Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Завдання для перевірки знань





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

1. Дайте визначення адміністративного примусу

як одного з методів державного управління.

2. Визначте різницю між заходами адміністратив-

ного запобігання та заходами адміністративного при-

пинення.

3. Назвіть заходи адміністративного запобігання.

4. Назвіть заходи адміністративного припинення

загального призначення.

5. Назвіть заходи адміністративного припинення

спеціального призначення.

6. Назвіть процесуальні заходи адміністративного

припинення.

 

 

А. В. Макаренко

Рекомендована література

 

1. Конституція України. — К.,1996.

2. Коментар до Конституції України. — К., 1996

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення

// Відомості Верховної Ради України. — 1984. — № 51. —

Ст. 1122; зі змінами і доповненнями.

4. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради

України. — 2002. — № 38—39. — Ст. 288; зі змінами і до-

повненнями.

5. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної

Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20; зі змінами і допов-

неннями.

6. Закон України «Про Службу безпеки України» // Ві-

домості Верховної Ради України. — 1992. — № 27. — Ст.

382; зі змінами і доповненнями.

7. Закон України «Про боротьбу з корупцією» // Відомо-

сті Верховної Ради України. — 1995. — № 34. — Ст. 266; зі

змінами і доповненнями.

8. Закон України «Про оперативно-розшукову діяль-

ність» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. —

№ 22. — Ст. 303; зі змінами і доповненнями.

9. Закон України «Про правовий режим надзвичайного

стану» // Відомості Верховної Ради України. — 2000. —

№ 23. — Ст. 176; зі змінами і доповненнями.

10. Закон України «Про правовий режим воєнного ста-

ну» // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28. —

Ст. 224; зі змінами і доповненнями.

11. Адміністративне право України. Академічний курс:

Підруч.: У 2-х т.: Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б.

Аверянов (голова). — К.: Юридична думка, 2004. — 584 с.

12. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Адміністративне право Украї-

ни (загальна частина): Навчальний посібник. — Харків:

Одиссей, 1999.

13. Голосніченко І. П. Адміністративне право України

(основні категорії і поняття). — К.: ДПА України, 1998.

14. Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В. К. Ад-

міністративнеправо України: Навчальний посібник. — К.:

Паливода А. В., 2003.

15. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право

України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 31—33.

Адміністративне право

 

16. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и

процесса. — М., 1998. — 798 с.

 

 

 

Тема 10. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬ-

НІСТЬ

 

 

● Поняття адміністративної відповідальності та її відмін-

ність від інших видів юридичної відповідальності.

● Поняття і склад адміністративного правопору-

шення.

● Види адміністративних стягнень.

● Особливості адміністративної відповідальності

спеціальних суб’єктів.

● Особливості адміністративної відповідальності

юридичних осіб.

 

Адміністративна відповідальність поряд з криміналь-

ною, цивільною і дисциплінарною є одним із видів юридичної

відповідальності, встановленої державою шляхом видання пра-

вових норм, що визначають підстави відповідальності, заходи,

що можуть застосовуватися до порушників, порядок розгляду

справ про правопорушення і виконання цих заходів.

В адміністративному праві з усіх численних примусових захо-

дів (огляд, реквізиція, затримка, вилучення і т.д.) тільки адмініст-

ративні стягнення виконують функцію покарання і тільки їхнє за-

стосування тягне настання адміністративної відповідальності.

Отже, адміністративна відповідальність — це різновид юридич-

ної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних

правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповно-

важеними органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили

адміністративний проступок, передбачених нормами адміністра-

тивного права особливих санкцій — адміністративних стягнень.

Основними рисами адміністративної відповідальності є:

1) адміністративну відповідальність можна розглядати як пра-

вову відповідальність за адміністративні правопорушення. При

цьому варто врахувати, що об’єктом посягання є відносини в

А. В. Макаренко

сфері державного управління, а інколи і деякі інші. Так, адмініст-

ративна відповідальність встановлюється за посягання на митні,

податкові відносини, відносини, пов’язані із захистом власності,

охороною прав громадян, природи, здоров’я населення, торгівлі і

т.д. З іншого боку, адміністративна відповідальність застосову-

ється за порушення не кожної норми адміністративного права, а

тих, що передбачають її настання;

2) нормативною підставою настання адміністративної відпові-

дальності є: КпАП України як основний законодавчий акт щодо

адміністративної відповідальності, інші кодекси: Митний, Повіт-

ряний, а також окремі Закони України: «Про боротьбу з корупці-

єю», «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за

порушення законодавства про ветеринарну медицину», «Про за-

хист від недобросовісної конкуренції», «Про рекламу» та ін. Ці-

єю рисою адміністративна відповідальність відрізняється від

кримінальної, нормативною підставою якої є тільки КК України;

3) суб’єктами цього виду відповідальності є як фізичні, так і

юридичні особи — підприємства, установи, організації;

4) здійснення порушень адміністративно-правових норм тягне

застосування примусових заходів, одним із видів яких є адмініст-

ративні стягнення. Саме останні застосовуються у результаті при-

тягнення до адміністративної відповідальності;

5) заходи адміністративної відповідальності застосовуються

широким колом уповноважених органів і посадових осіб. Усі во-

ни, реалізуючи свої повноваження, накладають на правопоруш-

ників адміністративні стягнення. До уповноважених органів і по-

садових осіб належать суди і судді, служби у справах

неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських,

районних державних адміністрацій, виконкоми органів місцевого

самоврядування, численні органи виконавчої влади;

6) заходи адміністративної відповідальності застосовуються

органами і посадовими особами стосовно не підпорядкованих їм

по службі порушників. При цьому вони не є працівниками одно-

го колективу і не пов’язані службово-трудовими відносинами.

Дана обставина дозволяє відрізнити адміністративну відповіда-

льність від дисциплінарної, до якої залучаються керівники, робі-

тники, службовці і допоміжний персонал, як правило, у порядку

підпорядкованості вищим органом чи посадовою особою;

Адміністративне право

7) притягнення до адміністративної відповідальності і накла-

дення адміністративного стягнення не тягне для порушника су-

димості і не є підставою звільнення його з роботи. Стосовно

останнього необхідно зазначити, що застосування такого стяг-

нення, як позбавлення на три роки права керувати транспортним

засобом, може бути підставою для звільнення з роботи у тому

випадку, коли дану особу неможливо перевести на іншу роботу;

8) адміністративну відповідальність характеризує особливий

процесуальний порядок її реалізації. Своєю відносною просто-

тою, оперативністю та економічністю він відрізняється від кри-

мінального і цивільного порядку розгляду відповідних справ і

прийняття по них тих чи інших рішень. Наприклад, штраф може

накладатись і стягуватись на місці здійснення адміністративного

правопорушення.

В адміністративній науці прийнято виділяти три підстави ад-

міністративної відповідальності: нормативну, фактичну і проце-

суальну.

Нормативна підстава— це система норм, що закріпляють

склади адміністративних проступків; систему адміністративних

стягнень; коло суб’єктів, наділених правом застосовувати адміні-

стративні стягнення та процедуру притягнення до адміністратив-

ної відповідальності.

Фактичною підставоюадміністративної відповідальності є

адміністративне правопорушення.

Процесуальною підставоюадміністративної відповідальнос-

ті виступає акт компетентного органу про накладення конкретно-

го адміністративного стягнення за конкретне адміністративне

правопорушення.

Слід мати на увазі, що для настання адміністративної відпові-

дальності необхідно, щоб всі три підстави були в наявності і саме

в такій послідовності.

Адміністративне правопорушення— це протиправне, винне

діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на громадський поря-

док, власність, права і свободи громадян, на встановлений поря-

док управління, і за яке передбачена адміністративна відповідаль-

ність.

Адміністративний проступок характеризується ознаками і

складом. Ознаками адміністративного проступку є: протиправ-

ність, винність, караність та суспільна шкідливість.

А. В. Макаренко

394 Склад адміністративного проступку являє собою передбаче-

ну нормами права сукупність ознак, за наявності яких суспільно

небезпечне діяння вважається адміністративним проступком. До

цих ознак належать: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і

суб’єктивна сторона.

Об’єктомвиступають суспільні відносини, які регулюються

нормами різних галузей права і охороняються нормами адмініст-

ративного права. Розрізняють загальний, родовий та безпосеред-

ній об’єкти. Загальний об’єкт являє собою всі суспільні відноси-

ни, які охороняються адміністративним правом: суспільний

порядок і суспільна безпека, власність, права та свободи грома-

дян, установлений порядок управління. Родовий об’єкт — це

відносно відокремлена група однорідних суспільних відносин:

власність, митні правила тощо. Безпосередній об’єкт — це конк-

ретні відносини, яким завдано шкоди певним проступком і які

охороняються відповідною адміністративно-правовою нормою.

Предметом адміністративного проступку є предмети матеріаль-

ного світу, з приводу яких виникають суспільні відносини, що

охороняються нормами адміністративного права. Предмет може

мати суттєве значення для окреслення вчиненого, більш точної

кваліфікації проступку. Інколи предмет прямо записується в за-

коні, наприклад, ст. 44 КпАП — наркотичні засоби, психотропні

речовини.

Об’єктивна сторонаявляє собою систему передбачених нор-

мами адміністративного права ознак, які характеризують зовніш-

ню сторону адміністративного проступку. Обов’язковими озна-

ками об’єктивної сторони виступають: протиправне діяння (дія

чи бездіяльність), протиправний результат, причинний зв’язок

між діянням та наслідками — для проступків з матеріальним

складом; протиправне діяння (дія чи бездіяльність) — для про-

ступків з формальним складом. При цьому слід мати на увазі, що

переважна більшість адміністративних проступків з формальним

складом, тобто об’єктивна сторона, характеризується тільки про-

типравним діянням.

Названі ознаки об’єктивної сторони адміністративного про-

ступку є обов’язковими. Поряд з ними існують необов’язкові (фа-

культативні) ознаки — місце, спосіб, час, засоби, обставини ско-

єння проступку.

Адміністративне право

Дія — це активна поведінка особи. Переважна кількість адмі-

ністративних проступків вчиняється з допомогою відповідних дій

(ст. 51 КпАП — дрібне викрадення чужого майна, ст. 173 КпАП —

дрібне хуліганство та ін.).

Бездіяльність — пасивна поведінка особи, невиконання нею

відповідних обов’язків, що покладаються на неї відповідними

правовими нормами (ст. 106-1 КпАП — невжиття заходів щодо

забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель,

місць їх зберігання та переробки; ст. 205 КпАП — невжиття за-

ходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців і осіб без

громадянства).

Шкідливі наслідки адміністративного проступку — це ті негати-

вні зміни, які настають, завдаються об’єкту посягання — суспіль-

ним відносинам, що охороняються.

Причинний зв’язок між діянням і суспільно шкідливими нас-

лідками, що настали, встановлюється лише в проступках з мате-

ріальним складом. Причина — це необхідна умова виникнення

наслідків, без цієї умови виникнення даного наслідку неможливе.

Вона повинна в часі передувати наслідку і — головне — має цей

наслідок викликати.

Кваліфікуюче значення інших елементів об’єктивної сторони,

наприклад, місце (громадське, невстановлене, заборонене), засо-

би вчинення правопорушення (транспортні засоби, гральні при-

ладдя), зумовлено безпосередньо у гіпотезах Особливої частини

КпАП.

На проступки поширюються загальні правила розмежування

триваючого і продовжуваного правопорушення.

Триваюче правопорушення — пов’язане з довгостроковим і

безперервним невиконанням обов’язків, що передбачені у нормах

права (наприклад, проживання без реєстрації, порушення правил

військового обліку тощо).

Продовжуване правопорушення — це ряд ідентичних проступ-

ків, які вчиняються неодноразово, із загальною метою, формою

вини, тими ж суб’єктами, засобами дії і в своїй сукупності станов-

лять єдине правопорушення (заняття проституцією, порушення

правил адміністративного нагляду тощо).

Суб’єкт —особа, яка здійснила адміністративний проступок і

до якої може бути застосовано адміністративне стягнення.

А. В. Макаренко

396 Загальний суб’єкт: фізична особа, що досягла 16-річного віку

та є осудною. Відповідно до ст. 20 КпАП неосудною є особа, яка

під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності не могла усві-

домлювати свої дії (інтелектуальний аспект) або керувати ними

(вольовий аспект) внаслідок хронічної душевної хвороби, тимча-

сового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворо-

бливого стану. Неосудною особа визнається у судовому порядку.

Спеціальний суб’єкт: це особа, яка може бути визнана

суб’єктом конкретного адміністративного правопорушення та

притягнута до адміністративної відповідальності за наявності у

неї, крім ознак загального суб’єкта, певних додаткових ознак.

Особливості відповідальності спеціальних суб’єктів будуть роз-

глянуті нижче.

Суб’єктом адміністративного проступку може бути як фізич-

на, так і юридична особа. Особливості адміністративної відпові-

дальності юридичних осіб будуть розглянуті нижче.

Суб’єктивна сторона— це вина, тобто психічне ставлення

особи, яка вчинила адміністративний проступок, до свого діяння

і до шкідливих наслідків, які наступили внаслідок даного діяння.

Вина є необхідною умовою відповідальності. Якщо в діях особи

вину не встановлено, а шкідливі наслідки стали результатом ви-

падкових обставин — немає суб’єктивної сторони, немає адміні-

стративного проступку, немає адміністративної відповідальності.

Виділяють дві форми вини: умисел та необережність. Згідно зі

статтею 10 КпАП адміністративний проступок признається вчи-

неним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала про-

типравний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її

шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання

цих наслідків. В теорії адміністративного права залежно від інте-

лектуального та вольового моментів вини умисел поділяють на

прямий та непрямий.

Прямий умисел — це така форма вини, коли правопорушник

усвідомлював протиправний характер своєї дії чи бездіяльності,

передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх настання. Непрямий

умисел — це така форма вини, коли правопорушник усвідомлю-

вав протиправний характер своїх діянь, передбачав шкідливі нас-

лідки та свідомо допускав їх настання. Розмежування цих форм

можна провести критерієм вольового ставлення до настання нас-

лідків. У прямому умислі ставлення правопорушника до них про-

Адміністративне право

являється у формі бажання, а при непрямому — у формі усвідом-

леного допускання їх настання.

Стаття 11 КпАП визначає, що адміністративний проступок

вважається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчи-

нила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї

дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвер-

нення чи не передбачала їх настання, хоча повинна була і могла

їх передбачити.

Виділяють два види необережності: протиправна легковаж-

ність та протиправна необачність. Протиправна легковажність

являє собою такий вид необережної вини, при якому особа, яка

вчинила адміністративний проступок, передбачала настання шкід-

ливих наслідків діяння, але легковажно, самовпевнено розрахо-

вувала на їх ненастання. Протиправна необачність — це вид не-

обережної вини, при якому особа, яка вчинила адміністративний

проступок, не передбачала настання шкідливих наслідків свого

діяння, хоча повинна була та могла їх передбачати.

Чинне адміністративне законодавство передбачає не тільки

підстави настання адміністративної відповідальності, а й обста-

вини, які її виключають. Згідно зі статтею 17 КпАП такими об-

ставинами є стан неосудності (розглядався вище), необхідна обо-

рона та крайня необхідність.

Під необхідною обороною розуміють дію, хоч і передбачену

КпАП чи іншими нормативними актами, що встановлюють від-

повідальність за адміністративні проступки, яка здійснюється

при захисті державного або громадського порядку, власності,

прав і свобод громадян, установленого порядку управління від

протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шко-

ди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необ-

хідної оборони.

Крайня необхідність являє собою дію, яка хоч і передбачена

КпАП чи іншими нормативними актами, що встановлюють від-

повідальність за адміністративні проступки, але скоєна в стані

крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загро-

жує державному або громадському порядку, власності, правам і

свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця

небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засо-

бами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена

шкода. При цьому слід мати на увазі, що на відміну від необхід-

А. В. Макаренко

ної оборони, крайня необхідність спрямована проти третіх осіб,

проти тварин, проти стихійних явищ.

Адміністративне стягнення— це визначена в законі міра по-

карання у вигляді певних несприятливих заходів морального, ма-

теріального або фізичного характеру, яка застосовується щодо

суб’єкта адміністративного проступку за його протиправне діяння.

Метою адміністративного стягнення, як зазначено у статті 23

КпАП, є виховання особи, яка вчинила адміністративний просту-

пок, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а та-

кож запобігання вчиненню нових правопорушень як самим пра-

вопорушником, так і іншими особами.

В юридичній літературі прийнято всі стягнення, які наклада-

ються в адміністративно-правовому порядку, залежно від харак-

теру впливу на особуподіляти на особисті, майнові та змішані —

особисто-майнові, а також на ті, що мають тільки виправно-

виховний вплив, і ті, що поряд з виховним впливом виключають

можливість вчинення подібних правопорушень у майбутньому

даною особою.

Ті стягнення, які спрямовані безпосередньо на особу правопо-

рушника, прийнято називати особистими. Це попередження та

адміністративний арешт. Майновими вважаються штраф, ви-

правні роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряд-

дям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного

правопорушення, а також конфіскація предмета, грошей, одер-

жаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.

Особисто-майновим стягненням можна вважати позбавлення

спеціального права. Адже через позбавлення права (наприклад,

права керування транспортними засобами) держава впливає на

особу, позбавляючи її як об’єктивного права, наданого раніше,

так і матеріальних благ, які вона могла б отримати (влаштуватися

на роботу, пов’язану із керуванням транспортним засобом, або

керувати транспортним засобом, що належить особі на правах

приватної власності тощо).

До адміністративних стягнень, що мають виправно-виховний

вплив, належать попередження, штраф, виправні роботи, адмініс-

тративний арешт. Оплатне вилучення предмета, конфіскація та

позбавлення спеціального права належать до адміністративних

стягнень, які створюють умови для виключення можливостей

вчинення даною особою відповідного виду правопорушень. На-

Адміністративне право

приклад, після конфіскації зброї і бойових припасів особа не в

змозі вчинити адміністративне правопорушення, передбачене ст.

174 КпАП, а саме: стрільбу з вогнепальної, холодної, метальної

чи пневматичної зброї у населених пунктах і не відведених для

цього місцях або з порушенням встановленого порядку.

За порядком застосуванняст. 25 КпАП виділяє основні і до-

датковіадміністративні стягнення. Оплатне вилучення та конфіс-

кація предметів можуть застосовуватись як основні, так і дода-

ткові адміністративні стягнення. Усі інші адміністративні

стягнення можуть застосовуватися тільки як основні.

За дією в часівідносно впливу на правопорушника стягнення

можуть бути одномоментними (разовими) (попередження,

штраф, конфіскація, оплатне вилучення предмета) і тривалими —

арешт (до 15 діб), позбавлення прав (до 3 років), виправні роботи

(до 2 місяців).

За такою ознакою, як суб’єкти застосування, адміністративні

стягнення поділяються на:

а) ті, що застосовуються лише судом (суддею), — конфіскація,

адміністративний арешт, виправні роботи;

б) ті, що можуть застосовуватись іншими органами адмініст-

ративної юрисдикції (попередження, штраф, оплатне вилучення

предмета, позбавлення спеціального права).

Адміністративні стягнення, передбачені ст. 24 КпАП:

 попередження;

 штраф;

 оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення

або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

 конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або

безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

грошей, одержаних унаслідок вчинення адміністративного пра-

вопорушення;

 позбавлення спеціального права, наданого даному громадя-

нинові (права керування транспортними засобами, права полю-

вання);

 виправні роботи;

 адміністративний арешт;

 видворення за межі України.

Попередженнявиноситься у письмовій формі або у передба-

чених законодавством випадках фіксується іншим встановленим

А. В. Макаренко

способом. Як правило, попередження встановлюється за адмініс-

тративний проступок у санкції норми як альтернатива більш сер-

йозному стягненню і застосовується як самостійний вид стягнен-

ня за вчинення незначних правопорушень, а також до осіб, які

вперше вчинили проступок, за наявності обставин, що

пом’якшують відповідальність, та позитивних характеристик

суб’єкта проступку. Це переважно виховний вплив держави в

особі органу адміністративної юрисдикції на поведінку правопо-

рушника. Застосування попередження як виду адміністративного

стягнення оформляється постановою уповноваженого органу ад-

міністративної юрисдикції за правилами, визначеними у ст. 283

КпАП.

Попередження як захід адміністративної відповідальності

(тобто як адміністративне стягнення) слід відрізняти від попере-

дження як заходу адміністративного припинення. Незважаючи

на однакову назву цих заходів та загальне призначення бути за-

ходами адміністративного примусу, ці заходи відрізняються як за

правовою природою, так і за правовими наслідками їх застосу-

вання.

Штраф— це грошове стягнення, що накладається на грома-

дян та посадових осіб за адміністративні правопорушення у ви-

падках і розмірі, встановлених законодавством України. Воно є

одним із найбільш поширених стягнень. Як правило, розмір штра-

фу встановлюється виходячи із кратності неоподатковуваних мі-

німумів доходів громадян. Окрім цього, розмір штрафу може бу-

ти й іншим: стаття 135 «Безквитковий проїзд» (п’ятикратний

розмір вартості проїзду на суднах водного транспорту; десяти-

кратний розмір від вартості проїзду у поїздах приміського, місце-

вого сполучення; двадцятикратний розмір від вартості проїзду в

міському транспорті).

Оплатне вилучення предмету, який став знаряддям вчинен-

ня або безпосереднім об’єктом адміністративного правопору-

шення. Таке визначення адміністративного стягнення було закрі-

плено законодавцем. Однак, зважаючи на те, що об’єктом

правопорушення предмет не може бути (об’єктом можуть бути

суспільні відносини, які складаються щодо такого предмета), то

сам матеріальний предмет слід розглядати як предмет адмініст-

ративного проступку.

Дане адміністративне стягнення полягає в тому, що:

Адміністративне право

 у правопорушника примусово вилучається певне знаряддя;

 вилучене знаряддя підлягає реалізації;

 колишньому власнику передається виручена сума після від-

рахування витрат по реалізації знаряддя.

Оплатне вилучення може застосовуватися як основне, так і

додаткове адміністративне стягнення.

Цей вид стягнення передбачений у санкціях статті 121, 130,

133, 166і, 191, 193. Так, у частині другій ст. 130 КпАП передбаче-

но, що за повторне протягом року вчинення будь-якого з пору-

шень (керування транспортними засобами в стані сп’яніння, ухи-

лення осіб, які керують транспортними засобами, від

проходження відповідно до встановленого порядку огляду на

стан сп’яніння) тягне за собою ряд стягнень, серед яких додатко-

вим є оплатне вилучення транспортного засобу.

Оскільки порядок застосування даного стягнення складний,

воно застосовується досить рідко. В адміністративній науці ви-

словлюється думка з приводу доцільності існування такого захо-

ду стягнення.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.