Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Поняття і види норм міжнародного права





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Норма міжнародного права є правилом поведінки учасників міжнародних відносин, яке вони вважають для себе обов’язковими. Існують і інші підходи до визначення норми міжнародного права в доктрині. Норма міжнародного права – правило (модель) поведінки учасників міждержавних відносин, яке забез­печується примусом, що здійснюється державами індивідуально і колективно, безпосередньо або через створені ними міжна­родні механізми”.

Однією з важливих обливостей міжнародного права є те, що його норми створюються самими суб’єктами цієї системи права. Така особливість робить процес нормотворення в міжна­родному праві значно більш складним у порівнянні з процесом нормотворення в національному праві окремих держав.

“Учасники міжнародних відносин визнають необхідність дотримуватись тільки тих правил, на виконання яких вони дали свою згоду. Тобто, норми міжнародного права мають до­говірний характер. Тому, в багатьох випадках замість терміна “права і обов’язки” в міжнародному праві і в його доктрині використовується термін права і зобов’язання.

Відповідно до загальної теорії права норми права мають тричленну структуру:

· гіпотеза – означає умову дії встановленого правила пове­дінки;

· диспозиція – містить це правило;

· санкція – вказує на ті несприятливі юридичні наслідки, що наступають для суб’єкта права, який порушив це правило.

Проте цьому в міжнародному праві окремо взята його норма містить, як правило, лише диспозицію, що містить певне правило поведінки, а юридичний факт, який вводить в дію цю норму (гіпотеза), виконується в іншій нормі такої системи (підсистеми) норм. Проілюструємо це на прикладі Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, яка регулює відповідні відносини між державами. Юридичний факт (гіпо­теза), що вводить в дію норми цієї Конвенції, викладається в ст. 2, в якій зазначено, що встановлення дипломатичних зносин між державами і заснування постійних дипломатичних представ­ництв здійснюється за взаємною згодою. Саме заснування постійних дипломатичних представництв означає умову дії встановлених Конвенцією правил поведінки відповідних держав. Що ж стосується санкцій міжнародного права, то вони пе­редбачені спеціальною системою (підсистемою) норм про між­народну відповідальність суб’єктів міжнародних відносин, а саме – про міжнародну відповідальність держав за їх міжна­родно-протиправні діяння.

В доктрині норми міжнародного права класифікуються за територією поштрення та способом правового регулювання.

За географією поширення можна виділити норми:

· універсальні, тобто такі, які розповсюджуються на всіх або абсолютну більшість учасників міжнародних відносин;

· регіональні, які регулюють міжнародні відносини в пев­ному регіоні.

Універсальні норми міжнародного права складають загальне міжнародне право.

Партикулярні норми регулюють відносини держав незалежно від географічного регіону. Мова йде про норми міжнародного права, які є змістом двосторонніх міжнародних договорів.

За способом правового регулювання виділяють норми:

· імперативні;

· диспозитивні.

За імперативною нормою міжнародного права існують чіткі обмеження певної поведінки держав в конкретних умовах і обставинах. Однак абсолютна більшість норм міжнародного права є диспозитивними. За диспозитивною нормою Міжнародного права самі учасники Міжнародних Відносин визначають свою поведінку в конкретних умовах і обставинах.

Дія норм міжнародного права не обов’язково означає їх застосування на практиці. Звичайно норми міжнародного права починають застосовуватися, коли має місце той чи інший юри­дичний факт (яка-небудь подія, що впливає на міждержавні відносини, дії окремих держав, яка має міжнародно-правові наслідки тощо!.

Норми міжнародного права підлягають тлумаченню учасни­ками договору добросовісно відповідно до звичайного значення, яке повинно надаватися термінам договору в Їх контексті, а також в світлі предмету і цілей договору.

Для з’ясування тих міжнародних зобов’язань, які підлягають відображенню в національному праві тлумачення покладається на компетентні органи зовнішніх зносин держави, насамперед, на її міністерство закордонних справ. Тлумачити міжнародні договори доводиться і судовим органам держави з урахуванням висновків компетентних органів зовнішніх зносин і відповідної міжнародної практики.

Тлумачення міжнародно-правових звичаїв здійснюється орга­нами ООН, органами інших міжнародних організацій, міжна­родними судами і арбітражами. При тлумаченні міжнародно-правових звичаїв можуть використовуватися висновки найбільш кваліфікованих спеціалістів з міжнародного права.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.