Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Прогартованість - здатність сталі загартовуватися на певну глибину, тобто в результаті гартування отримувати мартенситну або трооститно-мартенситну структуру. Це одна з найважливіших характеристик сталі, яка визначає зміну механічних властивостей за перерізом виробу.

Нескрізна прогартованість пояснюється тим, що при гартуванні на певній глибині деталь охолоджується зі швидкістю, меншою за критичну швидкість охолодження.

Для конструкційних сталей зручно визначати прогартованість за товщиною шару, який має мартенситну і напівмартенситну структуру, тобто структуру з 50 % мартенситу і 50 % трооститу. Твердість мартенситу і трооститу залежить переважно від вмісту вуглецю, а також від наявності легувальних елементів. Отже, твердість напів-мартенситної зони буде відомою, якщо відома масова частка вугле­цю в досліджуваній сталі (табл. 1).

Для інструментальних заевтектоїдних сталей у загартованому стані твердість напівмартенситного шару не можна визначити вміс­том вуглецю, оскільки в структурі є м'яка складова (залишковий аустеніт). Тому прогартованість інструментальних сталей визнача­ють за товщиною загартованого шару з мартенситною структурою, твердість якої становить 60 HRC.

 

Таблиця 1. Твердість шару із напівмартенситною структурою загартованої сталі

Масова частка вуглецю в сталі, % Твердість сталі, HRC
вуглецевої легованої
0,28...0,32
0,33...0,42
0,43...0,52
0,53...0,62
0,80
0,90

Для сталей із наскрізною прогартованістю механічні властивості (мал. 1 в) після гартування і відпускання будуть однаковими по всьому перерізу виробу, тоді як для сталей з неповною прогартова­ністю ці властивості будуть різними (мал. 1 а, б).

Для деталей, які працюють в умовах підвищених напружень і значних динамічних навантажень, потрібно підбирати сталі з висо­кою прогартованістю. Вона залежить від хімічного складу сталі, розмірів аустенітного зерна і деталі та умов гартування.

Прогартованість сталі збільшується з підвищенням температури гартування, яка зумовлює ріст зерна аустеніту, а для заевтектоїдних сталей, крім того, ще й за рахунок більш повного розчину карбідів і насичення аустеніту вуглецем і легувальни-ми елементами за винят­ком кобальту.

Мал. 1. Вплив глибини гартування на ме­ханічні властивості загартованих і відпущених сталей різної прогартованості: а, б - нескрізна прогартованість; в - наскрізна прогартованість

Прогартованість сталі залежить також від охо­лоджувальної здатності середовища, в якому ви­конують гартування. Зі збільшенням інтенсив­ності охолодження прогартованість сталі зростає.

Прогартованість сталі визначають методом торцевого гартування, охолоджуючи водою торець спеціального зразка (мал. 2 б). Структура сталі зразків перед випробуванням має відповідати структурі після нормалізації.

Рис. 2. Установка для торцевого гартування: а - при визначенні прогартованості сталі; б - сталевий зразок; 1 – вимірювальна трубка для утворення постійного напору води; 2 - бак; 3 - штатив; 4 - зразок; 5 - сопло; 6 - зливний резервуар

Температури аустенітизації зразків із сталей різних груп залежно від масової частки вуглецю наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Температури аустенітизації вуглецевих і деяких низьколегованих сталей

Сталі Масова частка вуглецю, % Температура аустенітизації, °С
Вуглецеві, марганцеві, хромисті, хромомолібденові, хромонікелеві (з масовою часткою хрому до 1,25 і нікелю до 2%), нікелемолібденові 0,20
0,26
0,37
0,55
Силіцієві, силіціємарганцеві, хромосиліціє-марганцеві та хромомолібденованадієві 0,15
0,25
0,45

Зразки нагрівають у соляній ванні або в муфельній печі. Час ви­тримування зразка при досягненні температури аустенітизації ста­новить 30 хв.

Зразки гартують у спеціальній установці (рис. 2 а), розміще­ній на такій відстані від печі (ванни), щоб час їх перенесення до по­чатку охолодження не перевищував 5 с.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.