочини, за які передбачено штраф від 3 до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів, пропонується вважати злочинами середньої тяжкості, ті, за які передбачено покарання у вигляді штрафу від 10 до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів, - тяжкими злочинами, а ті, за які передбачено штраф понад 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів, - особливо тяжкими злочинами.

Ці положення проекту також викликають серйозні заперечення. В основу нинішньої класифікації злочинів покладено вид та розмір покарання, які законодавець встановлює за той чи інший конкретний злочин. При цьому визначення покарань за злочини у законі має здійснюватись таким чином, щоб покарання відповідало небезпеці вчиненого злочину. Із цього випливає, що чим більш небезпечним є відповідний злочин, тим більш суворим має бути покарання за нього. Тому класифікація злочинів, тобто їх поділ на категорії, відображає не просто характер і розмір передбачених за них покарань, але й ступінь небезпечності самих злочинів.

Статтею 51 КК України встановлено систему покарань. При цьому покарання вказані у цій статті починаючи з найлегшого їх виду і закінчуючи найтяжчим (яким є довічне позбавлення волі). Як вбачається із змісту цієї статті, саме штраф за чинним КК України є найлегшим видом покарання. На даний час вважається, що штраф у будь-якому розмірі є покаранням більш легким, ніж, наприклад, арешт, обмеження волі чи тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців. Між тим проектом пропонується призначати штраф як єдино можливе основне покарання за деякі злочини, які згідно з проектом класифікуватимуться як "тяжкі" та "особливо тяжкі", що виглядає суперечливим, нелогічним і несправедливим. Адже віднесення злочину до числа тяжких означає, що небезпека такого злочину може порівнюватись, наприклад, з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (стаття 121 КК України), захопленням заручників (частина перша статті 147 КК України), торгівлею людьми (частини перша та друга статті 149 КК України), розбоєм (частини перша та друга статті 189 КК України), які теж є тяжкими злочинами. Але за всі перелічені вище та й взагалі за будь-які тяжкі злочини законодавець завжди передбачає покарання у вигляді тривалих (до 10 років) строків позбавлення волі. Ідея застосування за певні злочини лише найлегшого виду покарань – штрафу – вступає в очевидну суперечність з визнаною безпосередньо у проекті тяжкістю відповідних злочинів. Ця суперечність стає ще більш очевидною, коли йдеться про особливо тяжкі злочини. Закон завжди передбачає за такі злочини позбавлення волі на строк понад 10 років, а іноді – навіть можливість довічного позбавлення волі (наприклад, у частині другій статті 115 КК України), проектом же пропонується карати за них лише штрафами.

Крім того, юридично некоректною, на наш погляд, буде виглядати ситуація, коли створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (стаття 255), заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину (частина перша статті 396), завідомо неправдиве повідомлення про вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину чи завідомо неправдиве показання, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині (частина друга статті 383, частина друга статті 384), каратиметься більш суворими видами покарань (арешт, обмеження та позбавлення волі), аніж безпосереднє вчинення таких тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Наведене свідчить, що зміни, запропоновані проектом у цій частині, повністю руйнують логіку класифікації злочинів та систему кримінального права в цілому і призведуть до призначення явно неадекватних покарань за деякі найбільш небезпечні для суспільства злочини. З огляду на це нова редакція статті 12 КК України та інші пов’язані з нею зміни потребують повного перегляду. Слід відмовитись від ідеї класифікувати покарання в залежності від розміру штрафу, оскільки ця ідея вступає у суперечність з положеннями статті 51 КК України (до якої проектом не пропонується жодних змін) та повністю руйнує систему кримінального права. Не заперечуючи можливості встановлення штрафу як покарання за деякі тяжкі і навіть особливо тяжкі економічні злочини (з тим, щоб по можливості уникати призначення судом за ці злочини позбавлення волі), Головне управління вважає, що з огляду на тяжкість цих злочинів у санкціях відповідних статей КК України завжди має передбачатись також і можливість покарання у вигляді позбавлення волі.

3. З новим підходом до класифікації злочинів, очевидно, пов’язана і частина п'ята нової редакції статті 53 КК України, згідно з якою передбачається можливість заміни штрафу на позбавлення волі в разі несплати штрафу в розмірі понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімуми, призначеного як основне покарання (чинний КК можливість такої заміни не передбачає). Строк позбавлення волі, визначений в порядку заміни штрафу позбавленням волі, може сягати 12 років.

Це положення проекту тісно пов’язане з різким підвищенням (у 50 разів) максимального розміру штрафу і, як уже зазначалось вище (у пункті 1), може призвести до збільшення випадків реального застосування позбавлення волі за економічні злочини замість їх зменшення, яке виходячи з назви законопроекту, мало б бути його метою.

4. Відповідно до частини другої запропонованої проектом нової редакції статті 53 КК "за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу". Таким чином, у цих випадках пропонується штрафувати винних незважаючи на те, який розмір штрафу передбачено за вчинення злочину відповідною нормою Особливої частини КК України. При цьому якщо розмір відповідного штрафу у статті Особливої частини КК України буде більшим, ніж передбачений у новій редакції статті 53 максимум у 50 000 неоподатковуваних мінімумів (а положення проекту це дозволяють), то з урахуванням наведеного вище положення частини другої статті 53 для цих статей розмір можливого штрафу не буде обмежений нічим і може сягати багатомільйонних сум.У зв’язку з цим слід зазначити, що Кримінальний кодекс не є і не повинен бути інструментом відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Кримінальне право, кримінальний закон та кримінальне покарання існують для виконання інших завдань і досягнення інших цілей, про які сказано, зокрема, у статтях 1 та 50 КК України. Питання про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, вирішуватиметься судом не як елемент призначення покарання, а самостійно на основі норм цивільного законодавства. Законопроект не передбачає скасування тих законодавчих норм, які є основою для прийняття судами рішень про відшкодування заподіяної злочином шкоди. Тому в разі його прийняття суди повинні будуть приймати рішення про накладення штрафу у розмірі, не меншому за розмір завданої шкоди, а окрім цього ще й рішення про відшкодування цієї шкоди. У тих випадках, коли шкода внаслідок економічного злочину буде заподіяна не державі, а фізичним чи юридичним особам, це утруднюватиме відшкодування шкоди винною особою, оскільки її майнові можливості будуть обмежені необхідністю одночасно сплачувати штраф, про який йдеться у наведених вище положеннях проекту.

Викладене свідчить про необхідність відмовитись від припису про накладення штрафу у розмірі, не меншому за розмір заподіяної злочином шкоди, який міститься у частині другій нової редакції статті 53 КК. На нашу думку, розмір штрафу як кримінального покарання має точно визначатись законом, а суд повинен призначати такий штраф виключно у межах, передбачених відповідною статтею Особливої частини КК.

5. Законопроектом запропоновано суттєві зміни положень КК України, що визначають покарання у виді штрафу. Однак, інших змін до розділу Х Загальної частини КК України автори законопроекту не пропонують. Разом з тим, на нашу думку, необхідно удосконалити й положення КК України, що визначають покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Так, відповідно до частини першої статті 55 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначено як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

В абсолютній більшості санкцій статей законопроекту позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю виступає як додаткове покарання до основного покарання у виді штрафу, а тому його строк не може перевищувати трьох років. Тобто після сплати штрафу засуджений вже через рік (максимум три) зможе повернутися до зайняття певною діяльністю або обійняти посаду, за допомогою якої вчинив злочин. Це навряд чи сприятиме зниженню рівня злочинності у господарській сфері та може повністю нівелювати превентивну функцію покарання. Нагадаємо, що, наприклад, за чинною частиною третьою статті 212 КК України у разі несплати податків, зборів (обов’язкових платежів) в особливо великих розмірах засуджена особа повинна відбути основне покарання у виді позбавлення волі строком від п’яти до десяти років і тільки після цього додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, оскільки строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного.

Отже, доцільно переглянути строки цього виду покарання у бік збільшення, особливо враховуючи, що більшість господарських злочинів вчинюється з використанням певної посади або пов’язані зі здійсненням певної діяльності.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.