Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

безпосереднім об’єктом (предметом) адміністративного пра-

вопорушення,полягає упримусовій безоплатній передачі цього

предмета у власність держави. Адміністративна конфіскація має

специфічний характер. На відміну від конфіскації, що передбаче-

на у Кримінальному кодексі України (ст. 59), за нормами адміні-

стративного права можуть бути конфісковані не будь-які пред-

мети, а лише ті з них, які безпосередньо пов’язані із вчиненням

проступку. Конфісковано може бути лише предмет, який був

знаряддям вчинення проступку або об’єктом (предметом), щодо

якого вчинено проступок. Кримінально-правова конфіскація за-

стосовується щодо всього майна злочинця.

Часто предмети, що підлягають конфіскації, прямо назива-

ються в законі. Наприклад, за повторне протягом року вчинене

порушення правил зберігання, носіння, перевезення вогнепальної

гладкоствольної зброї (частина друга ст. 191 КпАП) особою, яка

притягувалася за таке правопорушення до адміністративної від-

повідальності за частиною першою ст. 191, зброя може бути

конфіскована.

Однак слід зазначити, що на цей час положення КпАП в час-

тині застосування такого виду стягнення, як конфіскація, 5 квітня

А. В. Макаренко

2001 р. були приведені у відповідність до вимог Конституції

України. Конституційна стаття 41 передбачає, що «конфіскація

майна може бути застосована виключно за рішенням суду у ви-

падках, обсязі та порядку, встановлених законом». Зараз конфіс-

кація віднесена КпАП до компетенції суду.

Конфісковано може бути лише предмет, який перебуває в

особистій власності правопорушника.

Конфіскація застосовується як основне, так і як додаткове ад-

міністративне стягнення (статті 85 «Порушення правил викорис-

тання об’єктів тваринного світу», 85-1 «Виготовлення та збут за-

боронених знарядь добування об’єктів тваринного або

рослинного світу» та ін.).

Позбавлення спеціальних правяк вид адміністративного

стягнення передбачено ст. 30 КпАП. Дане адміністративне стяг-

нення застосовується тільки як основне стягнення. Слід мати на

увазі, що мова йде не про основні права людини, закріплені в

Конституції України та інших законодавчих актах, а тільки про

спеціальні права, які надаються їй компетентними органами на

основі індивідуального адміністративного акту і яких вона може

бути позбавлена у випадку порушення встановлених правил.

Тобто в даному випадку такими спеціальними правами є право

керування транспортним засобом, право полювання. Позбавлен-

ня спеціального права завжди має тимчасовий характер, строком

до трьох років, і застосовується у випадку грубого або система-

тичного порушення порядку користування цим правом.

Органами, уповноваженими застосовувати даний вид адмініст-

ративного стягнення, відповідно до Кодексу України про адмініст-

ративні правопорушення є місцеві суди, які позбавляють права на

управління автомобільним транспортом, трамваями та тролейбу-

сами, іншими самохідними машинами, органи річкового

транспорту і Головної державної інспекції України з безпеки суд-

ноплавства (щодо права керування річковими і маломірними суд-

нами). Позбавляють права полювання відповідні органи, що здійс-

нюють нагляд за дотриманням правил полювання. Даний захід

адміністративного стягнення може застосовуватися за проступки,

передбачені статтями 85, 108, 116, 122, 123, 130 КпАП тощо.

Виправні роботизастосовуються на строк до двох місяців з

відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила

адміністративний проступок, з відрахуванням до двадцяти відсот-

Адміністративне право

ків її заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються

місцевим судом.

Особливостями цього адміністративного стягнення є:

 стягнення майнового характеру, що триває;

 стягнення відбувається тільки за місцем постійної роботи;

 стягнення застосовується тільки як основне;

 під час відбування виправних робіт забороняється звільнен-

ня зроботи за власним бажанням;

 адміністрації підприємства, де правопорушник відбуває стяг-

нення у вигляді виправних робіт, забороняється надання цій осо-

бі чергової відпустки;

 час відбування виправних робіт не зараховується до трудо-

вогостажу особи, яка притягується до адміністративної відпові-

дальності із застосуванням цього виду стягнення.

Це стягнення не дозволяється застосовувати: а) до непрацездатних

осіб (пенсіонерів за віком, інвалідів, вагітних жінок); б) до військово-

службовців та призваних на збори військовозобов’язаних; в) до осіб

рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Даний вид адміністративного стягнення застосовується за

вчинення адміністративних проступків, які за ступенем суспіль-

ної шкідливості наближаються до злочинів. Це дрібне розкра-

дання державного або колективного майна (ст. 51 КпАП), неза-

конні виробництво, придбання, зберігання, перевезення,

пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без

мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП), дрібне хуліганс-

тво (ст. 73 КпАП) та деякі інші.

Адміністративний арешт передбачає короткострокове, стро-

ком до 15 діб, позбавлення волі особи, яка вчинила адміністратив-

ний проступок, котрий завдав значної шкоди суспільним відно-

синам, з використанням їх на фізичних роботах без оплати праці.

Законодавець передбачив застосування адміністративного ареш-

ту лише за окремі види правопорушень:

1) незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезен-

ня, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин

без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44);

2) дрібне хуліганство (ст. 173);

3) розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в

громадських місцях у нетверезому стані, вчинені особою, яка

А. В. Макаренко

двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за

такі правопорушення (частина третя ст. 178);

4) злісна непокора законному розпорядженню або вимозі пра-

цівника міліції, члена громадського формування з охорони гро-

мадського порядку, військовослужбовця (ст. 185);

5) порушення порядку організації і проведення зборів і демон-

страцій (ст. 1851);

6) прояв неповаги до суду (частина перша ст. 1853).

Застосування адміністративного арешту не тягне за собою су-

димості й не є підставою для звільнення особи з роботи. Його за-

стосування не перериває трудового стажу. Однак заробітна плата

за час відбування адміністративного арешту не виплачується.

Трудове використання осіб, підданих адміністративному ареш-

ту, організовують виконавчі органи місцевого самоврядування

(виконкоми міських, районних та селищних рад).

Видворення за межі України як адміністративне стягнення

застосовується тільки до іноземців і осіб без громадянства. Дане

стягнення не може застосовуватися до громадян України.

Поряд із адміністративними стягненнями чинний КпАП пе-

редбачає в статті 241 заходи впливу, які застосовуються до непо-

внолітніх, у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що вчи-

нили адміністративний проступок.

Як вище зазначалося, спеціальним суб’єктом адміністратив-

ного правопорушення є особа, яка може бути визнана суб’єктом

конкретного адміністративного правопорушення та притягнута

до адміністративної відповідальності за наявності у неї, крім

ознак загального суб’єкта, певних додаткових ознак. Такими до-

датковими ознаками можуть бути: громадянство; вік; наявність

статусу посадової особи або конкретна займана посада; стан здо-

ров’я або фізіологічний стан особи; родинні зв’язки; сфера про-

фесійної діяльності; факт наділення певними правами,

обов’язками або факт позбавлення суб’єктивного права чи його

відсутності; факт попереднього притягнення особи до адмініст-

ративної відповідальності; спеціальний правовий статус, деякі

інші ознаки. Розглянемо такі групи спеціальних суб’єктів.

Іноземці та особи без громадянства.Відповідно до ст. 16

КпАП іноземці та особи без громадянства, які перебувають на

території України, підлягають адміністративній відповідальності

на загальних підставах з громадянами України (виключення ста-

Адміністративне право

новлять особи, які відповідно до чинних законів та міжнародних

договорів України користуються імунітетом щодо адміністратив-

ної юрисдикції України).

Поряд з цим відповідно до ст. 32 Закону України «Про право-

вий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та осо-

ба без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне

правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання

чи виконання адміністративного стягнення може бути видворе-

ний за межі України. Рішення про видворення може прийматися

органом внутрішніх справ, органом охорони державного кордону

(стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикор-

донних районів при спробі або після незаконного перетинання

державного кордону в Україну) або Службою безпеки України з

наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про під-

стави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без

громадянства грубо порушують законодавство про статус інозе-

мців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпе-

чення безпеки України чи охорони громадського порядку, або

коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних

інтересів громадян України. Видворення іноземця та особи без

громадянства за межі України може супроводжуватися заборо-

ною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки

заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня вине-

сення вказаного рішення.

Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордо-

ну можуть затримати і примусово видворити з України іноземця

або особу без громадянства тільки на підставі постанови адмініс-

тративного суду. Така постанова приймається судом за звернен-

ням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордо-

ну або Служби безпеки України, якщо зазначені особи

ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення

або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися

від виїзду.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державно-

го кордону або Служби безпеки України про видворення інозем-

ця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до

суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення,

крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовле-

А. В. Макаренко

на інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громад-

ського порядку.

Ще одна особливість адміністративної відповідальності на-

званої групи полягає в тому, що іноземці та особи без громадянс-

тва є суб’єктами окремого складу адміністративного проступку,

відповідальність за який передбачена ст. 203 КпАП «Порушення

іноземцями та особами без громадянства правил перебування в

Україні і транзитного проїзду через територію України».

Неповнолітні особи віком від 16 до 18 років.До осіб, які

вчинили адміністративні правопорушення у зазначеному віці, за-

стосовуються не визначені адміністративні стягнення, а заходи

впливу, передбачені ст. 24-1 КпАП:

 зобов’язання публічно чи в іншій формі просити вибачення

у потерпілого;

 попередження;

 догана або сувора догана;

 передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам,

що їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому ко-

лективу, а також окремим громадянам на їх прохання.

У разі вчинення особами віком від 16 до 18 років адміністра-

тивних правопорушень, передбачених ст. 44, 51, 121-127, части-

нами першою і другою ст. 130, ст. 173, 174, 185, 190-195 КпАП,

вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних

підставах.

Вік 17 років є ознакою спеціального суб’єкта адміністративно-

го правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 211-1

КпАП «Неявка на виклик у військовий комісаріат».

Посадові особи.Відповідно до ст. 14 КпАП вони підлягають

адміністративній відповідальності за адміністративні правопо-

рушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфе-

рі охорони порядку управління, державного і громадського по-

рядку, природи, здоров’я населення та інших правил,

забезпечення виконання яких входить до їх службових

обов’язків.

Ще одна особливість адміністративної відповідальності поса-

дових осіб полягає в тому, що у випадках, коли суб’єктами пев-

них адміністративних проступків виступають і громадяни, і по-

садові

особи,

розмір

стягнення

для

посадових

осіб

передбачається вищий, ніж для громадян. Так, відповідно до

Адміністративне право

статті 531 КпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне на-

кладення штрафу на громадян у розмірі від одного до десяти не-

оподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових

осіб — від восьми до п’ятнадцяти.

В окремих випадках передбачається адміністративна відпові-

дальність не просто посадових осіб, а осіб, що займають конк-

ретні посади. Наприклад, ст. 62 КпАП передбачено відповідаль-

ність капітанів або інших осіб командного складу судна чи

іншого плавучого засобу за невиконання обов’язків з реєстрації у

суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і су-

мішами. У свою чергу статтею 102 КпАП передбачено відповідаль-

ність керівників, заступників керівників, головних енергетиків

(головних механіків), начальників цехів та служб підприємств,

установ і організацій за експлуатацію паливо- і енерговикористо-

вуючого устаткування без засобів автоматичного регулювання

або приладів енергетичного контролю, або тепло-утилізаційного

обладнання, передбачених проектом, або у разі їх несправності.

Представники певних професій.Суб’єктами адміністратив-

ного проступку, передбаченого ст. 108 КпАП, який полягає у

грубому порушенні правил експлуатації тракторів, комбайнів,

інших самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки

безпеки при їх експлуатації, можуть тільки механізатори.

Суб’єктами проступку, передбачено ст. 1651 КпАП, виступають,

крім інших суб’єктів, представники такої професії, як адвокати.

Суб’єктами проступку, який полягає в недотриманні квоти де-

монстрування національних фільмів при використанні націона-

льного екранного часу, є працівники кінематографії і телебачен-

ня (ст. 1648 КпАП), суб’єктами проступків, передбачених

статтями 155, 155і, 1552 КпАП, є працівники торгівлі, громадсь-

кого харчування і сфери послуг.

Суб’єкти, що мають спеціальний правовий статус.До них

можна віднести: військовослужбовців; членів дільничних виборчих

комісій (ст. 1862 КпАП); громадян суб’єктів підприємницької

діяльності (ст. 133-1, 1332, 1651, 1661, 1662 КпАП тощо);

суб’єктів цивільного або кримінального процесів свідків, по-

терпілих, позивачів, відповідачів, експертів, перекладачів (ст.

1853, 1854 КпАП) тощо.

Суттєві особливості має адміністративна відповідальність вій-

ськовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дис-

А. В. Макаренко

циплінарних статутів (або спеціальних положень про дисциплі-

ну). Так, відповідно до ст. 15 КпАП військовослужбовці й при-

звані на збори військовозобов’язані, а також особи рядового і на-

чальницького

складів органів внутрішніх справ несуть

відповідальність за вчинення адміністративних проступків за дис-

циплінарними статутами. Водночас ці особи за порушення пра-

вил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки до-

рожнього

руху,

санітарно-гігієнічних

і

санітарно-

протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства

та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупцій-

них діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, не-

правомірним використанням державного майна, невжиттям захо-

дів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо

подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи по-

дання прокурора, ухиленням від виконання законних вимог про-

курора, порушенням законодавства про державну таємницю, не-

суть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Але при цьому до зазначених осіб не може бути застосовано та-

кі види адміністративних стягнень, як виправні роботи і адмініс-

тративний арешт.

У разі порушення правил дорожнього руху водіями транспор-

тних засобів Збройних сил України або інших утворених відповідно

до законів України військових формувань, військовослужбовця-

ми строкової служби штраф як адміністративне стягнення до

них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністрати-

вної відповідальності застосовується попередження.

Також можна виділити окремі спеціальні ознаки суб’єктів ад-

міністративного правопорушення:

стан здоров’я особи. Так, ст. 441 КпАП передбачена відпо-

відальність особи, хворої на наркоманію, за ухилення від медич-

ного огляду на наявність наркотичного сп’яніння, а ст. 46 КпАП

встановлено відповідальність хворих на венеричну хворобу за

умисне приховування джерела зараження та осіб, які були у кон-

такті з цими хворими;

фізіологічний стан особи. Так, кваліфікувати дії за ч. 3 ст.

127 та ст. 130 КпАП необхідно за умови вчинення правопору-

шення суб’єктом у стані сп’яніння;

Адміністративне право

родинні зв’язки з іншими суб’єктами. Так, ст. 184 КпАП пе-

редбачена відповідальність батьків за невиконання ними

обов’язків щодо виховання дітей;

обов’язок покладений на особу, або надане їй суб’єктивне

право. Таким може бути, зокрема, обов’язок за вироком або рі-

шенням суду відшкодувати майнову шкоду, заподіяну злочином

підприємствам, установам, організаціям або громадянам. За ухи-

лення від виконання такого обов’язку ст. 511 КпАП передбачено

адміністративну відповідальність. Щодо суб’єктивного права, то

частина друга ст. 1061 КпАП передбачає відповідальність земле-

користувачів або землевласників за невжиття ними на закріпле-

них за ними земельних ділянках заходів щодо знищення дикоро-

слих конопель чи снотворного маку. В даному випадку

спеціальною ознакою виступає право землекористування або зе-

млеволодіння, надане певній особі;

попереднє позбавлення суб’єктивного права або його відсут-

ність взагалі. Так, відповідно до ст. 193 КпАП громадяни, в яких

органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на зберігання та

носіння вогнепальної мисливської чи холодної зброї, можуть бу-

ти притягнуті до адміністративної відповідальності за ухилення

від реалізації такої зброї. Особи, які не мають права керування

транспортними засобами, є суб’єктами адміністративного про-

ступку, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 126

КпАП.

Як уже зазначалося, суб’єктом адміністративної відповідаль-

ності, поряд із фізичною особою, може бути й юридична особа.

Для інституту адміністративної відповідальності дане положення

не є абсолютно новим, оскільки до 1961 року в колишньому Ра-

дянському Союзі існувала практика притягнення до адміністра-

тивної відповідальності підприємств, установ і організацій. Згід-

но з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1961 р.

«Про подальше обмеження штрафів, які накладаються в адмініс-

тративному порядку» було відмінено практику притягнення

юридичних осіб до адміністративної відповідальності.

У 1991 р. Верховна Рада України знову повернулась до пи-

тання про адміністративну відповідальність юридичних осіб, пе-

редбачивши у Законі України «Про місцеві Ради народних депу-

татів і місцеве самоврядування», що ради мають право накладати

адміністративні штрафи на юридичних осіб за порушення пра-

А. В. Макаренко

вил, встановлених цими Радами. У подальшому адміністративна

відповідальність юридичних осіб набула розвитку в положеннях

Законів України «Про зайнятість населення», «Про об’єднання

громадян», «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань,

установ та організацій за правопорушення у сфері містобудуван-

ня», «Про виключну (морську) економічну зону», «Про захист від

недобросовісної конкуренції», «Про рекламу», «Про патентуван-

ня деяких видів підприємницької діяльності», «Про ветеринарну

медицину», «Про електроенергетику», «Про державне регулю-

вання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних ме-

талів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»

та деяких інших.

Окрім законів, прийнято ряд підзаконних нормативних актів,

якими закріплювався механізм притягнення до адміністративної

відповідальності, зокрема: Положення про порядок накладення

штрафів на підприємства, установи й організації за порушення но-

рмативних актів про охорону праці, Положення про порядок на-

кладення на суб’єктів господарювання сфери торгівлі, громадсько-

го харчування і послуг, у тому числі громадян-підприємців,

стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів,

Положення про порядок накладення штрафів на підприємства,

установи й організації за порушення встановлених законодавством

вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів)

посадових осіб органів Державного пожежного нагляду та ін.

Важливим моментом адміністративної відповідальності юри-

дичних осіб є питання їх вини у вчиненні адміністративного про-

ступку. Слід зазначити, що дане питання вирішується дещо ін-

акше, ніж щодо фізичних осіб. Як відомо, винахарактеризує

свідоме, психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправ-

ного діяння та його наслідків. Однак до юридичної особи поняття

«вина» у зазначеному розумінні застосовуватися не може, оскі-

льки сама по собі юридична особа як колективний суб’єкт не мо-

же володіти власне свідомістю. Дієздатність юридичної особи

зумовлена специфічною дієздатністю окремих фізичних осіб, що

входять до її складу. Діяльність саме цих осіб, зумовлена їх поса-

довими обов’язками, тягне за собою виникнення для юридичної

особи суб’єктивних прав і обов’язків.

Виходячи з цього для визначення того, чи є дії юридичної

особи винними, необхідно визначити, чи є вони наслідком дій

Адміністративне право

або бездіяльності фізичних осіб, що входять до складу юридичної

особи. Протиправні дії юридичної особи можна вважати винни-

ми, якщо вони є наслідком дій або бездіяльності фізичних осіб,

що входять до складу юридичної особи.

Отже, вина юридичної особи— це психічне (свідоме) став-

лення фізичних осіб, що входять до складу юридичної особи, до

зв’язку між їх діями (бездіяльністю) і протиправними діями вла-

сне юридичної особи.

Психічне ставлення фізичної особи до зв’язку між її діями і

протиправними діями юридичної особи може виявлятися у двох

формах:

1) фізична особа усвідомлює, що її дії (бездіяльність) призве-

дуть до вчинення юридичною особою протиправного діяння і

вчиняє такі дії (продовжує бездіяльність);

2) фізична особа не усвідомлює, що її дії (бездіяльність) при-

зведуть до вчинення юридичною особою протиправного діяння,

хоча повинна усвідомлювати це, і вчиняє такі дії (продовжує без-

діяльність).

Залежно від рівня оцінки вини юридичних осіб та особливос-

тей об’єктивної сторони їх протиправних дій можна виділити кі-

лька різновидів адміністративних проступків (правопорушень)

юридичних осіб.

Об’єктивно винне діяння.Багатьма законами України перед-

бачається адміністративна відповідальність юридичних осіб за ді-

яння, які не можуть не бути наслідком дій або бездіяльності фі-

зичних осіб, що входять до складу юридичної особи. Наприклад,

Законом України «Про виключну (морську) економічну зону

України» встановлено відповідальність юридичних осіб за неза-

конну розвідку чи розробку природних ресурсів виключної (мор-

ської) економічної зони України, а так само створення штучних

островів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо

них зон безпеки без дозволу спеціально уповноваженого органу

України тощо. Очевидно, що зазначені діяння не можуть відбува-

тися поза людською свідомістю і волею. При притягненні до від-

повідальності за ці правопорушення про наявність вини юридичної

особи свідчить вже сам факт вчинення діяння. Подальше ж ви-

значення конкретних осіб, чиї дії потягнули за собою протиправні

дії юридичної особи, та встановлення характеру їх психічного став-

лення до зв’язку між їх діями та протиправними діями юридичної

А. В. Макаренко

особи недоцільне, оскільки ця інформація вже зайва: вона жодним

чином не впливає на розмір стягнення. Це дає змогу зробити ви-

сновок, що в подібних випадках існує такий різновид адміністра-

тивного правопорушення, як об’єктивно винне діяння.

Складне правопорушення.Має місце, коли об’єктивна сто-

рона правопорушення юридичної особи, за яке передбачена ад-

міністративна

відповідальність,

є

необхідною

ознакою

об’єктивної сторони адміністративного правопорушення його по-

садової особи, і навпаки.

Зазначений вид адміністративного правопорушення досить

поширений. Так, Законом України «Про ветеринарну медицину»

передбачені склади правопорушень юридичних осіб у галузі ве-

теринарної медицини і водночас ст. 107 КпАП передбачена адмі-

ністративна відповідальність посадових осіб за порушення пра-

вил з карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог.

При цьому об’єктивна сторона правопорушень, передбачених

згаданим Законом, збігається з об’єктивною стороною правопо-

рушення, передбаченого ст. 107 КпАП.

Аналогічно збігається об’єктивна сторона правопорушень

підприємств, установ та організацій, передбачених ст. 46 Закону

України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного

благополуччя населення», та об’єктивна сторона правопорушен-

ня, передбаченого ст. 42 КпАП для посадових осіб. Така ж ситуа-

ція простежується і щодо ст. 17 Закону України «Про застосу-

вання реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг», і ст. 155-1 КпАП та у бага-

тьох інших випадках.

Оскільки діяння, що становлять об’єктивну сторону правопо-

рушення посадової особи, не можуть існувати окремо від

об’єктивної сторони правопорушення юридичної особи, і навпа-

ки, то такі правопорушення можна розглядати як одне ціле і

вважати складним правопорушенням.

Оскільки об’єктивна сторона адміністративного правопору-

шення посадової особи включає і власні дії, і їх наслідки у вигля-

ді протиправних дій юридичної особи, а також причинний

зв’язок між ними, то при визначенні суб’єктивної сторони цього

правопорушення необхідно оцінювати як психічне ставлення по-

садової особи до власних дій, так і ставлення до їх наслідків

протиправних дій юридичної особи. Відтак одночасно із встанов-

Адміністративне право

ленням вини посадової особи встановлюється і вина юридичної

особи.

Правопорушення з виділеним суб’єктом.Має місце, коли

необхідною ознакою його об’єктивної сторони є протиправні дії

юридичної особи, а суб’єктом виступає посадова особа, що діяла

від її імені, або така, чиї дії безпосередньо потягли за собою про-

типравні дії юридичної особи. Як приклад можна навести статтю

1701 КпАП, якою передбачена відповідальність посадових осіб

підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,

громадян — власників підприємств або уповноважених ними

осіб за випуск продукції (товарів), реалізацію (обмін) продукції

(у тому числі імпортної) виготовлювачем або продавцем, вико-

нання робіт, надання послуг підприємствам або громадянам —

споживачам без сертифіката відповідності, якщо його наявність

передбачена чинним законодавством.

Під реалізацією продукції можна розуміти передачу права

власності на вироблену продукцію на підставі таких цивільно-

правових договорів, як договори купівлі-продажу або поставки.

Якщо продукція виробляється підприємством, тобто юридичною

особою, то стороною зазначених договорів буде саме підприємс-

тво, і тому реалізацію продукції може здійснювати саме підпри-

ємство як юридична особа, а не її посадові особи чи громадянин —

власник підприємства. Аналогічно випуск продукції (товарів),

виконання робіт, надання послуг здійснюватимуться саме юри-

дичною особою.

Отже, об’єктивну сторону адміністративного правопорушен-

ня, передбаченого статтею 1701 КпАП, становитимуть дії

суб’єкта юридичної особи, тоді як суб’єктом цього адміністрати-

вного правопорушення визнається посадова особа чи громадянин

— власник підприємства.

Різноманітність підстав адміністративної відповідальності

юридичних осіб значною мірою зумовлена потребами забезпе-

чення ефективності застосування заходів цієї відповідальності. В

одних випадках ефективним буде вплив тільки на юридичну осо-

бу, в других — і на юридичну особу, і на фізичних осіб, що вхо-

дять до її складу (складне правопорушення), а у третіх — тільки

на фізичних осіб, що входять до складу юридичної особи (право-

порушення з виділеним суб’єктом). Крім того, з допомогою на-

ведених вище специфічних підстав адміністративної відповідаль-

А. В. Макаренко

ності досягається належне врахування суб’єктивної сторони пра-

вопорушень юридичних осіб.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.