Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Бібліографічний опис в електронних пошукових системах





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Бібліографічні описи для електронних каталогів та інших автоматизованих ІПС складають на основі форматів бібліо­графічних записів. Згідно з ДСТУ 3578-97 "Документація. Формат для обміну бібліографічними даними на магнітних носіях" формат бібліографічного запису складається з пере­ліку полів і підполів, які відповідають бібліографічним еле­ментам, утворюють структуру запису і, таким чином, забезпе­чують ідентифікацію документів. Поле розглядається як ча­стина запису, що має функціонально самостійне значення. Підполе — це частина поля, яка може використовуватися са­мостійно. Запис формату включає маркер, довідник й перемінні поля.

Маркер — це обов'язкове перше поле запису, він означає початок запису і містить 24 символи. Позиції символів нуме­руються від 0 до 23. Довідник складається зі статей, кожна з яких включає мітку поля, його довжину, позицію початкового символу. Мітка поля (підполя) — це послідовність символів (літер, цифр або знаків), що надається полю (підполю) і викори­стовується для звернення до нього. Мітка поля позначається трьома послідовними символами. Довжина поля складається з чотирьох цифр, які зазначають довжину поля і визначаються певною статтею довідника. Позиція початкового символу скла­дається з п'яти цифр, які визначають позицію першого симво­лу поля, який, у свою чергу, визначається статтею довідника.

Довідник вноситься до запису безпосередньо після марке­ра, починаючи з позиції 24; статті розташовуються відповідно До збільшення мітки поля.



Розділ 2


Бібліографічний опис документів



 


Після маркера і довідника йдуть перемінні контрольні поля, які розташовані за зростанням цифрових міток (001—008). Перемінне поле — це поле даних змішаної довжини. Воно може включати одне або кілька підполів, а довжина полів у символах визначається кількістю символів, необхідною для текстових даних, індикаторів, ідентифікаторів підполів та роз­дільників поля. Індикатор надає додаткову інформацію про зміст поля і позначається цифрами або цифрами і літерами. Ідентифікатор підполя допомагає визначити зміст підполя і позначається двома символами, перший з яких — роздільник — завжди починається знаком $, а другий — код підполя — літерами або цифрами.

Поля у форматі розділені за функціональними блоками, кожному надана відповідна мітка поля, позначена цифрами.

0 — Блок ідентифікації. Він вміщує номери, які ідентифі­кують запис і окремі відомості, наприклад, 010 Міжнародний стандартний книжковий номер (І8ВКГ).

1 — Блок кодованої інформації. Цей блок включає елемен­ти даних фіксованої довжини, які відбивають різні характе­ристики запису або даних. Наприклад, 101 Мова документа.

2 — Блок описової інформації містить важливі елементи бібліографічного опису, наприклад:

200$а Основна назва

205$* Відомості про відповідальність зоні видання.

3 — Блок приміток. Цей блок містить примітки і довідки, які стосуються запису в цілому і окремих його елементів. Наприклад, 320 Примітки про наявність у документі бібліо­графії/покажчика.

4 — Блок зв'язку описів включає відомості про серії, до­датки, передруки тощо, наприклад, 410 Серія.

5 — Блок взаємопов'язаних назв. Цей блок надає відо­мості про різні назви (крім основної), надані в документі та інших джерелах. Наприклад:


512 Назва обкладинки

530 Ключова назва (серійні видання)

6 — Блок визначення тематики містить класифікаційні індекси, відповідні до тематики документа, предметні рубри­ки, ключові слова тощо.

7 — Блок інтелектуальної відповідальності. Він включає заголовки записів.

700 ім'я особи

710 Найменування організації/установи

8 — Блок міжнародного використання. Цей блок містить відомості про джерело створення запису і примітки укладача запису, призначені для службового використання.

9 — Блок використання національною агенцією. Він та­кож має службове призначення і включає локальні дані бібліографуючої установи. Наприклад:

900 Шифр зберігання

904 Ідентифікатор каталогізатора

Формат бібліографічних записів передбачає розробку сис­теми авторитетних записів, яка містить уніфіковані заголов­ки записів. На міжнародному рівні — це Міжнародна систе­ма авторитетних записів, кожний заголовок в якій має свій унікальний номер — І8АІЖ. В різних країнах створені на­ціональні формати авторитетних записів. Над розробкою на­ціонального формату авторитетних записів працюють ук­раїнські фахівці. Крім стандартів бібліографічних описів і заголовків бібліографічних записів при розробці форматів для авторитетних записів використовують документи, розроблені ІФЛА. Це Керівництво зі складання авторитетних/норматив­ах і посилальних записів (ОАКЕ) й Керівництво зі створен­ня і ведення предметних авторитетних/нормативних і поси­лальних записів (С8АКЕ), у яких визначені основні елементи конкретних типів авторитетних записів й ідентифіковані за-


Розділ 2

головки, основні види зв'язків між заголовками, основні типи інформації, що містяться в авторитетних, посилальних та до­відкових записах, а також представлені моделі вводу записів на екран дисплею або на принтер.

Авторитетні записи формуються для імен персональних авторів, назв установ і організацій, географічних назв, уніфіко­ваних назв. Авторитетні записи надають максимально повні відомості про заголовки. Так, авторитетні записи для персо­нальних авторів надають відомості про прийняту і посилання від неприйнятих форм заголовків; дати, пов'язані з ідентифі­кацією імені, біографічну довідку, тематичну спрямованість праць; належність автора до країни; мову тексту оригіналу твору. Для установ і організацій — усі попередні й існуючі варіанти назв, у тому числі й скорочені; відомості з історії й інші характеристики установ і організацій.

Авторитетні записи, які містять такі комплексні відомості про авторів та їх творів, використовуються з різною метою у бібліографічній, бібліотечній, видавничій, інформаційній діяль­ності.

* *

*

Бібліографічний опис подає найважливіші відомості про документ, які дають змогу отримати уявлення про його вид, зміст, призначення тощо, відрізнити його від інших документів, розшукати потрібний у пошуковому масиві.

Протягом багатьох століть розвитку бібліографічного опису вирішувались проблеми вибору його елементів, першого еле­мента бібліографічного запису, складання описів різних видів документів, а також уніфікації описів.

Наш час характеризується появою великої кількості правил складання бібліографічних описів різних видів документів; активною діяльністю зі стандартизації бібліографічних описів як на національному, так і на міжнародному рівнях; пристосу­ванням опису до потреб автоматизованих інформаційно-пошу­кових систем.


Бібліографічний опис документів_____________________________ 109

Фахівці вважають, що в подальшому бібліографічний опис має розвиватися в таких основних напрямах: перегляд прин­ципів складання бібліографічного опису з урахуванням елек­тронних технологій, ще більша стандартизація правил скла­дання бібліографічних описів, а також розробка правил скла­дання описів нових електронних документів.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке бібліографічний опис? Які функції він виконує?

2. Які вимоги ставляться до бібліографічного опису і за­вдяки чому їх задовольняють?

3. Коли і чому виникла потреба у бібліографічних описах документів?

 

4. Хто із зарубіжних та вітчизняних фахівців зробив особливий внесок у розвиток теорії та методики бібліогра­фічного опису?

5. За якими напрямами здійснювалася уніфікація бібліо­графічних описів протягом усього розвитку теорії та прак­тики бібліографічного опису документів?

6. Чим зумовлена необхідність стандартизації складан­ня бібліографічних описів у національному та міжнародному масштабах?

7. Які види бібліографічних описів вам відомі?

8. З яких зон і елементів складається однорівневий бібліо­графічний опис?

9. Яке призначення специфічних розділових знаків у
бібліографічному описі?

10. Що таке "заголовок бібліографічного запису"? Роз­крийте його значення. Назвіть види заголовків.

11. На які етапи поділяється процес складання бібліо­графічного опису?

12. Що таке багаторівневий бібліографічний опис? В чому полягають його переваги?

13. На які документи складають аналітичний бібліогра­фічний опис? Із яких частин він складається?

14. Яка структура формату представлення бібліогра­
фічних даних в автоматизованих ІПС?


індексування документів



 


Розділ З

ІНДЕКСУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

3.1. Суть індексування документів

Здійснення ефективного пошуку документів можливе лише за умови певної організації зберігання самих документів івідомостей про них. Інакше кажучи, необхідно дотримувати­ся зручного порядку в розташуванні документів у фондосхо-вищах та їхніх бібліографічних записів у пошукових маси­вах. Для цього доцільно групувати документи і бібліографічні записи їх за певними ознаками. Ознаками групування мо­жуть виступати формальні характеристики документів (прізви­ща авторів, назви творів, роки видання тощо), але для здійснення тематичного бібліографічного пошуку, тобто пошуку документів за їхнім змістом, як основні мають виступати саме ознаки змісту. Групування документів відповідно до їх тематики, га­лузі знання і забезпечує індексування.

Суть індексування полягає в тому, щоб передати зміст до­кументів, а в разі необхідності й деякі формальні ознаки у вигляді коротких закодованих повідомлень, так званих пошу­кових образів документів (ПОД). Наявність ПОД забезпечує подальший пошук документів завдяки зіставленню ПОД із пошуковим приписом.

Індексування здійснюється на основі певних інформаційно-


пошукових мов. Інформаційно-пошукова мова (ІПМ) — це спеціалізована штучна мова, призначена для передачі змісту і формальних ознак документів, а також інформаційних запитів пошуку потрібних документів. Як будь-яка мова, ГПМ має абет­ку (система графічних знаків для запису слів і виразів), лек­сику (сукупність слів, якими користується мова), граматику (засоби, правила, якими користуються для побудови і поєднання слів). Індексуючи документ, здійснюють переклад відомостей про нього з природної мови на штучну — інформаційно-пошукову.

Залежно від ІПМ, яка використовується в тому чи іншому пошуковому масиві, документи підлягають обробці за такими видами індексування:

систематизація, предметизація, координатне індексування.Усі ці види індексування пов'язані з розподілом документів за певними класами. Далі розглядатимуться ІПМ класифіка­ційного типу, на яких базуються предметизадія та системати­зація і які більше поширені. ІПМ, покладені в основу коорди­натного індексування, використовуються в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі (А1ПС) і розглядатимуться в курсах інформатики.

3.2. Поняття документних класифікацій

Початковим, найпростішим методом розподілу сукупності певних об'єктів є метод групування, тобто розчленування цієї сукупності на групи якісно однорідних об'єктів. У групи об'єк­ти об'єднуються за найпростішими, зазвичай зовнішніми ознаками, які не розкривають природу і суть досліджуваних явищ, наприклад, групування людей за зростом або кольо­ром волосся. Документи та бібліографічні записи їх також можуть групуватися, наприклад, за абеткою прізвищ авторів, номерами, місцями або роками видання й т. ін.

На більш високому рівні розвитку дослідницького проце­су стоїть класифікація. У науці під класифікацією розуміють процес розподілу чисельності об'єктів на підчисельності (кла­си, підкласи). Оскільки такий розподіл здійснюється за істот-


Розділ З

ними, найважливішими ознаками об'єктів, виникають взаємо­пов'язані класи, встановлюються зв'язки між окремими об'єк­тами. Таким чином, для класифікації характерне більш гли­боке проникнення в суть досліджуваних об'єктів, що визна­чається усвідомленням їхніх загальних ознак, властивостей і відношень. У результаті розподілу об'єктів створюється си­стема супідрядних понять (класів). Якщо класи відобража­ють поняття якоїсь галузі знання або діяльності людей, така система також називається класифікацією.

Класифікація широко використовується в науковій і прак­тичній діяльності людей. Це метод дослідження, який дає змогу впорядкувати явища, предмети і тим самим полегшує процес їх вивчення, допомагає розкрити внутрішні законо­мірності об'єктивного світу. Кожна наука розробляє класи­фікацію об'єктів свого вивчення, без чого неможливе узагаль­нення закономірностей їх розвитку.

Кожен предмет, явище, процес мають багато ознак. Навіть такий простий предмет, як стіл, може мати ознаки форми (круглий, квадратний, овальний), призначення (письмовий, обідній, журнальний), матеріалу (дерев'яний, металевий, плас­тмасовий) тощо. Істотність ознаки, обраної для класифікації об'єктів, визначається завданнями і метою дослідження, тобто з усіх ознак обираються ті, що найбільше сприяють вирішен­ню поставлених дослідником завдань. Ознака, за якою здійснюється класифікація об'єктів, називається основою ділення. Так, класифікуючи художню літературу, основою ділення найчастіше обирають національну ознаку — украї­нська література, польська література, французька літерату­ра. Кожну з національних літератур, у свою чергу, можна по­ділити на прозові твори й поетичні, а далі на жанри, наприк­лад, романи, оповідання, нариси тощо.

Важливе значення має класифікація у бібліотечній, бібліо­графічній, видавничій, архівній, книготорговельній, науково-інформаційній та інших видах діяльності. Об'єктом класифі­кації в названих галузях виступають документи, тому класи­фікації називаються документними.

Документі класифікації в органах НТІ забезпечують доведен­ня інформаційних повідомлень до абонентів інформації і, відпо-


індексування документів__________________________________ 113

відно, впровадження останніх досягнень науки у виробництво, поширення цінного досвіду. У бібліотечних фондах зібрано до­кументи, які відображають духовні надбання людства, і метою бібліотечних класифікацій є сприяння прилученню читачів до цих надбань, сприяння їхньому вихованню і навчанню, культур­ному розвитку суспільства. У видавничій, книготорговельній справі класифікація дає змогу забезпечити публікацію документів з різноманітних галузей науки, сфер діяльності, тем і проблем, довести інформацію про опубліковані видання та видання, що готуються до друку, до зацікавлених споживачів. Документні класифікації в архівах допомагають упорядкувати їхні фонди, сприяють вивченню досвіду людства, надбанню знань про минуле. Класифікації, які використовуються в діловодстві, дають змогу підтримувати зручний порядок у зберіганні ділової документа­ції і завдяки цьому полегшують управлінську діяльність.

3.3. Вимоги до докумен і них класифікацій

Щоб класифікація успішно розв'язувала поставлені перед нею завдання, вона має відповідати певним вимогам.

Будь-яка класифікація є результатом логічної операції, що базується на загальних правилах, сформульованих формаль­ною логікою. По-перше, ділення на класи має здійснюватися за однією певною основою ділення і не змінюватися в процесі ділення. По-друге, ділення має здійснюватися безперервно, тобто між членами ділення є відношення супідрядності (родове по­няття поділяється на видові, ціле — на частини). По-третє, чле­ни ділення мають виключати один одного, тобто не може бути в різних місцях класифікації однакових класів. У структур­ному відношенні класифікація має бути повною, тобто охоплю­вати весь обсяг об'єктів, що класифікуються. З іншого боку, Для всіх без винятку об'єктів мають бути оформлені класи, до яких можна було б зарахувати будь-який з об'єктів класифікації.

Це загальні правила, на яких будуються будь-які класифі­кації і, зокрема, документні. Крім того, до документних кла­сифікацій висуваються деякі специфічні, характерні саме для них вимоги. Суть вимоги науковості полягає в тому, що кла-


Розділ З

сифікація має відтворювати сучасний рівень розвитку науки і практичної діяльності людей, реальні зв'язки між галузями науки і сферами діяльності, об'єктивні закони розвитку при­роди і суспільства. Класифікація має надавати можливість відображення документів з найактуальнішої тематики, про най­новіші досягнення науки і виробництва, має відображати стан терміносистеми в певній галузі знання. Класифікація має ви­користовувати найновіші досягнення теорії інформаційного пошуку, каталогізації та інших суміжних дисциплін.

Універсальність класифікації полягає у максимальній повноті відображення всієї сукупності людських знань; у на­данні можливості відобразити документи на різних носіях інформації, виданих різними мовами; у можливості викори­стання в інформаційних установах різних профілів і масштабу; документів, які відповідають на запити як загального, так і вузькофахового характеру.

Вимога багатоаспектності виявляється у можливості класифікації відображати документи в різних аспектах з ура­хуванням їх змісту і певних формальних ознак (вид, читаць­ке призначення, мова публікації тощо).

Суть вимоги адаптивності полягає і в тому, що у класи­фікації має бути враховано умови, в яких її використовують, вона має легко скорочуватись або розгортатися залежно від конкретних потреб. До того ж класифікація має бути "гостин­ною", тобто до неї досить легко, без порушення структури ма­ють додаватися розділи для нових проблем і предметів, вилучатися застарілі тощо.

І, нарешті, до класифікації ставиться вимога чіткості простоти побудови, що забезпечує одержання потрібної інфор­мації у мінімальні строки при найменших затратах праці й у стислому обсязі.

3.4. Види документних класифікацій

Основою ділення при класифікуванні документів, перш за все, виступають ознаки, пов'язані з їх змістом. Кожна класи­фікація розкриває документний фонд у певному аспекті і вико-


індексування документів_____________________________________ 115

ристовується у відповідних інформаційних структурах і ІПС. Документні класифікації поділяються на предметні й си­стематичні.

Основою ділення в предметній класифікації виступає на­зва предмета, про який ідеться у виданнях, тобто документи групуються під назвами різних предметів і явищ. Класи в предметній класифікації розташовуються в абетковому по­рядку назв предметів. Предметні класифікації є ШМ, що ви­користовуються у предметному індексуванні. На основі цієї класифікації складають предметні каталоги і картотеки, пред­метні покажчики.

У систематичних класифікаціях головною основою поділу виступають галузі знання, науки, а документи розподіляються за галузями знань відповідно до змісту. Ці системи викори­стовуються для організації систематичних каталогів і карто­тек, для систематичної розстановки документів на полицях, для групування відомостей про документи в бібліографічних посібниках, обліку виданих і придбаних документів тощо. Саме систематичний порядок організації документного фонду і до­відкового апарату до нього дає змогу задовольнити більшість інформаційних запитів, оскільки відповідає галузевій побудові народного господарства, освіти та інших сфер діяльності лю­дини. Систематичні класифікації є ШМ у систематичному індексуванні. У бібліотечній справі та бібліографії їх назива­ють бібліотечно-бібліографічними.

3.5. Предметизація документів

3.5.1. Поняття "предмет" упредметизації

Предметизація базується на предметній класифікації до­кументів. У пошукових масивах, створених на основі пред­метних класифікацій, організуються комплекси бібліографіч­них записів документів про конкретні предмети, незалежно віД галузевого аспекту розгляду цих предметів. Тому такі масиви дають відповіді на інформаційні запити міждисци­плінарного, міжгалузевого характеру. Користувачам, які ба-


жають одержати максимально повні та багатоаспектні відо­мості про певний об'єкт, які здійснюють комплексні дослі­дження, саме тут найлегше знайти необхідні документи. Та­ким чином, предметизація відповідає інтеграції наукових знань як одному з основних напрямів їхнього розвитку.

Предметизація документів використовується при створенні традиційних предметних каталогів і різноманітних бібліогра­фічних картотек, особливо широко при створенні електрон­них каталогів. Крім того, її застосовують при складанні де­яких допоміжних апаратів — абетково-предметних покаж­чиків до таблиць систематичних класифікацій і систематич­них каталогів та картотек, до окремих друкованих видань (мо­нографій, підручників, бібліографічних покажчиків). Предметне групування документів іноді використовують у розстановці бібліотечних фондів, в організації книжкових виставок, тема­тичних полиць тощо.

Основним поняттям предметизації є поняття "предмет", тому доцільно розглянути його суть. У загальнофілософсько-му значенні "предмет" розуміють як певну цілісність, яка ви­діляється з множини об'єктів у процесі пізнання і практич­ної діяльності людини. Будь-який предмет має певні ознаки, що його характеризують і відокремлюють від інших, роблять саме цим предметом. Кожна наука і галузь практичної діяль­ності мають справу з явищами, процесами, об'єктами, які ви­ступають предметами спостереження, дослідження, викори­стання, виробництва й т. ін., тобто предметами пізнання і пред­метами праці.

Як предмети можуть розглядатися:

— матеріальні об'єкти, природні та штучні, що сприйма­ються органами почуттів (планети, електрика, верстати);

— суспільно-історичні явища, події, процеси (політичні партії, війни, держави);

— явища і процеси духовного життя, мислення, свідомості (мистецтво, пам'ять, думка).

Предметами вивчення можуть виступати окремі частини, властивості, риси, функції предметів (органи організму, тепло­провідність рідини, дихання рослин): вплив і дія одних пред­метів на інші, взаємодія предметів (вплив радіації на рослини,


індексування документів____________________________________ 117

взаємодія уряду і парламенту). Сукупності окремих предметів також можуть розглядатися як предмети дослідження. Таки­ми сукупностями виступають групи споріднених об'єктів (хвойні рослини, лікарі, заклади культури) та окремі системи, тобто сукупності пов'язаних між собою предметів, явищ, про­цесів, які становлять одне ціле (біоценози, періодична система хімічних елементів, система соціального забезпечення).

Відомості про процеси і результати вивчення предметів, тобто про пізнання їх віддзеркалюються в документах. Та­ким чином, ці відомості стають темами документів і розгля­даються при предметизації. Виходячи з цього, у вузькоспеці­альному значенні "предмет" — це поняття або комбінація понять,- які розкривають тему документа. Предмети документів відтворюються у предметних рубриках. Таким чином, з пев­ним ступенем узагальнення можна вважати, що предметна рубрика — це коротке формулювання теми документа. Крім теми, рубрика іноді містить відомості про форму і читацьке призначення документа. Суттю предметизації і є визначення предметної рубрики, що відповідає змісту, формі та призна­ченню документа.

3.5.2. Інформаційно-пошукова мова предметизації

3.5.2.1. Поняття мови предметних рубрик

Інформаційно-пошукова мова предметних рубрик ство­рюється на основі природної мови (української, англійської, будь-якої іншої). Отже, її абеткою є абетка відповідної при­родної мови.

Пошукові образи документів передаються, як уже зазна­чалося, предметними рубриками. Лексичними одиницями ІПМ виступають заголовки та підзаголовки предметних руб­рик. Заголовок — формулювання предмета документа, під­заголовок уточнює аспект розгляду предмета або форму чи призначення документа. Сукупність цих лексичних одиниць складає лексику ІПМ. Словник ІПМ уміщує строго зафіксо­ваний на кожен момент часу набір заголовків і підзаголов­ків, між якими встановлюються певні змістові й текстуальні



Розділ З


Індексування документів



 


зв'язки, які розкриваються за допомогою довідково-посила­льного апарату. Цей апарат упорядковує лексичні одиниці в структурі мови, надає мові додаткові засоби оптимізації по­шуку в тому разі, якщо можлива варіативність засобів індек­сування.

Лексика може бути контрольованою і неконтрольованою. У контрольованій усі лексичні одиниці, що використовуються в обробці документів, зафіксовані у спеціальних словниках або списках. У процесі предметизації потрібна лексична оди­ниця розшукується в словнику і використовується в обробці документа. Контрольована лексика властива предметним ка­талогам і картотекам, електронним ШС. Неконтрольована лек­сика не фіксується, при предметизації конкретного докумен­та предметна рубрика формулюється заново. Така лексика вла­стива допоміжним предметним покажчикам.

Лексика ШМ предметних рубрик з розвитком науки, прак­тичної діяльності людей, зі змінами інформаційних потреб користувачів та залежно від інших факторів змінюється, до­повнюється новими і позбавляється застарілих лексичних одиниць, змінює структуру.

У процесі створення штучної мови предметизації природ­ну мову позбавляють її багатозначності, яскравості, емоцій­ності, оскільки ІПМ має бути точною, лаконічною й однознач­ною. Саме на граматику мови і покладено це завдання. Морфо­логія — це засоби і методи формування лексичних одиниць з лексики природної мови, синтаксис — правила поєднання за­головків і підзаголовків у предметній рубриці.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.