Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Логіка, як наука про міркування





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Логіка (від давньогрецького «Логос» – слово–думка, мовомислення, закон мислення, закон) позначає: ходу розвитку речей і дій людей; будову та розвиток міркувань; науку про засоби і принципи міркування.

Логіка – наука про форми та закони правильного мислення.

Наперед заданого правильного мислення немає. Є реальне мислення, в якому діють різноманітні логіки, що складаються в певному просторі життя: як–от: жіноча логіка, солдатська логіка, шкільна логіка і т. п.

Правильним мислення стає тоді, коли його зміст відображається в означених логічних формах і підкоряється вимогам законів логіки.

Логічна форма: поняття, судження, умовивід. Це будова мислі, її вираз у схематичному вигляді. Наприклад, «Всі судді – юристи». Всі S є P.

Логічний закон: тотожно істинний зв’язок поміж думками.

Відмінною рисою класичної логіки є невід’ємність форм мислення від смислу, або змістовність форми, що виражається у визначенні логічного значення висловлювання.

У правильному (класичному) мисленні зміст думки оцінюється двома логічними значеннями: істинно і хибно – стосовно відповідності змісту предмету, що відображається у думці.

Тоді при істинності висловлювань, засновників міркування і логічній правильності структури думок, – міркування і висновки стають істинними.

Правильність мислення це –

· шлях до істини,

· засіб виразу істини,

· критерій істини.

Форми думки, їх сполучення – міркування знаходять вираз у мові – мовомисленні. Логіка використовує і досліджує природні мови: українську, російську, англійську та ін., а також створює штучні мови, вирази думок у символах – спеціальні мови логіки.

Однією із них, якою користується класична логіка з обов’язковим врахуванням логічного змісту, є мова логіки висловлювань. Символічний запис дає можливість економно, стисло, точно виразити думки і провести операції в ланцюгу міркувань, ефективно досягти висновку.

Абетка мови логіки

а, в, с ... – символи для одиничних імен предметів – предметних постійних або констант.

х, y, z ... – символи загальних імен предметів – предметних змінних.

А, В, С ... – символи висловлювань.

p, q, r – символи пропозиційних змінних.

Квантори – символи кількісних характеристик висловлювань.

" – квантор загальності, позначає: всі, кожний, будь-який.

$ – квантор існування, позначає вирази: деякі, інколи, буває, існують.

Логічна зв’язка

S – Р

Í S Î P

S Ì P

Логічні сполучники

Ù – кон’юнкція, сполучник «та».

Ú – диз’юнкція, сполучник «або».

® – імплікація, сполучник «якщо, то».

« – еквіваленція, сполучник «якщо і лише якщо ... то заперечення не-А, невірно, що А».

Вирази побудовані на мові логіки називають правильно побудованими формулами – ППФ.

За абеткою логічної мови будуються формалізовані логічні міркування. Елементи мови логіки використовуються для аналізу міркувань виражених природною мовою.

Фахова мова, юридична чи економічна за своїми властивостям наближена до мови логіки, або ж використовує всі засоби мови логіки.

Мова права, бізнесу повинна задовольняти вимогам наступних нормативних принципів: предметності, однозначності та взаємозамінності.

Принцип предметності вимагає щоб у висловлювані стверджувалось чи заперечувалось щось про значення імені, а не про саме ім’я. Наприклад, «Мотив». Це правова категорія і мотив – це спонука до дії, при вживанні у висловлюваннях повинні розрізнятися.

Принцип однозначності – вираз, що використовується як ім’я мусить бути і іменем одного предмету або класу предметів. Наприклад, угода, погода, договір, умова.

Принцип взаємозамінності вимагає не допускати суперечності у визначені. Наприклад, договір, домовленість.

Отже мислити логічно – значить будувати свої міркування визначено, точно, послідовно, не допускаючи суперечностей у розсудах та вміти виявляти логічні помилки. Це і є найкращою ознакою професійного ділового розмислу.

2. Принцип тотожності А=А

Кожна думка (поняття, судження) повинна зберігати свої логічні властивості (обсяг, зміст) строго визначеними і незмінними у процесі конкретного міркування.

Вимоги принципу тотожності в діловому спілкуванні:

· послідовно використовувати, зберігати мислений зміст предмету міркування. Так, якщо в одному із висловлювань конкретного міркування сформульована певна думка (поняття. судження), то принцип тотожності зобов’язує нас при наведенні цього поняття, судження в інших висловлюваннях цього міркування зберігати тотожність поміж ними;

· дотримуватися визначеності думки в терміні (імені, понятті). Це означає, що кожний термін в міркуванні мусить бути строго то однозначно визначеним;

· в процесі міркування послідовно розрізняти формальну та змістовну тотожність;

· визначати та враховувати в міркуваннях відмінність та схожість поміж словами та висловами, їх значення та смислами. Це стосується таких мовних явищ як синоніми, омоніми, полісемії (подібність слів по значенню, відмінність по значенню однакових слів, багатозначність слів).

3. Принцип суперечності А Ù А

Дві протилежні думки (про один і той же предмет, в одному і тому ж відношенні) не можуть бути одночасно істинними.

Принцип суперечності відображає найсуттєвішу рису правильного мислення – несуперечність, що досягається при виконанні таких вимог, як–то:

· недопущення взаємовиключних суджень – (одночасного ствердження та заперечення про один і той же предмет) в структурі конкретного міркування;

· визначення істинності одного із протилежних висловлювань в контексті міркування;

· вияв прихованих та явних суперечностей в структурі міркування;

· вияв реальних та уявних суперечностей;

· застосування ознаки несуперечності як критерію правильності логічності міркування.

4. Принцип виключеного третього А Ú А

Дві суперечливі думки (про один і той же предмет, в одному й тому ж відношенні) не можуть бути одночасно ні істинними, ні хибними, одна з них істина, а друга – хибна, – третьої бути не може; – «третього не дано».

Відношення поміж думками, що виникає із дії цього принципу називається альтернативою. У такому випадку кажуть: цьому висловлюванню альтернативи немає.

Принцип встановлює наступні вимоги до структури міркування:

· формулювати альтернативу і робити вибір поміж її членами;

· виключає будь–які інші висловлювання поза альтернативою;

· визначати відношення суперечності поміж альтернативними думками таким чином, щоб одна із них виключала іншу;

· визначає універсальну ознаку правильного мислення, за якою протилежне істині є хибним.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.