Особливості міжнародних відносин як об’єкта правового регулювання

Міжнародні відносини це сукупність економічних, політич­них, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових і інших зв’язків між державами, основними соціально-економічними і громадськими рухами, які діють на міжнародній арені, тобто між народами в широкому розумінні цього словаl.

Міжнародні відносини визначають міжнародне право, а між­народне право регулює міжнародні відносини, тобто вони спів­відносяться як базис і надбудова. Міжнародним відносинам як об’єкту правового регулювання притаманні певні особливості.

Міжнародні відносини мають, насамперед, міждержавний (міжвладний) характер. Основною юридичною якістю держави є державний суверенітет, який полягає в верховенстві держав­ної влади на території держави і й незалежності в міжнародних відносинах. Остання передбачає, зокрема, право держави без стороннього втручання здійснювати свою зовнішню політику, приймати відповідні міжнародні зобов’язання і виконувати їх, брати участь в діяльності міжнародних організацій, міжнародних судів і трибуналів тощо.

Верховенство державної влади на території держави поши­рюється і на міжнародні відносини. Кожна держава має свої державні (національні) інтереси, прагне захищати свої інтереси на міжнародній арені всіми доступними засобами, впливати на міжнародну спільноту і окремих й членів в вигідному для себе напрямі.

Істотне значення в міжнародних відносинах мають міжна­родні (Міждержавні) організації. Їх кількість постійно зростає, вони перетворились на тимчасово та постійно діючі регіональні і глобальні форуми для вирішення міжнародних проблем.

Значний вплив на зовнішню політику держав, діяльність міжнародних організацій мають міжнародні економічні від­носини. Значна увага приділяється світовою спільнотою право­вому регулюванню ,міжнародної торгівлі, кредитно-фінансових відносин.

Ці особливості міжнародних відносин визначають процедури наслідки міжнародно-правового регулювання. Міжвладний характер міжнародних відносин призводить до складності досягнення згоди між Їх учасниками щодо правил міжнародного спілкування, тому міжнародне право відстає від міжнародних відносин в своєму розвитку, воно є більш консервативним.

Формулювання міжнародних договорів, як правило, мають складний характер та іноді по-різному тлумачаться договірними сторонами. До того ж більшість міжнародних договорів великі за обсягом. Все більшого значення в міжнародно-правовому регулюванні набуває правотворчість міжнародних організацій. Зростає питома вага міжнародного економічного права в міжнародно правовому регулюванні.

В доктрині міжнародного права існує теза, що міжнародне право виконує в міжнародних відносинах певні функції:

- координуюча функція – міжнародне право визначає стан­дарти поведінки учасників міжнародних відносин;

- забезпечувальна ффункція – міжнародне право вимагає від учасників міжнародних відносин дотримуватись цих стан­дартів;

- регулююча функція – в міжнародному праві зафіксовані ці стандарти як правові норми і принципи;

- охоронна функція – міжнародне право визначає механізми притягнення до відповідальності порушників встановлених стан­дартів.

Прогресуючий розвиток міжнародних відносин, регульованих також міжнародним правом, що розвивається, висуває між­народне право в число найважливіших координаторів міжна­родного життя.

Поиск по сайту: