Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Прилегла зона та її правовий режим





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Прилегла зона — це пояс морських вод, що прилягає до територіального моря, у межах якого прибережна дер­жава має право здійснювати контроль із метою недопу­щення порушень визначених правил (митних, фіскаль­них (податкових), імміграційних- або санітарних). При­легла зона також установлюється з метою реалізації покарання за порушення таких правил у межах терито­рії або територіальних вод прибережної держави.


Історія виникнення таких зон починається ще з XVIII сторіччя, коли ширина територіального моря у переважного числа держав не перевищувала 3 миль. Саме тоді деякі держави в односторонньому порядку стали встановлювати спеціальні зони за межами територіаль­ного моря, у яких вони претендували на здійснення юрисдикції у відношенні іноземних суден, головним чи­ном із метою боротьби з контрабандою. Вперше 5-миль-ну митну зону оголосила Великобританія в 1736 році. У 1799 році 12-мильна митна зона була встановлена США, пізніше прилеглі зони були встановлені Францією, Бель­гією й іншими країнами. В основному вони були спря­мовані на припинення контрабанди, але в деяких випад­ках вже об'являлися фіскальні, санітарні й інші види прилеглих зон. З розвитком і інтенсифікацією торгово­го мореплавання багато держав почали укладати дво­сторонні і багатосторонні договори про прилеглу зону. Так, наприклад, Мексика в період із 1882 по 1899 роки уклала 10 угод із різними державами. Багатосторон­нім договором такого роду стала конвенція, укладена в 1925 році прибалтійськими країнами для боротьби з контрабандною торгівлею алкогольними напоями, у якій держави-учасниці взаємно визнавали здійснення мит­ного контролю над приватновласницькими суднами в 12-мильній зоні.

Перша спроба кодификації звичайних міжнарод­них норм, що стосуються прилеглої зони, була почата в 1930 році на Гаазькій конференції, що закінчилася невдачею.

Кодифіковані норми про прилеглу зону вперше були встановлені в статті 24 Конвенції про територіальне море і прилеглу зону 1958 року, а потім у статті 33 Конвенції ООН з морського права 1982 року.

Слід особливо зазначити те, що за своєю юридичною природою прилегла зона — це частина відкритого моря, але зі спеціальним режимом. Тому обидві зазначені конвенції містять положення про суто цільовий харак­тер прилеглої зони. Вона встановлюється тільки для запобігання прибережною державою порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і


правил, тобто, у точно визначених цілях, і розширення цих цілей, виходячи зі змісту положень конвенцій, не­припустимо. Отже, прилегла зона може бути тільки чотирьох видів: митна; фіскальна; імміграційна; сані­тарна.

За Конвенцією про територіальне море і прилеглу зону 1958 року ширина прилеглої зони не може пере­вищувати 12 морських миль від тих же вихідних ліній, від яких відміряється і територіальне море. Іншими словами, право на прилеглу зону мають ті держави, те­риторіальне море яких менше 12 миль (розмежування між суміжними державами проводиться по серединній лінії при відсутності угоди про інше). Конвенція з мор­ського права 1982 року містить два положення, відмін­них від профільної Конвенції 1958 року: по-перше, прилегла зона поширюється на відстань до 24 миль, що відраховуються від вихідних ліній; по-друге, у пункті 1 статті 33 опущене посилання на те, що прилегла зона є районом відкритого моря. Незважаючи на таке фактич­не її положення, остання зміна була пов'язана з розбіж­ностями на III Конференції ООН з морського права щодо статусу економічної зони, оскільки у випадку встанов­лення такої зони, прилегла зона буде перекрита нею.

Прилеглу (санітарну) зону встановили Аргентина, Ве­несуела, Індія; митну — Сирія, фіскальну — Індія, Юго­славія, Сирія; імміграційну — Індія, Португалія.

Українське законодавство не передбачає створення прилеглої зони.

Слід зазначити, що, незважаючи на обмеження видів прилеглих зон у Конвенції про територіальне море і прилеглу зону 1958 року, деякі прибережні держави на практиці почали встановлювати інші види таких зон (наприклад, зони безпеки, карної і цивільної юрисдик­ції, нейтралітету, запобігання забруднення, фортечні зони та ін.). У тих випадках, коли їхня ширина не переви­щувала разом із територіальним морем 12 морських миль, їхнє встановлення не викликало яких-небудь за­перечень, тому що мова фактично йшла про максимальне використання своїх прав прибережною державою. Піс-


 




ля ж прийняття Конвенції з морського права 1982 року це, безумовно, є неправомірним.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.