Відмінності у підходах до висвітлення міжнародних подій на вітчизняному радіо.

42. Відмінності у підходах до висвітлення міжнародних подій на українському телебаченні.

Як самодостатня соціокультурна система, паралельно з українським суспільством та світовими глобалізаційними тенденціями, українська журналістика постійно трансформується. Зовнішньоатрибутивна спорідненість (за дизайном, якістю друку, наповненістю рекламним продуктом) усе впевненіше конкурує із внутрішнім змістом, сенсовністю, публіцистичними традиціями, що незаслужено опиняються на маргінесі. Проте це аніскільки не наближує контекст Україна до світових інформаційних каналів, хоч інтернет-сміття, клоноване і пропаговане, не цурається українських шпальт, телерадіопрограм.

1) міжнародна тематика в сучасній українській пресі потребує системного, фахового, а не епізодично-хаотичного висвітлення, яке враховувало б націокультурні, географічні та стратегічні інтереси як української аудиторії, так і України;

2) підготовка журналістів-міжнародників повинна враховувати специфічні особливості: орієнтуватись на поглиблене вивчення історії, культури, традицій, мов і забезпечення виробничої практики у провідних ЗМІ світу;

3)прорив зі стану провінціалізму, щоб основна частина публікацій не була результатом мавпування чужих несортованих інформаційних повідомлень, можна гарантувати, забезпечивши комплекс узгоджених дій у форматі трикутника:

а) державні інформаційні пріоритети (стипендії, програми, субсидії, узаконення спеціальності міжнародна журналістика");

б) усвідомлення медіавласниками важливості ролі міжнародної журналістики й налагодження належного фінансування нових проектів (відкриття корпунктів за кордоном);

в) якісна теоретична і практична перепідготовка вже (потенційно) заангажованих журналістських кадрів.

Нові медіавласники повинні відповідально й послідовно стимулювати підвищення фахового рівня працівників, дбати про імідж і журналістики, і держави, не допускаючи на шпальти закордонний інформаційний сурогат, стежачи за культурою інформування з допомогою власного продукту та використання чужих джерел, усвідомлюючи невідворотність роздержавлення преси, водночас маємо врахувати повноту відповідальності за можливі наслідки безконтрольного перерозподілу левової частки медійного ринку України

У час глобалізації інформаційних процесів, здійснення передбачень Маклюена про "велике село", хай навіть пояснений зміною парадигм "внаслідок кризи традиційного механістичного, раціонального світосприйняття" [26], так званий модерний і нібито респектабельний журналістський рух (не тільки український!) об'єднаний спільним поривом "відзначитись", "збагатитись", "спримітизуватись", ігноруючи елементарні морально-етичні норми, зокрема напрацювання Комісії Хатчинса (Р. М. Хатчинс президент Чиказького університету).

Нагадаємо, що Комісію було утворено ще 1942 р. за пропозицією власника журналу "Тайм" Г. Люїса, а 1947 р. вона оприлюднила доповідь "Вільна і відповідальна преса... " зі сформульованими нормами діяльності вільної та відповідальної преси:

— забезпечувати "правдивий і всебічний звіт про події дня в контексті, який вказував би на їхню вагомість";

— бути "форумом для обміну коментарями та критикою";

— подавати "представницький малюнок груп, що представляють суспільство";

— подавати і розтлумачувати "завдання та цінності суспільства";

— забезпечувати "повний доступ до інформації дня".

Сьогодні актуальна медіалогія — найновіший напрям наукових досліджень масової комунікації, утворений сукупністю підходів у вивченні журналістики за кордоном, — не гарантує поліпшення якості ЗМІ, дотримання морально-етичних норм, адже журналістика як творчо-професійний вид діяльності дуже часто несумісна з журналістикою-наукою.

У добре розвинутих українських регіональних щоденних виданнях із загальнонаціональною системою розповсюдження, кількасоттисячними накладами (наприклад, "Високому Замку" чи "Експресі") усіх творчих працівників, з власкорами по Україні, лише три-чотири десятки. Не всі центральні українські газети можуть похвалитись бодай кількома власкорами за кордоном. Навіть коли декларується постійна присутність кореспондента за кордоном, то це рідко коли відповідає дійсності — фактично закордонні бюро ніхто не утримує, радше йдеться про співпрацю за угодами, по-панібратськи, з тими, хто емігрував із України або навчається за її межами (Ізраїль, США, Німеччина, Польща, Росія...).

Не краща ситуація і в українських інформагентствах. Лише в останні роки відкрито перші журналістські бюро за кордоном. їх обмаль, переважно інформація все ще доходить до нас від російських або західних інформагентств. Тобто вона щонайменше не адаптована до українського споживача, переважно чужа, без певної мотивації, у найгіршому разі — антиукраїнська, надто з північно-східних теренів. Трохи пристойніший вигляд мають деякі провідні телеканали ("Інтер", "1+1"), але й у них ще не все гаразд.

Традиційна безвідповідальність і неосвіченість редакторів-журналістів-власників становлять основу суб'єктивної групи причин примітизації міжнародних сторінок на шпальтах українських ЗМІ. Відсутність смаку, професіоналізму, соціальної відповідальності в українських реаліях призвели до таких потворних явищ, що нерідко "районки" накладом в одна-дві тисячі примірників, які через брак коштів на утримання персоналу, на друк тощо виходять не тричі, як раніше, а раз на тиждень обсягом один друкований аркуш (тобто вісім сторінок А3), крім сторінки повідомлень про діяльність місцевих достойників, двох-трьох сторінок телепрограми, однієї сторінки рекламних оголошень, друкують ще по сторінці новин із України та світу. Крім редактора, тут працює кілька журналістів. Таким газетам бракує місцевих новин, аналізу актуальних проблем, але вистачає інтернетівських анекдотів, кулінарних рецептів і... міжнародних новин із різних континентів за підписом одного автора, дарма що йдеться і про війну, і про тайфун, і про сексорієнтацію заморської моделі чи поп-зірки. І така преса фінансується коштом платників податків, адже підпадає під державну допомогу.

«Міжнародна квазіпроблематика ЗМІ України як наслідок нефункціональності української міжнародної журналістики»

М. Г. Житаркж, к. філол. н.

+українські журналісти, для того щоб повно розкрити тему, яку вони подають в своїх матеріалах мають користуватися не одним джерелом інформації. Бажано використувати ті ждерела, які не зацікавленні у викревленні інформації, або не повному її поданні.

Якщо подія відбулась в Єгипті, спершу треба звернутися до єгипетських ІА, потім до світових.... Бажано, щоб журналіст був присутній на події, якщо нема можливості, тоді аналіз різних світових ІА

Поиск по сайту: