Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Еволюція поняття «матерія». Філософські концепції простору й часу





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Мир, у якому ми живемо й частиною якого є – це матеріальний світ. Але жоден із предметів або процесів, які він містить у собі, узятий сам по собі, не може ототожнюватися з матерією. Однак все їхнє різноманіття разом з їхніми зв'язками становить матеріальну дійсність.

Поняття «матерія» пройшло довгий шлях формування й розвитку. У філософії давньоіндійської школи локаяти й давньокитайських матеріалістів воно ототожнюється з конкретним матеріалом, з якого складаються тіла й предмети (камінь, вода, земля, дерево, глина й ін.). Певні представники античної філософії під матерією розуміли дрібні частки – атоми, з яких складаються тіла і які є першоосновою буття.

Якщо для філософів стародавності матерія – це матеріал, з якого складаються тіла, предмети, а кожний предмет (тіло) складається з матерії й форми як духовної першооснови, то Р. Декарт (ХVII ст.) визначає матерію як субстанцію самоіснуючого буття, атрибутом якої є довжина з її властивостями: займати певне місце, мати об’єм, бути тривимірної.

І.Ньютон додає до декартової дефініції матерії як субстанції ще три атрибути: довжина, непроникність (нерушима цілісність тіла), інертність (пасивність, нездатність самостійно змінювати швидкість відповідно до законів динаміки); вага, обумовлена чинністю закону всесвітньої гравітації. При цьому інертність і вага потім поєднуються їм у поняття маси, що виступає основним атрибутом матерії й одночасно мірою її кількості.

Інший підхід у П. Гольбаха, який визначає матерію як все те, що пізнається чуттєво. При цьому джерелом чуттєвого знання є відчуття форми, кольору, смаку, звуку й ін.

Згідно Г.Гельмгольцу, матерія – це все, що існує об'єктивно (незалежно від свідомості людини). Але ж Бог існує об'єктивно й від цього нею не стає.

Матерія як філософська категорія не закостеніла, незмінна форма або вмістище всього існуючого у світі. Вона визначає найбільш істотні властивості об'єктивно – реального буття світу – вже пізнаного й ще не пізнаного. До таких сутнісних ознак належать: цілісність, невичерпність, мінливість, системна впорядкованість і ін.

Матерія має наступні складові:

1. Онтологічні складові: рух і його форми, простір, час, детермінація.

2. Гносеологічні складові: пізнаванність, об'єктивність, реальність.

Пізнання форм руху матерії неможливо без знання про простір і час – філософських категоріях, що відбивають основні форми існування матерії. Якщо простір є самою загальною формою сталості, збереження змісту об'єктивної реальності, то час – це форма його розвитку, внутрішня міра його існування.

Історична еволюція поглядів на простір і час пов'язана з практичною, суспільно – історичною діяльністю людини. З розвитком суспільства змінюється й розвиваються просторово – часові подання про буття світу. Якщо для міфологічного світогляду час циклічно відтворює пори року, то в межах релігійного світосприймання час здобуває лінійну форму: відтворення миру через тимчасове сьогодення до райської або пекельної вічності.

Значна частина дослідників простору й часу (темпоралістів) солідарна в тім що, простір– це така форма існування матерії, її атрибут, що характеризується співіснуванням об'єктів, їхньою взаємодією, довжиною, структурністю й іншими ознаками; час – це внутрішньо пов'язана із простором і рухом об'єктивна форма існування матерії, що характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами й темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів.

Кожна частка світу має свої власні просторово – часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній, філософський зміст простору й часу.

Історія свідчить про те, що кожна генерація людей створює таку світоглядну картину світу, що задовольняє його потреби. Тому до довершеності, достатньої повноти теорії буття, онтології, що відобразила б Всесвіт як ціле, з усіма відносинами, взаєминами й зв'язками, ще надзвичайно далеко.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.