Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Тема 13. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ. РЕЛІГІЙНА ТЕРПИМІСТЬ І СВОБОДА СОВІСТІ





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

План лекції

1. Зміст поняття «світова релігія». Три світові релігії: буддизм, християнство, іслам

2. Проблема релігійної терпимості. Пошуки релігійних і світських основ мирного співіснування різних релігій

 

1. Зміст поняття «світова релігія». Три світових релігії: буддизм, християнство, іслам.

Ствердження «у світі існують три світові релігії» може здатися суперечливим. Справді, хіба не повинна світова релігія бути єдиною, одною на весь світ? Ми ж маємо справу із трьома світовими релігіями (буддизмом, християнством і ісламом), не говорячи вже про декілька національних релігій, загальне число прихильників яких перевищує 1 млрд. чоловік.

Звісно, поняття «світова релігія» слід визнати умовним. Жодна з трьох світових релігій не має духовної влади над усім світом; більш того, жодна з цих релігій не об'єднує в рядах своїх прихильників хоча б більшої частини жителів Землі. Але разом з тим, яким би умовним не було поняття «світова релігія», в ньому є свій сенс. Якщо національні релігії звертаються тільки до одного народу (або, як індуїзм, до декількох історично споріднених народів), то світові релігії звертаються до усього світу. Це значить, що у віровченнях всіх світових релігій (незважаючи на їхню несхожість) стираються етнічні, національні, соціальні та ін. границі між людьми й народами. Стверджується, що існують єдина істина, дана всім людям, і єдиний шлях до спасіння. Можна сказати: жодна національна релігія по природі своїй не може стати релігією всього людства, але світові релігії (хоча б умовно) готові до цього.

Важливим елементом вчень світових релігій є ідея спасіння (тому їх іноді називають «релігіями спасіння»). Якщо коротко, то поняття спасіння зводиться до наступного. Світ є розділеним на два рівні – вищий та нижчий; вищий рівень так чи інакше розуміється як рівень досконалий, тоді як нижчий (земний) рівень засуджується як недосконалий і грішний. Докорінно змінити природу земного світу люди не мають змоги, тому єдиний для них шлях до досконалості лежить через віддалення або навіть зречення від нижчого світу й наближення (яке розуміється по-різному в різних світових релігіях) до вищого світу. Це наближення і є спасіння – проходження шляхом до досконалості згідно з вченням тої чи іншої світової релігії.

Світові релігії (у порядку виникнення).

Буддизм зародився на північному заході Давньої Індії в 6-5 ст. до н.е. Назва цієї релігії походить від почесного імені напівлегендарного засновника буддизму – Будди Шак’ямуні, роки життя, можливо, – 623-544 рр. до н.е. (Будда в перекладі означає «просвітлений», тобто той, хто пізнав істину). Буддистів у світі нараховується приблизно 360 млн. чоловік. Область найбільш широкого розповсюдження буддизму – Південна, Південно-Східна й Східна Азія, але громади буддистів можна зустріти й далеко за межами Азії. Збірка священних текстів буддизму – «Трипітака» («Три кошики (закону)»).

Відповідно до буддійського вчення, світ, що оточує людину, є ілюзією, яка спричиняє страждання. Шляхом до спасіння від страждання проголошується усвідомлення ілюзорності світу, чернеча відмова від низьких земних бажань і прагнення до абсолютного спокою й звільнення від нових народжень (перемога над кармою). Свобода від ілюзорного світу й спокій називаються нірваною («вгасанням»), яку, таким чином, не можна розуміти як насолоду у звичайному сенсі. У буддизмі немає монотеїстичної ідеї Бога-творця, довгий час не було й уявлень про пекло й рай. Досягнення нірвани, яка відграє у буддизмі роль «вищого рівня», сприймалося не як нагорода на кшталт райського блаженства, а як результат дотримання вчення Будди. Сам Будда шанувався як вчитель, а не як бог або святий. Однак наприкінці 1 тис. до н.е. намітився розкол, що розділив буддизм на дві течії. Буддизм хінаяни («малої колісниці») зберіг давні традиції, а буддизм махаяни («великої колісниці») на догоду рядовим віруючим пом'якшив релігійні вимоги (чернецтво перестало бути єдиним шляхом до спасіння), створив складний пантеон богів і духів-заступників, вчення про рай та пекло, а також яскравий культ.

Християнство зародилося в Палестині й Сирії в перші століття нашої ери. Назва «християнство» походить від грецького слова Христос, що означає «цар» (цим словом перекладається вже відоме вам єврейське слово месія, яким в іудаїзмі називають майбутнього спасителя, посланого Богом). Христом був названий Син Божий, який, відповідно до християнського віровчення, уособився у Ісусі, сині Діви Марії, та відкрив своїм учням (головні з яких – дванадцять апостолів, не враховуючи зрадника Іуду Іскаріота) вищу істину, одкровення, а також дав обітницю спасіння усього людства через прийняття його вчення. Незважаючи на те, що Ісус вважається Сином Божим, християнство відстоює ідею єдиного Бога, який існує в трьох іпостасях (лицях) Святої Трійці – Бога-Отця, Бога-Сина й Святого Духа. (Догмат про Трійцю – один з найбільш складних для розуміння й спірних догматів християнства.) Божественність Ісуса в очах віруючих підтверджується його воскресінням після розп'яття (саме ж розп'яття розуміється як жертва, принесена Богом у спокуту людських гріхів). Воскресіння є центральним елементом християнського віровчення, а пам'ять про нього є основою найважливішого свята – Великодня. Святе письмо всіх християн – Біблія, склад якої кожна з основних християнських течій (див. нижче) визначила по-своєму.

Майже усі християни (за винятком нечисленних прихильників древніх єресей) у принципі одностайно приймають ці загальні положення. Однак їх більш детальне тлумачення, як і багато інших питань віровчення, культу й церковної організації, стали приводом для глибокого розколу між головними християнськими течіями. За різним даними, у світі налічується від 1,4 до 2 млрд. християн (у всякому разі, християнство – перша за кількістю прихильників світова релігія). Християнство поширене в усіх частинах світу й на всіх континентах. Найбільша ж кількість християн мешкає в Америці та Європі. Головними течіями християнства є (починаючи з найбільш численного): католицизм (понад 1 млрд. чоловік); протестантизм (близько 325 млн. чоловік); православ'я (за дуже суперечливими оцінками, від 150 до 400 млн. чоловік).

Католицтво (від грецької katholikos – «загальний») і православ'я (від грецької orthodoxos – «правильної віри»), які відокремилися одне від одного в 1054 р., маючи багато в чому схожу ієрархічну структуру, як вже було сказано, розрізняються за багатьма догматичними, культовими і організаційними ознаками. Однією з найбільш гострих проблем залишаються претензії (в наш час – формальні) голови католицької церкви – папи римського – на верховну владу над християнами всього світу. Пов'язана із цим принципова відмінність католицизму – наявність єдиного центра (папська держава Ватикан в межах міста Рима). Ані православ'я, ані протестантизм (від латинського protestans – «привселюдно відстоювати» (свої переконання)) такого центра не мали й не мають. Православний світ розділений на 15 автокефальних (незалежних) церков на чолі з патріархами або митрополитами, а протестантизм представлений багатьма самостійними течіями (більше 20 тис.), кількість яких невпинно зростає (2-3 нові релігійні організації на тиждень). Швидке розповсюдження протестантських ідей у різних видах пояснюється їхньою відносною гнучкістю. Протестантизм, який виник у боротьбі з католицизмом в 16 ст., відкинув авторитет священицької ієрархії, оголосив пошуки спасіння особистою справою кожного віруючого (спасіння залежить не від виконання «добрих справ», що їх вимагає церков, а від волі Божої, якій лише й має підкорятися і на яку лише має сподіватися людина), спростив догматику й культ. Течії протестантизму: лютеранство (по імені засновника – М. Лютера), кальвінізм (по імені засновника – Ж. Кальвіна), баптизм (від грецького baptizo – «хрещу водою»; баптисти приймають хрещення у свідомому віці), англіканство («англійська церква», державна церква Великобританії) і т.ін.

Іслам, або мусульманство, – «наймолодша» світова релігія, яка зародилася в 7 ст. в Аравії. Назва релігії перекладається з арабської як «покірність» (волі Бога); мусульмани (арабською – муслім) – «покірні волі Божій». Засновника ісламу – Мухаммеда (570-632 рр.) шанують як пророка, що приніс людям одкровення про єдиного істинного Бога – Аллаха. Вчення Мухаммеда викладене у Святому письмі мусульман – Корані. Крім прийняття догматів про єдиного Бога й про неспростовність істин, що були відкриті їм Мухаммеду, іслам вимагає від віруючого дотримання моральних і релігійно-правових законів, викладених, головним чином, у Корані, а також виконання досить простих ритуалів та інших релігійних обов'язків. Чисельність мусульман перевищила 1 млрд. чоловік й продовжує невпинно зростати (іслам розповсюджується швидкіше, ніж інші світові релігії). Області найбільш широкого розповсюдження ісламу – Африка й Азія (мусульманами є 50 і 20 % жителів відповідно), але, подібно до інших світових релігій, іслам представлений і за межами областей свого найбільшого розповсюдження.

Головні течії в ісламі (виділилися вже в 7 ст.) – сунізм і шиїзм (приблизно 90 і 10 % від загальної кількості мусульман відповідно). Причиною розколу стало питання про спадкоємця пророка Мухаммеда. Та частина мусульманської громади, що згодом отримала назву сунітів, виступила за обрання спадкоємців (халіфів) із числа найбільш авторитетних мусульман. (Разом з Кораном суніти поряд визнають й Сунну (звідси їхня назва) – збірник розповідей про вчинки Мухаммеда, що вважаються зразком для наслідування.) Інша частина мусульманської громади вимагала передачі влади двоюрідному брату пророка – Алі та його потомству. Прихильників (арабською – аш-шиа) Алі стали називати шиїтами. У сучасному світі сунізм та шиїзм відрізняються один від одного деякими догматичними й культовими особливостями.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.