Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення



Під час опрацювання елементів синтаксису однією з центральних є робота над встановленням зв’язків між членами речення, спосте­реженням засобів сполучення синтаксичних одиниць. Умін­ня встановлювати зв'язки між членами речення в кінцево­му результаті має привести до усвідомлення і розрізнення словосполучення і граматичної основи речення, до оволо­діння нормами сполучуваності слів української мови, а отже, й до досягнення високого рівня культури усного й писемного мовлення.

Дослідники дитячого мовлення (О. М. Гвоздєв, М. Р. Львов, М. Л. Закожурникова, І. О. Синиця) вста­новили, що найбільше помилок діти припускаються саме у словосполученні — в узгодженні й дієслівному керуван­ні. Завдання початкового навчання — запобігти появі та­ких помилок, навчити учнів правильно використовувати лексичне багатство мови, виробити чуття мови, яке прояв­ляється насамперед в умінні сполучати слова, підготувати школярів до засвоєння теоретичних знань про словосполу­чення в середніх класах.

У початкових класах учні засвоюють лише одну з ознак словосполучення: слова у ньому пов'язуються за смислом і граматично — за допомогою закінчень слів або закінчень і прийменників; зв'язок встановлюється постановкою пи­тання від головного слова до залежного. Інших диференціюючих ознак словосполучення (за способом вираження стрижневого слова, за характером смислових відношень, за видами граматичного зв'язку) не вивчають, і саме тому, що не вивчаються всі ознаки словосполучення, не викорис­товується послідовно й самий термін «словосполучення». Вживається вираз «сполучення слів», під яким можна ро­зуміти як словосполучення, так і сполучення підмета з при­судком. Однак у процесі практичної роботи учні поступово вчаться відрізняти сполучення головних членів від інших сполучень слів. З цією метою з перших же кроків навчан­ня учні вчаться визначати основу речення. У 3 класі вста­новлюють двосторонній зв'язок між підметом і присудком, засвоюючи при цьому, що між іншими членами речення іс­нує зв'язок лише односторонній. Отже, в інших сполучен­нях слів (словосполученнях) завжди є залежне слово, до якого ставиться питання від головного: хустина (я к а?) червона; читаю (я к?) добре; мокрий(від чого?) від дощу.

Відрізняти сполучення підмета з присудком від інших сполучень слів (словосполучень) учням допоможуть фор­мулювання завдань з чіткою вказівкою, у якій послідов­ності його виконувати: 1) назвіть у реченні спочатку спо­лучення підмета з присудком (його основу), а потім інші сполучення слів; 2) встановіть за допомогою питань зв'яз­ки між членами речення, в першу чергу між підметом і при­судком; 3) з поданого речення випишіть парами зв'язані між собою слова, крім підмета і присудка; в дужках запи­шіть питання, на яке відповідає залежне слово.

Простежується певна послідовність у роботі над зв'яз­ком слів у реченні на різних етапах початкового навчання: 1) доповнення (поширення) речень за питаннями: учень читає (що?); 2) добір потрібної форми залежного слова: Хлопчик малює (кольорові) олівцями; 3) добір залежного слова, що виражає ознаку предмета: огірок (яки й?), ро­машка (я к а?), небо (я к е?); 4) встановлення зв'язків між членами речення за допомогою питань і виписування спо­лучень слів парами: Малий школяр поспішає до школи. Школяр (що р о б и т ь?) поспішає, школяр (яки й?) малий, поспішає (к у д и?) до школи.

За таким методичним підходом здійснюється ознайом­лення учнів з порядком встановлення зв'язків між членами речення.

Для ілюстрації цього подаємо схему уроку у 3 класі.

Тема:Зв'язок слів у реченні. Члени речення. Головні і другоряд­ні члени речення.

Мета:Закріпити уміння встановлювати зв'язок між словами у реченні. Формувати поняття «члени речення», «головні члени» (підмет і присудок) — «основа речення», «другорядні члени». Розвивати умін­ня знаходити основу речення, визначати головні і другорядні члени.

Змістуроку

І. Встановлення зв'язків між словами у реченні.

1. Робота з учнями.

— Доповніть речення словами за змістом і питаннями, поданими в дужках.

Учні вчаться (д е?)... Учні (що роблять?)... школі. У шко­лі вчаться (х т о?)... Учні вчаться у школі (я к?) ... .

— Отже, ви вже можете сказати, на які питання відповідають сло­ва речення. Як ви про це дізналися? Відповідаючи на питання, які ми ставили від слова до слова: вчаться (х т о?) учні; учні (що роб­лять?) вчаться; вчаться (д е?) в школі; вчаться (я к?) добре.

2. Самостійна робота.

— А тепер за цим же зразком встановіть зв'язки між словами в іншому реченні — Батьківщина добре дбає про дітей.

II. Формування поняття «Члени речення».

—Отже, речення складаються зі слів, які відповідають на певні питання. Усі ці слова, до яких можна поставити питання від інших слів, є членами речення. А чи можна поставити питання до слів в, про? Звичайно, не можна. Це прийменники. Вони допомагають пов'я­зувати слова між собою. Вони вживаються з тими словами, які відпо­відають на питання: (д е?) в (у) школі; (про кого?) про дітей.

—Сьогодні ви дізнаєтесь, що означає кожен член речення, як він називається і як його визначати.

III.Формування понять про основу речення — головні його чле­ни (підмет і присудок).

На дошці записуються речення:

Птахи відлетіли. Завмерли гаї. Сіло сонце за горою. Виплив місяць золотий.

—Назвіть те слово у кожному реченні, яке вказує, про кого або про що говориться (птахи, гаї, сонце, місяць). На які ж питання вони відповідають? Відлетіли (х т о?) птахи, завмерли (щ о?) гаї, сіло (щ о?) сонце, виплив (щ о?) місяць.

—Як же називається той член речення, який вказує, про кого або про що говориться в реченні і відповідав на питання хто? або щ о? Знайдіть відповідь на це питання в підручнику. Прочитайте її.

—А тепер самостійно знайдіть підмет у таких реченнях: До школи поспішають маленькі школярі. Маленькі школярі поспішають до школи. (Речення спроектовуються на екран.)

Учитель зверне увагу учнів, що підмет може стояти в різних міс­цях речення: на початку, в середині, в кінці.

— Тепер знайдемо у кожному реченні ті слова, які вказують, що говориться про підмет, тобто про птахів, про гаї, сонце, місяць. На які питання ці слова відповідають?

Птахи (що зробили?) відлетіли, гаї (що з р о б и л и?) завмерли і т. д.

—Що ж ми вже знаємо про цей член речення? (Що він вказує, що говориться про підмет і відповідає на питання що зробили? що зробило? що зробив?)

—Відшукайте цей же член і в спроектованому реченні (поспіша­ють). На яке питання він відповідає? Школярі (що роблять?) поспішають.

—Бачите, на які різні питання може відповідати цей член ре­чення.

—Як же він називається? Прочитайте у підручнику. Учні ще раз зачитують правило з підручника.

Запишемо ще два речення: Мій батько інженер. Він добрий. Відшукаємо в них підмет і присудок. Про кого говориться у першому реченні? (батько). Назвіть те слово, яке вказує, про кого говориться, і відповідає на питання х т о? у другому реченні (він). Отже, підмети ми знайшли. Що сказано про батька у першому реченні? (інженер). Отже, слово інженер є присудком. Яке ж питання можна поставити до цього слова? (Хто він такий?) Що сказано в другому реченні про підмет він?Добрий. На яке питання відповідає присудок у цьо­му реченні? (Який він є?)

—Отже, діти, ви дізналися, що присудок може ще відповідати на питання хто він такий, який він є?

—Повернемося ще раз до речення Маленькі школярі поспішають до школи. Підкреслимо підмет і присудок умовними лініями.

—Спробуємо скоротити це речення, але так, щоб воно не втратило головної думки. Запис набуде такого вигляду: Маленькі школярі поспішають до школи.

Школярі поспішають до школи.

Школярі поспішають.

—Чи можна ще скоротити речення? (Не можна.) Чому?

—Якщо вилучимо слово школярі, то стане незрозуміле, про кого говориться в реченні. Якщо вилучимо слово поспішають, стане незро­зумілим, що вони роблять. Отже, ці члени (підмет і присудок) є най­важливішими у реченні, тому вони й називаються головними членами
речення і становлять основу речення. А всі інші члени, крім підмета і присудка, є другорядними.

IV. Підсумок уроку.

—Отже, з якими новими поняттями ви ознайомились сьогодні на уроці?

—Які члени речення є основою речення? Чому?

—Наведіть приклад речення і назвіть у ньому головні члени.

V. Домашнє завдання.

У практиці навчання рідної мови в середній школі іс­нує традиційний порядок здійснення одного з видів мовно­го розбору — встановлення зв'язків між членами речення. Його треба дотримуватись і в 3—4 класах з метою наступ­ності між початковими і середніми класами. Порядок такий: 1) визначення основи речення шляхом встановлення зв'яз­ків між підметом і присудком; 2) відшукування залежних слів від підмета; 3) відшукування залежних слів від присудка (терміни «група підмета», «група присудка» не вживаються); 4) встановлення залежності між інши­ми другорядними членами.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.