Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Питання третє. Валютні курси і валютна політика





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Валютні курси і валютна політика – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Валюта – грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товарів.

Валюта і гроші часом уявляються як поняття ідентичні, хоча всередині країни використовують термін “гроші”, а термін “валюта” – зовні. Перетворюючись на валюту, гроші беруть на себе додаткову функцію – стають товаром, продаються і купляються, мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й міжнародне визнання. В світовому співтоваристві має бути довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв’язків, тобто переконаність у тому, що її можна обміняти на інші валюти. На практиці валюти вільно перетинають кордони і повертаються назад.

Поняття валюти використовується в таких значеннях:

- національна валюта – грошова одиниця певної країни (долар США, японська ієна, французький франк) або той чи інший її тип (золота, срібна, паперова, електронна);

- іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках;

- міжнародна (регіональна)грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: SDR(спеціальні права запозичення), ЕКЮ, ЄВРО.

SDR – міжнародні платіжні засоби, які використовуються Міжнародним валютним фондом для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МБТ.

ЕКЮ– регіональна міжнародна розрахункова одиниця, яка була введена в 1979р. в рамках Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Європейського валютного союзу (сьогодні це ЄВРО).

Результати зовнішньоекономічної діяльності будь-якої країни значною мірою залежить від курсу її національної валюти.

Валютний курс, як економічна категорія, являє собою ціну грошової одиниці країни, виражену в грошових одиницях інших країн. Він є формою світової ціни кредитно – паперових грошей. Валютні курси встановлюються котуванням іноземних валют.

Котуваня – це визначення офіційними державними органами (НБ чи іншою фінансовою установою) ціни іноземної валюти. При котуванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її котують.

Слід розрізняти такі види валютних курсів:

- фіксовані – були приоритетними до 1976р., вони визначалися на основі золотого паритету чи на договірній основі. Система фіксованих валютних курсів припускає втручання держави в їхні зміни;

- гнучкі (плаваючі) – їх формування відбувається на ринку під впливом попиту й пропозиції на валюти. А межі коливання держави визначають за взаємною домовленістю.

Основою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельну спроможність валюти виражають як суму товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю, у порівнянні з базовим періодом.

Валютний паритет – законодавчо встановлене відношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу.

Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельної спроможності двох чи більше валют відносно певного набору товарів і послуг (“споживчого кошика”). Даний показник розраховується як відношення цін “споживчого кошика” у відповідних країнах в даний період або як співвідношення ефективних виробничих витрат (заробітна плата, норма позичкового відсотку, рента, продуктивність праці...) у країнах, що зіставляються.

Конвертованість валюти – це можливість її обміну (конверсії) на валюти інших країн або на золото за офіційно встановлення паритетом (курсом).

Щодо взаємної конвертованості національних валют у валюти інших країн розрізняють повну конвертованість, часткову та повну не конвертованість національних валют.

Повною конвертованістю або вільноконвертованими (ВКВ) є валюти країн, де відсутні будь-які валютні обмеження для фізичних і юридичних осіб (вітчизняних та іноземних) і наявна можливість вільного використання валюти в усіх видах міжнародних операцій (долар США, швейцарський франк, канадський долар тощо).

Частково конвертовані (ЧКВ) – це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції або тільки для іноземців. До них належать валюти більшості західноєвропейських країн.

Неконвертованими (НКВ), є валюти країн, які повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції для усіх юридичних і фізичних осіб (вітчизняних та іноземних). Це, як правило, валюти залежних і економічно слаборозвинених країн. Під час і після другої світової війни всі валюти, за винятком долара США, швейцарського франка і шведської крони, були неконвертованими.

У системі державного регулювання економічного життя виділяють сукупність заходів, які здійснюються країнами і їхніми центральними банками у сфері грошового обігу та валютних відносин з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку загалом. У цьому полягає сутність певної валютної політики. Вона здійснюється переважно у двох формах – обліковій (дисконтній) та девізній.

Облікова політика у сфері міжнародних валютних відносин спрямована на регулювання валютного курсу шляхом зміни відсоткових ставок за кредит. Їх підвищення призводить до припливу капіталів із країн, де такі ставки нижчі , що підвищує курс національної валюти і покращує стан її платіжного балансу. І, навпаки, зниження відсоткових ставок у країні призводить до відпливу капіталу в інші країни і зниження курсу національної валюти.

Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу шляхом купівлі або продажу іноземної валюти (девіз). При падінні курсу національної валюти центральним банком країни здійснюється продаж на грошових ринках значних сум іноземної валюти, що призводить до підвищення курсу національної валюти щодо іноземної, і, навпаки, скуповування іноземної валюти зумовлює падіння курсу національної валюти.

Валютна політика нерідко набуває форми валютної інтервенції – прямого втручання держави через центральний банк або державну скарбницю в операції на валютному ринку для впливу на курс валюти своєї країни чи іноземної шляхом продажу або купівлі іноземної валюти чи золота з одночасним введенням обмежень у сфері валютних операцій на внутрішньому ринку.

Література

Основна: 1,2,4,5,6,7,10,16,20.

Додаткова: 6,7,8,16,32,39.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.