Особливості взаємозв’язку міжнародного і внутрішнього права

Існують дві системи права: державне (внутрішнє) право і міжнародне право. Перше регулює суспільні відносини в межах держави, друге – регулює міжнародні відносини, які, насампе­ред, є міждержавними. Дуалістичне розуміння права як такого, що створене двома, хоч і взаємопов’язаними, але самостійними системами права (державним і міжнародним правом), загально­визнане в доктрині як національного, так і міжнародного права.

Взаємозв’язок між національним і міжнародним правом обумов­люється провідною роллю держави у встановленні як національ­ного, так і міжнародного правопорядків’.

Слід навести деякі особливості взаємозв’язку міжнародного внутрішнього права:

• міжнародно-правові норми не породжують прав і обов’яз­ків для фізичних і юридичних осіб, при необхідності вони трансформуються в національні закони і правила;

• держави не можуть посилатися у міжнародних відносинах на своє внутрішнє законодавство, міжнародні договори необ­хідно виконувати;

• ратифіковані міжнародні угоди стають частиною національ­ного законодавства;

• при виникненні розбіжностей між національним і міжна­родним правом у більшості держав діє останнє”.

у тих державах, де норми міжнародного права не застосову­ються у внутрішньому правопорядку, імплементація є єдиним способом забезпечити у внутрішньому праві виконання держа­вою й міжнародно-правових зобов’язань. Існують 3 основні способи імплементації міжнародно-правових норм: трансформа­ція, рецепція, відсилання3•

Трансформація полягає в переробці тексту міжнародно­правового документа або окремих його статей для створення на цій основі норм внутрішнього права. При цьому зміст міжнарод­ного акта або окремого його положення повинен зберегтися, як і їх правовий статус.

Рецепція є повторенням міжнародно-правової норми у статті внутрішньодержавного нормативно-правового акту. Рецепція може бути попередньою, коли держава на етапі підготовки при­єднання до певного міжнародно-правового акту вживає заходів з приведення свого внутрішнього законодавства у відповідність з міжнародним, або наступною – коли держава приводить у відповідність з узятими на себе міжнародними зобов’язаннями своє внутрішнє законодавство.

Відсилання є вказівкою в нормативно-правовому акті на міжнародне право як джерело, яке регулює такі правовідносини.

Відсилання звернено до невизначеного кола міжнародних до­говорів, воно вказує тільки на предмет правового регулювання. Відсилання не визначене в часі і стосується як укладених міжна­родних договорів, так і таких, шо будуть укладені в майбутньому.

Поиск по сайту: