Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Міжнародного морського права





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Сучасне міжнародне морське право — це галузь між­народного права, що регулює дослідження і викорис­тання просторів Світового океану, його дна і ресурсів у мирних цілях, а також польоти літальних апаратів у повітряному просторі над Світовим океаном.

Отже, основним об'єктом міжнародного морського права є Світовий океан і складові його простори і ресур­си, в ефективному зв'язку з діяльністю суб'єктів між­народного права — держав і їхніх об'єднань — міжна­родних організацій і органів, наділених певними права­ми й обов'язками в сфері дії морського права.

Тому що просторова сфера дії сучасного міжнарод­ного права містить у собі не тільки води Світового оке­ану, його дно і надра, але і повітряний простір над ним до межі з космічним простором, вважається обгрунто­ваною і правомірною позиція вчених, що вважають су­часне міжнародне морське право комплексною галуз­зю, що включає в себе визначені положення і міжнарод­ного повітряного права.

Міжнародне морське право є однією з найстарших галузей міжнародного права, тому що з давніх часів Сві-


 




товий океан, що займає 71% території планети Земля, грав важливу роль у задоволенні господарських потреб і потреб її народів, що населяють.

Етапи становлення міжнародного морського права прямо пов'язані з етапами становлення людської циві­лізації.

Слід зазначити, що коли говорять про міжнародне морське право рабовласницького і феодального сус­пільств і навіть періоду переходу до капіталізму, вжи­вання цього терміна не пов'язано з позначенням галу­зі міжнародного права, а позначає окремі норми мор­ського права, що належать в ті часи в основному до системи внутрішнього права, сферою правового регулювання яких виступали насамперед майнові відносини приватно-правового характеру. Своєрідні «кодекси», які мали тоді використання, — Basilica, «Consolato del Mare», «Закони Вісбі», Кодекс Ганзи, «Оле-ронські згортки (сувії)» та ін. — не були джерелами міжнародного права, тому що не містили в собі ні звичайні, ні кодифіковані норми, а тільки звичаї — правила поведінки, що склалися в торгівлі між портами того або іншого географічного регіону в результаті багатовікової практики, що, за словами Д. Кодомбоса, діяли як «несанкціоновані якою-небудь суверенною владою». Вони не встановлювали правовий режим морських просторів, оскільки ще не склалися інститути відкритого моря, внутрішніх і територіальних вод.

Водночас вже в VI, V і IV сторіччях до нашої ери були укладені договори між Римом і Карфагеном про встановлення кордонів і режиму плавання в затоках Карфагенській і Лаціума, біля берегів Іспанії, Лівії, Сар­динії, що зробили згодом вплив на формування міжна-родного-правового режиму територіальних вод. У праві Древнього Ізраїлю морські простори, розташовані на захід від Палестини, розглядалися в якості домініону цієї держави. Проте в античному світі принцип свободи відкритого моря ще не існував, як не існувало і самої галузі міжнародного морського права в якості системи норм, що визначають правовий режим морських про-


сторів і правила їхній використання. Це пояснювалося насамперед низьким рівнем розвитку економічних відносин і відсутністю єдиного світового ринку.

У феодальну епоху розвиток норм і правил морсь­кої діяльності відбувався по окремих морських регіо­нах і враховувало місцеві умови і традиції. Таким чи­ном, з'явилися згадані вище «кодекси» — в якості регі­ональних джерела морського права. В основному ці джерела являли собою зведення місцевих законів, зви­чаїв, що склалися і діяли в країнах і портах певного морського регіону. Незважаючи на регіональний харак­тер, багато положень цих джерел справили суттєвий вплив на розвиток міжнародного морського права.

У феодальну епоху різко загострилися претензії ве­ликих морських держав на простори Світового океану. Так, Португалія претендувала на Атлантичний океан до півдня від Марокко, Іспанія — на Тихий океан і Мекси­канська затока, Англія — на північну Атлантику, Вене­ціанська Республіка фактично встановила суверенітет над Адріатичним морем, а Генуезська Республіка над Лігурийським. Характерною для цього періоду є актив­на участь у цих процесах католицької церкви. Претен­зії ряду держав навіть підкріпили буллами папи римсь­кі — Олександр VI у 1493 році і Юлій II у 1506 році.

Саме в цей період починає формуватися принцип сво­боди відкритого моря, що остаточно сформувався до кін­ця XVII століття: Його становлення прямо пов'язане з гострою боротьбою між феодальними державами — Іспанією і Португалією — і державами, у котрих активно розвивався капіталістичний засіб виробництва, — Англією, Францією, а потім Голландією, що виступили за свободу морів. У це ж час були початі перші спроби доктринального обгрунтування ідеї свободи відкритого моря. Розгорнута аргументація на користь свободи від­критого моря була дана в праці фундатора науки між­народного права голландського мислителя і юриста Гуго Гроція «Магу Liberum» («Свобода морів або право, що належить Голландії, брати участь у торгівлі в Ост-Ін­дії»). Він відзначав, що загальні потреби людства й ін-


 




тереси міжнародної торгівлі потребують визнання від­критості морів. М. Гроцій писав про те, що відкрите море не може бути предметом володіння держав і при­ватних осіб і що користування їм одною державою не повинна перешкоджати його використанню іншими.

Погляди Г. Гроція й інших буржуазних учених на свободу морів були засновані на приватноправових, ци-вілістичних поглядах римських юристів. У визначеній мірі «раціональним зерном» обгрунтування свободи відкритого моря буржуазними юристами (Г. Гроцій, Л.Б. Отфейль, Л. Оппенгейм, Ф.Ф. Мартене та ін.) був проведений ними зв'язок цієї свободи зі свободою між­народної торгівлі.

Одночасно з інститутом відкритого моря формува­лися норми, що належать до територіальних вод, або територіальному морю. Необхідність створення особ­ливого режиму в цих водах обґрунтовувалася інтереса­ми безпеки прибережної держави і його виключних прав у них на рибальство. Ще наприкінці XIV сторіччя Л. Балд писав про те, що море, що прилягає до території якогось держави, підпорядковано його юрисдикції. Вже в другій половині XVII сторіччя англійський юрист А. Джентілі включав до складу території держави не тільки сушу, але і прилягаюче море, що він називав те­риторіальними водами. У це ж час почалися пошуки критеріїв для визначення їхньої ширини. Спочатку про­понувалося визначати ширину територіальних вод да­льністю польотів гарматного ядра, межами дії берегових батарей. Наприкінці XVIII сторіччя італійський юрист М. Гальяні запропонував вважати межею територіаль­них вод 3 морські милі. Проте на практиці держави встановлювали ширину територіального моря, як пра­вило, у межах від 3 до 12 морських миль.

Під впливом принципу свободи відкритого моря ви­никло й одержало поступово загальне визнання право мирного проходу іноземних невоєнних судів через те­риторіальне море. М. Гроцій визнавав можливість уста­новлення поясу територіальних вод прибережною дер­жавою і право мирного проходу по ньому судів інших


\


держав. У 1625 році П. Фрейтас дав визначення понят­тя «територіальне море», у який було включене і поло­ження про право мирного проходу через нього інозем­них судів.

Історія міжнародних морських відносин свідчить про те, що норми і принципи міжнародного морського пра­ва укладалися і розвивалися при безпосередній взаємо­дії двох тенденцій — захисти своїх інтересів прибереж­ними державами і необхідності вільного використання відкритого моря в інтересах усіх суб'єктів міжнарод­ного права. Але тільки в XX столітті, що ознаменувало­ся революційними темпами розвитку промисловості, науки і техніки, появою системи світогосподарських зв'язків і світового ринку, суттєвим розширенням діяль­ності держав у Світовому океані, об'єктивно дозріли умови для якісного розвитку норм і інститутів міжна­родного морського права і їхньої кодификації.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.