Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Консульські привілеї та імунітети





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

У відповідності зі статтею 28 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року держава перебу­вання повинна надавати всі можливості для виконання консульською установою своїх функцій. Тому держава перебування на підставі норм міжнародного і внутріш­ньодержавного права надає консульській установі та її персоналу певні привілеї та імунітети для ефективно­го виконання ними своїх функцій.

Розрізняють два види консульських привілеїв та іму­нітетів:

1) привілеї та імунітети консульської установи
як закордонного органу зовнішніх зносин держави;

2) привілеї та імунітети персоналу консульської
установи (особисті привілеї та імунітети).
Відповідно до розділу II Віденської конвенції про

консульські зносини 1963 року до привілеїв та імуні­тетів консульської установи належать такі:

недоторканність помешкань консульських уста­нов. Власті держави перебування не можуть вступати в консульські помешкання інакше як за згодою глави консульської установи. Проте, згода глави консульської установи може передбачатися у випадку пожежі або іншого стихійного лиха, що потребує невідкладних заходів захисту. Такий режим недоторканності збері­гається навіть у випадку розірвання консульських від­носин між двома державами:

а) держава перебування повинна навіть у випад­ку збройного конфлікту шанувати й охороняти кон­сульські помешкання, а також майно консульства, його архіви;


б) держава, що представляється, може довірити охо­
рону консульських помешкань, а також архіви та
майно, що знаходяться в них, будь-якій третій дер­
жаві, прийнятній для держави, що акредитується;

в) держава, що представляється, може довірити охо­
рону своїх інтересів та інтересів своїх громадян будь-
якій третій державі, прийнятній для держави пере­
бування.

У разі закриття консульства тимчасово або назавж­ди, вищевказані положення застосовуються також у тому випадку, якщо в держави, що представляється, в держа­ві перебування немає ні дипломатичного представницт­ва, ні іншого консульства. Якщо держава, що представ­ляється, не має в державі перебування дипломатичного представництва, але має на її території інше консульст­во, цьому консульству може бути ввірена охорона архі­ву закритого консульства і, за згодою влади держави перебування, виконання консульських функцій в окру­зі закритого консульства;

фіскальний імунітет, що припускає звільнення
консульських помешкань від усіх державних, район­
них і муніципальних податків, зборів і мит, за винят­
ком тих, що являють собою плату за конкретні види
обслуговування;

недоторканність консульського архіву і докумен­
тів.
Вони недоторканні в будь-який час незалежно від
їхнього місцезнаходження;

свобода пересувань — держава перебування повин­
на забезпечити всім працівникам консульської уста­
нови свободу пересувань і подорожей її територією;

свобода зносин консульської установи для всіх
офіційних цілей.
Суб'єктами таких зносин виступають
уряд, дипломатичні представництва й інші консульські
установи держави, що представляється, де б вони не зна­
ходилися. При цьому консульська установа може ви­
користовувати всі засоби, які підходять, включаючи
дипломатичних і консульських кур'єрів, дипломатичні
і консульські валізи (поштова торба) і закодовані або
шифровані депеши.


Консульська валіза, подібно до дипломатичної, не під­лягає ні розпечатанню, ні затримці. Проте в тих випад­ках, коли компетентні влади держави перебування ма­ють серйозні підстави думати, що у валізі міститься щось інше, крім передбачених Віденською конвенцією 1963 року предметів, вони можуть вимагати, щоб валіза була розкрита в їх присутності уповноваженим пред­ставником держави, що представляється. У тому випад­ку, якщо власті держави, що представляється, відмов­ляться виконати цю вимогу, валіза повертається в міс­це відправлення. Місця, що утворюють консульську валізу, повинні мати необхідні зовнішні ознаки, що вка­зують на характер вантажу, і можуть містити в собі тільки офіційну кореспонденцію, документи і предме­ти, призначені виключно для офіційного користуван­ня. Валіза доставляється частіше усього консульським кур'єром, який наділяється спеціальним документом, що вказує його статус і кількість місць, що утворюють валізу. При виконанні своїх функцій цей кур'єр знахо­диться під захистом держави перебування. Він корис­тується недоторканністю і не підлягає арешту або за­тримці в будь-якій формі. Перевезення консульської валізи може бути доручене командиру судна або цивіль­ного літака, що повинні пришвартуватися в порту або приземлитися в аеропорті держави перебування. Він також наділяється офіційним документом, у якому вказується число місць, що складають консульську ва­лізу. Але при цьому він не є консульським кур'єром. Консульство може направити осіб із своїх працівників для одержання валізи безпосередньо і безперешкодно в командира судна або літака;

свобода зносин і контактів із громадянами дер­жави, що представляється. Вона містить у собі таке:

а) такі громадяни можуть вільно спілкуватися з компетентним консульством і їм відкритий віль­ний доступ у таке консульство; консульські посадо­ві особи цього консульства можуть вільно спілкува­тися з зазначеними громадянами і мають вільний доступ до них;


б) компетентні органи держави перебування по­
винні без зайвого зволікання повідомляти консульс­
тво держави, що представляється, якщо в межах її
консульського округу якийсь громадянин держави,
що представляється, ув'язнюється або береться під
стражу в очікуванні судового розгляду, або затриму­
ється в якому-небудь іншому порядку, якщо цей гро­
мадянин цього буде вимагати. Всі повідомлення, що
адресуються своєму консульству цією особою, також
передаються цими органами без зволікання;

в) консульські посадові особи мають право відві­
дувати громадянина своєї держави, який знаходить­
ся в ув'язненні, з метою співбесіди з ним, а також
приймати належних заходів з метою забезпечення
йому представництва.

Крім того, власті держави перебування стосовно кон­сульства зобов'язані:

а) у разі смерті громадянина держави, що пред­
ставляється, повідомити консульство, в окрузі якого
відбулася смерть;

б) повідомити компетентне консульство без зволі­
кання про будь-який випадок, коли призначення
опікуна або піклувальника відповідає інтересам не­
повнолітньої або недієздатної особи — громадянина
держави, що представляється;

в) якщо судно, що має національність держави, що
представляється, зазнало аварії або сіло на мілину в
територіальному морі або внутрішніх водах держа­
ви перебування, або з літальним апаратом, зареєст­
рованим у державі, що представляється, відбувся
нещасний випадок на території держави перебуван­
ня, то власті зобов'язані повідомити найближче до
місця події консульство;

користування своїм державними прапором і гер­бом у державі перебування. Консульству належить право користування державними прапором і гербом: на бу­динку, що займається консульством; на вхідних дверях цього будинку; на резиденції глави консульської уста­нови; на засобах пересування глави цієї установи, коли це пов'язано з виконанням службових обов'язків.


Слід вказати на те, що згода, яка мається на увазі, глави консульської установи на вторгнення влади дер­жави перебування в консульські помешкання при по­жежі або стихійнім лиху була розцінена СРСР як по­рушення принципу поваги державного суверенітету, що перешкодило підписанню даної Конвенції Радянським Союзом у 1963 році. Водночас практика консульських відносин держав пішла усе ж шляхом отримання до­зволу глави консульської установи властями держави перебування в усіх випадках, коли останні мають намір вступити в консульські помешкання.

На відміну від співробітників дипломатичних пред­ставництв, співробітники консульських установ корис­туються дещо меншими привілеями та імунітетами. До особистих привілеїв та імунітетів відповідно до да­ної Конвенції належать:

особиста недоторканність консульських посадо­
вих осіб,
що означає, що особа не підлягає ні арешту, ні
попередньому ув'язненню інакше як на підставі поста­
нов судової влади у разі вчинення тяжких злочинів.
При цьому поняття «тяжкий злочин» визначається за
законодавством держави перебування. В окремих дво­
сторонніх конвенціях у якості тяжких злочинів визна­
чені діяння, за вчинення яких може бути призначене
покарання понад п'ять років позбавлення волі;

імунітет від судової й адміністративної юрис­
дикції держави перебування
у відношенні дій, вчине­
них консульськими посадовими особами і службовця­
ми при виконанні ними консульських функцій. До дій,
що чиняться ними як приватними особами, застосовна
юрисдикція держави перебування. Працівники кон­
сульської установи можуть визиватися в якості свід­
ків при виробництві судових і адміністративних справ,
але вони не зобов'язані давати показання з питань,
пов'язаних із виконанням їхніх функцій, або надава­
ти офіційну кореспонденцію і документи. Вилучення
з імунітету в сферах цивільної й адміністративної
юрисдикції в консульських агентів такі ж, як і в дип­
ломатичних агентів;


 




фіскальний імунітет — консульські працівники,
а також члени їхніх родин, за винятком обслуговуючого
персоналу, звільняються від усіх видів податків, мит і
зборів, крім непрямих податків, а також зборів, стягну­
тих за конкретні види обслуговування. Обслуговуючий
персонал звільняється від податків на заробітну плату;

митні привілеї, що надаються державою перебу­
вання для консульських посадових осіб і службовців, а
також членів їхніх родин, практично еквівалентні ана­
логічним дипломатичним привілеям.

Слід мати на увазі, що обсяг консульських привілеїв та імунітетів, що закріплюються в двосторонніх кон­сульських конвенціях і національному законодавстві держав, залежить від характеру взаємовідносин між кон­кретними державами. Так, якщо держави підтримують дружні та різнобічні відносини, вони можуть надати консульські привілеї та імунітети одна одній в обсязі, що відповідає дипломатичним привілеям та імуніте­там Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961року.

Відповідно до ч. 2 статті 46 Конвенції 1963 р. штат­ні консульські посадові особи не повинні займатися в державі перебування якоюсь фаховою або комерційною діяльністю з метою одержання особистих прибутків. Якщо ж консульські посадові особи займаються такою діяльністю, то на них і членів їхніх родин не поширю­ються консульські привілеї та імунітети.

Всі консульські працівники, що користуються при­вілеями та імунітетами, зобов'язані шанувати закони і правила держави перебування і не втручатися у внут­рішні справи цієї держави.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.