Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Концепції економічної динаміки





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Спрямованість економічного розвитку, його дина­міка розглядаються в широкому та вузькому значенні. Широке тлумачення передбачає аналіз руху соціальних систем у просторі й часі, їх суспільно-історичного розвитку. Вузьке розуміння сто­сується власне економічної складової й закономірностей суто господарської динаміки.

Існує три головні підходи стосовно динаміки соціально-еко­номічних систем у їхній історичній тяглості, ретро- і перс­пективі.

1. Прогресивно-поступальний шлях розвитку. Його суть полягає в ускладненні соціальних систем, у зміні періодів революційного та еволюційного розвитку, в якісному вдосконаленні одних елементів та відмиранні інших. У цілому ці системи змінюються й розвиваються в односпрямовано му прогресивному напрямі, що прийнято називати «стрілою роз­витку»

2. Інший підхід акцентує цик­лічний характер руху соціальних систем. Дане трактування вихо­дить із того, що поряд з поступально-прогресивним розвитком відбувається і зворотний рух не лише окремих елементів, а й цілих систем, що переживають стадії стагнації й занепаду, повернення до вихідного рівня. Розвиток постає як більш-менш однотипні цикли, що їх мають пройти окремі цивілізації, етноси та держави. Інтегральна динаміка такого розвитку подібна до великого кола, орбіта якого визначає місце і роль тих чи інших соціальних утво­рень.

3. Третій підхід намагається подолати обмеженості перших двох, розв'язати суперечності, що закладені в них. Розвиток постає як хвилеподібна структура з безліччю переходів та критичних пово­ротних «міток біфуркацій», у яких подальша еволюція часто-густо є невизначеною, стохастичною, не детермінованою, як у перших двох випадках, що й становить головну, на наш погляд, «таєм­ницю» розвитку, зумовлює непередбачуваність, нелінійність, уне­можливленість у зв'язку з цим соціального проектування на від­міну від техніко-технологічного тощо. Якраз такий період пе­реживають нині колишні соціалістичні країни й Україна зокрема. Багатоманітність, різноспрямованість, різноякісність внутрішніх і зовнішніх факторів і чинників, що впливають на майбутній вибір, надзвичайно ускладнюють відповідь стосовно того, якою ж буде остаточна модель соціально-економічного розвитку країни у XXI ст.

Зупинімось на факторах економічної динаміки у вузькому зна­ченні, яка зрештою великою (якщо не вирішальною) мірою впли­ває на еволюцію всієї соціальної системи. На відміну від інтеграль­ної глобальної соціальної еволюції економічний розвиток від­бувається циклічно: фази зростання виробництва поступаються місцем спадам, кризам, депресіям, антирозвиткові. Головною проблемою є, очевидно, структуризація факторів, що зумовлюють тривалість циклів та характер їхнього перебігу.

Нагадаймо, що кожний економічний цикл розпочинається з найнижчої мітки (підошви) економічної активності, проходить фазу зростання, досягаючи найвищої позначки (піка) циклу. По­тім знову настає стадія спаду аж до досягнення наступної най­нижчої мітки. Повний економічний цикл охоплює, таким чином, період господарської динаміки від однієї низької мітки до іншої. За тривалістю протікання розрізняють такі головні види еко­номічних циклів:

· однорічні, зумовлені сезонними коливаннями;

· З—5-річні цикли Кітчіна—Крума;

· 7—11-річні цикли Жуглара, або класичні чи інвестиційні цикли;

· 17—18-річний будівельний цикл (цикл Кузнеця);

· 45—60-річні цикли Кондратьєва;

· вікові логістичні цикли, що охоплюють період від 150 до 350 років.

Дуже важливо бодай відносно оцінити вплив головних фак­торів на природу тих чи інших циклів, з одного боку, та характер і детермінізм їхнього перебігу, з іншого. Економічні цикли мають універсальні риси й ознаки, що, проте, не обумовлює однаковості їх протікання в різних країнах, які відрізняються одна від одної рівнем розвитку, ступенем відкритості, обсягом внутрішнього ринку, забезпеченістю різноманітними ресурсами тощо. Останнім часом надзвичайно важливого значення набуває участь країни у світогосподарських процесах, особливо у світових фінансових, валютних та товарних ринках, ринках технологій та іншої інтелек­туальної продукції.

Сучасна інтерпретація імпульсів чи шоків, що впливають на економічну динаміку, полягає в такому. Вирізняють три головні типи турбуленції, що відбиваються на економічному розвитку. По-перше, шоки пропозиції, спрямовані насамперед на виробничо-технічний бік економічної системи. Сюди належать технологічні нововведення, кліматичні зміни, природні явища, отримання доступу до нових джерел сировини, коливання світових цін на головні види природних ресурсів. По-друге, політичні шоки, по­в'язані з дією урядів, розробкою і реалізацією макроекономічної політики, що впливає переважно на попит шляхом регулювання грошової маси, обмінного курсу, фіскальної політики. Нарешті, по-третє, шоки в попиті приватного сектора на рівні фірм, під­приємств та домашніх господарств можуть бути спровоковані ін­вестиційними змінами, коливаннями споживчого попиту, інфля­ційними очікуваннями тощо. Всі три види шоків можуть мати як внутрішні, так і зовнішні коріння і джерела.

Яскравим прикладом зовнішніх шоків є поведінка портфель­них інвесторів у Мексиці (1994 р), в країнах Південно-Східної Азії (1997 р.), в Росії та в Бразилії (1998 р.). Масовий відплив капіталів спричинив серйозні й глибокі фінансово-економічні кризи в цих країнах. Ці та інші події у світовому господарстві зумовлюють необхідність розробки в Україні випереджувальної економічної політики, спроможної нейтралізувати чи принаймні пом'якшити негативну дію міжнародних фінансових флуктуацій.

За підрахунками лауреата Нобелівської премії Р. Солоу, зрос­тання валової продукції в США за період з 1909 по 1949 р. було забезпечено на 12,5 % за рахунок підвищення капіталоозброєності праці і на 87,5 % — за рахунок технологічних змін.

. На основі технічних нововведень створено концепцію реального бізнес-циклу. Її суть полягає в тому, що технічні й технологічні зміни спри­чиняють в економіці реакцію, порівнянну з зовнішніми шоками, що викликають певну ланцюгову реакцію. Умовою реалізації ін­новацій є досконала конкуренція, яка забезпечує розвиток так званого шоку пропозиції.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.