Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Ринковий ризик (або бета-ризик).



Розглянемо за допомогою прикладу.

Середніми ризиками вважаються ті, що мають тенденцію підніматися й зменшуватися синхронно з розвитком загального ринку. Визначимо рівняння ризику:

- безризикова ставка прибутку;

‑ потрібна ставка прибутку;

‑ бета-коефіцієнт по прибутку.

Наприклад, = 1,1; = 8%; = 12%. Таким чином, вартість капіталу дорівнює 12,4 %.

4. Тобто, інвестори дадуть гроші в борг компанії для інвестування в проекти з середнім ризиком тільки у тому випадку, якщо вона сподівається заробити 12,4%, або більше на цих грошах.

5. Якщо загальний бета-коефіцієнт корпорації знаходиться в інтервалі між 1,1 та 1,5, то його точне значення буде залежати від розміру інвестицій у проект.

6. Наприклад, = 1,1; = 8%; = 12%. Таким чином, вартість капіталу дорівнює 12,4 %.

7. Тобто, інвестори дадуть гроші в борг компанії для інвестування в проекти з середнім ризиком тільки у тому випадку, якщо вона сподівається заробити 12,4%, або більше на цих грошах.

8. Якщо загальний бета-коефіцієнт корпорації знаходиться в інтервалі між 1,1 та 1,5, то його точне значення буде залежати від розміру інвестицій у проект.

4. Визначення точки беззбитковості

Даний показник характеризує обсяг продажу, при якому виручка від реалізації продукції співпадає з витратами виробництва. Показник розраховується як на основі графічного методу, так і за математичною формулою. При визначенні даного показника витрати на виробництво продукції поділяються на умовно-постійні (Вп) та змінні (Вз). Відповідно, точка беззбитковості визначається за формулою:

ž де О – точка беззбитковості, од.

ž Вп – постійні витрати (не змінюються при зміні обсягу виробництва) на всю програму проекту, грн.;

ž Ц – ціна одиниці продукції, грн.;

ž Вз – витрати змінні (змінюються прямопропорційно обсягу виробництва) на од., грн.

5. Дерево рішень

Для побудови “дерева рішень” аналітик визначає склад і тривалість фаз життєвого циклу проекту; виділяє ключові події, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту, та можливий час їх настання; аналітик обирає всі можливі рішення, які можуть бути прийнятими в результаті настання кожної із подій, та визначає ймовірність кожного із них; останнім етапом аналізу даних для побудови “дерева рішень” є встановлення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями) в поточних цінах.

6. Метод “Монте–Карло”

Цей метод базується на використанні імітаційних моделей, що дозволяють створити певну кількість сценаріїв, які узгоджуються із заданими обмеженнями по конкретному проекту. Повинні бути виявлені всі змінні, що впливають на кінцевий результат, якомога точно з описом ступеню цих залежностей.

Визначення стратегії управління ризиками:

ž Які види ризиків повинна враховувати організація у своїй діяльності?

ž Які засоби та інструментарії дозволять управляти цими ризиками?

ž Який розмір ризику організація може взятися компенсувати за рахунок власних коштів?

Методи управління ризиками:

v Методи попередження та обмеження ризику (ціль – знизити рівень збитків);

v Методи відшкодування збитків (ціль – компенсувати заподіяні збитки).

Методи попередження та обмеження ризику:

1. Ретельна попередня експертиза рішення, оцінка відповідних рівнів ризику.

2. Обмеження ризику – встановлення максимальних сум затрат, зв'язаних з визначеним рішенням.

3. Використання будь-якого роду гарантій для забезпечення виконання обов'язків боржника.

Методи відшкодування збитків:

1. Створення спеціальних страхових або резервних фондів.

2. Страхування ризиків у страхових компаніях (комерційні ризики, громадська відповідальність).

Ризик-менеджер-Менеджер по ризику, який забезпечує спільно з іншими фахівцями підприємства зниження всіх видів ризику.

Основні напрямки діяльності ризик-менеджера на виробництві:

q Ідентифікація, розпізнавання, аналіз та оцінка ступеню ризику.

q Розробка та здійснення заходів по попередженню, мінімізації та страхуванню ризиків.

q Визначення розміру ризику підприємства.

q Визначення способу управління ризиком.

q Створення ефективної системи контролю ризику в організації.

q Формування спеціальних методів управління ризиком та відшкодування збитків.

q Антикризове управління (ліквідація наслідків виникнення збитків та вироблення механізмів виживання підприємства).

Експертний метод оцінки ризиків

Задача управління ризиком ускладнюється тим, що на практиці треба враховувати не один, а декілька видів ризику, тому загальний рівень комплексного ризику визначається сумою локальних ризиків – r.

Методологія визначення кількісного значення комплексного ризику:

Ø Загальний ризик подається як чисельність локальних ризиків (r¡);

Ø Кожен з локальних ризиків характеризується вагомим коефіцієнтом, сума яких складає 100% (або-1), що повністю визначає ризик даного рішення;

Ø Експертним шляхом оцінюється ступінь ризику по кожному з критеріїв таким чином: 1-2 бали – низький ризик, який скоріше не реалізується; 3-7 балів – середній ризик, який скоріше всього проявиться; 8-9 балів – високий ризик, який певно реалізується.

Ступінь ризику оцінюється в балах: 1-5 балів, 1-10 балів.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.