Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Теми 1. Політологія як система знань про політику.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

План лекції:

1. Поняття політики. Основні підходи до вивчення політики.

2. Види та функції політики.

3. Політологія як наука і навчальна дисципліна.

4. Об’єкт і предмет вивчення політології.

5. Структура курсу.

 

Політика (від грец. — державна діяльність) — сукупність заходів та інституцій, за допомогою яких відбувається управління суспільними справами, задоволення окремих, корпоративних, групових інтересів, здійснюється узгодження окремих частин структурного суспільства, координування інтересів різних соціальних груп, переважне задоволення інтересів панівних верств (через подання їх як загальних) та дійсне задоволення загальних інтересів.

Змістом політики, політичного життя суспільства є боротьба за панування, що створює можливість пріоритетно задовольняти певні часткові інтереси, встановлювати необхідну за наявних умов субординацію, узгоджувати групові інтереси, досягати їх динамічної рівноваги. У загальному наслідку це призводить до стихійного задоволення інтересу загального. Політика — це така сфера життя суспільства, де природно, немовби сторони одного суперечливого цілого, поєднуються конфронтаційне начало, протиборство різних соціальних груп та начало інтегративне, відбувається узгодження розрізнених частин суспільства, їх підпорядкування інтересам збереження його цілісності, забезпечення самого його існування й розвитку.

Політологія (від грец. — державні справи, вчення) — це наука про політику, закономірності і випадковості розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи і влади, про сутність, форми і методи діяльності суб'єктів політики, проблеми міжнародних відносин.

Предмет політології — система знань про тенденції та закони функціонування і розвитку політичного життя соціальних спільнот, що відбивають реальний процес їх включення у діяльність з реалізації політичної влади та політичних інтересів.

Об’єкт політології— сфера політики, політична діяльність, політичне життя особи і суспільства, політичні ідеї, політичні доктрини, події, прогнози, технології політичних процесів.

Закони політології— це наукові узагальнення про політику і владні відносини. Звичайно їх класифікують:

1) закони структури (визначають спосіб організації політичних систем, їх внутрішню визначеність та взаємообумовленість);

2) закони функціонування (визначають життєдіяльність політики як особливого організму. Насамперед— це зв'язки і стосунки між політичними суб'єктами);

3) закон розвитку (це закон якісних перетворень, переходу від одного порядку взаємовідносин до інших, від одного стану структури до іншого).

Знання про політику — система теорій, концепцій, навчальних дисциплін, які використовують люди для пояснення світу політики і якими вони керуються в політичному практикуванні. Розрізняють такі рівні політичного знання: емпіричний, або масовий (рівень повсякденного життєвого досвіду людей, буденної свідомості), нормативний (рівень практично-політичної взаємодії), фундаментальний (рівень глибокого осягнення й вираження в поняттях сутності процесів та явищ буття).

Категорії політології— найбільш загальні поняття, що покликані виражати суть предмета політології, його вузлові пункти, сходинки пізнання. Умовно їх можна поділити на чотири основні групи:

1) центральні (держава, влада, управління, авторитет, свобода, демократія);

2) структурні (політична система, політична організація, політична партія, громадсько-політичний рух, політична ідеологія, політична культура);

3) функціональні ( політичні відносини, політична діяльність, політичний процес, політична участь, політична боротьба, політичний конфлікт);

4) розвитку (політичний режим, політична революція, контрреволюція, еволюція) тощо.

Методи політології — конкретні засоби, способи і шляхи дослідження або набуття знань про політику. У політології використовуються традиційні, загальні методи дослідження суспільних наук, тобто теоретичного пізнання (діалектичний, системний, формалізації) та емпіричного соціального пізнання (описовий, анкетування, статистики, математичні методи збору і оброблення політичної інформації, методи семіотики, герменевтики, біхевіористичний, інституційний, нормативно-ціннісний, антропологічний, структурно-функціональний, моделювання та ін.).

Функції політології (від лат. — виконання, діяльність) — це вирішення, практична реалізація характерних для неї завдань:

• теоретико-пізнавальна (формує знання про політику та об'єктивні тенденції соціально-політичного розвитку;

• методологічна (розкриває загальні закономірності політики, створює базу для окремих політичних теорій);

• світоглядна (сприяє виробленню відповідного бачення політичної дійсності);

• регулятивна (передбачає засвоєння політичних знань);

• прогностична (розкриває тенденції розвитку політичних явищ, ймовірність подій, своєчасне коригування політики);

• інструментальна (технологічна, управлінська, прикладна).

• політологія виконує ряд інших важливих функцій (описову, пояснювальну, нормативну, інноваційну, політичну соціалізовану та інші, які можна визначити, виходячи лише з характеру політичної діяльності).

Нормативний рівень знання про політику — це здебільшого прагматично зорієнтовані знання, покликані організувати практику суспільної взаємодії, надати їй оптимального характеру, уможливити досягнення поставленої політичної мети. Це знання про те, як зробити свою політику, ними користуються професійні політики. Саме цю галузь знання часто й називають власне політологією. її складовими є, зокрема, інформація про архітектуру й спосіб функціонування політичних систем, державних структур, про процедурні та правові норми політичного процесу в конкретному суспільстві, про оптимальні способи й технології здійснення суспільної взаємодії, розв'язання конфліктів, про підойми впливу на центри прийняття рішень та на процеси їх здійснення, про прийоми добору кадрів і виховання лідерів, про управлінські технології, методики організації та здійснення громадських заходів, формування громадської думки тощо. Сюди ж відносимо знання законів, норм і регламентів, які визначають порядок здійснення суспільно-політичних процесів і окремих процедур, участь у них та вплив на них, знання структури державних установ та політичних органів і їх складових елементів, характеру їх підпорядкування — усього того, що є нормативною базою соціальної взаємодії. Складовою політичного знання є інформація про розстановку сил на політичній арені, про можливих противників і прибічників, їхню соціальну базу, пріоритети, якими вони опікуються, про чинники впливу, що є в їхньому розпорядженні (політичні, ідеологічні, матеріально-фінансові, можливо, фізичні тощо).

Фундаментальні знання про політику — це глибинні теоретичні узагальнення, виявлення загальнозначимих закономірностей, пояснення політичних універсалій, це уявлення людей про картину політичного світу, про те, що тільки й може виправдовувати примус у суспільній взаємодії, у людському спілкуванні, що робить прийнятним обмеження свободи індивідів засобами влади, заради чого тільки й варто включатися в політичні змагання.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.