Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.

1.Колізійна норма ст. 57 охоплює випадки укладення шлюбу в консульській установі або дипломатичному представництві як між громадянами України, які проживають за її межами, так і між іноземцями, які проживають в Україні. Відповідно до ст. 2 Зако­ну України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24. 12. 1993 р. № 3807-ХІІ реєстрацію актів громадянського стану громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи та дипломатичні представництва України. Норма ч. 1 статті, що коментується, в цілому співпадає з прави­лом ст. 29 Консульського статуту України, затвердженого Указом

Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94, згідно з яким консул провадить реєстрацію укладення шлюбу, розірвання шлюбу відповідно до законодавства України. Таким чином, громадяни України, які є співробітниками певної міжнародної міжурядової організації, наприклад ЮНЕСКО, не можуть зареєструвати свій шлюб у відповідному французькому державному відомстві, ос­кільки на громадян України, які проживають у Франції, у сфері шлюбного статуту поширюються приписи законодавства України. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися виключно або в консульській установі, або в дипломатичному представництві України відповідно до приписів Сімейного кодексу України та інших нормативних актів у цій сфері (зокрема, Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні від 03.09.2002 р. за № 728/7016).

Слід також мати на увазі, що наряду зі ст. ст. 56, 57 правове регулювання процедури укладення шлюбу передбачено і в інших нормативних актах. Так, відповідно до ст. 70 КТМ України про кожний випадок укладення шлюбу на судні, яке перебуває у закор­донному плаванні, капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а також зробити запис у судновому журналі. Цей акт підлягає поданню до органів реєстрації актів цивільного стану для одержання свідоцтва про шлюб. Згідно із п. 4.16 Правил реєстра­ція одруження проводиться відділом реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя встановленої форми у книзі поновлених записів актів про шлюб на підставі акта, складеного каштаном судна, у присутності осіб, які уклали цей шлюб. У таких випадках дата виникнення фактичних шлюбних відносин визна­чається у відповідності до дати складання акта капітаном судна. Якщо на день звернення до відділу реєстрації актів цивільного стану одна з осіб, з якою було укладено шлюб шляхом складан­ня вищезазначеного акта капітаном судна, померла, то друга особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах. У цьому разі реєстрація одруження провадиться у відділі реєстрації актів цивільного стану на підставі копії рішення суду про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах. На під­ставі складеного поновленого запису акта заявникам видається^ відповідне свідоцтво про укладення шлюбу. Таким чином ч. ¥ ст. 57 цього Закону підпорядковує передбачені у ній відносини українському праву, а отже, тут використана прив'язка до закону громадянства — Іех раїгіае. '

2. Частина друга ст. 57 стосується тих випадків, коли намі$ укласти шлюб виявили іноземні громадяни, які проживають т території України. Згідно з приписами, встановленими цією нор^ мою, укладення шлюбу між іноземцями в консульській установ! або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави, тобто держави, яЩ призначила посла або консула, громадянами якої жінка або чолср вік були на момент реєстрації шлюбу. Взаємне визнання шлюбів^

укладених у консульській установі або відповідно дипломатичному представництві, є характерним для численних консульських кон­венцій, укладених Україною з іншими державами (зокрема, ч. 1 ст. 12 консульської конвенції з Болгарією, ч. 1 ст. 45 з Італією, ч. 1 ст. 9 з КНР, ч. 1 ст. 28 з Кубою, ч. 1 ст. 27 з Польщею, ч. 1 ст. 10 з Російською Федерацією, п. 1.4 ст. 9 з Туреччиною, ч. 1 ст. 29 з Угорщиною та ряд ін.). Як правило, в цих конвенціях за посадовими консульськими особами закріплюється право уклада­ти шлюби та реєструвати відповідні акти за умови, що подружжя є громадянами акредитуючої держави. Компетентні органи влади держави перебування мають бути про це проінформовані, якщо цього вимагає законодавство держави перебування. За незнач­ними винятками в окремих конвенціях передбачаються дещо інші правила регулювання даного виду відносин. Так, п. Г ст. 5 Віденської конвенції про консульські зносини передбачає, що до консульських функцій віднситься виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів цивільного стану й інших подібних обов'язків, а також виконання деяких функцій адміністративного характеру за умови, що в цьому випадку ніщо не суперечить законам і правилам держави перебування. Подібне положення міститься у ст. 36 консульської конвенції з СРВ.

Стаття 58. Дійсність шлюбу, укладеного за межами України

Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Поиск по сайту: