Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

За метою визначення.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Вступ

Оптимальне функціонування та розвиток соціально-економічної системи торговельного підприємства залежить від оптимізації системи управління, а також від оптимізації управлінських рішень і організаційної структури управління, у межах якої повинно забезпечуватися одержання прибутку та виконання соціальної функції торгівлі.

Оптимізація – це пошук найкращого рішення. В кожній задачі оптимізації використовуються такі поняття як критерій, керовані змінні та цільова функція.

Критерій – це показник, який дозволяє визначити якість отриманого рішення задачі.

Керовані змінні – це такі параметри задачі, значення яких можна змінювати.

Управлінське рішення представляє результат вибору з сукупності альтернативних варіантів одного, який являє собою єдино правильний у конкретних умовах господарювання. Правильність і ефективність прийнятого управлінського рішення визначається якістю економічної, організаційної, соціальної й іншими видами інформації.

Прийняття рішень здійснюється в процесі будь-якого виду діяльності, від чого залежить результативність роботи підприємства.

Усі управлінські рішення, що приймаються можна класифікувати за сукупністю ознак ,що дозволяє визначати доцільність їх розробки ще на початковій стадії в будь-якій сфері діяльності торговельного підприємства.

Класифікація управлінських рішень :

1. За напрямом діяльності підприємства

— Соціальне

— Економічне ( виробниче, маркетингове, фінансове)

2. За основними функціями управління

· Планове (стратегічне, поточне, оперативне)

· Прогнозне

· Організаційне

· Мотиваційне

3. За строком реалізації

· Довгострокове

· Короткострокове

4. За субєктом управління

· Індивідуальне

· Колективне

5. За рівнем прийняття рішень

· Національне

· Регіональне

· Рішення , яке приймається на рівні підприємства ( прийняті керівником підприємства, заступниками, рядовими працівниками)

6. За масштабністю прийняття рішень

· Глобальне

· Локальне

7. За кількістю критеріїв вибору

· Однокритеріальне

· Багатокритеріальне

· Контролююче

Оптимальне управлінське рішення – це таке рішення, яке дозволяє досягати бажаного результату за мінімальних витрат часу, а також фінансових, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів. При цьому оптимальне рішення має бути прийняте лише в умовах альтернативності, що передбачає розробку сукупності варіантів управлінських рішень і дозволяє отримувати бажаний результат ресурсного забезпечення.

Алгоритм процесу прийняття управлінського рішення

1. Виявлення робочих моментів, які вимагають прийняття управлінських рішень

2. Вибір критеріїв оптимальності управлінського рішення

3. Розробка альтернативних варіантів і вибір оптимальної альтернативи

4. Прийняття (затвердження) обраного варіанту рішення

5. Організація управління щодо реалізації прийнятого рішення

6. Оцінка результативності управлінського рішення

7. Прийняття рішення за результатами оцінки

Оптимізація управлінського рішення спрямована на вирішення завдань соціально-економічного розвитку підприємства та передбачає виконання комплексу робіт:

— вивчення завдання та складання її змістовного опису; збір і аналіз необхідної інформації, а також визначення характеру зв'язків (кореляційна, пряма, ймовірна) між параметрами завдання;

— визначення критерію якості управління таким чином, щоб його екстремальному значенню відповідала краща ситуація з точки зору досягнення поставленої мети соціально-економічного розвитку;

— виявлення сукупності обмежень і умов, що визначають допустимі області функціонування системи управління та зміни її окремих параметрів

— побудова моделі або системи моделей вирішення завдання;

— побудова моделі або системи моделей вирішення завдання управління;

— вибір методу вирішення завдання та розробка алгоритму прийняття оптимального рішення на основі аналізу альтернативних варіантів.

Завдання управління соціально-економічною системою підприємства та розвитком його соціально-економічної діяльності характеризується наявністю нелінійних зв'язків, локальними екстремумами та елементів випадковості, необхідністю розгляду завдань управління у динаміці з пониженням достовірності інформації під час збільшення періоду попередження.

До основних напрямів подолання труднощів у процесі прийняття рішень на основі моделювання процесу управління можна віднести такі:

· узгодження моделей, які застосовуються та методів із достовірністю інформації, що використовується та формою зв'язку перемінних і параметрів;

· використання евристичних методів і комбінування економіко-математичних методів під час вирішення окремих підзавдань управління.

· застосування наближених методів у поєднанні з методами регулярного та випадкового пошуку;

· розробку алгоритмів пошуку екстремуму, виходячи зі специфіки завдань управління, що вирішуються;

· спрощення розмірності завдання шляхом його розчленування на окреме підзавдання, а також побудова ієрархічної структури системи моделей управління підприємством і його розвитком.

Оптимізація системи управління пов'язана з можливістю її формалізації, що являє складний і багатогранний процес. Це зумовлено тим, що управління підприємством пов'язане з поняттями система, структура, середовище, мета, програма та ін., загальний підхід до формалізації яких не існує. З іншого боку,систему управління необхідно розглядати як сукупність двох підсистем: тієї, що управляється та управляє.

Очевидно, що та, яка управляє підсистема здійснює функції управління, які реалізовуються за допомогою управлінських рішень за каналами зв'язку, а та якою управляють підсистема є об'єктом управління, який реалізовує управлінські рішення, досягаючи бажаних результатів.

Реалізація управлінського рішення здійснюється в межах організаційної структури управління, яка має відповідати цільовим і функціональним вимогам функціонування та розвитку торговельного підприємства.Оптимізація відноситься до досягнення балансу та погодження (координування, оптимізування) різних множинних цільових функцій і критеріїв, на які накладені обмеження зовнішніми обставинами.

Оптимізація в широкому розумінні виникає тільки на рівні переходу від одноцільової задачі до багатоцільової задачі.

Висновок

Оптимальне функціонування та розвиток соціально-економічної системи торговельного підприємства залежить від оптимізації системи управління, а також від оптимізації управлінських рішень і організаційної структури управління, у межах якої повинно забезпечуватися одержання прибутку та виконання соціальної функції торгівлі.

Оптимізація – це пошук найкращого рішення. В кожній задачі оптимізації використовуються такі поняття як критерій, керовані змінні та цільова функція.

Управлінське рішення представляє результат вибору з сукупності альтернативних варіантів одного, який являє собою єдино правильний у конкретних умовах господарювання.

 

 


ТЕМА 2. Економічні характеристики підприємства

Баланс підприємства– форма бухгалтерської звітності, таблиця узагальнених показників, що відображають фінансовий і майновий стан підприємствам в певний період часу.

Баланс становить найбільший інтерес для всіх користувачів фінансової інформації, оскільки саме він показує залежність підприємства від зовнішніх і позикових джерел фінансування, стан стосунків постачальниками і покупцями, напрямки інвестиційної діяльності підприємства та джерела його фінансування.

Дані балансу свідчать про те, що має в своєму розпорядженні підприємство, скільки воно заборгувало постачальникам і кредиторам, яким є його власний капітал. Будь-яка господарська операція призводить до зміни балансу, і при нагоді його щоденного складання можна спостерігати залежність заходів, що проводяться, і фінансового стану. Балансом є зіставлення активів і пасивів підприємства, тобто грошових коштів і майна із зобов'язаннями підприємства щодо його власників і кредиторів.

Фінансові результати підприємства– аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства ( конкурента, підприємства – банкрута, купівля – продаж підприємства), що проводиться з метою оцінки рентабельності, фінансової стійкості, ліквідності та ділової активності.

Аналіз проводиться на основі даних періодичної фінансової звітності підприємства.

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства.

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходив.

При проведенні фінансового аналізу підприємства визначаються:

- оцінка виробничої (основної) діяльності підприємства, тобто здатність підприємства отримувати прибуток;

- оцінка ефективності використання власних та позичкових коштів;

- фінансова стабільність підприємства в світлі довгострокової перспективі, яка визначається на основі аналізу структури власних та позикових коштів;

- кредитоспроможність та здатність розрахуватися з бюджету;

- здатність швидко перетворювати оборотні активи у грошові кошти та розраховуватися по поточних зобов'язаннях;

- здатність підприємства ефективно використовувати оборотній капітал і основні активи та їх окремі складові .

Фінансовий стан підприємства комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів та системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основними факторами, що визначають фінансовий ста є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного копіталату за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних котів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Фінансовий стан одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Тому метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, кредиторами та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

- прибутковість роботи підприємства;

- оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;

- наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

- раціональне розміщення основних і оборотних фондівфондів;

- платоспроможність та ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів то фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійки, якщо підприємство не отримує прибутку

у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Аналіз фінансового стану — комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Розрізняють два види аналізу фінансового стану: зовнішній і внутрішній

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

• орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

• множинність об'єктів-користувачів;

• різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

• максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

• аналіз абсолютних показників прибутку;

• аналіз показників рентабельності;

• аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

• аналіз ефективності використання залученого капіталу;

•економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

· горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

· вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

· трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів;

· аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

· порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками.

· факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

Показники оцінки фінансового стану росподіляються на такі групи:

· Рентабельність ( прибутковість ) підприємства;

· Фінансова стійкість підприємства;

· Ліквідність підприємства;

· Ділова активність підприємства.

1.Рентабельність (прибутковість) діяльністі підприємства яка характеризує ефективність виробничої діяльності підприємства та використання інвестицій.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Розрахунок показників рентабельності:

1. рентабельність активів(Ра) характеризує ефективність використання активів підприємства:

Ра = чистий прибуток/загальна сума активів

2. рентабельність власного капіталу(Рк ) відображає ефективність використання власного (акціонерного капіталу):

Рк = чистий прибуток/власні та прирівняні до них кошти

3. рентабельність інвестицій(Рі) відображає ефективність довгострокових інвестицій, за рахунок яких фінансується виробництво:

Рі = чистий прибуток/власні та прирівняні до них кошти +

довгострокові кредити та позики

4. рентабельність інвестованого капіталу(Рік) показує ефективність сумарних інвестицій, вкладених у виробництво:

Рік = чистий прибуток/власні та прирівняні до них кошти +

довгострокові кредити та позики + короткострокові кредити та позики + дебіторська заборгованість

5. рентабельність продажу(Рп) відображає ефективність виробничої діяльності підприємства:

Рп = чистий прибуток/виручка від реалізації

2.Фінансова стійкість відображає структуру капіталу та здатність підприємства розрахуватися за зовнішніми довгостроковими зобов'язаннями.

Фінансову стійкість підприємства характеризують такі чинники:

- фінансова забезпеченість безперервності діяльності;

- фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування;

- здатність вільно маневрувати грошовими коштами;

- забезпечення покриття затрат на розширення та оновлення виробництва;

- стабільне перевищення доходів над витратами.

За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:

• абсолютна стійкість фінансового стану - коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів;

• нормальний стійкий фінансовий стан - коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами;

• нестійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик;

• кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Фінансова стійкість (незалежність):

1. коефіцієнт концентрації позикового капіталу (Кпк) – показує, в якій мірі підприємство фінансується за рахунок позикових коштів (залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування)

Кпк = сума зобов'язань/загальна сума активів

2. коефіцієнт співвідношення довгострокових зобов'язань та активів (Кдз/а) – відображає,яка частка активів підприємства фінансується за рахунок довгострокових зобов'язань:

Кдз/а = довгострокові кредити та позики/загальна сума активів

3. коефіцієнт забезпечення боргу (Кб)

Кб = власні та прирівняні до них кошти/ кредити, позики, заборгованість

4. коефіцієнт співвідношення довгострокових зобов'язань та основних засобів (Кдз/ос)показує, яка частка основних засобів фінансується за рахунок довгострокових зобов'язань:

Кдз/ос = довгострокові кредити та позики/основні засоби

5. коефіцієнт власності ( Кв):

Кв = власні кошти/сума пасиву

3. Ліквідність відображає здатність підприємства швидко розраховуватись за короткостроковими зобов'язаннями.

Всі активи балансу підприємства росподіляються на наступні групи за ступенем ліквідності:

1) грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення,

2) дебіторська заборгованість,

3) запаси і затрати.

1. коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) відображає, у скільки разів поточні активи перевищують поточні зобов'язання:

Кпл = запаси і витрати + дебіторська заборгованість +

короткострокові фінансові вкладення/короткострокові кредити +

кредиторська заборгованість

2. коефіцієнт “ критичної оцінки ” (Кко) характеризує здатність підприємства швидко розрахуватися по поточних зобов'язаннях:

Кко = грошові кошти + дебіторська заборгованість +

короткострокові фінансові вкладення/короткострокові кредити +

кредиторська заборгованість

3. коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість

Кал = грошові кошти +

короткострокові фінансові вкладення/короткострокові кредити

4. чистий оборотній капітал (чок) – абсолютна величина, що розраховується як різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями .

Розрізняють поточну, швидку і абсолютну ліквідність:

• Поточна ліквідність показує відношення поточних активів компанії до поточних пасивів. Іншими словами, наскільки компанія здатна погасити поточні зобов'язання лише за рахунок активів. Цей показник визначає платоспроможність компанії.

• Швидка ліквідність відображає здатність компанії погасити свої зобов'язання в складній ситуації (затримка постачання або неповна поставка продукції, відстрочки по платежах та ін.) Це відношення поточних активів з високою ліквідністю до поточних пасивів.

• Абсолютна ліквідність - відношення обсягу грошових коштів до поточних пасивів. У підрахунку цього показника беруть участь реальні гроші або прирівняні до них кошти.

4. Ділова активність відображає ефектівність використання основного та оборотного капіталу.

В умовах ринкової економіки стабільність фінансового стану підприємства значною мірою обумовлюється ступенем його ділової активності.

Ділова активність підприємства виявляється в динаміці його розвитку, досягненні ним цілей, які відображають натуральні та вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту продукції тощо. Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності - зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія - показують ступінь адаптації до мінливих ринкових умов, якість управління тощо.

Ділову активність характеризують як мотивований макро- і мікроекономічним рівнем управління, процес стійкої господарської діяльності організації, направлений на забезпечення її позитивної динаміки, збільшення трудової зайнятості та ефективне використання ресурсів з метою досягнення ринкової конкурентоспроможності. Тобто ділова активність виражає ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових й інших ресурсів за всіма бізнес-лініями діяльності і характеризує якість управління, можливості економічного зростання і достатність капіталу. У фінансовому аспекті проявляється насамперед в швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва.

Основними критеріями ділової активності підприємства є:

- широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт;

- репутація підприємства;

- відповідність плану основним показникам господарської діяльності підприємства;

- забезпечення заданих темпів росту;

- рівень ефективності використання капіталу;

- стійкість економічного росту тощо.

Для оцінки ділової активності підприємства доцільно використовувати два напрями аналізу:

1) ступень виконання плану ключових показників діяльності підприємства: реалізації продукції, чистого прибутку, нарощування матеріальної бази; забезпечення заданих темпів їхнього росту;

2) рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

1. коефіцієнт фондовіддачі (Коф) узагальнюючий показник ефективності використання основних фондів:

Коф = виручка від реалізації (без пдв)/основні засоби

2. коефіцієнт фондоозброєності (Фонд)

Фонд = основні запаси/кількість працюючих .

3. коефіцієнт оборотності товарно – матеріальних запасів (КТБ) – показує, скільки разів в середньому покриваються запаси підприємства за певний період часу ( наприклад, за квартал):

КТБ = затрати на виробництво продукції/запаси і затрати

4. коефіцієнт обігу оборотних засобів (Коз) – характеризує ступінь покриття оборотного капіталу:

Коз = виручка від реалізації (без пдв)/запаси і затрати +

грошові кошти

5. коефіцієнт оборотності надходжень (Кон) характеризує оборотність коштів за рахунками дебіторів:

Кон = виручка від реалізації (без пдв)/ дебіторська заборгованість

Агрегована фінансова звітність відображу є основні показники діяльності підприємства.Така звітність використовується для проведення експрес-аналізу фінансового стану підприємства. Статті агрегованої звітності формуються на основі відповідних статей та розділів основних форм фінансової звітності.

Найпоширенішими в практиці фінансового менеджменту форми агрегованої звітності (Баланс, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про прибутки та збитки).

Використання агрегованої фінансової звітності дозволяє розрахувати всі показники фінансових результатів та стану підприємства за певний період часу, зробити їх порівняння, слідкувати за динамікою показників.

Не зважаючи на вільний вибір статей агрегованої звітності, в усіх її формах е низка обов'язкових загальноприйнятих у практиці фінансового аналізу та фінансового менеджменту показників. Так, будь-який із аг-регованих звітів про прибутки та збитки містить такі статті, як "Адміністративні витрати та витрати на збут", "Процентні витрати", оскільки останні дають змогу зробити більш обґрунтовані висновки щодо структури витрат і обслуговування боргу даним підприємством. Усі агреговані баланси в розрізі активів, як правило, містять статті "Основні засоби", "Товарно-матеріальні запаси", "Дебіторська заборгованість", "Грошові кошти та їх еквіваленти".

 


ТЕМА 3. Ефективність роботи підприємства

Поняття ефективності — одне з центральних в економічній теорії та практиці. На будь-якому напрямі суспільного життя вона визначає доцільність дій господарюючого суб'єкта в економічній системі. Розрізняють суспільну, виробничу, соціальну, технічну, економічну ефективність.

Ефективність є складною економічною категорією, яка охоплює різні рівні господарювання і знаходиться відповідно під впливом багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних тощо. Факт, що ефективність представлена в різних видах, але саме ефективність діяльності підприємства, ефективність використання різних ресурсів, ефективність виробництва, торгівлі є причиною використання для їх кількісної оцінки різних показників, їх упорядкованість, розміщення.

Основними процесами, за допомогою яких будується система оцінки ефективності є:

v розробка критеріїв ефективності;

v розробка системи показників і практичних показників;

v управління на базі критеріїв;

v оновлення і перевірка на відповідність цілям організації.

Щодо практичного використання критеріїв економічної ефективності в галузях і господарюючих суб’єктах, можна виділити наступні рекомендації:

— орієнтацію підприємства на інтенсивний шлях розвитку і досягнення більш високого рівня ефективності в динаміці;

— вивчення резервів подальшого вдосконалення господарської діяльності підприємства на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення технологій та покращення організації виробництва;

— створення дієвого механізму підвищення ефективності господарювання.

Проблема підвищення ефективності діяльності полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матерільних і фінансових – досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва і прибутку. Тому важливо сформулювати критерії. Які мають найточніше і найповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

Основні шляхи підвищення ефективності.

Внутрішні:

Ø забезпечення ефективної системи набору, мотивації, навчання кадрів;

Ø вдосконалення форм та методів праці тощо.

Зовнішні:

Ø покращення державної економічного та соціальної політики;

Ø забезпечення достатнього розвитку виробничо-господарської інфраструктури і т.д.

Однак, лише використовуючи всю систему чинників в сукупності, можна досягти високих темпів зростання ефективності розвитку економіки та діяльності підприємства.

Для оцінки ефективності діяльності підприємства пропонується модель діагностики таких показників ефективності:

Ø виробничої діяльності;

Ø використання необоротних активів;

Ø використання трудових ресурсів;

Ø використання матеріальних ресурсів;

Ø використання матеріальних ресурсів;

Ø розрахунків з дебіторами і кредиторами.

Схема процесу оцінювання ефективності діяльності підприємства:

Етапи діагностики ефективності діяльності підприємства:

Розглянемо основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак.

1. За наслідками отриманих результатів.

За цією ознакою можна виділити три види ефективності:

q економічну;

q соціальну;

q соціально-економічну.

Економічна ефективністьвідображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва напідприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти:

Ø зростання продуктивності праці;

Ø зниження собівартості продукції, що виготовляється;

Ø збільшення прибутку;

Ø зниження фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.

Соціальна ефективністьзводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів:

Ø поліпшення умов праці;

Ø зростання життєвого рівня народу;

Ø поліпшення екологічних параметрів;

Ø збільшення тривалості життя людей та ін.

Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру.

2. За характером здійснюваних витрат.

За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів).

До ефективності застосовуваних ресурсів відносять:

Ø ефективність виробничих фондів;

Ø ефективність трудових ресурсів;

Ø ефективність нематеріальних активів.

До ефективності витрат належать:

Ø ефективність капітальних вкладень;

Ø ефективність поточних витрат;

Ø ефективність сукупних витрат.

Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовлений необхідністю дати відповідь на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на підприємстві, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у створенні цього ефекту. Аналіз аргументів прибічників того чи іншого варіанта відповіді на це запитання свідчить, що єдиної думки тут немає. А в конкретній ситуації у разі необхідності оцінювання ефективності діяльності підприємства слід застосовувати той варіант, котрий є більш адекватним економічному завданню, що вирішується. Тому право на існування мають показники ефективності обох зазначених груп.

3. За видами господарської діяльності.

До цієї групи показників ефективності належать:

Ø ефективність виробнича;

Ø торговельна ефективність;

Ø банківська ефективність;

Ø страхова ефективність;

Ø та інших видів діяльності.

Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

4. За рівнем об'єкта господарювання.

До цієї групи відносять:

Ø ефективність економіки в цілому;

Ø ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства;

Ø ефекивність виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання.

Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути:

Ø рівня суб'єкта підприємництва (господарювання);

Ø рівня суспільства.

Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів - держави та підприємства.

Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефективність - це чистий прибуток.

6. За умовами оцінювання.

За цією ознакою виділяють:

Ø реальну ефективність;

Ø розрахункову ефективність;

Ø умовну ефективність.

Реальна ефективність підприємства- це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності.

Розрахункова ефективність підприємства- базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом.

Умовна ефективність підприємства -використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

За метою визначення.

За цією ознакою розрізняють:

Ø абсолютну ефективність;

Ø порівняльну ефективність.

Порівняльна ефективністьвизначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.