Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Діалектика та її альтернативи. Закони діалектики





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Уперше поняття «діалектика» застосував Сократ, позначивши їм мистецтво вести ефективну суперечку, діалог.

Німецька класична філософія, у свою чергу, розробляє цілісну концепцію діалектики як універсальної теорії й методу пізнання світу, як вчення про загальний взаємозв'язок і вічну зміну речей.

Діалектика спирається на три основних закони:

1-й закон – закон єдності й боротьби протилежностей говорить, що все у світі складається із протилежних початків (день-ніч, розквіт-занепад, споруджування-руйнування й та ін.), які знаходяться у вічній боротьбі один з одним. Ця боротьба і є джерело постійного руху й розвитку. Але протилежності не тільки перебувають у стані боротьби, вони також утворюють єдність: без однієї протилежності не може бути іншої, вони створюють і припускають одна одну.

2-й закон – закон переходу кількісних змін у якісні – говорить, що кількість і якість, будучи протилежностями, діалектично взаємозалежні таким чином, що при зміні кількості (збільшення або зменшення) до якоїсь межі (міри) відбувається перехід до нової якості. Наприклад: воду можна нагріти до 10, 20, 30, 90 градусів за Цельсієм, але вона однаково залишиться водою. Однак, у якийсь момент, додаток лише одного градуса – 99 +1 – (відбувається чергова зміна кількості градусів) приводить до різкої зміни якості: вода перетворюється в пару.

3-й закон – закон заперечення заперечення говорить, що будь-яка річ, з'являючись на світ з якої-небудь іншої речі (своєї причини), займає її місце й тим самим заперечує її. Але через якийсь проміжок часу сама заперечується новою річчю, яку вона породжує собі на зміну. Наприклад, кинуте у весняну землю насіння перетворюється в рослину й уступає їй місце, заперечується нею, а потім ця рослина перетворюється в дозрілі плоди наприкінці літа й т.д.

Як бачимо, заперечення – це не знищення, а перехід на новий рівень існування: старе є присутнім у новому перетвореному виді.

Говорячи про альтернативи діалектики, варто назвати метафізику, софістику, еклектику, догматизм, релятивізм.

Метафізика. В історико-філософському аспекті це поняття має ланку значень: 1) це вчення про надчуттєві, недоступні досвіду принципи і початки буття; 2) синонім філософії; 3) наука про речі, спосіб з'ясування світоглядних питань (сенс життя – основне питання філософії й ін.), які не піддаються осмисленню за допомогою експериментів і методів конкретних наук; 4) це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці, особливістю якого є однобічність, абсолютизація того або іншого моменту в складі цілого.

Розглядаючи альтернативність діалектики й метафізики, необхідно підкреслити, що метафізика не є чимось нелогічним, нерозумним, безрезультатним. Метафізика – це історично неминуча філософська теорія розвитку й метод пізнання, які займають певне місце в розвитку філософії, її категоріального апарата. Приміром, метафізика дала змістовне трактування таких важливих проблем як співвідношення волі й необхідності, з'ясувала природу загальних понять, істотно збагатила понятійний і термінологічний словник філософії й т.д. Однак, з розвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступилася діалектиці як більш сучасному методу пізнання, осмислення дійсності.

Софістика – концепція, що опирається на міркування, засноване на свідомому порушенні законів логіки, неправильному виборі вихідних положень, на помилкових доказах, довільному випинанні другорядних властивостей предмета, використанні різних значень того самого слова, абсолютизації того або іншого визначення, змішанні істотного й несуттєвого.

Еклектика – алогічна концепція, що базується на довільному виборі координат, випадковому з'єднанні різних сторін речей, ігноруванні їхніх істотних розходжень, суб'єктивістському з'єднанні елементів, положень різних навчань, концепцій, шкіл, поглядів.

Догматизм (грецьк. догма – положення, що сприймається на віру без доказу) – абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, коли при рішенні їх не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу.

Гносеологічна основа догматизму – однобічне відношення до істини, визнання в ній абсолютного моменту при одночасному ігноруванні її відносності.

Зворотною стороною догматизму є релятивізм (грецьк. релятивний – відносний) – теоретико-пізнавальна концепція, що виходить із однобічного з'ясування суті істини, перебільшення моменту її відносності.

Таким чином, якщо розглядати діалектику як теорію розвитку, то її антиподами є метафізика; якщо розглядати діалектику як логіку, то її альтернативами є софістика; а якщо розглядати як теорію пізнання то її альтернативами виступають догматизм і релятивізм.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.