Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Функції дипломатичного представництва





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Віденська конвенція 1961 року «Про дипломатичні зносини» у статті 3 закріпила функції дипломатично­го представництва відповідно до міжнародного права. До них належать:

— представницька функція, що полягає в представ­
ництві держави, яка акредитує, у державі перебування;

— захист у державі перебування інтересів держави,
що акредитує, і її громадян у межах, що допускаються
міжнародним правом;

— ведення переговорів з урядом держави перебу­
вання;

— інформаційна функція — з'ясовування всіма за­
конними способами умов і подій у державі перебування
і повідомлення про них уряду держави, що акредитує;

— функція заохочення дружніх відносин між дер­
жавою, що акредитує, і державою перебування та роз­
виток їхніх взаємовідносин в галузі економіки, культу­
ри і науки.

Представницька функція полягає в тому, що дипло­матичне представництво держави, що акредитує, пред­ставляє її в державі перебування в повному обсязі, тоб­то воно вправі цілком представляти її політичні, еко­номічні, соціальні, культурні й інші інтереси. Ця функ-


 


ція заснована на суверенній владі держави — суб'єкта міжнародного права, що має об'єктивне право на пред­ставництво (право посольства).

Представницька функція дипломатичного представ­ництва в теоретичному аспекті починається з моменту оголошення про заснування дипломатичного представ­ництва і його відкриття, а на практиці, звичайно,— із моменту вручення главою дипломатичного представниц­тва вірчих грамот.

Розширювальне тлумачення представницької функ­ції дипломатичного представництва дозволяє виділити в цій функції підфункцію, що у певних обставинах стає самостійною функцією, — це функція дипломатичного захисту, що згадувалася в попередніх розділах. Вона полягає в тому, що дипломатичне представництво за кордоном представляє і захищає не тільки інтереси дер­жави, що акредитує, але і здійснює подібні заходи стосов­но фізичних і юридичних осіб, тобто суб'єктів, які зна­ходяться в правовому зв'язку з державою, що акреди­тує (громадяни і юридичні особи держави).

У міжнародному праві на основі практики виробле­ні критерії правомірності дипломатичного захисту:

а) функція дипломатичного захисту надається
тільки дипломатичним представництвом;

б) дипломатичний захист поширюється в основ­
ному тільки на громадян держави, що акредитує;

в) ця функція починає діяти не відразу після вчи­
нення особою правопорушення, а тільки після того,
як посольством вичерпані всі законні засоби, що пе­
редбачені рамками законодавства держави перебу­
вання (суть дипломатичного захисту полягає не стіль­
ки в правовому захисті громадянина, скільки в його
політичному захисті, оскільки до цього питання при­
єднуються політичне керівництво й інші центральні
органи держави, що акредитує);

г) дипломатичний захист не надається іноземним
громадянам, громадянам країни перебування або апа­
тридам (функція дипломатичного захисту не збіга­
ється з правом дипломатичного притулку).


Функція ведення переговорів з урядом країни пере­бування є основною процесуальною функцією, що вка­зує на засіб здійснення дипломатичних повноважень. У широкому значенні ця функція розуміється як спіл­кування дипломатичного представника з владою країни перебування. У вузькому значенні — це переговори з питань укладання міжнародного договору або інших угод. Ця функція заснована на функції представницт­ва, тому переговори в широкому і вузькому занченні дипломатичний представник веде без надання разових повноважень, тому що раніше ним була вручена вірча грамота главі держави перебування.

Інформаційна функція полягає в тому, що дипломатич­не представництво має право всіма легальними, припус­тимими засобами (у рамках законодавства країни пере­бування) здійснювати збір інформації і передавати її уряду своєї країни. Ця інформація носить багатоаспект-ний характер, тому що стосується політичної обстанов­ки в державі перебування, розставлення в ній політич­них сил, економічної ситуації в країні й інших питань. Проте інформаційну функцію слід розуміти більш широко. Вона містить у собі зобов'язання не тільки інформувати державу, що акредитує, але і зобов'язання надавати інформаційні послуги суб'єктам, що знаходять­ся на території країни перебування. Таким чином, будь-який громадянин, організація, тим більше орган дер­жави країни перебування, вправі звернутися в дипло­матичне представництво з запитом про надання інте­ресуючої його інформації з конкретних питань. Водно­час: слід зазначити, що інформаційна функція повинна здійснюватися дипломатичним представництвом дуже обережно, щоб уникнути порушень законів країни пе­ребування.

Якщо всі перераховані вище функції були виробле­ні в процесі тривалої міжнародної практики, то функ­ція зміцнення дружніх відносин між державами і спів­робітництва в галузі економіки, культури і науки з'яви­лася вже в сучасний період. Ця функція була запропо­нована делегацією Чехословаччини в процесі проведення


 




Віденської конференції і знайшла своє місце в прийнятому нею кодифікованому документі.

Слід зазначити, що організаційно-правові форми ре­алізації функцій дипломатичного представництва дуже широкі і різноманітні, вони обговорюються і встанов­люються, знаходячи своє закріплення на міжурядовому рівні у відповідних угодах.

6. Глава і персонал

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.