Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Методи надання інформації 1 страница





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Здійснивши вибір змістових аспектів у ході реферативно­го аналізу, приступають до безпосереднього складання рефе­рату на основі інформаційного синтезу, тобто на основі ме­тодів надання інформації. Методами складання текстів рефе­ратів є екстрагування, перефразування, інтерпретація.

Екстрагування — дуже поширений метод, що привертає фахівців своєю економічністю і легкістю одержання рефера­ту досить високої якості. Суть методики екстрагування поля­гає в тому, що, аналізуючи первинний документ, у тексті вияв­ляють речення, які потім повністю або із незначними змінами переносять до реферату. При цьому вибір речень повністю залежить від ерудиції та професійної підготовки референта, тому не виключений суб'єктивізм у здійсненні цієї операції. Цього недоліку до певної міри можна уникнути, застосувавши формалізовану методику екстрагування. Така методика ба­зується на виявленні в тексті первинного документа спеціаль­них словесних кліше — маркерів, індикаторів і конекторів.Маркери, як і в методі вибіркового реферування, визначають аспекти змісту первинного документа. Індикатори, на відміну від маркерів, не прив'язують твердо до певного аспекту. Вони вказують на речення, яким автор надає особливого значення ("слід підкреслити", "необхідно зазначити", "важливо мати на увазі"), або підбивають підсумки якогось фрагмента викла­дення ("таким чином", "унаслідок", "отже"). Конектори при­значені для виділення речень, які обов'язково пов'язані з мар­кірованим аспектом. Групу конекторів становлять вказівні або власні займенники ("цей", "ці", "такі", "він"), або сполучні і вставні слова ("при цьому", "наприклад", "зокрема"). Для полегшення роботи з вибору відповідних речень складають спеціальні словники. У таких словниках в абетковому порядку перелічено всі маркери, індикатори та конектори. Викори-


стання їх підвищує можливість вибору для референтів одна­кових речень із первинних документів і, таким чином, дає змогу точніше передати в рефераті зміст першоджерела.

Референт, переглядаючи текст первинного документа і керу­ючись словником маркерів та індикаторів, виявляє речення, в яких містяться ці кліше. У спеціальному бланку він обов'язко­во фіксує речення з маркерами, а речення з індикаторами запи­сує, якщо, на думку референта, маркірованих фраз недостатньо.

Щодо конекторів, то їх можна поділити на дві групи. Пер­шу становлять вказівні та особові займенники, а також вирази на зразок "вищезазначений", "подібний". Якщо слово, яке за­мінюють ці слова, є поза реченням з конектором, то в реферат може бути включено два речення — з конектором і те, що стоїть перед ним. Наприклад, маркіроване речення "Апарату­ру поліпшено порівняно з наявними аналогами, бо позбавлено впливу різноманітних факторів, що знижують точність визна­чення", а наступне з конектором: "Вона містить телекамеру, яка фіксує поведінку тварин".

Другу групу конекторів становлять слова і вирази, які вка­зують на те, що це речення уточнює маркіроване. До таких конекторів належать слова "так, ...", "наприклад", "зокрема", "у тому числі" і т. ін. Якщо референт вважає маркіроване речення не достатньо інформативним, він має змогу включити до реферату, крім нього, наступне речення — речення з ко­нектором.

Отже, суворо формалізоване лише вживання маркерів, ви­користання індикаторів і конекторів, значною мірою визнача­ють міркування референта. Одержані реферати-екстракти потребують доопрацювання з метою вилучення зайвих слів, повторів, уведення зв'язок між фразами тощо.

Перефразування також значно поширений метод надання інформації в рефераті. Воно передбачає випущення значної частини відомостей з тексту первинного документа і перебу­дову його змістової та синтаксичної структури. Перебудову здійснюють, заміняючи одні фрагменти тексту іншими, поєдну­ючи кілька речень в одне, узагальнюючи відомості.

Застосовуючи метод інтерпретації, зміст первинного доку­мента в рефераті розкривають на основі узагальненого уяв-



Розділ 5


Реферування документів



 


лення про нього. Референт осмислює зміст документа і вик­ладає його так, як сам зрозумів. Матеріал можна подавати в послідовності, зручній для референта, або в прийнятій у тексті. Різновидом рефератів, складених за методом інтерпретації, можна вважати автореферати дисертацій, численні тези допо­відей на наукових конференціях і нарадах.

5.3.3. Особливості реферування документів різних видів

Загальні правила складання рефератів не завжди врахову­ють особливості окремих наукових документів, які виявля­ються в процесі реферування їх, тому керуватися тільки цими правилами часто неможливо. З огляду на це загальні правила і положення набувають розвитку й уточнення в спеціальній методиці реферування окремих видів наукових документів, а також документів різної тематики. Розглянемо найважливіші особливості обробки документів, які найчастіше підлягають реферуванню.

Реферування статей.Наукові статті становлять нині біль­шість реферованих документів. На них складають пристатей-ні реферати, короткі та розширені реферати для рефератив­них журналів, розширені реферати для видань експрес-інфор-мації тощо.

Обираючи статті для реферування і в процесі складання рефератів, враховують їхні найважливіші змістові та струк­турні ознаки, відмінності. Під цими ознаками розуміють чітку тематичну спрямованість; глибокий аналіз і ґрунтовну наукову переробку матеріалу; широту теоретичних і практичних уза­гальнень; аргументованість висновків і пропозицій; опера­тивність, актуальність, інформаційну новину; достатній читаць­кий інтерес. Усі названі ознаки можуть по-різному проявляти­ся в різних статтях, що зумовлено галуззю науки чи практики, цільовим призначенням статті, її профілем (загальна стаття чи спеціальна), читацькою адресою та іншими чинниками аж до своєрідності авторського стилю і традицій, що склалися в редакціях і в окремих країнах. З погляду структурних особ­ливостей у тексті статей чітко виділяють вступну частину,


основну частину і висновки. Головний зміст реферату форму­люють відповідно до інформації, яку містить основна частина. Окремі елементи може бути включено до реферату із вступу, це найчастіше відомості довідкового характеру. Із заключної частини до реферату включають оцінки теоретичного і прак­тичного значення результатів.

Пристатейний реферат здебільшого складає автор статті і, як правило, реферат є індикативним за глибиною згортання. У ньому вміщують узагальнену характеристику змісту статті, викладають найсуттєвіші результати. Проте короткий рефе­рат може бути й інформативним. Вибір виду реферату зале­жить від цінності змісту статті, її читацької адреси, доступ­ності, а також від особливостей видання, в якому опублікова­но статтю.

Розширені реферати повніше відображають зміст першодже­рела і більші за обсягом. Так, на статті в галузі суспільних наук, культури, мистецтва вони можуть сягати 10—15 % від обсягу статті, а власне реферативна частина може містити до­даткові відомості, що стосуються як теми документа, так і ав­тора. У цій частині реферату обов'язково є довідковий вступ, основний текст і висновки. Прикладом може бути реферат на статтю В. Кігель "Економіко-математичне моделювання в управ­лінні валютними резервами", надруковану у "Віснику Націо­нального банку України".

Вагомим чинником стабілізації інфляційних процесів та ефективності зовнішньоекономічної діяльності є валютний ре­зерв. Його утворюють з набору валют і періодично перефор­мовують, позаяк відносна цінність окремих валют з часом змінюється. За умов, коли динаміку майбутньої цінності валют на короткостроковий період визначають точно, цінність валют­ного резерву можна збільшити серією послідовних операцій переформування. В умовах ризику оптимальний план цього процесу накреслюють за критеріями максимізації очікуваної цінності майбутнього резерву та мінімізації дисперсії його цінності. Такий підхід зменшує ризик можливого знецінення валютного резерву внаслідок непередбачуваних змін відносної цінності окремих валют. Бібліогр. 4 назви. Табл. 3.



Розділ 5


Реферування документів



 


Дві останні частини поряд з інформацією, здобутою безпо­середньо з первинного документа, можуть включати і довідкові дані, які вніс референт. У такому разі у вступі наводять відомо­сті про автора (місце його роботи, посада, вчене звання і вчений ступінь, основні наукові праці); в основному тексті викладають зміст статті відповідно до її структури, а також примітки або довідки референта; у висновках — авторське резюме, відомості описового характеру, можливі напрями подальших досліджень, оцінюють значення одержаних результатів.

Розширений реферат для видань експрес-інформації доволі великий за обсягом і вельми інформативний за змістом, тому може замінити читання статті. Його складають, здебільшого конспектуючи найцінніші в науковому плані матеріали.

Реферування книг.На книги складають як короткі, так і розширені реферати. Короткі реферати вміщують у рефера­тивних виданнях, у вихідних відомостях книг, розширені — у реферативних та інших виданнях.

Складаючи короткий реферат, мають на увазі, що зміст книги відрізняється багатотемністю, багатоаспектністю у висвітленні проблеми, бо в ній, як правило, подано фундаментальне до­слідження. У змісті ж реферату наводяться лише найважливіші аспекти змісту книги, без яких неможливо усвідомити її цільову спрямованість, а саме: предмет дослідження, його методи, ос­новні результати. Передмову і перелік назв розділів, глав тощо в рефераті дублювати не слід. Наприклад, на книгу "Екосистема Чорного моря" можна скласти такий короткий реферат.

Розглянуто сучасний стан екосистеми Чорного моря. Здійснено аналіз фундаментальних процесів у прошарку взаємодії аеробних та анаеробних вод, що визначають особливості функ­ціонування екосистеми моря. Виявлено негативні екологічні зміни, що сталися в екосистемі моря протягом останніх 10—15 років.

Підготовку прикнижкового реферату найчастіше поклада­ють на автора. Такі реферати доповнені необхідними бібліо­графічними даними, можна використовувати в реферативних журналах, у періодичних виданнях і виданнях, що продовжу-


ються, у неперіодичних збірках, де вони виконують сигнальну, інформативну, індикативну, адресну та пошукову функції.

Розширеному реферату більшою мірою властива інформа­тивна функція. Такі реферати, як правило, складають на іно­земні книги, що є в країні в обмеженій кількості примірників, або на вітчизняні, якщо це зумовлено необхідністю. Розшире­ний реферат найчастіше складають на основі поаспектного аналізу змісту книги, що забезпечує його компактність і змістовність. Залежно від наукової цінності аспектів їхній зміст у рефераті можна подати як переказ або описово, що надає реферату рис інформативного й індикативного типів. Фактичний матеріал, який становить самостійний науковий інтерес, незалежно від трактування автора слід включати до реферату. Однорідну інформацію з документа узагальнюють і подають у вільній формі.

При багатотемному змісті книги можливі два варіанти підготовки. Перший полягає в тому, що в змісті реферату виді­ляють кілька частин, у кожній з яких поаспектно викладають зміст відповідного тематичного розділу книги, у другому — реферат складають лише з урахуванням якогось основного тематичного напряму відповідно до запитів користувачів (цільовий або аспектний реферат).

Реферування звітної науково-технічної й дослідно-кон­структорської документації.Звітна науково-технічна й до­слідно-конструкторська документація містить відомості про найновіші дослідження, тому вона становить особливий інте­рес для користувачів, разом з тим ця документація належить до неопублікованих документів, кількість її примірників не­велика. Звідси досить високі вимоги, які висувають до рефе­ратів на таку документацію, зокрема до повноти і точності відображення їхнього змісту.

Створення текстів рефератів у складі звітної науково-технічної документації з науково-дослідних і дослідно-кон­структорських робіт доцільно здійснювати з використанням анкетного методу реферування. Як аспекти можна розгляда­ти теоретичні питання; вироби, їхні складові; галузь науки і техніки, до яких належать дослідження; їхню мету; галузі використання (виробництво, експлуатація, проектування); відо-



Розділ 5


Реферування документів 279


 


мості про технологію застосування обладнання; умови прове­дення дослідження (часові, географічні, кліматичні, фізичні тощо). Основну увагу слід приділяти викладенню головних результатів роботи, характеристиці виробу або його складо­вих, опису істотних особливостей, відомостей про наукове зна­чення і технічну та економічну ефективність, рекомендаціям для використання результатів.

Текст реферату рекомендують подавати в абзацній формі, виділяючи в окремих абзацах різні аспекти змісту. Разом з тим текст має бути єдиним цілим, в якому всі змістові аспек­ти узгоджені і підводять до головного — до результатів робо­ти. Таке оформлення тексту полегшує реалізацію пошукової функції, що має особливе значення для рефератів на такі до­кументи. У кінці реферату вказують кількість і характер ілю­страцій, таблиць, назв у списку літератури.

Обсяг реферату певною мірою залежить від виду відповід­ного науково-технічного документа. Так, обсяг рефератів на звіти про науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи коливається в межах від 1200 до 2000 знаків; на реєстра­ційні карти — до 250. Реферати для інформаційних карт на вироби найчастіше складають у табличній формі.

Реферування описів винаходів.Відомості в описах вина­ходів завжди однотипні й обов'язково належать до нових тех­нічних рішень, тексти описів винаходів мають стандартну, суворо регламентовану форму надання інформації, їм прита­манні типові усталені мовні звороти. Причому це стосується описів винаходів, виданих у різних країнах. Маючи деякі роз­біжності щодо повноти розкриття суті винаходу, самі описи винаходів різних країн схожі за своїми основними елемента­ми. Таке становище сприяло уніфікації форми і мови рефера­тів описів винаходів у міжнародному масштабі. Відповідне рішення прийняли Комітет з міжнародної співпраці патентних відомств в інформаційному пошуку (ІСІКЕРАТ), Єдиний євро­пейський патент (ЕРО) і Європейська патентна кооперація.

Завдяки цьому в наш час референтські служби більшості країн використовують анкетний метод для складання рефе­ратів описів винаходів і наводять відомості за єдиною струк­турною схемою. Цією схемою визначено перелік аспектів


змісту опису винаходу, що необхідно відобразити в рефераті: об'єкт (предмет) винаходу; його призначення і галузь викори­стання; суть винаходу і мета, якої досягають за його допомогою; технічне завдання, яке вирішують за допомогою винаходу; його технічні та економічні переваги. Цей перелік універсальний, його можна використовувати для інформаційного аналізу описів винаходів, незалежно від країни патентування. При­кладом може бути реферат на опис винаходу методу обробки рідких радіоактивних відходів з високим рівнем активності.

Пропонуємо метод обробки рідких радіоактивних відходів з високим рівнем активності, що утворюються на переробних підприємствах. Унаслідок заморожування таких відходів утворюєть­ся сублімат, який становить рідкі радіоактивні відходи з низьким рівнем активності, що містять воду, азотну кислоту й нукліди, а також осад, який містить продукти поділу, актиниди, продукти корозії, нітрат натрію та гідроксид натрію. Для розчинення нітрату натрію й гідроксиду натрію осад обробляють лужним розчином. Розчинені нітрати й гідроксид відокремлюють від осаду, що містить продукти поділу і корозії. Подано схему процесу.

Важливо мати на увазі, що, складаючи реферат, необхідно аналізувати весь текст опису винаходу, а також додаткові матеріали (креслення, схеми тощо), незважаючи на те, що всі основні положення відображено у формулі винаходу, яка ста­новить самостійну частину опису і чітко визначається. На жаль, ця вимога не завжди задовольняється. Так, реферати, вміщені в деяких зарубіжних офіційних бюлетенях (СІЛА, Німеччина та інші), створено лише на основі патентної фор­мули, унаслідок чого в цих рефератах не відображено юри­дичних властивостей первинного документа, що утруднює за­стосування їх для попередньої патентної експертизи.

* *

*

Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду реферу­вання документів показує, що воно пройшло, хоч і відносно короткий, але вельми швидкий шлях розвитку. Триває актив-



Розділ 5


 


не дослідження питань історії, методики й організації рефе­рування, дискутуються теоретичні аспекти реферування: ви­моги до рефератів, критерії відбору матеріалу для реферування, принципи реферативного аналізу текстів, особливо тоді, коли використовуються ЕОМ, тощо.

Розглянуті методи інтелектуального реферування забезпе­чують досить високу якість рефератів і оптимізацію процесу реферування. Водночас практика засвідчує, що, незважаючи на впровадження формалізованих методик, інтелектуальне реферування — це процес творчий, він залежить від професіо­налізму, ерудиції та досвіду референта, що і позначається на якості рефератів.

Потреба в реферуванні потужних потоків документів зі зменшенням затрат, забезпечення доступності рефератів для широкого кола користувачів, забезпечення уніфікації надання інформації в рефератах дає змогу щораз активніше залучати комп'ютерну техніку, удосконалювати існуючі й розробляти нові методи автоматизованого реферування.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке реферат і які функції він виконує?

2. Які види рефератів вам відомі?

3. Які основні етапи можна визначити в історії розвит­ку реферування?

4. Які установи здійснюють реферування в Україні?

5. Яка структура реферату?

6. На які етапи поділяється процес складання реферату?

7. Які види читання застосовують у складанні реферату?

8. Які методи відбору інформації використовують в інте­лектуальному реферуванні?

9. У чому полягає суть методів автоматизованого рефе­рування?

10. Які методи подання інформації застосовують при
написанні реферату?


Розділ 6

ОСНОВНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ПРОДУКТИ НАУКОВОЇ ОБРОБКИ ДОКУМЕНТІВ

6.1. Наукова обробка документів як складо­ва інформаційної діяльності

Будь-яка сфера людської діяльності потребує інформацій­ного забезпечення. Жодне виважене рішення в науці, політиці, економіці чи в комерційній діяльності не можна приймати без належного інформаційного забезпечення. Тому кожна людина, в якій би сфері вона не працювала, послуговуючись документованою інформацією, має володіти основами її пошу­ку, аналізу і використання.

На ранніх етапах розвитку науки і техніки процеси створен­ня, збирання, аналітико-синтетичної обробки, зберігання, по­шуку, поширення і використання інформації люди розумової праці здійснювали самостійно. Зростання обсягів документ-них потоків, масивів, ресурсів, фондів, зростання їхньої ролі в суспільстві, розвиток наукової діяльності і необхідність об­міну результатами цієї діяльності, науково-технічний прогрес та зростання потреби в інформаційному забезпеченні ефек­тивного впровадження науково-технічних досягнень у вироб­ництво, економіку, освіту, культуру тощо стали чинниками виділення інформаційної діяльності з-поміж інших видів людської діяльності. Виникла потреба в інформаційних пра­цівниках, які професійно здійснюють процеси створення, по-


Розділ 6

шуку, збирання, аналітико-синтетичної обробки, зберігання, поширення й організації використання документної інфор­мації в суспільстві. Так появилися інформаційні посередни­ки — бібліотекарі, бібліографи, перекладачі, архіваріуси, ре­дакційно-видавничі працівники, референти-аналітики і бага­то інших фахівців, здатних професійно проводити інформа­ційну діяльність.

Інформаційна діяльність — це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Основними видами інформаційної діяльності є створення, пошук, аналітико-синтетична обробка, використан­ня, поширення та зберігання інформації. Інформаційна діяльність — це сукупність процесів збирання, аналізу, пере­творення, зберігання, пошуку і поширення документної інфор­мації. Вона спрямована на якісне оперативне забезпечення споживачів інформацією відповідно до їхніх потреб.

Ефективне проведення інформаційної діяльності передба­чає розуміння кінцевого результату діяльності (мети діяль­ності), наявність суб'єкта — того, хто її виконує (суб'єкта інформаційної діяльності), об'єкта — того на кого спрямо­вано виконання завдання (об'єкта інформаційної діяііьно-сті); наявність джерел, форм, методів виконання завдання (про­цесів інформаційної діяльності) та результатів інформацій­ної діяльності (інформаційних продуктів).

Розрізняють інформаційну діяльність, яка є частиною ро­зумової праці і включає операції із сприйняття, переробки і видачі інформації, що невіддільна від розумової праці фахівців науки і техніки, та інформаційне обслуговування (сервіс), котре є галуззю професійної діяльності, основні складові якої — процеси створення, оформлення, збирання, аналітико-синтетич­ної переробки, пошуку, поширення, зберігання й організації використання інформації. Ці процеси виконують професіона­ли — інформаційні працівники з метою підвищення ефектив­ності праці фахівців різних галузей людської діяльності. Фор­мування документних потоків, масивів, ресурсів, фондів, ство­рення інформаційно-пошукових систем, підготовка різнома­нітних бібліографічних покажчиків, фактографічних довідок, написання рефератів та оглядів, редагування, рецензування і


Основні інформаційні продукти наукової обробки документів :і§3

переклад текстів тощо є різновидами інформаційної діяль­ності, що потребують знання основ аналітико-синтетичної об­робки документів.

Суб'єктами професійної інформаційної діяльності можуть виступати як окремі особи, так і спеціальні інформаційні уста­нови. Фахівців-професіоналів, які виконують на своєму робо­чому місці інформаційну роботу для забезпечення інформацій­них потреб держави, організації, фірми, посадових осіб, назива­ють інформаторами, референтами-аналітиками, менеджерами інформаційних служб, інформаційними посередниками тощо. Саме такий фахівець має здійснювати процеси підготовки та поширення документної інформації. Він, як правило, не обме­жується лише пошуком відомостей про потрібний документ (чи документи), а й робить анотований, реферативний, оглядо­вий чи аналітичний виклад змісту документа або сукупності документів на запити споживачів, готує різноманітні довідки, створює аналітичні огляди з розвитку проблеми тощо. Фахі­вець, котрий формує електронні бази даних (БД), також має володіти основами реферування, вміти відбирати ключові сло­ва, робити координатне індексування, що розширює межі по­шукового образу документа. Отже, референт-аналітик має во­лодіти навичками згортання документної інформації, оціню­вання та узагальнення її, знати суть процесів аналітико-син­тетичної обробки документів, їхнє місце в інформаційній діяль­ності, характерні риси вторинних документів, методику ство­рення їх.

Споживачем інформації можуть бути будь-яка людина або колектив, що потребує інформації, відібраної з масиву доку­ментних джерел і опрацьованої відповідно до інформаційної потреби. Іншими словами, споживач потребує документної, тобто зафіксованої на матеріальному носії, документографіч-ної інформації, об'єктом якої є документ, його частина чи сукуп­ність документів, що описують будь-який документ (доку­менти); фактографічної інформації, що характеризує певний факт, подію чи їхню сукупність; концептографічної інфор­мації, що характеризує певні ідеї, думки, концепції, погляди, уявлення; бібліографічної інформації, що містить відомості про документ (про його частину чи документний потік, доку-


284 Розділ 6

ментний масив, ресурс, фонд). Таку інформацію створюють для інформування споживача про існування документа, його внутрішні (змістові) та зовнішні (формальні) ознаки і власти­вості, для орієнтування в документному потоці, масиві, ресурсі, фонді. Цю інформацію може бути подано в будь-якій формі (усній, рукописній, друкованій, електронній тощо) як каталоги і картотеки, бібліографічні посібники, огляди і дайджести, а також як частини інших документів і т. д. Отже, йдеться про інформацію, яка є результатом наукової обробки первинних документів і має риси інформаційно-аналітичного дослідження. До сфери наукової обробки документів входить система­тичне визначення кола питань, що виникають у процесі базо­вої (професійної) діяльності споживача. Завданням рефе-рентів-аналітиків є виявлення, відбір, аналітико-синтетична обробка документної інформації та підготовка на цій основі інформаційних документів. Основна відмінність процесу на­укової обробки документів полягає в тому, що її результат — не просто аналіз і згортання первинної інформації, а перетво­рення її на інформаційний засіб базової діяльності спожива­ча інформації.

Обов'язковими складовими наукової обробки документів є аналітичний відбір та критична оцінка документної інфор­мації відповідно до потреб споживача, організація її у формі завершеного вторинного документа, а в разі необхідності — його анотування, індексування (визначення індексів УДК і ББК). Наукова обробка документів як один з основних видів інформаційної діяльності потребує значних інтелектуальних зусиль і належить до розряду наукової діяльності. Значення наукової обробки документів настільки значне, що вона є од­ним з основних критеріїв оцінювання рівня наукової зрілості здобувачів наукового ступеня доктора і кандидата наук, діяль­ності науково-дослідних інститутів, одним із основних засобів ухвалення науково виважених управлінських рішень і т. ін.

Визначальною умовою якості наукової обробки документів є досягнення відповідності змісту вихідних документів інфор­маційній потребі споживача. При цьому застосовують методи інформаційного аналізу і синтезу, загальну і спеціальну методику підготовки й оформлення інформаційних доку-


Основні інформаційні продукти наукової обробки документів 285

ментів. Референт-аналітик має володіти не лише знаннями, вміннями і навичками в галузі аналітико-синтетичної оброб­ки документів, загальною і спеціальною методикою створення інформаційних документів, а й орієнтуватися в проблемах базової діяльності споживача інформації. Тому наукову об­робку документів найчастіше виконують бібліотеки або інфор­маційні служби на конкретне (індивідуальне чи колективне) замовлення користувачів. Таким чином, процеси збирання (виявлення, пошуку), наукового перетворення (аналітико-син­тетичної обробки) документованої інформації є етапами більш загального процесу — інформаційної діяльності.

6.2. Інформаційний продукт (продукція) як результат інформаційної діяльності

Одним із основних результатів інформаційної діяльності є інформаційний продукт або інформаційна продукція.

Інформаційна продукція — це матеріалізований резуль­тат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підпри­ємств, установ та організацій. Під інформаційною продукцією розуміють сукупність інформаційних документів, баз даних і послуг. Конкретний зміст цього поняття сформульовано та­ким чином: інформаційний продукт (продукція) — це доку­ментована інформація, підготовлена і призначена для задово­лення потреб користувачів. Інформаційні продукти наукової обробки документів — документально зафіксована інформа­ція як результат і засіб аналітико-синтетичної діяльності.

Інформаційну продукцію широко використовують в усіх сферах людської діяльності: науці, економіці, техніці, вироб­ництві, освіті, культурі, управлінні. Зокрема, інформаційна продукція як складова маркетингової інформаційної системи сприяє вчасному наданню керівництву фірми (підприємства, установи, організації) значимої інформації про зовнішнє рин­кове середовище, а також інформації про саму фірму. Це мо­жуть бути, наприклад, відомості про національні ринки різних


Жо%

Розділ 6

країн; про наявні там товари, про умови виходу на ці ринки; про обмеження законодавчого, економічного й технічного ха­рактеру і тенденції їхніх змін; про структуру попиту, потреби споживачів та їхню купівельну спроможність; про сильні і слабкі сторони конкурентів та стиль їхньої роботи на ринку; про структуру каналів збуту і поведінку збутових посеред­ників; про діє вість інструментарію, що використовується, ІТ. 111. Важливими для фірми є також відомості про витрати, техно­логічний, кадровий, фінансовий та ін. потенціали й існуючі обмеження для прийняття виважених управлінських рішень. Інформаційна продукція є результатом наукової обробки документної або недокументної інформації, яка є основним видом інформаційної діяльності. Базовою підсистемою на­укової обробки документної інформації є аналітико-синтетична переробка інформації (документів).

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.