Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної осо­би є основоположними категоріями, які визначають її цивіль­ну правосуб'єктність. Стосовно цих двох елементів цивільної правосуб'єктності питання про право, що підлягає застосуванню (колізійне питання), може виникнути у зв'язку з існуючими розбіж­ностями в законодавстві окремих країн. Зокрема, цивільним правом різних країн по-різному визначається зміст право- та дієздатності, право різних країн передбачає численні обмеження правоздатності або для певних видів юридичних осіб, або в окремих сферах підпри­ємницької діяльності тощо. З огляду на зазначене вітчизняний зако­нодавець виходить з необхідності того, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначаються особистим законом юридичної особи. Законодавство і судова практика зарубіжних країн по-різному підходять до формулювання колізійних прив'язок, які регулюють питання визначення права, що підлягає застосуванню до цивільної право- та дієздатності юридичних осіб. Так, ст. 10 ЦК Греції встановлює, що «право- та дієздатність юридичної особи визначається за правом держави, в якій ця особа має свій головний орган управління». Відповідно до ст. 9 польського Закону про МПП «правоздатність юридичної особи визначається за законом тієї держави, в якому ця особа має своє місцеперебування».

У сфері регулювання цивільно-правових відносин вітчизняне законодавство наділяє іноземні юридичні особи національним режимом (див. коментар до ст. 29 цього Закону). Це означає, що іноземні юридичні особи можуть набувати аналогічні права і нести ті ж самі обов'язки, що і українські учасники цивільного обігу. Можливість мати права і обов'язки входить до складу категорії цивільної правоздатності юридичної особи, а сама правоздатність, її зміст і межі визначається особистим законом цієї особи, тобто згідно із ч. 2 ст. 25 цього Закону правом держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Якщо іноземна юридична особа за своїм особистим законом наділена спеціальною правоздатністю (наприклад, винят-

ково для здійснення благодійної діяльності), то вона не має права вчиняти дії, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків поза межами її спеціальної право­здатності і в країні місця свого нового перебування, діяльності і т.д. Отже, виключно в межах правоздатності, встановленої її особистим законом, юридична особа може набувати свої цивільні права, встановлені і українським правом.

Діздатність іноземної юридичної особи здійснюється через діяльність фізичних осіб, які виступають у якості органів юри­дичної особи. Усі цивільні права та обов'язки для юридичної особи набуваються саме завдяки діяльності її органів, а тому дієздатність юридичної особи зводиться винятково до компетенції цих органш. Весь комплекс питань, необхідних для повноцінного функціонування юридичної особи, що пов'язаний з її дієздатніс­тю, також повинен вирішуватися згідно з коментованою статтею за особистим законом юридичної особи — правом держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Слід мати на увазі, що дієздатність юридичних осіб, як і їх правоздатність, може мати спеціальний характер, а тому вони мають право вчиняти лише такі юридичні дії, які відповідають установленим цілям їх діяльності.

Разом з тим в окремих країнах статус іноземної юридичної особи визначається її особистим законом лише остільки, оскіль­ки це допускається місцевим законодавством щодо юридичних осіб взагалі й іноземних юридичних осіб зокрема. Деякі держави прямо встановлюють правила, які не допускають для іноземних осіб користування більшими правами, аніж тими, що володіють місцеві юридичні особи тієї ж категорії, або ж взагалі створюють преференції національним юридичним особам перед іноземними з метою обмежити останнім вільний доступ до певної місцевості, галузі праці тощо. Так, наприклад, Конституція штату Монтана (США) у ст. 15 (§ 11) встановлює, що «жодна компанія і корпо­рація, що утворилася за законом якої-небудь іншої країни, штату чи території, не повинна мати або здійснювати в межах цього штату більше прав чи привілеїв, ніж ті, якими володіють такі ж або схожі компанії чи корпорації, які утворені за законами цього штату. Усі іноземні корпорації, які отримали дозвіл здійснювати операції в штаті Монтана, повинні бути підпорядковані усім зобов'язанням, обмеженням і податкам, які покладені або можуть бути покладені на подібного роду корпорації, що організовані за законами цього штату».

Отже, в певній мірі можна говорити про те, що, з одного боку, правосуб'єктність іноземної юридичної особи (її право­ва дієздатність) визначається її особистим законом, який має екстериторіальний характер, а з іншого боку — діяльність такої юридичної особи регулюється правом країни території її основної діяльності. При цьому умови такої діяльності переважно визна­чаються правовим режимом, яким наділяється юридична особа країною її місця перебування.

Стаття 27. Особистий закон іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права іноземної держави 1. Особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація ство­рена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.

1. Необхідність закріплення цієї норми в Законі України «Про міжнародне приватне право» зумовлена все більшим поширен­ням на практиці так званих «квазіправосуб'єктних» утворень. Це пов'язано з тим фактом, що право деяких зарубіжних країн допускає існування в якості суб'єктів цивільних правовідносин утворень, які поряд з цим не набувають статусу юридичної особи. Така ситуація має, наприклад, місце щодо об'єднань підпри­ємців, які переслідують некомерційну мету, деякі громадські об'єднання, релігійні організації та передбачених зарубіжним законодавством деяких видів торгових товариств. Так, наприклад, у Франції часто використовуються засновані на підставі договору об'єднання господарських товариств (СІЕ) для реалізації спільної економічної політики. Такі організації можуть набути статусу юридичної особи з моменту реєстрації їх у торговому реєстрі або ж можуть діяти без реєстрації і без набуття статусу юридичної особи. Схожа ситуація склалася стосовно повних товариств у праві Великобританії та командитних товариств у ФРН. Тому, наприклад, повне товариство за українським правом буде вва­жатися юридичної особою, а за англійським правом воно буде розглядатися як проста сукупність фізичних осіб.

Стаття 27 цього Закону передбачає, що особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. З врахуванням того, що такі організації ство­рюються на підставі договору, який укладається їх засновниками, місцем заснування цієї організації слід вважати місце вчинення установчого договору. Так само, якщо організаційно-правові дії спрямовані на створення юридичної особи були розпочаті в одній країні, а отримали своє логічне продовження уже в іншій, моментом і місцем її створення слід вважати момент і місце, коли і в якій країні цей процес отримав завершення. Наприклад, якщо подібне об'єднання буде створене у Франції, а зареєстроване як юридична особа у ФРН, то шоземним правом, що підлягає за­стосуванню буде саме німецьке право як право місця заснування юридичної особи.

Коментована стаття містить правило, яке дає відповідь на пи­тання з приводу того, які норми права слід застосовувати у разі, коли організація, що не є юридичної особою, діє на території України. Закон дає відповідь, що у таких випадках застосовується

законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб. Наприклад, правове становище релігійної групи, створеної на те­риторії Швеції і яка займається місіонерською діяльністю (у якості основної) на території України, буде регулюватися законодавством України, а не Швеції. Варто звернути увагу на те, що наведене правило не наділене законом абсолютним характером, а тому з нього можуть бути зроблені винятки, якщо це прямо випливатиме з приписів закону. Окрім цього, правила вітчизняного законодавства щодо юридичних осіб не повинні застосовуватися до організацій, які не володіють статусом юридичної особи за іноземним правом, також і у випадках, коли необхідність іншого підходу прямо вип­ливає із сутності відносин, учасником яких є така організація, якщо з цих відносин виникло колізійне питання.

Стаття 28. Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи

Юридична особа не може посилатися на обмеження повно­важень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

1. Інтереси цивільного та торгового обігів вимагають забез­печення їх стабільності, запобігання можливості в окремих ви­падках заперечення правочинів через посилання на особливості іноземного законодавства, до якого відсилає особистий закон юридичної особи. Стаття 28 Закону України «Про міжнародне приватне право» стосується випадків, коли юридична особа, яка заснована в одній країні (право якої є її особистим законом), вчиняє правочин в іншій країні. Положення цієї статті закріплює примат національного законодавства країни місця вчинення пра­вочину на випадок колізії між правовими системами.

Згідно з диспозицією статті, що коментується, юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або пред­ставника на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Наприклад, деякі обмеження повноважень органу або представника англійської юридичної особи, що випливають з відносин довірчої власності, не будуть братися до уваги німецькими правозастосовними органами, якщо правочин вчинено у ФРН, оскільки вони не відомі німецькому праву.

Дана презумпція (припущення того, що інша сторона у право-чині не знала або наперед не повинна була знати про існування обмежень повноважень органу або представника юридичної особи на вчинення правочину, не відомого праву держави, в якій цей орган або представник юридичної особи вчинив правочин) спря­мована на забезпечення стабільності цивільного і торгового обігу та

захисту прав і законних інтересів протилежної сторони у правочині. Це означає також, що юридична особа не може володіти більшим обсягом правомочностей, аніж юридичні особи, які засновані в цій другій країні. Виняток з цього правила може бути зроблений лише у разі недобросовісної поведінки контрагента у правочині. Слід мати на увазі, що незнання протилежною стороною обмеження вищезазначених повноважень повинно бути доведено. За умови надання належних доказів про те, що інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про існуючі обмеження органу або представника юридичної особи на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебу­вання або знаходження, посилання юридичної особи на існуючі обмеження вважаються неправомірними.

Стаття 29. Національний режим діяльності іноземних юридич­них осіб в Україні

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.