Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Переваги



- невтручання в оперативну діяльність виробничих підрозділів;

- можливість для вищого керівництва зосередитись на вирішенні стратегічних проблем;

- підвищення якості рішень, що приймаються (завдяки наближенню до місця виникнення проблеми);

- внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки

- дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

- збільшення витрат на утримання апарату управління.

Матрична організаційна структура

Матрична організаційна структура з’явилась як відповідь на підвищення ступеня динамічності (мінливості) середовища функціонування фірм. Особливістю оргструктур у такому середовищі має бути високий ступінь адаптованості. Це можна забезпечити за рахунок тимчасового характеру функціонування структурних одиниць.

В матричній організаційній структурі крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи як тимчасові колективи. Проектні групи відповідають за реалізацію стратегічних планів. Робітники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи

Принципова схема матричної організаційної структури

Переваги та недоліки матричної організаційної структури

Переваги:

- високий ступінь адаптації до змін у середовищі;

- наявність ефективних механізмів координації між багатьма складними і взаємопов’язаними проектами.

Недоліки :

- обмежена сфера застосування;

- виникнення конфліктів на підставі “боротьби за владу” між функціональними керівниками і керівниками проектів

Поняття процесу управління

Управління розглядається як процес, оскільки робота для досягнення мети за допомогою іншої - це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії, кожна з яких сама по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. їх називають управлінськими функціями.

Управлінська діяльність передбачає виконання певних функцій. Кожна функція спрямована на вирішення специфічних і складних проблем, які постають перед організацією у її діяльності.

На сьогодні в теорії управління наявні досить великі розбіжності у визначенні функцій, їх диференціації та класифікації. Найчастіше в основу класифікації кладеться ступінь прояву тієї чи іншої функції в управлінській діяльності. За цією ознакою вирізняють загальні й часткові (окремі) функції.

Функції процесу управління

Зміст процесу управління організацією

Система управління організацією

Система управління організацієювключає сукупність усіх служб організації, всіх підсистем та комунікацій між ними, а також процесів, що забезпечують функціонування організацією.

Управління організацією— це безперервний процес впливу на продуктивність працівника, групи або організації в цілому з метою досягнення найкращих результатів з позиції поставленої мети.

Процес управління передбачає узгоджені дії, які і забезпечують, зрештою, здійснення загальної мети або набору цілей, що стоять перед організацією. Для координації дій має бути спеціальний орган, що реалізує функцію управління. Тому в будь-якій організації виділяють керуючу та керовану частини

Схема системи управління організацією

Методи управління організацією

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття «методи управління» витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Методи управління за мотиваційною характеристикою

Зв'язок методів управління з потребами та інтересами людей

Цикл управління організацією

Процес управління, здійснюваний менеджером виробництва, має циклічний, безупинний характер і протікає в часі й у просторі. За часом він може тривати від кількох хвилин до кількох місяців і навіть років. Просторові характеристики процесу управління можуть охоплювати від робочого місця підрозділу підприємства до галузі в цілому.

Отже, цикл управління характеризується двома видами вимірів: час циклу і просторові рамки циклу.

 

Оперативне управління організацією

Оперативне управлінняспрямоване на визначення й реалізацію конкретних оперативних завдань, мотивацію, координацію зусиль та контроль дій виконавців встановлених завдань.

Оперативне управління в ролі критеріїв ефективності розглядає прибутковість організації впродовж короткострокового періоду та раціональне використання наявного потенціалу організації.

Оперативне управління розглядає персонал як виконавців окремих робіт і завдань.

Оперативне управління здійснюється за п'ятьма основними напрямками:

v фінанси (фінансове планування);

v матеріально-технічне постачання та збут продукції;

v персонал (найм, відбір, навчання, перенавчання, оцінка діяльності, підвищення кваліфікації, ротація кадрів);

v інформаційне забезпечення діяльності організації (аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища, маркетингові дослідження тощо);

v тимчасове управління роботами (побудова мережевих графіків, графіків Ганта, складання розкладів руху ресурсів).

 

Основні елементи організації оперативного управління

Стратегічне управління організацією

Стратегічне управлінняможна визначити як систему управління організацією за умов нестабільного, швидкозмінного середовища, що забезпечує динамізм, адаптованість і конкурентоспроможність розвитку.

Стратегічне управління орієнтується на зовнішнє середовище, тому в ролі критеріїв ефективності організації в довгостроковій перспективі розглядає досягнення балансу організації з ним.

Стратегічне управління вбачає в персоналі організації найбільш суттєву та цінну складову стратегічного потенціалу, джерело бізнес ідей, і стратегічних рішень. Саме завдяки персоналові організація може навчатися й розвиватися.

Характерні риси системи стратегічного управління

Система стратегічного управління

Основні складові моделі стратегічного управління організацією

Загальновідомі стратегії підприємств можна класифікувати за такими групами:

І. Стратегії концентрованого зростання

II. Стратегії інтегрованого зростання

III. Стратегії стабілізації

IV. Стратегії реструктуризації

V. Стратегії диверсифікованого зростання

VI. Стратегії скорочення

Стратегія зростання організації

Стратегія зростання- це стратегія розвитку. Розвиток підприємства характеризується показниками росту обсягу продажу, доходу, частки ринку, швидкістю зростання.

Стратегія розвитку організації визначається в результаті вивчення зовнішнього оточення і можливих внутрішніх перспектив її діяльності з урахуванням непередбачених ринкових обставин. Вона полягає у встановленні довгострокової орієнтації фірми на будь-який вид виробничої діяльності і заняття відповідного або планованого положення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Модель розвитку організації

 

Основні етапи процесу вибору стратегії

 

 

Стратегічне планування на підприємстві

Під стратегічним плануванням розуміють, як правило, довгострокове планування, що систематизує та більш-менш формалізує виконання перспективних завдань підприємства, охоплює всі сторони його діяльності і спрямоване на розробку, організацію та виконання стратегічних планів, проектів і програм.

Метою стратегічного планування є досягнення довгострокових (стратегічних) цілей підприємства, що можуть забезпечити його ефективне функціонування і високий рівень конкурентоспроможності.

Етапи стратегічного планування

I етап — встановлення цілей

II етап — визначення стратегій та заходів щодо реалізації цілей

III етап — розробка послідовності дій у межах обраної стратегії

IV етап — організація виконання запланованих дій

V етап — облік і контроль виконання запланованих дій

VI етап — аналіз виконання запланованих дій

 

Економічна стратегія підприємства

Економічна стратегія — це сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених складових елементів, що поєднані єдиною глобальною метою — створення і підтримання високого рівня конкурентної переваги підприємства.

Економічна стратегія підприємства складається з окремих елементів, що орієнтовані на зовнішню та внутрішню сфери діяльності підприємства.

Основні складові економічної стратегії підприємства

Ø Товарна стратегія підприємства

Ø Стратегія ціноутворення

Ø Стратегія взаємодії підприємства з ринками стратегічних ресурсів

Ø Стратегія поведінки підприємства на ринках грошей і цінних паперів

Ø Стратегія зниження транзакційних витрат

Ø Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Ø Стратегія зниження виробничих витрат

Ø Стратегія інвестиційної діяльності підприємства

Ø Стратегія стимулювання персоналу підприємства

Ø Стратегія запобігання неспроможності (банкрутства) підприємства


 

Тема 6: Управління ризиками

Ризик -Невизначеність, що пов’язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків називається ризиком.

Управління ризиком - це процес реагування на події та зміни ризиків в процесі виконання проекту.

Види ризиків

- За джерелами виникнення ризики класифікуються на:

ž політичні;

ž господарські;

ž форс-мажорні.

Політичні ризики обумовлені

ž ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;

ž нестабільністю політичної влади;

ž неадекватністю політичних рішень.

Господарські ризики можуть включати:

ž ризик зміни податкового законодавства;

ž ринковий ризик (відсутність попиту на товари та послуги);

ž ризик капітальних вкладень (інфляція);

ž ризик зміни цін постачальників;

ž ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;

ž ризик неадекватного менеджменту тощо.

Форс-мажорні обставини включають:

ž ризики землетрусу, повені, бурі, урагану, ін. стихійних лих;

ž ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;

ž ризик втрати майна при пожежі.

Фінансовий ризик.Велика доля позикового капіталу при здійсненні проектів підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик. Взагалі, фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності.

З точки зору причин виникнення проектні ризики обумовлені:

ž постановкою помилкової цілі, невизначеністю ситуації;

ž можливістю відхилень в процесі реалізації рішень від цілей, що передбачені проектом, внаслідок внутрішнього та зовнішнього впливу;

ž ймовірністю досягнення помилкового результату;

ž можливістю виникнення несприятливих наслідків в ході реалізації проекту;

ž очікуванням безпеки, невдачі;

ž обмеженістю ресурсів;

ž обов’язковістю вибору при прийнятті рішень;

ž форс-мажорними обставинами (природними, політичними, економічними, технологічними, ринковими і т.д.);

ž договірною дисципліною (затримкою постачань, розривом контрактів);

ž дисципліною зобов’язань (несвоєчасною сплатою відсотків, податків та інших платежів);

ž низькою якістю продукції, робіт, послуг тощо.

Кількісний аналіз

ž Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри окремих ризиків та ризику проекту в цілому

ž Розпізнавання ризику – огляд, документальний та організаційний аналіз, аналіз можливого переліку першкод

ž Оцінка ризику – оцінка ризику й мовірність збитків, а також можливої компенсації збитків

Якісний аналіз -Визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують:

ž метод аналогії,

ž метод експертних оцінок,

ž розрахунково-аналітичний метод

ž статистичний метод.

Метод аналогій

Передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.

Експертний метод –відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому доцільно встановити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень так і ймовірність.

Розрахунково-аналітичний метод - базується на теоретичних уявленнях. Хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.

Статистичний метод - спочатку використовувався в системі ПЕРТ (PERT) для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. До переваг цього методу відносять можливість аналізувати та оцінювати різні шляхи реалізації проекту.

Зупинимось на таких методиках визначення ризику проекту:

1. Аналіз чутливості реагування.

Ми знаємо, що більшість із змінних, що визначають грошові потоки проекту, базуються на ймовірності розподілу, а отже, з впевненістю невідомі. Також ми знаємо, що більшість їх змінна у ключовій вхідній змінній величині (такій як обсяг продажу) зумовлює чисту теперішню вартість (ЧТВ) проекту змінюватись.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.