Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Сутність морально-духовного виховання.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Морально-духовне виховання дітей дошкільного віку

Та педагогічна мораль.

План:

1. Сутність морально-духовного виховання.

2. Система моральних та духовних цінностей людини.

3. Проблема морального виховання в психолого-педагогічній літературі.

4. Педагогічна мораль як індивідуальна свідомість педагога.

5. Морально-педагогічна мотиваація.

6. Особливості морально-духовного виховання дітей

 

Сутність морально-духовного виховання.

 

Духовність людського буття в релігії відноситься як до його рівня (вищого – не фізичного, утилітарного), так і моральної якості (добро або зло), може бути, так би мовити, “правильною” і “неправильною”. У філософії це співвідносне з розумінням духовності в різних філософських доктринах, системах, учіннях.

Представники православної філософії освіти пропонують розглядати духовне виховання у вузькому та широкому значеннях. Вузькість полягає у зведенні його до богословської підготовки. Натомість широке значення духовного виховання становить “народне духовне виховання” У цьому простежується прагнення церкви контролювати соціалізацію віруючих через містичність світу.

У педагогіці першим до проблем визначення духовності звернувся

В. Сухомлинський у книзі “Духовний світ школяра (підліткового і юнацького віку)”. Він дав визначення поняттям “духовний світ”, “духовне життя” людини як розвитку, формування й задоволення її моральних, інтелектуальних запитів та інтересів у процесі активної діяльності. Нині поширеним явищем стало підтвердження ідей національно-християнсько релігійних цінностей української спадщини К. Ушинського, Г. Ващенка. Зокрема, у книзі Г. Ващенка “Виховний ідеал” розкрито різні виховні ідеали: християнський, загальноєвропейський та український національний. Автор особливу увагу приділив українському національному виховному ідеалу і зробив висновок про те, що “гаслом, під яким має проводитися виховання української молоді, є служба Богові й Батьківщині... Ідеал Царства Божого мусить бути для християнина провідною зіркою в його житті. Він має докладати всіх зусиль, щоб здійснювати ідею царства Божого й підготувати себе до Царства Божого на небі”.

В українській педагогічній науці можемо структурувати погляди на предмет та функції духовно-морального виховання: матеріалістичний підхід (утверджує первинність наукового світогляду, закріплюючи за

релігієзнавством функцію інформування про історію релігії); ідеалістичний підхід (ототожнює релігійне та духовне виховання, розглядаючи перше як засіб духовного просвітлення людини); симбіотичний (робота в напрямі примирення та урівноваження наукового та духовного компонентів

освіти; оперування специфічною категорією духовно-морального здоров’я).

У повсякденному слововживанні духовність розуміється як гідність,

моральність у позитивному змісті, імпліцитно пов’язується зі світоглядною

традицією в конкретно історичних і географічних умовах. Таке позитивне

розуміння духовності доречно в контексті духовної культури певного типу,

але у формально-раціональному дискурсі, що охоплює світогляд, духовні

традиції, не може бути аксіоматичним.

У сучасній педагогічній літературі, освітніх документах, програмах,

навчальних посібниках використовуються нечіткі категорії духовного життя людини, суспільства. Так, у духовне життя суспільства включають науку, освіту, мистецтво. Сфери діяльності, суспільних відносин, соціальної практики, культури, у яких люди особливо виявляють свої духовні якості й

здатності – прагнення до пізнання, краси, гармонії, волю, самосвідомість.

Але в точному значенні духовну сферу життя суспільства утворюють дві

форми світоглядної свідомості – релігія й філософія, а накопичені ними результати становлять духовну культуру суспільства. В. Соловйов так обґрунтовував цю тезу: “…безумовно необхідні для життя людської переконання й погляди вищого порядку, тобто такі, що дозволяли б істотні питання розуму, питання про істину сущого, про зміст або розум явища, і водночас задовольняли вищі вимоги волі, ставлячи безумовну мету для бажання, визначаючи верховну норму діяльності, даючи внутрішній зміст усього життя; необхідні, кажу я, такі загальні погляди, що задовольняли б вимоги практичного життя, позитивної науки. Такі загальні погляди, як відомо, існували й існують у двох формах: релігії й філософії”.

Тут слід указати специфіку наукового світогляду: наука не створює цілісної картини світу у спільному розумінні релігії та філософських вчень. Питання морального вибору, сенсу життя не вирішуються наукою.

У релігії й філософії духовні цінності представлені у формі певних

світоглядних традицій, учень, які існують не тільки у свідомості їх прихильників, а й у формі повчальних або сакральних текстів, правил, норм, символів, обрядів тощо. У цьому змісті світогляд – об’єктивно існуючий феномен культури. Кожний світогляд припускає наявність цілісної, ієрархічно вибудуваної, логічно несуперечливої картини світу й відповідної системи ставлення людини до всіх об’єктів і явищ дійсності – когнітивний, інтелектуальний аспект моральних норм.

Моральності не існує без світоглядної основи, чіткої картини світу. Моральне виховання виступає засобом практичної реалізації певного світогляду, забезпечує єдність думки й почуття, слова та справи, переконань і поведінки, діяльності людини. Духовно-моральне виховання передбачає формування поглядів, переконань і відповідних моральних установок, які з ним узгоджуються. Тому для духовно-морального виховання набуває значущості світогляд.

Духовно-моральне виховання передбачає світоглядний розвиток особистості, що обов’язково включає освоєння духовних, тобто вищих життєвих цінностей, значущих уявлень у світогляді цього типу, засвоєння цього світогляду (як можливий підсумок) і вироблення відповідних моральних якостей, моральної культури також певного типу. Результатом духовно-морального виховання є певний спосіб життя людину. У такому розумінні духовно-моральне виховання дітей у державній школі може бути тільки варіативним і добровільним.

Існує інше трактування духовно-морального виховання, в якому відсутня диференціація за світоглядною ознакою, розуміється як виховання

духовності, моральності в загальному позитивному змісті, без чіткої вказівки на певний світогляд і систему моралі.

Основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Головною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального й природного довкілля та самої

себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників

виховного процесу: вихованця, котрий прагне вільного саморозвитку й

збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на моральний саморозвиток особистості; держави, зацікавленої в тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі.

У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна й діяльнісна

сфери. Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей за напрямами

виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури,

соціальних цінностей та цінностей “Я”. Послідовне досягнення цих цілей

дедалі більше наближає вихователя до мети як ідеального образу вихованої особистості.

Виховна система – це цілісний організм, який виникає в процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб’єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база),

що сприяє духовному розвитку та саморозвитку особистості, створенню

своєрідного, за визначенням К. Ушинського, “духу школи”. Серцевиною

виховного процесу є особистість – її нахили, здібності, потреби, інтереси,

соціальний досвід, самовідданість, характер. Одним з визначальних прин-

ципів виховної системи є взаємозв’язок впливів: родини; вчителя; соціаль-

них об’єктів; довкілля (освітнього простору).

Сучасному вихованню має бути властива випереджальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом відродження національної культури, стимулом пробудження совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської й власної гідності, творчої ініціативи; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві. Нині

значно розвинулись громадянські цінності виховання, освітні заклади стали відкритими для батьків, громадських організацій. Розширюється кіль-

кість суб’єктів виховного впливу, узгоджуються їхні дії. Успішно здійснюються всеукраїнські акції з активізації моральної позиції дітей. Моральність у філософському розумінні – характеристика поведінки й діяльності суб’єкта (людини, соціальної групи) з погляду відповідності нормам, що не мають правового закріплення. Так само визначається мораль. Іноді це поняття розділяється за суб’єктами: суспільна мораль, моральність індивіда. Що стосується етики, то є її розуміння як сукупності моральних принципів, норм у різних галузях життєдіяльності суспільства, професійної діяльності (етика ученого, підприємницька етика тощо), де етика виступає синонімом моралі, моральності.

Духовно-моральне виховання дітей полягає в освоєнні в процесі навчання й виховання світоглядних знань і формуванні відповідних моральних якостей з метою особистісної самореалізації, прилучення до культури своєї сім’ї, народу, світоглядної соціальнокультурної групи, соціалізації в сучасному суспільстві. Духовно-моральне виховання в державній загальноосвітній школі є варіативним і добровільним, передбачає можливість світоглядного вибору. Духовно-моральне виховання учнів у школі не повинно суперечити загальним громадським цінностям і нормам, загальноприйнятій моралі в українському суспільстві.

Духовно-моральне виховання на певній світоглядній основі в державних загальноосвітніх установах реалізується на засадах добровільності

вибору батьків (чи осіб, які їх заміняють) дитини державного освітнього

закладу з певною орієнтацією освітньої програми (конфесійні школи, етнічні, етнокультурні тощо), або добровільності права вибору в державному

освітньому закладі відвідування занять, вивчення курсу, навчального предмета певної світоглядної духовно-моральної спрямованості (релігійної,

нерелігійної тощо). Серед проблем, що утруднюють реалізацію права ви-

бору, варто вказати на відсутність дотепер установлених на державному

рівні єдиних правил організації духовно-морального виховання, насамперед, процедур регулювання цього процесу за участю всіх суб’єктів: дітей і

їх батьків (сімей), педагогів, адміністрації освітніх установ, органів влади

різного рівня, релігійних та інших громадських організацій. Також на заваді суб’єктивна причина соціально-психологічної властивості: неготовність

багатьох працівників і керівників освітніх закладів, органів влади визнати

рівноправність релігійних та нерелігійних світоглядних підходів у соціальному вихованні дітей, поважати законні інтереси й права релігійної частини суспільства.

Сьогодні більшість етичних, моральних проблем вважаються сферою особистого життя людини, мас-медіа, радіо, теле- та комп’ютерні

засоби комунікації радикально змінюють життя дитини, впливають на розвиток її потреб, мотивацій, емоційно-інтелектуальної сфери, гостро постала проблема змістового наповнення процесу формування духовності з позицій смисложиттєвих високих моральних цінностей, які визначають зміст,

якість та спрямованість людського буття й внутрішній світ кожної особистості. духовно-моральне виховання школярів передбачає в такому випадку змістове наповнення виховного процесу елементами культури в найширшому значенні цього слова, включаючи сюди традиційну й постмодерну, релігію та мораль, молодіжну культуру й субкультуру, право та економіку тощо.

 

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.