Розділ IX

КОЛІЗІЙНІ НОРМИ СІМЕЙНОГО

ПРАВА

Стаття 55. Право на шлюб

Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

1. Коментована стаття передбчає спосіб вирішення колізійних питань, які виникають у зв'язку з визначенням шлюбної правоз­датності у сімейних відносинах з іноземним елементом. Як слідує із ст. 55, право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. Викладений у цій нормі підхід до вирішення даного колізійного питання свідчить про застосування вітчизняним законодавцем колізійного при­нципу Іех регзопаїіз (детальніше про цей принцип див. коментар до ст. 16 Закону). Відсилання до тієї правової системи, до якої належать учасники сімейних відносин, є цілком виправданим, оскільки останні непорушно пов'язані з особистим статусом фі­зичної особи та обсягом її загальної правосуб'єктності.

Зазначений підхід фактично усуває проблему так званих «шку­тильгаючих відносин»: шлюби, укладені в Україні з недотриман­ням законодавства іноземця, який бере шлюб, могли визнаватися недійсними у відповідній іноземній державі (рос. «хромающие браки», лат.-ам. таїгітопіит сіаийісапз, фр. тагіа^ез Ьоіїеих, англ. Іітріщ» таггіа§е$). При цьому закріплюється також норма відносно дотримання вимог українського сімейного законодавства щодо підстав недійсності шлюбу. Останнє означає, що при укла­денні шлюбу не беруться до уваги посилання на законодавство іноземної держави, які тим або іншим чином обмежують його певними умовами або спричиняють його недійсність за расовими, релігійними чи то іншими мотивами.

Регулювання здатності фізичних осіб до вступу у шлюб за допомогою формули прикріплення Іех регзопаїіз є характерним для більшості зарубіжних законодавств про МПП. Так, згідно із § 31 угорського Закону про МПП матеріально-правові умови дійсності шлюбу регулюються «спільним особистим законом» осіб, що беруть шлюб. Якщо ж особисті закони цих осіб різні, то шлюб є дійсним лише у випадку, коли умови дійсності «існують згідно із законами обох сторін». Відповідно до ст. 3088 ЦК Квебеку матеріальні умови дійсності шлюбу регулюються правом, яке за­стосовують до статусу кожного з майбутнього подружжя. Подібний підхід відображено і у ст. 10 ЦК Алжиру. За Німецьким цивільним уложенням (ч. 1 ст. 13 Ввідного закону) умови укладення шлюбу для кожної особи, яка вступає у шлюб, підпорядковуються праву

держави, громадянином якої вона є. Так само, як і в Німеччині, прив'язка Іех раїгіае використовується і в Таїланді (ст. 19 тайського Закону про конфлікт законів). Законодавства країн англо-амери-канської системи МПП віддають перевагу принципу Іех сіотісіШ, який найбільш повно відображає існуючий фактичний зв'язок фізичної особи з тим чи іншим правопорядком.

Колізійні норми, що визначають вибір права при регламен­тації матеріальних умов щодо вступу у шлюб, закріплюються не тільки в національному сімейному законодавстві, а і в багатьох міжнародних договорах та конвенціях. Серед таких: Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (Мінськ, 1993 р.), Конвенція про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбів (Нью-Йорк, 1962 р.), Конвенція про укладення та визнання дій-сності шлюбів (Гаага, 1978 р.), Кодекс Бустаманте (Гавана, 1928 р.) та ін. Що стосується двосторонніх договорів, то до їх числа входять договори про правову допомогу з Македонією (ст. 25), В'єтнамом (ст. 24), Узбекистаном (ст. 26), Латвією (ст. 24), Ес­тонією (ст. 25), КНДР (ст. 24), Грузією (ст. 25), Молдовою (ст. 24), Литвою (ст. 25), Польщею (ст. 24) та ін.

Стаття 56. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадяни­ном України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.

1.Стаття 56 встановлює спеціальну односторонню колізійну норму, предметом якої є визначення права, яке підлягає застосу­ванню щодо форми і порядку укладення шлюбу в Україні за участю іноземного елементу. Норма цієї статті виключає застосування до зазначених відносин будь-якого іншого права, окрім українського: «форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України». Зазначена колізійна норма закріплює одну з найпоши­реніших у світі формул прикріплення — Іех Іосі сеІеЬгаиопіз («закон місця укладення шлюбу»), яка власне і означає, що до певного виду сімейних відносин застосовується право тієї держави, на території якоїукладений шлюб. Отже, якщо ст. 55 цього Закону спрямована на врегулювання матеріальних умов укладення шлюбу з іноземним елементом, то ст. 56 має предметом свого колізійного регулювання формальні умови реєстрації шлюбу.

Формула прикріплення Іех Іосі сеІеЬгаіїопіз передбачена зако­нодавствами Австрії, Алжиру, Великобританії, Естонії, Єгипту, Німеччини, Південної Кореї, Польщі, Португалії, Румунії, США,Туреччини, Франції, Уругваю та ряду інших країн. Так, за зако­нодавством Австрії форма укладення шлюбу всередині країни

визначається відповідно до місцевих приписів щодо форми (§ 16 австрійського Закону про МПП). Згідно із ч. З ст. 13 Ввідного закону до НЦУ «шлюб в межах країни може бути укладено тіль­ки в формі, яка передбачена німецьким правом». Відповідно до ст. 170 ФЦК шлюб, укладений в іноземній державі між фран­цузами і між французом та іноземцем, є дійсним, якщо він був укладений у формах, прийнятих в цій державі, за умови, що йому передувала публікація, передбачена ст. 163 розділу «Про акти цивільного стану». При укладенні шлюбу на території Польщі незалежно від громадянства майбутнього подружжя форма ук­ладення шлюбу визначається за польським законодавством (§ 1 ст. 15 польського Закону про МПП). Подібні приписи містяться у ст. 15 угорського Закону про МПП, ст. 15 корейського Закону про колізію законів, ст. 19 ЦК Алжиру та ін. Окрім зазначеної прив'язки, у сфері шлюбно-сімейних відносин застосовуються і інші принципи: закону суду, автономії волі тощо. По відношенню до особистого закону можуть застосовуватися різноманітні комбі­нації: закон громадянства чоловіка, закон громадянства дружини, закон спільного громадянства. Так, наприклад, ст. 19 ЦК Алжиру дозволяє застосовувати закон спільного громадянства сторін.

Стосовно порядку реєстрації шлюбу у законодавстві різних країн світу існують численні розбіжності щодо вимог, яким повинна відповідати сама процедура його оформлення. Так, переважна більшість країн світу визнає дійсними шлюби, які укладені у світській (цивільній) формі (Австрія, Білорусь, Грузія, Молдова, Німеччина, Росія, Україна, Франція, Японія та ін.). Ряд країн світу дозволяє за вибором подружжя укладати шлюб в цивільній та/або релігійній формі (Англія, Бразилія, Індонезія, Ірландія, Іспанія, Колумбія, Перу, Польща та ін.). Наприклад, згідно із ст. 10 договору між Республікою Польща і Ватиканом релігійні шлюби прирівнюються до цивільних. Однак даний шлюб здійснюється в рамках однієї нерозривної процедури, що є квін-систенцією обох окремих процедур і за висловом М.О. Самой-лова є «шлюбом з подвійним результатом»¹. Особи, які бажають укласти шлюб, звертаються з відповідною заявою до керівника органу реєстрації актів цивільного стану, який за відсутності об­ставин, що перешкоджають його укладенню, зобов'язаний видати цим особам довідку, що підтверджує вчинені в цьому органі дії (у 4 екземплярах, один з яких залишається у архіві). Протягом встановленого § 2 ст. 4-1 Сімейно-опікунського кодексу Респуб­ліки Польща 3-місячного строку наречені мають передати довідку священику, обраному для вінчання (у протилежному випадку після спливу зазначеного строку документ втрачає чинність). Священик вносить персональні дані зазначених осіб до кожного примірника цієї довідки і після її підписання у 5-денний термін

¹ Див.: Самойлов М.О. Цивільно-правове становище громадян України в Республіці Польща: Дис. канд. юрид. наук. — Харків, 2003. — С. 117.

пересилає один примірник документа керівнику органів реєстрації актів цивільного стану, на підставі чого складається посвідчення про шлюб. Другий примірник залишається в актах церкви, в якій було укладено шлюб, а третій передається подружжю. Зрештою існує група країн, де дійсним визнається винятково релігійний шлюб (наприклад, Ізраїль, Іран, Саудівська Аравія та деякі інші країни Близького сходу і Африки).

Правила, що регулюють порядок і форму реєстрацію шлюбів, містяться у відповідних конвенціях та численних договорах про правову допомогу, укладених Україною з багатьма іноземними державами. Так, наприклад ст. 26 Мінської конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та криміналь­них справах 1993 р. встановлює, що умови укладення шлюбу виз­начаються для кожного з майбутнього подружжя законодавством держави, громадянином якої він є, а для осіб без громадянства — законодавством країни, яка є їхнім постійним місцем проживання. Як бачимо, у даній сфері відносин зазначена Конвенція вико­ристовує прив'язки Іех раїгіае та Іех сіотісіїіі. Питанню реєстрації шлюбів присвячена Гаазька конвенція про укладення та визнання дійсності шлюбів 1978 р., згідно із ст. 2 якої «формальні вимоги до шлюбів регулюються правом держави укладення». Формула прикріплення Іех Іосі асіиз, відповідно до якої форма здійснення акту визначається правом тієї держави, на території якої його було вчинено, використовується у договорах про правову допо­могу з КНДР (ч. 2 ст. 24), Естонією (ч. 2 ст. 25), Латвією (ч. 2 ст. 24), Македонією (ч. 2 ст. 25), Молдовою (ч. 1 ст. 24), Литвою (ч. 2 ст. 25), СРВ (ч. 2 ст. 24), Узбекистаном (ч. 2 ст. 26), Грузією (ч. 2 ст. 25), Польщею (ч. 1 ст. 24) та ін.

Стаття 57. Укладення шлюбу в консульській установі або дип­ломатичному представництві

Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них прожи­ває за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.

Поиск по сайту: