Фосфатиди.

Близькими за структурою до жирів є фосфатиди. Фосфатиди – це дигліцериди монокарбонових кислот, у яких третій гідроксил гліцерину естерифікований фосфатною кислотою, а остання своїм гідроксилом утворює естер з аміноспиртом:

Якщо R– є Н– (аміноспирт – етаноламін), то фосфатид називається кефаліном. Кефалін входить до складу клітин мозку.

Якщо R– є –СН₃ (аміноспирт – холін), то такий фосфатид називається лецитином. Лецитин міститься в яйцях, тканинах печінки, сої та в інших тваринних і рослинних об’єктах.

Воски.

Воски – це естери високомолекулярних одноосновних карбонових кислот і одноатомних високомолекулярних спиртів, які входять до складу ліпідів.

де R–СН₂–О– залишок високомолекулярного спирту;

R'–СО– залишок карбонової кислоти.

До складу воску входять головним чином кислоти, які містять 24 – 32 атоми Карбону «С» і спирти, ланцюг яких складається з 14 – 30 атомів Карбону. Воски бувають рослинні і тваринні. Із рослинних восків промислове значення мають воски, які покривають листя пальм (карнаубський віск), воски ліпідів рису і соняшника.

Із восків тваринного походження найбільшу цінність мають спермацет і спермацетове масло, шерстяний жир. З восків комах – найважливішим є бджолиний віск. Спермацет і спермацетове масло виділяють з маслоподібної маси, яка міститься в голові кашалота. Бджолиний віск – отримують з бджолиних сот.

Властивості. Більшість восків – тверді речовини, нерозчинні у воді і слабо розчиняються в органічних розчинниках. Воски стійкі до хімічних перетворень. Вони дуже повільно окиснюються і мало омилюються (тобто процес омилення іде дуже важко).

19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти

Гідроксикислоти, або спиртокислоти – це органічні сполуки, молекули яких містять одночасно карбоксильну і гідроксильну групи. Отже, гідроксикислоти є біфункціональними сполуками. Кількість функціональних груп в Гідроксикислотах може бути різна: одна гідроксильна і одна карбоксильна, дві гідроксильні і одна карбоксильна, дві гідроксильні і дві карбоксильні і т.д.

Гідроксикислоти можна розглядати як гідроксильні похідні відповідних органічних кислот:

Гідроксикислоти класифікують за основністю і за атомністю. Кількість карбоксильних груп вказує на основність кислоти, а кількість гідроксильних груп, враховуючи і гідроксил карбоксилу – на її атомність.

Наприклад: гідроксиоцтова, α- і β-гідроксипропіонова кислоти є одноосновними двоатомними гідроксикислотами.

Яблучна кислота – двоосновна триатомна гідроксикислота.

Для гідроксикислот використовують переважно історичні назви.

Часто гідроксикислоти називають за назвою відповідних карбонових кислот, позначаючи грецькими літерами положення спиртової групи в молекулі відносно карбоксилу.

За систематичною номенклатурою назву гідроксикислоти утворюють з назви відповідної карбонової кислоти перед якою ставлять префікс гідрокси-, що вказує на наявність ОН-групи в молекулах цих кислот. Місцеположення гідроксильної групи в ланцюгу вказують номером атом Карбону, з яким вона сполучена. Наприклад:

2-гідроксипропанова кислота.

19.1. Ізомерія

В ряду гідроксикислот ізомерія залежить від структури вуглецевого ланцюга і положення спиртового гідроксилу.

Крім того гідроксикислоти, молекули яких містять асиметричні атоми Карбону, існують ще у вигляді оптичних ізомерів: