Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення мо­жуть домовитися про застосування до нього права держави суду.

1.Коментована стаття передбачає вибір права для такого виду недоговірних зобов'язань, як зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави — сопсНсіїо ех саиза іпіизіа. При кваліфікації поняття «зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без до­статньої правової підстави» за українським правом слід керуватися положеннями глави 83 ЦК України, яка регулює відносини, що виникають з приводу даного кондикційного зобов'язання. Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повер­нути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під сферу дії даної колізійної норми підпадають будь-які відомі вітчизняному чи зарубіжному праву випадки виникнення вигоди у однієї особи за рахунок іншої (наприклад, передбачена ст. 1376 ФЦК — сопсіісііо іпсІеЬіІі). До складу питань, що підляга­ють вирішенню у відповідності з обраним правопорядком, входять підстави виникнення кондикційного зобов'язання, їх види, обсяг відшкодування доходів та витрат на утримання безпідставно на­бутого майна, а також випадки, коли безпідставно набуте майно не підлягає поверненню, тощо.

Основне правило, якого необхідно дотримуватися при виз­наченні права, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, закріплене в абз.1 ст. 51: «До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна

без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце». При цьому «державою, у якій такі дії мали місце», слід вважати право тієї держави, де особа, яка без достатньої правової підстави набула майно або зберегла його, фак­тично набула або зберегла останнє у себе за рахунок потерпілого. Якщо, наприклад, в результаті помилкового платіжного доручен­ня, яке потерпілий видав банку у Швейцарії, гроші надійшли на рахунок набувача в Україні, правом, що підлягає застосуванню у даному випадку, буде українське право. В зарубіжному праві багатьох країн світу прив'язка права «держави, в якій збагачення виникло», застосовується не як основна, а як субсидіарна фор­мула прикріплення. Так, наприклад, ст. 38 Ввідного закону до НЦУ передбачає три колізійних правила щодо вибору права, яке підлягає застосуванню: право, що підлягає застосуванню до пра-вовідношення, з яким пов'язане виконання (ч. 1); право, держави, в якій здійснено вторження в сферу охоронюваних інтересів (ч. 2), і зрештою, «в інших випадках вимоги про повернення безпід­ставного збагачення підпорядковуються праву держави, в якій збагачення виникло» (ч. 3).

Обравши в якості права, що застосовується до даного кондик-ційного зобов'язання, право держави, у якій зазначені дії мали місце, законодавець диспозитивно дозволяє сторонам домовитися про застосування щодо їх відносин права іншої держави. Однак такий вибір закон обмежує виключно «правом держави суду» (Іех Гогі). У вищенаведеному прикладі з платіжним дорученням таким правом буде німецький закон.

Поиск по сайту: