Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Ранні форми релігії. Релігія й магія





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Перші, найбільш примітивні, релігійні системи називаються ранніми формами релігії. До цієї групи релігій належать тотемізм; промислові й аграрні культи; шаманізм; культи племінних богів та ін. У реальному житті примітивних племен і народностей окремі форми релігії сполучалися одна з одною, створюючи комплекси релігійних вірувань і дій, що відносяться до різних сторін людського існування.

Тотемізм (від слова тотем – перекрученого індіанського ототем – «його рід») – рання форма релігії, в основі якої лежить віра в надприродну спорідненість між людиною або родовою групою людей і тотемом-заступником (твариною, рідше – рослиною або явищем природи). У первісному світі тотемізм був розповсюджений досить широко, дотепер у найбільш повній формі він зберігся у аборигенів Австралії.

Промислові й аграрні культи – ранні форми релігії, пов'язані з господарською діяльністю примітивних збирачів, мисливців, рибалок, землеробів і скотарів. Головним у цих формах релігії були прохання до сил живої природи про успіх на полюванні або риболовлі, про гарний урожай або приплід домашніх тварин. У наш час прояви промислових і аграрних культів можна спостерігати в усіх районах світу, де збереглися традиційні примітивні культури (в Африці, в Південній Америці, в Австралії й т.д.)

Шаманізм (від слова саман з мови сибірського народу евенків, що означає «несамовита людина») – рання форма релігії, у якій центральне місце посідає фігура шамана – своєрідного посередника між духами й людьми, віщуна й знахаря. Найважливіший обряд шаманізму – камлання, під час якого шаман входить у стан трансу й «спілкується» з духами. Шамани – перші «служителі культу», що живуть за рахунок своїх занять. З цієї причини шаманізм має двоїсту природу: до звичайних марновірств у ньому, з одного боку, домішуються деякі корисні знання й уміння, що накопичуються шаманами-знахарями, а з іншого боку – шарлатанські прийоми, що дозволяють шаманам підтримувати свій авторитет в очах непосвячених. У сучасному світі шаманізм зберігається як частина примітивних культур.

Культи племінних богів виникають на етапі занепаду первіснообщинних відносин, який характеризувався утворенням великих племінних об'єднань, накопиченням матеріальних багатств і початком міжплемінних війн за володіння цими багатствами. У даних умовах кожне плем'я покладалося на свого бога-заступника, в якому в збільшеному виді втілювалися риси племінного вождя. Як правило, племінний бог вважався творцем племені, що поклоняється йому (або навіть усього світу), і родоначальником племінних звичаїв. У воєнний час найважливішою функцією племінного бога було «битися» на боці свого племені проти його супротивників та їхніх богів. Деякі міжплемінні війни закінчувалися підкоренням одних племен іншими й створенням держав. У результаті боги переможців перетворювалися у верховних богів (або важливих членів пантеону) давніх державних релігій (давньоєгипетський бог Гор, давньоєврейський бог Яхве, ацтекський бог Уіцилопочтлі та ін.).

Нерідко ранніми формами релігії помилково називають також фетишизм і анімізм. Але в цьому випадку перед нами не самостійні форми релігії, а різновиди релігійних уявлень і дій, що у різних видах зустрічаються на усіх історичних етапах.

Фетишизм (від французького слова fetiche – ідол) – це поклоніння предметам (фетишам), що нібито мають надприродні властивості. Областю найбільш широкого поширення примітивного фетишизму вважається Західна Африка. Однак вже в зовсім іншому релігійному контексті ми бачимо поклоніння чудодійним предметам у розвинених релігіях: культ ікон і мощів у християнстві, поклоніння мусульман «чорному каменю» у Мецці та ін.

Анімізм (від латинського слова anima – «душа») – це уявлення про якісь безтілесні сутності (душі та духи), що населяють як людські тіла, так і увесь навколишній світ. Немає підстав називати анімізм ранньою формою релігії: віру в існування душ і духів, а також пов'язані із цією вірою дії ми зустрічаємо в усіх релігіях світу, аж до найпоширеніших у наш час (християнство, іслам, буддизм, індуїзм, іудаїзм та ін.) Сама ідея єдиного Бога може вважатися результатом ускладнення уявлень про безтілесних духів й перенесення цих уявлень на одну всемогутню істоту.

Магія (від грецького слова mageia – «чаклунство») не тільки не може бути названа ранньою формою релігії, але й взагалі не повинна ототожнюватися з релігією. Якщо релігія будується на вірі у вищих істот і поклонінні їм, то магія втілює найдавніші уявлення про світ, де немає «вищих» і «нижчих» і все – людина, тварини, стихії й т.д. – є підпорядкованим загальним «законам», до яких можна «доторкнутися» шляхом обрядів і заклинань. Звичайно, релігійні обряди й молитви також вважаються чудодійними. Однак чудодійність релігійного обряду залежить від божественної волі, а не від людського вміння, як у магії. Можна говорити, що в релігійних обрядах є помітним вплив магії на релігію, проте в чистому виді магія й релігія принципово протилежні одна одній.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.