Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

На новій діаграмі отримуються дві С-подібні лінії. Ліва з них -- відповідає початку, а права -- кінцю розпаду аустені- ту. Проміжок між ними показує час розпаду аустеніту.



Рис. 4

На діаграмі ізотермічного розпаду аустеніту, в залежності від степеня переохолодження, розрізняють три температурні області перетворення: перлітну, бейнітну та мартенситну.

Перлітне перетворення відбувається по горизонтальній лінії при температурі в межах 700-500oC. По цій лінії аустеніт розпадається в перліт.

При температурі 650oC інкубаційний період і час розпаду аустеніту зменшуються, в результаті утворюється структура сорбіт -- різновидність перліту (механічна суміш фериту і цементиту з більшою дисперсністю карбідної складової).

При температурі 500oC аустеніт перетворюється в троостит, який являє собою дуже тонку суміш фериту і цементиту. Сталь, яка має структуру трооститу має підвищену твердість, достатню міцність, хорошу в'язкість і пластичність.

При температурах у межах 400oC відбувається розпад аустеніту у бейніт. Особливістю бейнітного перетворення є те, що воно протікає в інтервалі температур, де практично відсутня самодифузія заліза і легуючих елементів, але інтенсивно може відбуватись дифузія вуглецю. Спочатку аустеніт збіднюється із-за виділення карбідів вуглецю, що спричинює (при досягненні певного збіднення) утворення мартенситу. Чим вища температура ізотермічної витримки, тим більше збіднюється аустеніт, тим менше утворюється мартенситу. Тому зовнішній вигляд структури бейніту суттєво залежить від температури його утворення. Бейніт розділяють на верхній і нижній, залежно від того при якій температурі він утворюється -- зверху інтервалу чи знизу. Нижній бейніт за своєю природою та властивостями мало відрізняється від ізотермічного мартенситу.

Головна відмінність бейніту від перлітних структур (перліту, сорбіту, трооститу) -- вміст вуглецю у фериті. При високих температурах вуглецю у фериті 0,01 -- 0,02 %, а при низьких -- 0,1 -- 0,2 %. При температурах у межах 200 oC відбувається розпад аустеніту у мартенсит. Мартенсит має характерну голчасту структуру.

Таким чином, основним фактором, який визначає структуру та властивості аустеніту, є температура перетворення. Якщо на діаграмі розпаду аустеніту нанести промені (лінії охолодження), то можемо вище сказані перетворення пов'язати з відповідними лініями.

Верхня лінія v1 показує швидкість охолодження, при якій утворюється перліт, v2 -- сорбіт, v3-- троостит і v4 -- бейніт. Лінії, які не перетинають С-діаграму, показують швидкість охолодження аустеніту при якій утворюється мартенсит. Лінія, яка дотикається С-діаграми, називається критичною. Швидкість охолодження, яка відповідає цій лінії, називається критичною -- vкр. Ця швидкість відповідає охолодженню в охолодженому середовищі (воді, розчині солей у воді, мінеральних маслах тощо).

Як зазначалось, мартенсит утворюється, якщо аустеніт охолоджувати з швидкістю більшеvкр. Але чим більша швидкість охолодження, тим будуть більші внутрішні напруги, які потім важко усунути. Тому для утворення мартенситу аустеніт потрібно охолоджувати з швидкістю, близькою до vкр. В нижній частині в окремих випадках швидкість охолодження варто зменшити, що сприятиме зменшенню внутрішніх напруг. Це можна здійснити шляхом охолодження аустеніту в двох середовищах з різною теплопровідністю (через воду в мастило).

Для доевтектоїдної сталі С-діаграма зберігає загальний вигляд (рис. 5), хоча є і відмінності, особливо у верхній частині. При переохолодженні до 650oC перетворення починається виділенням фериту. Після цього починається розпад аустеніту на перліт.

Рис. 5.