Капітулярій Карла Великого про області Саксонії

782 — 785 гг.

2. Если кто-либо укроется в церкви, да не осмелится никто изгнать его оттуда силою, он может пребывать там в безопасности, пока не будет представлен суду...

3. Кто ворвется в церковь силою, или возьмет оттуда что-либо силою или тайком, или сожжет самую церковь, да будет казнен смертью.

4. Кто по неуважению к христианской вере нарушит пост святой четыредесятницы, поев мяса, будет казнен смертью; но священник должен принять в соображение, не был ли преступник вынужден какою-либо необходимостью есть мясо.

7. Кто сожжет по языческому обряду тело умершего и обратит в пепел его кости, будет казнен смертью.

8. Кто из племени саксонского будет впредь уклоняться от крещения, не явится для совершения над ним этого таинства, желая оставаться в языческой вере, будет казнен смертью.

9. Кто принесет человека в жертву дьяволу по обычаю язычников, будет казнен смертью.

10. Всякий, кто тайно будет содействовать [предприятиям], враждебным государю и роду христианскому, будет казнен смертью.

11. Подлежит смертной казни всякий, кто нарушит верность государю королю.

13. Так же будет наказан и тот, кто убьет своего господина или госпожу.

14. Кто, совершив вышеуказанные уголовные преступления, добровольно явится к священнику и, исповедавшись, пожелает подвергнуться эпитимии, и священник засвидетельствует это, тот избавляется от смертной казни.

Книга для чтения по истории Средних веков / Под ред. П. В. Виноградова. М., 1898. Т. 1. С. 424 и след.

**************************************************************************

*************************************************************************

Питання 2. Статус юридичного документа в уяві сучасників.

**Наявність засвідчувальних елементів свідчить про усвідомлення статусу документа як свідчення/доказу певного факту, обставин справи.

У ІІ тис. до н.е. вимога письмово фіксувати угоди, бо документ розглядався як доказ у судовому процесі.

Звід законів вавілонського царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.), віднайдений 1901 р. археологічною експедицією Жака де Моргана біля м. Сузи, мав вказівку на статус документа як засвідчення певного факту, обставин справи. Так, вирішення комерційних операцій мало обов”язково супроводуватися документом із печаткою та наявністю свідків.

**В епоху античності традиція ставлення до документа як доказу укріплюється і набуває довершеної форми у римському праві. У римську епоху (VІ-ІІІ ст. до н.е.) – реформи судочинства; право стає окремою галуззю суспільного життя; урізноманітнення правової практики (суди, адвокатура, нотаріат), юристи складали документи, які фіксували процедури слухання справи у суді та варіанти судових рішень.

Зміцнюється традиція ставлення до документа як доказу у суді. Відомий в історії судовий процес проти намісника Сицилії Гая Ліцинія Верреса (114-43 рр. до н.е), де представник сторони звинувачення Марк Туллій Цицерон (106-43 рр. до н.е.) в якості доказів використав документи намісницької канцелярії (касово-прибуткові книги) та розкрив факти їх фальшування.

Статус документа в епоху раннього і середнього Середньовіччя в Європі неоднозначний. “Юридичний сенс документа тривалий час був незрозумілим для германців”. В Англії та Німеччині показання свідків мали більшу вагу, ніж оформлення документа і сам текст грамоти (Див.: Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. М., 1972. С. 157).

Романська частина Європи притримувалася античних традицій у розумінні ролі документа як акту свідчення, письмового доказу юридичного доказу. Звідси − намагання кожну подію правового значення документально засвідчити, дублювати оригінал документа (для конрагентів і зберігання в архіві), робити копії документів (так звані картулярії, регістри). “Регістр домену Іннокентія ІІІ про переговори Римської імперії” (1199−1210) − містив копії булл і бреве.

Торговельні книги (фіксувалися акти торговельних операцій),

міські книги (документи, що фіксували прибутки і видатки міста, розвиток ремесла і торгівлі міста, розгляд судових справ − згруповані за тематикою),

матрікули.

Литовский статут 1529 р. не зобов’язував шляхту реєструвати торговельні угоди купівлі-продажу нерухомості. У разі втрати документів артикул 3 розділу Х ЛС рекомендував звертатися до “годних свєтков”, які могли засвідчити їхнє існування.

Шляхта почала рано фіксувати в замкових книгах різні майнові угоди, з метою надання контрактамЮРИДИЧНОЇ СИЛИ.

Редакція Литовського статуту 1566 р. встановлювала новий порядок оформлення контрактів шляхом ОБОВ’ЯЗКОВОГО ВНЕСЕННЯ ДО ЗЕМСЬКИХ АКТІВ.

артикул розділу VІІ Литовського статуту: продаючи або заставляючи маєток “кождый сам очивисте объявити маеть перед урядом земским, где в котором повете тое именье лежит, або до которого уряду земского прислухаеть”

Статус документів приватно-правового характеру: купчі, дільчі угоди, шлюбні контракти, вінові записи, даровизни, тестаменти − значний масив актової документації

І артикул розділу V другої редакції Литовського статуту (1566 р.):

“наипервей нижли девку выдаст, маеть от зятя запис** под печатью его и под печатьми людей добрых…»

**Віно́ (veno, wiano, вено) − подарунок при укладанні шлюбу, плата за наречену, посаг.

Статут вимагав належним чином ЮРИДИЧНО ЗАФІКСУВАТИ запис на оправу віна: “оный запис тот же зять на первых рокох земских перед судом земским оного повету, в котором оселости маеть, оповедати и в книги земские записати маеть»

Див. Статути Великого князівства Литовського. − Т. ІІ. − Одесса, 2003. − С. 125.

В епоху Середньовіччя у свідомість сучасників укорінилося розуміння правового захисту документів як письмових доказів (убезпечити достовірність фіксованої інформації). (Проблему фальшування офіційних документів розглянемо у 4-му питанні).

******************************************************

*****************************************************

Питання 3. Традиції оформлення юридичних актів: вимоги, правила, кодифікація вимог.

Перші довідники з практичних умінь щодо оформлення документів відомі з ІV тисячоліття до н.е. Вивчення архіву шумерського міста Шуруппак свідчить про початки формування вимог до оформлювання документів. Глиняні таблички з юридичними текстами – угоди, договори, заповіти, векселі, постанови суду – свідчили, що юридичні пам”ятки ще не мали чіткого формуляру, єдиної термінології.

У ІІ тис. до н.е. У містах-державах (Вавілон, Ісін, Ларса) складаються мовні кліше для найбільш розповсюджених типів документів (подібні ситуації породжували однотипні документи і вимоги до їх оформлення). З”являються збірки, що містили шаблони документів, включаючи мовні звороти, термінологію, клаузули договорів (своєрідна уніфікація типової документації).

З часом правова практика потребувала належного оформлення правовихактів.

У римську епоху правила офорлючвання документів мали регламентований характер. “Corpus juris civilis” (“Корпус цивільного права”, VІ ст. н.е.) візантійського імператора Юстиніана (527-565):”Легітимний спосіб підтвердження цивільно-правових відносин – фіксування письмово”

“Корпус”містив статті, присвячені окремим видам документів, правилам оформлювання, особливостям їх застосування.

Флавій Кассіодор (Flavius Magnus Aurelius Cassiodorus Senator 487-578 рр.) – римський письменник, учений державний діяч (“останній римлянин і перша людина середньовіччя”). Будучи на посту магістра двору (magister officiorum) як знавець римського права та адміністративного управління, займався обліком документів і складанням офіційних листів. Уклав збірник зразків документів і їх формул

В ЕПОХУ РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ активним розробником ПРАВИЛ, СУМАРІЙ, МИСТЕЦТВ укладання документів стала канцелярія римського понтифіка.

Розвиток середньовічного суспільства потребував письмової фіксації інформації (оформлення звичаєвого права, закріплення прав на власність, закріплення функцій держави). До нашого часу збереглися (в численних редакціях) “lex”, “pactus”, “edictus” у значенні “ЗАКОН”.

Середньовічна епоха залишила зразки актового матеріалу – постанови королівського суду, - акти купівлі-продажу, обміну землі, - дарчі. На відміну від законів вони укладалися не латиною, а на місцевих діалектах.

Поширена практика підготовки збірників зі зразками оформлення текстів, які містили зміст реальних документів (сучасна традиція видання збірників, наприклад, цивільно-процесуальних документів) та рекомендації щодо укладання документів (лексичні норми, обов”язкові реквізити). Найпоширеніші – ФОРМУЛЯРІЇ – збірники формул (зразки актів, укладених у світських і церковних канцеляріях). У формулах відсутні дати, імена, географічні назви (ідентифікаційні елементи, які вносилися при оформленні акта). Формули дають загальне уявлення про форму і зміст середньовічних документів, відображають найчастіші для того часу випадки юридичної практики.

збірник стародавніх Анжуйських формул (Recueil d’anciennes formules d’Anjou − збірник зразків-шаблонів офіційних актів, що склалися в юридичній практиці у VІ ст., який передував формуляріям Маркульфа і містить 60 формул.

Формули Маркульфа. Marculphe - монах, жив у 7 ст. видав формули меровінгських(Меровінги – династія, яка правила на більшій частині сучасних Франції і Бельгії, частині Німеччини і Швейцарії з V ст. до середини VІІІ ст.) юридичних актів – документи про королівський іммунітет, королівські пожалування, прекарні грамоти, кабальні грамоти, зобов’язання. Формулярій Маркульфа складається з 2-х книг: перша книга містить зразки актів, що використовувалися в королівській канцелярії (57 формул королівських дипломів); друга книга – колекцію зразків приватних актів (52 формули) Формули служили підручником для укладачів хартій, дипломів інших адміністративних актів

Прекарна грамота. Сладчайшей женщине такой-то, я — аббатиса такая-то. Так как известно, что ты собственность свою в округе таком-то, в селении таком-то недавно за монастырем св. Марии утвердила и за это просила у нас и у названного монастыря дачи прекария, то вот этою грамотою за тобою утвердили, чтобы, пока ты жива, владела бы и держала бы в пользовании эту землю, но не имела бы права каким бы то ни было образом отчуждать ее, и если бы решилась это сделать, землю бы тотчас же потеряла. И чтоб эта грамота была крепче, руку нашу к ней приложили...

Monumenta Germaniae historica. Legum. Sectio V (Formulae Merowingii et Karolini aevi) в изд. К. Zeumer, ч. I, 1882; ч. II, 188

ТУРСЬКА ФОРМУЛА (VІІІ ст.) № 43 “Высокому господину такому-то я, такой-то. Всем достоверно известно, что я не имею чем кормиться и одеваться. По сему я просил благочестие ваше, и вышло мне ваше разрешение отдаться и коммендироваться под ваше покровительство; так я и сделал, именно на условии, чтобы вы помогали мне и снабжали меня пищею и одеждою, сообразно тому как я буду служить и угождать вам; и пока я буду жив, должен буду нести вам службу и послушание свободного человека и не буду иметь права выйти из-под вашей власти покровительства, но останусь под вашей властью и охраною все дни моей жизни. Между нами условлено, что если один из нас захочет нарушить настоящее соглашение, уплатит другой стороне столько-то солидов, и соглашение это навсегда останется неизменным. Условлено также, что они напишут, утвердят и подпишут две одинакового содержания грамоты настоящего акта, что ими и сделано”.

Поиск по сайту: