Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Міжнародні і багатонаціональні ріки





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Всі ріки за їх географічним і правовим положен­ням діляться на:

а) національні — які протікають по території
однієї держави і знаходяться під її суверенітетом,
режими яких установлюються винятково цією дер­
жавою на основі внутрішнього законодавства;

б) міжнародні — які протікають територією двох
і більше держав чи розділяють такі території, при
цьому кожна прибережна держава здійснює суверен­
ітет над тією ділянкою міжнародної ріки, що про­
тікає по її території. У зв'язку з цим виникає не­
обхідність міжнародно-правового регулювання цілого
комплексу питань, пов'язаних із її використанням,
тому що права і законні інтереси прибережних дер­
жав міжнародної ріки знаходяться у взаємозв'язку
і взаємозалежності. Тому правовий режим таких
міжнародних рік установлюється заінтересованими
державами на основі міжнародного акту.

У свою чергу, міжнародні ріки діляться на:

а) багатонаціональні ріки — це ріки, у викорис­танні яких зацікавлені винятково прибережні дер­жави. Такі ріки не використовуються або викорис-


товуються дуже обмежено для міжнародного судноп­лавства, не завжди мають сполучення з морем, проте ■ відіграють певну роль в економіці прибережних дер­жав, їхній режим регулюється винятково прибереж­ними державами, наприклад угода між Аргентиною й Уругваєм 1946 року з приводу ріки Уругвай. До багатонаціональних рік належать Одер, Вісла, Тиса, Дністер;

б) міжнародні ріки — це ріки, що мають безпосе­редньо вихід до моря і які використовуються міжна­родним співтовариством для інтенсивного річково­го судноплавства (наприклад, Дунай і Рейн у Європі, Нігер, Конго в Африці, Амазонка і Ла-Плата в Аме­риці та ін.).

Такі ріки звичайно повинні відповідати трьом кри­теріям, необхідним для їхнього визнання в якості міжна­родних:

1) політичному — вони повинні перетинати тери­
торії двох і більше держав;

2) географічному — повинні мати вихід у море;

3) функціональному — мати можливість здійснен­
ня регулярного судноплавства.

Слід зазначити особливу значимість третього крите­рію, що є вирішальним, тому що міжнародно-правові проблеми таких рік в основному зводяться до забезпе­чення свободи судноплавства по ним. Вони, як правило, відкриті для торгового судноплавства як прибережних, так і неприбережних держав і закриті, як правило, для проходу військових суден неприбережних держав (на­приклад, Дунай, Нігер). На прибережні держави покла­даються адміністративні обов'язки по управлінню та­кими ріками як у відношенні судноплавства, так і у відношенні їхнього господарського використання. У цих цілях прибережні держави створюють спеціальні річкові комісії (наприклад, Рейнська комісія, що складається з представників Франції, ФРН, Швейцарії, а також Ду­найська комісія, що складається з представників при­бережних держав).

Водночас слід зазначити, що підхід до питання про міжнародні ріки тільки з погляду використання їх у


судноплавних цілях у даний час утратив свою акту­альність. У даний час функціональний критерій міжна­родних рік набув варіабельного тлумачення: вони мо­жуть використовуватися не тільки для судноплавства, але і для промислового та сільськогосподарського ви­робництва, одержання електроенергії, скидання відходів і т.д. Зокрема, при будівництві гідротехнічних споруд (гребель) для електростанцій, іригаційних систем при­бережні держави не повинні заподіювати шкоди навігації на ріках, створювати незручності іншим державам, у тому числі і тим, що хоча і не є прибережними, але мають право вільного плавання по цій річці. Про це, зокрема, вказувалося в Барселонській конвенції 1921 року, відпо­відно до положень якої: «Кожна прибережна держава зобов»язана утримуватися від усяких заходів, здатних зашкодити судноплавноплавству або зменшити зручність плавання, а також прийняти найшвидші заходи до усу­нення всяких перешкод і випадкових небезпек для пла­вання». Загальні правила щодо будівництва гідротехні­чних споруд на судноплавних ріках містяться й у Же­невській конвенції 1923 року. Відповідно до неї всі ро­боти, що можуть призвести до фізичної зміни місцевості на території іншої держави або можуть принести їй сут­тєву шкоду, повинні проводитися на підставі угод заін­тересованих країн. При будівництві іригаційних споруд пріоритетного значення набуває питання про кількісний розподіл вод між суміжними державами. Це ж стосується і забруднень, — будь-які роботи на річці повинні прова­дитися таким чином, щоб запобігти забрудненню ріки в будь-якому місці за течією.

і Тому, виходячи з поділу природного комплексу міжнародної ріки на відповідні ділянки, що знаходять­ся під суверенітетом певних держав, зростає об'єктивна необхідність різнобічного співробітництва заінтересо­ваних держав з використання таких рік із метою гар­монізації індивідуальних і загальних інтересів.

Як відзначалося раніше, із цією метою міжнародна практика виробила єдиний підхід, що полягає в розробці і підписанні угод, котрі регулюють порядок викорис-


тання конкретної міжнародної ріки, озера або їхніх басейнів. До таких угод належать Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 року; Акт, що стосується судноплавства й економічного співробітництва між дер­жавами басейну ріки Нігер 1963 року; Угода про Міжна­родну комісію з охорони ріки Рейн від забруднення 1963року; Договір про басейн ріки Ла-Плата 1969 року; Договір про співробітництво в Амазонії 1978 року та ін. Слід відзначити, що процес практичного і міжнарод­но-правового становлення міжнародних рік ще не за­вершений. Наприклад, після розпаду Союзу РСР ріка Дніпро стала міжнародною, і тому, звичайно, виникла необхідність розробки відповідної угоди з використан­ня цієї ріки прибережними державами — Україною, Білоруссю і Росією.

Угоди, що регламентують порядок використання міжнародних рік, мають відношення тільки до конк­ретних рік і не мають універсального значення. Яко­гось кодифікуючого акту «міжнародного річкового пра­ва» поки не існує. Правда, певні кодифікаційні роботи в цьому напрямку ведуться. Так, у 1992 році під егідою Європейської економічної комісії була укладена Кон­венція з охорони і використання трансграничних водо-потоків і міжнародних озер. У 1966 році були прий­няті Гельсінські правила використання вод міжнарод­них рік. І хоча ці правила носять рекомендаційний характер, у деяких їхніх положеннях знайшли закріп­лення міжнародні порядки, що склалися в результаті тривалої практики з використання міжнародних рік. Велика робота з узагальнення великої договірної й ар­бітражної практики була проведена Комісією міжна­родного права ООН, що у даний час приступила до за­вершення підготовки проекту статей, котрі стосуються несудохідних видів використання міжнародних водо-потоків.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.