Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Платіжний баланс: основні поняття, структура.



 

Платіжний баланс займає центральне місце у балансах міжнародних розрахунків. Він являє собою кількісний та якісний вираз масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних зв’язків держави, підсумовує міжнародні операції між вітчизняними та закордонними резидентами.

Платіжний баланс - це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць). Більш докладне визначення платіжного балансу звучить таким чином:

Платіжний баланс - це статистичні дані за певний період, які відображують:

а) операції з товарами, послугами та фінансами між даною країною та рештою світу;

б) зміни у власності та інші зміни в економіці країни, які стосуються монетарного золота, СПЗ (спеціальних прав запозичення), активів, пасивів відносно решти світу;

в) незатребувані перекази та зустрічні рахунки, які потрібні у бухгалтерському обліку для збалансування інших рахунків по попередніх угодах та змінах, які не компенсуються взаємно.

Платіжний баланс активний, якщо валютні надходження перебільшують платежі, та пасивний, якщо платежі перевищують надходження.

За методологією МВФ платіжний баланс - це систематичні запаси усіх економічних угод між резидентами даної країни та рештою світу протягом певного проміжу часу.

Резидентом даної країни вважається будь-яка людина, котра має основне місце проживання у даній країні, незалежно від її громадянства (підданства та паспортного статусу).

Економічні угоди являють собою будь-який обмін вартості, тобто передачу права власності на економічний товар, надання економічної послуги або перехід права власності на активи від резидента даної країни до резидента іншої країни.

Будь-яка угода має дві сторони. З точки зору даної країни ці сторони визначаються таким чином:

кредит -це відплив вартостей за кордон, за які мають надійти платежі у дану країну; кредит, таким чином, формується за рахунок експорту товарів та послуг, іноземних інвестицій в економіці даної країни, грошових коштів, які розміщені на рахунках у банках даної країни нерезидентами, а також різноманітних кредитів, наданих країні з-за кордону;

дебет -це прилив вартостей з-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон; дебет, таким чином, формується за рахунок імпорту, закордонних інвестицій, грошових коштів, які розміщені за кордоном резидентами даної країни, кредитів, що надані нерезидентам, а також за рахунок коштів, що йдуть на погашення кредитів за кордон.

Згідно принятих у міжнародній практиці принципів ділової бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов’язань відбивається у дебеті, а зменшення активів або збільшення пасивів - у кредиті балансу. Дебетова сторона платіжного балансу відповідає поняттю «платежі», «витрати» і тому цифри, що відносять на неї, супроводжуються знаком «мінус» (-). Кредитова сторона відповідає поняттю «надходження», «доходи» і цифри, що відносять на неї, або супроводжуються знаком «плюс» (+), або находяться без будь-якого знаку. Загальна сума кредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу.

Розглянемо структуру платіжного балансу. В залежності від характеру операцій платіжні баланси включають два основних розділи: 1 - «Платіжний баланс по поточних операціях», або «Поточний платіжний баланс» (current-account balance); 2 - «Баланс руху капіталів, (короткострокові та довгострокові операції) та кредитів» (capital-account). Кожен з цих двох розділів, у свою чергу, поділяється на більш дрібні підрозділи. Розглянемо розділ 1 «Поточний платіжний баланс» або «Рахунок поточних операцій». Його підрозділи, або статі узагальнюють дані про зовнішньоекономічні операції, які здійснювались на умовах, прийнятих у міжнародній практиці угод без відстрочки платежів і не передбачаючих надання або залучення коштів у іноземній валюті у кредитній формі. Він містить, у першу чергу, дані про експорт та імпорт товарів та послуг при вантажних та пасажирських міжнародних перевезеннях, іноземний туризм та платежі за кордон та надходження коштів з інших країн без товарного забезпечення (заробітна плата, проценти, дивіденти).

Розрахунок поточних операцій поділяється на дві частини:

1.1. Платежі та надходження по зовнішньоторгових операціях, або торговий баланс (merchandise trade balance) (рахунок торгівлі). Він містить інформацію про експорт та імпорт товарів (як цивільних, так і військових). Експорт призводить до припливу грошових коштів, отже, він утворює статтю кредиту. Імпотр - до їх відпливу і утворює статтю дебету. Їх баланс називається торговим балансом, або видимим балансом. Такимчином, торговий баланс являє собою чисту вартість експорту тільки товарів за врахуванням їх імпорту. Цей баланс підводиться тільки під статтями торгових потоків, а усі решта статей залишаються «під рискою».

1.2. Баланс послуг та некомерційних операцій, доходи та платежі по інвестиціах (рахунок невидимої торгівлі). Він містить статті, які відбивають: надання або отримання послуг з міжнародних перевезень, страхування, фрахту, туристичних, банківських, консультаційних та ін. видів; виплати та надходження процентів, дивідентів, тощо за отримання або надання кредитних послуг. Статті кредиту утворює невидимий експорт, статті дебету - невидимий імпорт. Таким чином, баланс невидимої торгівлі являє собою чисту вартість експорту послуг за врахуванням їх імпорту плюс надходження від інвестицій за кордоном за вирахуванням виплат за наданні інвестиції плюс сальдо трансфертних платежів.

Баланс рахунку поточних операцій утворюється шляхом сумування двох балансів - торгового та балансу невидимої торгівлі.

Розглянемо розділ 2 «Баланс руху капіталів та кредитів», або, як його інколи називають «Рахунок по зовнішньоторгових угодах з активами та пасивами». Статті цього розділу платіжного балансу відбивають зміни вартості фінансових активів та зобов’язань країни в результаті зовнішньоекономічних операцій, які передбачають перехід права власності. Інакше кажучи, рахунок капіталу призначений для визначення зведених результатів операцій з фінансовими активами та пасивами, які здійснювались резидентами та їх іноземними діловими партнерами за певний період часу. Рахунок капіталуподіляється на дві основні частини:

2.1. Рахунок руху довгострокового капіталу, або прямі інвестиції та інші довгострокові капітальні вкладення. Основними статтями руху довгострокового капіталу (long-term capital) є прямі інвестиції та позики. При цьому інвестиції, які вкладаються іноземними громадяними або фірмами в економіку даної країни (наприклад, спорудження південнокорейською компанією свого автомобільного заводу в Україні), являють собою статтю кредиту. Проте, репатріація отриманого від цієї інвестиції прибутку утворює дебетову статтю невидимого імпорту. Капіталовкладення, які здійснюються резидентами за кордон, утворюють статтю дебету, а переказ з-за кордону прибутків по них - кредитову статтю невидимого експорту.

Об’єднаний баланс рахунку поточних зовнішньоекономічних операцій та довгострокового капіталу утворює основний, або базисний баланс (basic balance). Базисний баланс є мірою довгострокової міжнародної економічної стабільності країни. Він приблизно відбиває продуктивність праці, забзпеченість ресурсами та факторами виробництва, переваги покупців, міжнародну конкурентоспроможність. Відношення до економіки в аспекті надійності інвестицій тощо.

2.2. Рахунок руху короткострокового кпіталу (shot-term capital), або інші короткострокові капіталовкладення. Він відбиває фонди (інструменти грошового ринку), які переміщуються в результаті реальних угод (наприклад, у вигляді платежів з експорту та імпорту), а також рух у результаті операцій з довгостроковим капіталом (наприклад, відплив для оплати прямих капіталовкладень та приплив в результаті отримання доходів від закордонних інвестицій). Крім цього, рух короткострокового капіталу відбиває спекулятивні потоки, зв’язані з прагненням господарюючих суб’єктів зіграти на міжкраїнній різниці у рівні короткострокової процентної ставки або на зміні валютних курсів, та потоки в результаті політичної нестабільності.

За балансом руху капіталів та кредитів йде стаття «Помилки та пропуски», яка необхідна для вирівнювання дебету та кредиту. У статистичному обліку платіжного балансу відомості про експорт можуть надходити із митних запасів, а сама оплата може здійснюватись їз іншого джерела. Крім того, у записах операцій можуть бути помилки, а багато позицій взагалі повинні оцінюватись приблизно, наприклад, витрати туристів, що відвідали країну. Саме це і викликає необхідність включення у статистичний облік платіжного балансу особливого рахунку «Помилки та пропуски».

Після цього рахунку йдуть статті, які відбивають державне фінансування у платіжному балансі:

· стаття «Дублюючі пункти», яка належить до певних змін державних резервів; ця стаття містить інформацію щодо переоцінки золотовалютних резервів, розподіл та використання СПЗ (СДР, SDR), рух золотовалютного резерва;

· стаття «Виключне фінансування», яка відбиває надзвичайні джерела покриття сальдо;

· стаття «Зобов’язання, які являють резерви іноземних держав», відбиває претензії іноземних державних організацій до активів даної держави;

· стаття «Загальна зміна резервів» даказує зміни у резервних запасах країни, причому не у резервах як таких, а лише зміни їх вартості або величини.

Нижче наводиться схема платіжного балансу, розроблена МВФ, і яка у загальних рисах повторює систему побудови статей платіжних балансів провідних країн з деякими змінами. Ці зміни роблять схему більш універсальною, що дозволяє порівнювати баланси розвинених країн та країн, що розвиваються. Аналізуючі вихідні дані, надані країнами, експерти МВФ вносять уточнення, використовують неофіційні публікації, перегруповують статті платіжних балансів та виконують інші коректуючі дії, що дає можливість судити про масштаби досліджувальних процесів.