Умовний оператор

Для використання будь-яких умовних конструкцій потрібно застосовувати таку послідовність операторів:

if < умовний вираз > then < дія >

|elif < умовний вираз > then < дія >|

|else < дія >|

fi

Обов'язковим є вживання службових слівif,then,fi. Якщо умова складна, то застосовуються конструкції elif.. then (що тотожно if.. else.. then).

Умовний вираз може бути будь-яким булевим виразом, що сформувався, використовуючи реляційні оператори (<, <=, >, >=,=, <>), логічні оператори (і, або, не) і логічні імена (false, true). Крім того, умовний вираз повинен бути в круглих дужках.

Циклічна структура

Синтаксичний запис даної структури виглядає так:

|for <змін>| |from < змін1 >| |by < змін >| |to < змін2 >| |while < умова >|

<тіло циклу>;

Спочатку вказується змінна, за якою ведеться цикл, після словаfrom пишеться початкове значення циклу, з конкретним кроком післяby. Далі пишеться або словоto, якщо відомо конкретне кінцеве значення, або while для зазначення умови виходу з циклу. Тіло циклу береться в операторні дужкиdo/od.

Приклад

# знаходження суми чисел від 6 до 100 з кроком 2

> sum:=0;

> for i from 6 by 2 while i < 100 do

> sum:=sum+i

> od;

Можна також використовувати неповний запис циклу у такому вигляді:

|while (умова)| |do| |(дії)| |od|

Приклад

> c:=1;

> whille (c<5) do print(c) od;

Вправа. Табуляція функцій

1 Знайти значення функції y=x³-5x²+2x+1 в інтервалі
[-0.46 ,1.2] з кроком 0.15.

2 Записати циклічну структуру, яка обчислює значення факторіала заданого цілого числа N:

a) N=5;

b) N=27;

c) N=50.

3 Обчислити функцію на інтервалі (0, Pi).

Функції

Для того щоб самостійно задати певну функцію, що не входить до складу стандартних, вимагається використання функціонального оператора ->. Саме визначення функції повинно мати вигляд <змінні> -> <результат>. Таким чином, можна визначати функції і від багатьох змінних.

Приклад

> f := x -> 3*x + 5;

f := x -> 3 x + 5

> f(2);

> g := (x,y) -> sin(x)*cos(y) + x*y;

g := (x,y) -> sin(x) cos(y) + x y

> g(Pi/2, Pi);

Існує ще один варіант задання функцій за допомогою команди unapply. Спочатку треба надати змінній конкретний вираз, а потім зробити виклик команди у вигляді
<ім’я функ.>:= unapplay< ім’я функ , змін>.

Приклад

> g := x^3;

> g := unapply(g,x);

> g(5);