Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Міжнародні акти про права людини і законодавство України 4 страница





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

2. Заходи, що повинні вживатися державами, котрі
беруть участь у даному Пакті, для повного здійснення
цього права, включають ті, що необхідні для охорони,
розвитку і поширення досягнень науки і культури.

3. Держави, що беруть участь у даному Пакті, зобо­
в'язуються шанувати свободу, безумовно необхідну для
наукових досліджень і творчої діяльності.

4. Держави, що беруть участь у даному Пакті, визна­
ють користь, що добувається з заохочення і розвитку
міжнародних контактів і співробітництва в науковій і


культурній галузях» (стаття 15 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права; це право закріплене також у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року — розділ «Навко­лишнє середовище»).

«Громадянам гарантується свобода літературної, ху­дожньої, наукової і технічної творчості, захист інтелек­туальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різ­ними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може ви­користовувати або поширювати їх без його згоди, за ви­нятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню на­укових зв'язків України зі світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає за­ходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами» (стаття 54 Кон­ституції України).

Держава Україна гарантує доступність усіх досяг­нень культури для громадян, де б вони не мешкали. Це забезпечується загальнодоступністю цінностей вітчиз­няної і світової культури, що знаходяться в державних і суспільних фондах, розвитком і рівномірним розмі­щенням культурно-просвітніх установ на території країни, розвитком телебачення і радіо, видавничої спра­ви і періодичної преси, мережі безкоштовних бібліо­тек; розширенням культурного обміну з закордонни­ми державами. Свобода наукової, технічної і художньої творчості виявляється в знятті ідеологічних обмежень, котрі існували колись і торкалися не тільки науки, але і насамперед громадського життя, мистецтва, художніх напрямків, репертуару театрів і т.д.

Право на використання результатів науково-техніч­ного прогресу в інтересах людини належить до числа найбільш загальних прав особистості. Слід виділити два


основних комплекси правових норм, покликаних регу­лювати застосування результатів науково-технічного прогресу в інтересах особистості і таких, що отримали закріплення в українському законодавстві: норми, спря­мовані на поліпшення і гуманізацію умов праці відповід­но до можливостей, що відкриваються науково-техніч­ним прогресом, і з урахуванням його негативних нас­лідків; норми, спрямовані на охорону навколишнього середовища від шкідливих наслідків НТР в інтересах людини і на базі новітніх досягнень науки і техніки.

Право на,відпочинок

«Держави, що беруть участь у дійсному Пакті, визна­ють право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема: ...а) відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу й оплачувану пері­одичну відпустку, так само як і винагороду за святкові дні» (п. «і», статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права).

«Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижне­вого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпуст­ки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної від­пустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здій­снення цього права визначаються законом» (стаття 45 Конституції України).

У забезпеченні права на відпочинок задіяне широ­ке коло суб'єктів, покликаних створювати необхідні умови для реалізації цього права. Велику роль віді­грає і діяльність самої людини, яка повинна раціонально і грамотно використовувати час відпочинку. Функції держави в цій сфері полягають у встановленні за до­помогою закону розумної тривалості робочого часу, ви­хідних і святкових днів, оплачуваної щорічної відпус­тки.


Право власності

«Кожна людина має право володіти майном як од­ноосібно, так і разом з іншими.

Ніхто не повинний бути свавільно позбавлений свого майна» (стаття 17 Загальної декларації прав людини).

«Кожен має право володіти, користуватися і розпо­ряджатися своєю власністю, результатами своєї інте­лектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть ко­ристуватися об'єктами права державної та комуналь­ної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної влас­ності може бути застосоване лише як виняток з моти­вів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, вста­новлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження та­ких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи над­звичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключ­но за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, вста­новлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам сус­пільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі» (стаття 41 Конституції України).

Затвердження права приватної власності в Консти­туції України означало відхід від найважливішого по­стулату соціалістичної ідеології про необхідність зосе­редження усієї власності в руках держави. Формально вона об'являлася загальнонародною, проте людина була відчужена від власності.

Економічною основою соціалізму була і конститу­ційно закріплювалася суспільна, соціалістична власність


у формах державної (загальнонародної) і кооператив­но-колгоспної. Причому ставилася задача підняти остан­ню до рівня загальнонародної.

Приватна власність розглядалася як основа експлу­атації людини людиною. У Конституції СРСР 1936 року (Конституції соціалізму, що переміг) уже було зафіксо­вано, що соціалістична система господарства і соціаліс­тичної власності на знаряддя і засоби виробництва за­твердилися в результаті ліквідації капіталістичної си­стеми господарства, скасування приватної власності на знаряддя і засоби виробництва і знищення експлуата­ції людини людиною.

У період Радянської влади за громадянином при­знавалося лише право особистої власності, об'єктом якої могли бути трудові прибутки і заощадження, житло­вий будинок, підсобне домашнє господарство, предмети домашнього ужитку й особистого споживання. Таким чином, власність громадянина була фактично цілком виключена зі сфери суспільного виробництва.

Конституція України 1978 р. у початковій редакції залишила в силі ці принципові положення про право власності громадянина, лише незначно розширивши сферу легалізації індивідуальної трудової діяльності, заснованої знову ж винятково на особистій праці гро­мадян і членів їх сімей і використовуваної в інтересах суспільства.

Перебудова економічних відносин, що почалася у 90-х роках XX століття у СРСР, повинна була одержати кон­ституційне закріплення, що стосується, зокрема, форм власності, котрі допускаються для громадянина. Цей процес проходив поступово. Спочатку з Конституції УРСР була вилучена стаття про соціалістичну власність і введена норма про те, що держава створює умови, необхідні для розвитку різноманітних форм власності, і забезпечує їм рівний захист. Підкреслювалася також роль держави в створенні умов і заохоченні господар­ської ініціативи, у забезпеченні розвитку ринкового механізму. У результаті наступних змін і доповнень у Конституцію УРСР були включені норми, що конкретно


говорять про приватну власність, про право кожного бути власником, тобто володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном і іншими об'єктами власності як індивідуально, так і разом з іншими особами. Конституція України 1996 року визнання і захист приватної власності, так само як і інших форм (наприклад, державної і муніципальної), віднесла до основ конституційного ладу, розширила гарантії її охо­рони, у тому числі судом.

Зворотна сила закону

«1. Ніхто не може бути визнаний винним у вчинен­ні якогось карного злочину внаслідок якоїсь дії або недогляду, що, відповідно до внутрішньодержавного за­конодавства або міжнародного права, котре діяло на той момент, не було карним злочином. Так само не може призначатися більш тяжке покарання, ніж те, що під­лягало застосуванню в момент учинення карного зло­чину. Якщо після вчинення злочину законом установ­люється більш м'яке покарання, дія цього закону по­ширюється на даного злочинця» (п. 1 статті 15 Міжна­родного пакту про громадянські та політичні права).

«Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'як­шують або скасовують відповідальність особи».

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушен­ня» (стаття 58 Конституції України).

За загальним правилом закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на дії, що мали місце в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або не набув за­конної сили. Не має зворотної сили закон, що уперше встановлює юридичну відповідальність за певні дії, а та­кож акти, що посилюють відповідальність на певні не­правомірні дії. Виняток складають закони або інші нор­мативно-правові акти, що пом'якшують або виключають відповідальність і саме тому мають зворотну силу.


 


Обов'язок захищати права й інтереси дітей «1. Кожна дитина без усякої дискримінації за озна­кою раси, кольору шкіри, статі, релігії, національного або соціального походження, майнового стану або народження має право на такі засоби захисту, що вимагаються в її становищі як малолітньої з боку її сім'ї, суспільства і держави.

3. Кожна дитина повинна бути зареєстрована негай­
но після її народження і повинна мати ім'я.

4. Кожна дитина має право на придбання громадян­
ства» (стаття 24 Міжнародного пакту про громадянсь­
кі та політичні права).

«Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повно­ліття» (ч.2 статті 51 Конституції України).

Законодавство України про сім'ю містить положен­ня, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. При від­мові батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них у судовому порядку (стст. 82-89, 91-94 Кодексу про шлюб і сім'ю України).

Обов'язок захищати Вітчизну

«Захист Вітчизни, незалежності та територіальної ці­лісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону» (стаття 65 Кон­ституції України).

Конституція України встановлює в якості одного з найважливіших і почесних обов'язків громадян Украї­ни захист Батьківщини, її незалежності і територіаль­ної цілісності. Насамперед мається на увазі захист України від збройної агресії, що є найважливішою функ­цією держави і справою честі всього українського на­роду, обов'язком кожного її громадянина.

Правові основи діяльності органів державної влади у відношенні забезпечення оборони України визначені Законом «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року. Але захист Батьківщини не повинний обмежуватися


тільки цим аспектом. Одночасно він означає, що ко­жен громадянин України, незалежно від національнос­ті, расової приналежності, віросповідання, ідеологічних переконань, трудової й іншої діяльності, зобов'язаний захищати і відстоювати її суспільний лад від будь-яких зазіхань, підтримувати громадянський порядок, збері­гати національну культуру та ін.

Саме тому які-небудь зазіхання на незалежність України, її територіальну цілісність, спроби змінити на­сильницьким шляхом державний лад, скинути держав­ну владу належать до державних злочинів і суворо ка­раються законом.

Порядок і правила проходження військової служби визначаються законами України «Про загальний вій­ськовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року (із змінами і доповненнями), «Про альтерна­тивну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року та ін. Загальний військовий обов'язок установлюється з метою забезпечення комплектування Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охо­рони вищих посадових осіб України та інших військо­вих формувань, створених відповідно до законодавства, а також підготовки населення до захисту держави.

Обов'язок не завдавати шкоди навколишньому при­родному середовищу

«Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду приро­ді, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки» (стаття 66 Конституції України).

Цей обов'язок конкретизований Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року. У його зміст входять обов'яз­ки громадян раціонально використовувати природні ресурси, здійснювати заходи із запобігання, псування, забруднення, виснаження природних ресурсів, негатив­ного впливу на стан навколишнього природного сере­довища.


Якщо об'єктам природи нанесена шкода, то її роз­мір визначається за спеціальними таксами щодо об'єк­тів тваринного світу, лісів; за спеціальними методика­ми визначаються збитки, нанесені рибному господарст­ву, водним ресурсам, а також внаслідок забруднення атмосферного простору. В інших випадках розмір збит­ків визначається за фактичними витратами, необхідни­ми для відновлення порушеного стану природних ресурсів. Чинне законодавство України встановлює пра­вило, за яким, у випадку відмови в добровільному від­шкодуванні збитків, заподіяних порушенням порядку використання й охорони природних ресурсів, пам'ят­ників історії і культури, відповідні спори вирішуються в судовому порядку.

Обов'язок кожного сплачувати податки

«Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспек­цій за місцем проживання декларації про свій майно­вий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановле­ному законом» (стаття 67 Конституції України).

Одним з конституційних обов'язків осіб, які одер­жують прибутки від трудової, інтелектуальної і твор­чої діяльності, а також з інших джерел, є обов'язок бра­ти участь у формуванні державного і місцевих бюдже­тів шляхом сплати податків і зборів.

Відповідно до Закону України «Про бюджетну сис­тему України» у редакції від 29 червня 1995 року за­гальнодержавний бюджет забезпечує необхідними ко­штами фінансування заходів у галузі економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне зна­чення, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети — заходів економічного і соціального розвит­ку, здійснюваного державними органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій. .

Принципи побудови системи оподаткування в Укра­їні, види податків, зборів і інших обов'язкових плате-


жів, напрямки їх зарахування і використання, перелік платників податків і об'єктів оподаткування і відпові­дальність за порушення податкового законодавства ви­значається Законом України «Про систему оподатку­вання» у редакції від 18 лютого 1997 року.

Відповідно до Конституції України всі громадяни України зобов'язані подавати в податкові адміністра­ції за місцем проживання декларації про свій майно­вий стан і прибутки за минулий рік. На основі декла­рацій, документальних перевірок за місцем отриманих прибутків, податкова адміністрація у випадку виявлен­ня порушень податкового законодавства вимагає їх усу­нення, а при наявності підстав накладає адміністратив­ні стягнення на громадян, винних у неподанні або в невчаснім наданні декларацій про прибутки або у вклю­ченні в декларації невірних даних, а також у випадках інших порушень податкового законодавства.

Обов'язок кожного дотримуватися Конституції і законів України

«Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Кон­ституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відпові­дальності» (стаття 68 Конституції України).

Юридична відповідальність — це особливі, передба­чені й урегульовані нормами права відносини між гро­мадянами і державою, що виникають у випадку вчи­нення правопорушення. Головна мета юридичної від­повідальності — охорона правопорядку, правове вихо­вання людей і покарання винних осіб за вчинене.

Юридична відповідальність може бути (у залежнос­ті від виду правопорушення) карною, адміністративною, цивільною і дисциплінарною, що передбачається нор­мами відповідного законодавства. При цьому усі види юридичної відповідальності встановлюють передбачені санкції за правопорушення, а правопорушник терпить державний примус за допомогою позбавлення певних благ (позбавлення волі, виплата штрафу та ін.).


 




Література:

1.Дженіс М., Кей P., Бредлі Е. Європейське право у
галузі прав людини. — К., 1997.

2. Карташкин В.А. Международная защита прав
человека. Основные вопросы сотрудничества госу­
дарств. — М., 1976.

3. Карташкин В.А. Международная защита прав
человека. — М., 1985.

4. Карташкин В.А. Права человека в международ­
ном и внутригосударственном праве. — М., 1995.

5. Мовчан А.П. Права человека и международные
отношения. — М., 1982.

6. Манов Б.Г. ООН и содействие осуществлению со­
глашений о правах человека. — М., 1986.

7. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы,
реальность. — М., 1991.

8. Энтин М.Л. Международные гарантии прав чело­
века. Практика Совета Европы. — М., 1992.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.