Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Етика як філософська наука.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Етика як наука виникла і розвивалася у межах філософії і розглядалася як практична філософія, або моральна філософія. Вона базується на двох засадах: фактах реального морального життя (вчинках індивідів і діяльності соціальних груп) та філософському світогляді. Світогляд не може бути нейтральним, він завжди ціннісно орієнтований. Тому можна стверджувати, що скільки історичних типів світогляду, філософських напрямів, стільки й етичних шкіл, систем.Етика здатна викликати у читача або слухача неоднозначні почуття. Вона може розчарувати банальністю висновків. Вона також може вразити своїми величними ідеями. Все залежить від того, якими очима на неї подивитись - бачити в ній розумову конструкцію, чи використовувати в якості критерію оцінки для самого себе.Перша систематизована робота з етики, яка одночасно була і першим навчальним курсом з цієї дисципліни, була „Нікомахова етика” Аристотеля. Ця праця виявилася першою не тільки в часі, але й за значенням. Будучи написаною ще в IV ст. до н.е., вона і сьогодні залишається однією з найкращих систематизацій етики. Етика - нормативна наука, до того ще найзагальніша нормативна наука. Її ще називають практичною філософією. Етику вивчають не тільки для того, щоб знати що таке доброчинність, а перш за все для того, щоб бути доброчинним. Мета етики – не знання, а вчинки.Як говорив Аристотель, юнак – непідходящий слухач лекцій з етики. При цьому основною ознакою „юнака” він вважав не вік, а незрілість характеру, коли людиною керують сліпі пристрасті, що може відбуватися і з дорослими людьми. Для того, щоб етика приносила користь людині, необхідні дві умови: вміння володіти своїми пристрастями та бажання направляти їх на прекрасні цілі. Насіння етики, як зерна пшениці, можуть прорости лише в тому випадку, якщо потраплять у сприятливий грунт. Цю думку російський філософ XIX ст. В.С.Соловйов висловив трохи інакше у передмові до своєї книги „Виправдання добра”. Він порівнює моральну філософію з путівником, який знайомить з гарними місцями, але не говорить людині, куди їй їхати. Такий путівник не може умовити їхати в Італію того, хто зібрався відправитися в Сибір. Так само, пише він, „ніяке викладення моральних норм, тобто умов досягнення істинної життєвої мети, не може мати сенсу для людини, яка свідомо поклала перед собою іншу мету”.Етика не здатна підмінити живу людину в її індивідуальних моральних намаганнях. Вона не може зняти з особистості відповідальність за обрані рішення чи хоча би пом’якшити її. На етику можна спиратися. Вона може допомогти лише тому, хто шукає в ній допомогу. Етика стає дійовою лише в тому випадку, якщо вона знаходить продовження в моральній активності тих, хто має з нею справу, хто її вивчає. В інакшому випадку вона безкорисна і може викликати лише роздратованість.Етика являє собою систему знань про певну галузь людського життя, і в цьому сенсі нічим не відрізняється від інших наук чи навчальних дисциплін. Її своєрідність виявляється лише в одному: вона доречна і корисна у системі освіти в тій мірі, в якій сама освіта являє собою не просто навчання, розширення розумового кругозору, але ще й вдосконалення, духовне зростання людини.Міркуючи над природою моралі як предмета етики, неважко переконатися, що предмет цей досить своєрідний. Його неможливо звести до звичай­ного зовнішнього об"єкта, котрий ми можемо виділити з його оточення, описувати, вимірювати, аналізувати як певну окрему цілість. Можна скільки завгодно дослід­жувати енергетичний аспект того чи іншого людського вчинку, будувати його математичні моделі, розглядати його як фізіологічний акт чи соціальний феномен, як відтворення певних традиційних взірців поведінки, як символічне діяння тощо — і все ж нічого не з"ясувати в його власне моральному єстві. Можна розглядати біологічні, психологічні, соціокультурні, етнічні умови й чинники формування певного типу людської вдачі, осмислювати його під кутом зору фрейдівської кон­цепції лібідо і т. п. — і залишатися як небо від землі далеким від розуміння його етичних характеристик. Осягнути останні неможливо, не вводячи безпосеред­ній предмет розгляду в цілісну систему загаль­ного людського осмислення дійсності, що включає ті або інші ціннісні орієнтації, уявлення про добро і зло, свободу й справедливість тощо. Не звертаючися до цієї сфери теоретичних і практичних універсалій ми не в змозі будемо не тільки з"ясувати власне моральну якість того чи іншого людського вчинку, але навіть визначити його принципове відношення до галузі моралі в цілому.Проте зазначені універсалії — предмет роздумів і пошуків філософії як особливої галузі людського піз­нання. Звідси й випливає, що етика, принаймні у своїй сутнісній основі, може бути тільки наукою філософсь­кою (що, зрозуміло, не виключає існування часткових, віддалених від філософської тематики галузей етичного пізнання — скажімо, тих або інших прикладних фахо­вих етик, емпіричного моралезнавства тощо).

Метою етики є раціональне обґрунтування моралі та виявлення її природи, сутності, місця і значення у розвитку людини і суспільства. У ній осмислюються, узагальнюються, систематизуються історичні форми моральності, аналізуються етичні доктрини, які прагнуть пояснити природу, закономірності розвитку, функції моралі, а також здійснюється аналіз механізмів моральної орієнтації і регуляції, виражених у системі цінностей, норм, принципів, понять моральної свідомості.

2. Взаємозв"язок етики з іншими науками.

Етика як самостійна дисципліна виділилась у кінці XVIII ст. Це обумовлено і складністю її предмета, і складністю моралі як соціального явища. У реальному житті мораль не існує автономно, ізольовано, вона пронизує yсі види діяльності й стосунків людини. Мораль як елемент суспільного буття і свідомості, а також моральне виховання як соціальна потреба і завдання, є об"єктом дослідження не лише етики, а й інших наук. Філософія, загальна соціологічна теорія, соціологія моралі, соціологія особистості, загальна і соціальна психологія, психологія особистості, антропологія, педагогіка, історична наука, етнографія, правознавство, богослов"я та інші науки знаходять свої аспекти вивчення моралі. Знання про мораль формуються й накопичуються у результаті діяльності етиків і істориків, соціологів і психологів, юристів і педагогів, а також представників інших наук, що вивчають людину.Для виявлення специфіки етики, змісту її предмета доцільно зіставити її з іншими галузями наукового знання. Етика історично склалася і розвивалася у лоні філософії як галузь філософського знання поряд з онтологією (ученням про буття) і гносеологією (вченням про пізнання). М. О. Бердяєврозглядав її як завершальну частину філософії духу. Етика, спираючись на філософську методологію, сприймалася як практична філософія (Аристотель) або моральна філософія (В. С. Соловйов). Природа, походження, сутність моралі, взаємозв’язок суспільного буття людей і їх моральної свідомості, моральних фактів та їх відображення у моральних уявленнях, ідеалах, переконаннях, співвідношення необхідності, свободи і відповідальності у моралі, проблеми сенсу життя тощо не можуть бути вирішені без філософських знань.При аналізі взаємозв"язків моралі з економікою, політикою, правом, релігією, мистецтвом, у визначенні соціальних функцій моралі, в осмисленні моральних аспектів глобальних проблем сучасності етика взаємодіє як з філософією, так і з соціологією. Коли мова йде про аналіз моральних почуттів і їхню роль у духовних пошуках людей, механізмів моральної оцінки і моральної регуляції, етика спирається на психологічне знання і взаємодіє з психологією.Походження моралі, закономірності історичного розвитку моралі, виявлення та обґрунтування історичних типів моралі не можна пояснити без звернення до історичних наук. Описуючи історичний розвиток норовів, звичаїв народів, етнічних груп, етика спирається на дані історії, етнографіії та архео­логії.Без взаємодії етики з педагогікою, психологією і соціоло­гією не можна розібратися у моральному світі особистості, виявити реальні мотиви людських вчинків, визначити шляхи й методи формування моральної культури особистості в тому чи іншому соціоморальному середовищі.Традиційно етика пов'язана з правознавством, теологією і релігійною філософією, літературознавством. В осмисленні морального життя допомагають і художній образ, і релігійний ідеал, і правова норма тощо.Наявність суміжних проблем не означає, цю предмет ети­ки розчиняється в інших науках. Ці проблеми залишаються прикладними, вони не включаються в її центральне теоретич­не ядро.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.