Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Внутрішнє законодавство держав.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Сучасний досвід правової регламентації відносин в сфері МПП свідчить про наявність двох основних підходів до проблеми регулювання приватних міжнародних відносин на рівні національних законодавств. Для першого з них характерне закріплення норм міжнародного приватного права в численних галузевих законах (зазвичай шляхом включення цих норм до окремої глави чи розділу цивільного чи іншого відповідного кодексу певної держави) і підзаконних актах внутрішнього права. Специфіка другого полягає в прийнятті державою спеціальних кодифікаційних законодавчих актів з питань МПП.

В Білорусі, Російській Федерації, Франції, Японії та деяких інших державах регулювання приватних міжнародних відносин здійснюється на основі «цивілістичної» концепції, зміст якої полягає в створенні норм, закріплених у цивільних, цивільно-процесуальних, сімейних, трудових, торговельних кодексах, а також у інших галузевих і комплексних нормативних актах.

В Італії, Польщі, Румунії , Естонії і деяких інших державах законодавець обрав іншу форму закріплення норм МПП - прийняття спеціального кодифікаційного законодавчого акту (кодексу, указу, ордонансу) у відповідному внутрішньому законодавстві. Цим самим шляхом пішла й Україна.

В Україні існує єдиний кодифікаційний акт в області міжнародного приватного права – це Закон України «Про міжнародне приватне право», що був прийнятий 23 червня 2005 року та набув чинності 1 вересня 2005 року. Прийняття цього закону дозволило вирішити низку проблем правового характеру, особливо в частині впорядкування колізійного регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом, адже, до його прийняття, норми, що регулюють ці відносини, були «розкидані» по великій кількості законів і підзаконних нормативних актів, а деякі групи суспільних відносин в цій царині взагалі не були врегульовані. Окрім того, відсутність в українському законодавстві протягом певного часу єдиного кодифікаційного документа, що регламентував основні питання в сфері МПП, збільшувала проблему виникнення колізій правових норм на рівні національного законодавства та призводила до дублювання цих норм у різних законодавчих актах, породжуючи «зіткнення» між ними. Така ситуація негативно впливала на ефективність правозастосовної діяльності в сфері міжнародного приватного права.

Структура цього закону складається зі вступу, чотирнадцяти розділів (включаючи прикінцеві положення), що охоплюють в узагальненому вигляді наступні питання:

1) загальні поняття (визначення термінів, кваліфікації, встановлення змісту норм іноземного права, зворотного відсилання, особистого статуту суб'єктів МПП та інші);

2) визначення застосовного права в тій чи іншій сфері відносин (цивільних, сімейних, трудових та інших), ускладнених іноземних елементом;

3) питання міжнародного цивільного процесу (компетенція судів, процесуальні права іноземних фізичних й юридичних осіб, визнання та виконання рішень іноземних судів та інші.).В цілому зміст цього нормативно – правового акту свідчить про те, що цей закон на даний час являє собою основне джерело колізійного регулювання відносин МПП в Україні.

Правова регламентація приватних міжнародних відносин відбувається в українському законодавстві й в інших законах та підзаконних нормативно-правових актах.

Так, окремі норми містяться в Конституції України[32]. Скажімо, у ст.25 зазначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами, а в ст.26 – що іноземці та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами як і громадяни України.

Інші нормативні акти внутрішнього законодавства, що містять норми міжнародного приватного права, можна поділити на дві основні групи:

1. Нормативні акти, які повністю присвячені регулюванню відносин з «іноземним елементом», наприклад:

а) Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року [33]; «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року[34]; «Про біженців» від 21 червня 2001 року[35]; «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року[36]; «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року[37] та ін.б) Підзаконні нормативні акти: Консульський статут України[38], затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року; Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію[39], затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року та ін.2. Нормативні акти, в яких лише окремі розділи або статті призначені для регулювання відносин з «іноземним елементом», наприклад: Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року[40] (ст.ст. 22, 24, 25); Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року[41]; Кодекс законів про працю України (ст.ст. 8,8-1, 9)[42]; Сімейний кодекс України. Розділ VІ « Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства.[43]; Кодекс торгового мореплавства України (ст.ст. 5, 6 – застосування іноземного законодавства, ст. 14 – колізійні норми)[44].

Законодавчі акти, що містять норми міжнародного приватного права, в сучасному світі приймаються й застосовуються і в правових системах тих держав, де перевага надається прецедентному регулюванню (Великобританія).

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.