В системі ветеринарно-санітарних заходів на тваринницьких об’єктах провідне місце займає дезінфекція, основне призначення якої полягає у розірванні епізоотичного ланцюга поширення хвороб від джерела інфекції до чутливого організму. Провідну роль у цьому відіграє проведення дезінфекційних заходів, які повинні бути ефективними у біологічному, екологічному, та в економічному відношенні
В їх основі лежить застосування різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми на поверхні та всередині різних об’єктів і предметів навколишнього середовища. Для дезінфекції відбирають лише такі хімічні препарати, які мають здатність швидко і згубно діяти на мікроорганізми.
Мета досліджень вивчити особливості застосування дезінфектантів у тваринництві.
Таблиця 1
Cпіввідношення дезінфікуючих засобів за діючими речовинами, зареєстрованих у період з 2008 по 2014 рр., %
По хімічному складу
всього
%
На основі ЧАС
13,1
На основі альдегідів
2,8
На основі полігуанідів
5,6
Кисневмісні
12,1
Солі
3,7
Луги
9,3
Хлормісні
7,5
На основі нанорозчинів срібла
4,6
Йод
2,8
Йод + сіль
2,8
ЧАС + альдегід
16,8
ЧАС+ кисневмісні
1,9
ЧАС + кислота
1,9
ЧАС + гуанідін
1,9
На основі кислот
0,9
На основі спиртів
9,3
Інші
2,8
Всього
З них:
вітчизняного виробництва
42,1
зарубіжного виробництва
57,9
ЦЕ ВСЕ ТЕКСТ ДЛЯ ВИСТУПУ
Згідно Українського класифікатора нормативних документів (ДК 004:2008), дезінфікуючі засоби, залежно від призначення, поділяють на дві великі групи: дезінфікувальні та антисептичні засоби (УКНД 11.080.20) і хімікати для промислового та побутового дезінфікування (УКНД 71.100.35). Перші, призначені для дезінфекції об’єктів у закладах охорони здоров’я й осередків інфекційних хвороб (поверхні приміщень, меблі, предмети догляду за хворими, вироби медичного призначення, посуд, білизна, санітарно-технічне обладнання тощо). Другі – для санітарної обробки об’єктів на підприємствах харчової і переробної промисловості (технологічне обладнання, продуктові трубопроводи, інвентар, тара тощо) та в побуті.
Дезінфікуючий засіб (далі – засіб) – речовина хімічного чи біологічного походження або суміш речовин, які застосовуються для знищення збудників інфекційних хвороб (у середовищі життєдіяльності людини ‒ дезінфекція) та їхніх переносників – комах, кліщів тощо (дезінсекція) і гризунів (дератизація).
Згідно даних Державного реєстру дезінфікуючих засобів з 23.04.2012 року № 476 – 1007 [150] та Державний реєстр дезінфекційних засобів за 2014 рік загальна кількість зареєстрованих дезінфікуючих засобів становить 435, до них входять дезінфектанти, інсектициди, родендицити, акарициди, миючі засоби тощо.
Частка дезінфікуючих засобів складає майже 200 найменувань препаратів, (для порівняння в Росії – 500 найменувань, тобто в 2,5 рази більше). З них у період з 2008 по 2014 рр. зареєстровано дезінфікуючих засобів 107, в тому числі вітчизняного походження 45, що становить лише 42,1 % .
Сучасний асортимент дезінфікуючих засобів нараховує велику кількість комерційних препаратів, основними діючими речовинами яких є формальдегід, глутаровий альдегід, перекис гідрогену, хлорактивні сполуки, четвертинні амонієві сполуки (ЧАС) та їхні комбінації (табл. 1)
З наведених даних видно, що переважають препарати зарубіжного виробництва, країн-виробників Німеччини, Швейцарії, Великобританії, Ізраїлю, Росії, Республіки Білорусь .
Найбільш відомі вітчизняні препарати: «Вітасепт», «Гембар», «Делаксон», «Дезоксон-О», «Одоксон», «Полідез», «Дівозан Форте», «Неохлор», «Хлорантоїн», хлорне вапно, «Біомой», «Дескозал», «Деско Борербат», «Дескосепт АФ», «Дескотон Форте», «Клінісепт», «Ріапан», «Рібор», «Локодин», «Неоцид», «Брек», «Ефект Плюс», «Антітарган», «Прусакогуб» тощо. Дані препарати становлять лише 10 % від загальної кількості зареєстрованих препаратів.
Із загальної кількості застосовуваних у 2012 р. дезінфікуючих засобів, по категоріях об’єктів, підприємства харчової промисловості займають друге місце по інтенсивності використання дезінфікуючих засобів. На підприємствах харчової промисловості, зазвичай застосовують Хлорантоїн, Дезактін, Неохлор тощо.
У разі вибору дезінфікуючого препарату слід враховувати, що його дія залежить від наступних чинників:
‒ концентрації (високі, як правило, діють бактерицидно, низькі – бактеріостатично; виняток ‒ етиловий спирт, обробка шкірних покривів проявляє активнішу бактерицидну дію у концентрації 70 %, ніж у 96 %, що зумовлено ущільненням епітелію та перешкоджанням проникнення спирту в пори);
‒ тривалості дії (більш тривала взаємодія препарату з мікроорганізмом – підвищує ефективність дезінфікуючого засобу, спричинюючи бактерицидну дію, а менший час контакту може затримати ріст – провокуючи бактеріостатичну дію).
‒ температури розчину (за підвищення температури розчину фенолу на 10 °С збільшується його антимікробна дія у 7 разів).
‒ чутливості мікроорганізмів до препарату (до хлормісних речовин більш чутливі збудники дизентерії, ніж черевного тифу) та ступеня забруднення ними поверхонь (занадто велика кількість органічних речовин знижує активність препаратів). Окрім цього, особливо стійкими щодо антимікробних препаратів є спори бактерій, оскільки їх стінки важкопроникні. Наприклад, спори бацили правця живуть 10 діб і більше у 70 %-ному етиловому розчині флавакридину. Ці ж спори гинуть за кілька годин у 1 %-ному розчині йоду, а в 10 %-ному розчині перекису водню через кілька хвилин;
‒ температури розчину (чим вища температура тим активніша антимікробна дія);
‒ фізичних і хімічних властивостей препарату (від хімічного складу залежить характер та механізм його дії, а фізичні властивості зумовлюють розчинність препарату. Наприклад, фенол не діє антимікробно в олійних і спиртових розчинах).
‒ складом середовища, в якому розвиваються мікроорганізми. Наявність органічних речовин, особливо білка, знижує антимікробну дію деяких речовин. Це пов’язано з тим, що білки фіксують на собі хімічні речовини. Важлива також активна реакція середовища, у якому діє лікарський препарат. Наприклад, у кислому середовищі активність лугів знижується і навпаки, уротропін проявляє антимікробну дію тільки у кислій, а фенілсаліцилат – за лужної реакції .
Для досягнення максимально ефективної дезінфекції необхідно дотримуватись ряду заходів: 1) для недопущення перевитрати дезінфікуючого засобу необхідно проводити попереднє механічне прибирання та, за можливості, миття приміщення; 2) наступний етап – проведення дезінфекції та лабораторний контроль якості проведеної обробки.
Таким чином, дезінфікуючі препарати, як сполуки активного хлору та інші галогеноїди, фенолові похідні, альдегіди тощо, володіють ефективною знезаражуючою дією за більшості вірусних інфекцій. Однак їхнім недоліком є подразнювальна дія та значна токсичність для тварин, що обмежує сферу їх використання і згубно впливає на екологію. Тому застосування таких речовин вимагає максимального дотримання заходів безпеки, а контакт з живими об’єктами виключається.